Рейдерские войны: на незаконно захваченном предприятии берут в заложники

.Рейдеры, захватившие завод “Индар”, берут в заложники работников соседних предприятий.

Охрана «Индара» на несколько часов заблокировала директора ООО «Портфарм-Инвест» Юрия Тимер-Булатова и шестерых сотрудников предприятия 7 декабря, в 9:00. Когда они попытались покинуть территорию в обеденное время, ворота ООО «Портфарм-Инвест» оказались заваренными охраной ЧАО «Индар» по указанию Кононенко Е.С. и Власенко Н.Н., через которые осуществлялся вход и выход на предприятие.



По словам Тимер-Булатова, по указанию Кононенко Е.С. и Власенко Н.Н. с внутренней стороны ворот «поставили бетонные блоки, наверное, по тонне веса каждый, сверху на них арматуры огромные, и это все приварено к забору», - пояснил Тимер-Булатов. По его словам, разблокировать или демонтировать ворота не представляется возможным в условиях отсутствия спецсредств. Охрана ЧАО «Индар» не объяснила «заложникам» причины блокировки ворот. Директор «Индара» Евгений Кононенко не выходил на связь с арендаторами и присутствующими на месте происшествия представителями СМИ.



Благодаря действиям сотрудников Дарницкого управления УМВД, прибывших по вызову Тимер-Булатова, ему и его коллегам удалось покинуть территорию через ворота, принадлежащие ЧАО «Индар» около 14:30.

Освобождению людей предшествовала передача сотрудникам милиции заявления Тимер-Булатова, в котором он, в частности, указал, что должностные лица ЧАО «Индар» «не дают возможности перемещаться по территории ООО «Портфарм-Инвест», что является грубым нарушением его конституционных прав. Менеджер обратился к правоохранителям с просьбой провести проверку фактов и возбудить уголовное дело против начальника охраны ЧАО «Индар» Борзинца О. В. в соотвествии со статьей 194 Уголовного кодекса Украины.

«Портфарм-Инвест» является собственником ряда помещений прилегающих к територии ЧАО «Индар». По словам Тимер-Булатова, ранее представители ЧАО «Индар» перекрыли доступ коммуникациям на его предприятие: отключили электроэнергию, отопление. Из-за указанных действий со стороны так называемого нового руководства ЧАО «Индар», работа ООО «Портфарм-Инвест» была остановлена, предприятие несет убытки. Со слов охраны ЧАО «Индар», все указания по незаконной удержанию людей и блокированию работы ООО «Портфарм-Инвест» отдают лично Кононенко Е.С., Грабарчук С.В. и Власенко Н.Н.

Как сообщалось, 8 июля 2011 года около сотни бойцов «Беркута» ворвались на территорию инсулинового завода Индар, чтобы завести представителей новых владельцев предприятия, Кононенко Е.С., назначенного руководителем предприятия оффшорной компанией Сторк Холдингс Лимидет (Белиз), которая рейдерских путем завладела государственными пакетом акций, и Грабарчук С.В. которая является уполномоченным представителем оффшорной компанией Сторк Холдингс Лимидет и действует в интересах харьковского бизнесмена Игоря Сало.
Автор: Інфопорн

ЗАО «Индар»: мораль и право

О проблемах, с которыми столкнулось ЗАО «Индар» в 2011 г., разные отечественные СМИ сообщали довольно много. Обобщая опубликованный материал, могу выделить две позиции, в основу которых положено разное толкование правового статуса имущества этого общества, а также правовой связи между государством и этим предприятием, которая опосредствована собственностью государства на 70,7016% акций, эмитированных ЗАО «Индар».

Новое руководство ЗАО «Индар» в лице Е.Кононенко ссылается на то, что 70,7016% акций упомянутого предприятия не имеют правового статуса государственной собственности, поскольку, согласно постановлению КМУ от 05.06.2000 г. №897 «О дальнейшем реформировании медицинской и микробиологической промышленности», указанные ценные бумаги внесены в уставный капитал ГАК «Укрмедпром». Значит, по мнению нового руководителя, государство добровольно отказалось от этих акций еще в 2000 году.

Противоположную позицию высказывает бывшее руководство хозяйственного общества, которое апеллирует к предписаниям законов Укра­ины «Об управлении объектами государственной собственности», «О холдинговых компаниях», распоряжению КМУ от 5 сентября 2007 года № 690-р, Указу президента Украины от 6 июля 2010 года №755/2010, постановлению Верховного суда Украины от 19.05.2009 года в деле №3-1837 к 09 и т.п.

Длительное время принимая участие в рассмотрении хозяйственных, административных споров на стороне ЗАО «Индар», ГАК «Госмедпром», в том числе и в ходе рассмотрения их Верховным судом Укра­ины, убедился в правильности последней позиции, ведь четкое и императивное содержание правовых норм действующего законодательства Укра­ины делало невозможным признание за 70,7016% акциями ЗАО «Индар» статуса частной собственности. Однако целью этой публикации является не проведение повторного правового анализа вышеупомянутой проблемы, а попытка поделиться собственным опытом по соотношению морали и права на примере ситуации, сложившейся на ЗАО «Индар».

Так, в странах развитой демократии сформировался принцип, согласно которому содержание закона должно превалировать над его формой, а понятие «законность» не должно подменяться понятием «целесообразность». В свою очередь моральные нормы, в основу которых положены такие универсальные критерии, как «добро» и «зло», являются главными ориентирами в законотворческой, правоприменительной деятельности.

К сожалению, вынужден констатировать, что в Украине вышеупомянутые принципы нивелируются конъюнктурными, меркантильными действиями чиновников, методы и стиль работы которых описывали известные классики в своих бессмертных произведениях «Хаме­леон», «Ревизор» и т.п. Ситуация вокруг ЗАО «Индар» — классический пример в этом плане. В частности, в 2008 году, сразу после незаконного отчуждения 70,7016% акций, государственные мужи единодушно провозгласили лозунг о возвращении в государственную собственность ценных бумаг. Но 20.07.2011 г. позиция государства коренным образом изменилась, что подтверждают результаты рассмотрения Харьковским апелляционным хозяйственным судом хозяйственного дела №39/128-09. В его рамках представитель КМУ отказался поддерживать требования правительства о возвращении в государственную собственность похищенных акций. Конечно, вполне логическим в этой ситуации будет предположение, что изменилось законодательство, но нет — законодательство не менялось, очевидно, изменились интересы!

Препарируя хозяйственно-правовой конфликт, связанный с завладением акциями ЗАО «Индар», сквозь призму морально-этических норм, не могу оставить без внимания попытку нового руководства противопоставить в СМИ собственные добродетели непорядочности прежнего руководства хозяйственного общества. Пере­числяя многочисленные аргументы, новый руководитель Е.Кононенко в том числе подчеркивает: он спешил спасти завод и, соответственно, не стал ждать наступления светлого времени суток, а принял решение войти на территорию предприятия ночью, в 3 ч. 34 мин.! Однако «патриотизм» нового руководителя противоречит сложившимся в общественном сознании представлениям, в частности, воплощенным в народную пословицу о том, что добрые дела ночью не дела­ются.

Исключительно теорией интересов могу объяснить изменение позиции членов обновленного правления ЗАО «Индар» относительно правового статуса собственности на имущество этого юридического лица. Например, в 2009—2010 гг. тональность выступлений будущего руководства была выдержана в таком стиле: «Мы, работники, надеемся, верим, что украденные акции будут возвращены государству» (обращение члена правления ЧАО «Индар» Н.Власенко на имя первого вице-премьер-министра Украины). Однако после захвата предприятия новым руководством эти призывы канули в лету. Итак, оказывается, что твердость (неизменность) убеждений не является определяющей ценностью для новых руководителей.

Новый менеджмент клеймит прежнее руководство за совершение противоправных действий, направленных якобы на разворовывание имущества ЗАО «Индар» путем внесения имущественных активов указанного общества в уставный капитал ООО «Трудовой коллектив завода „Индар“. При этом стыдливо замалчивает тот факт, что решение о создании этой хозяйственной структуры принималось на общем собрании трудового коллектива пред­приятия, а его основателями стали работники включая тех, которые теперь входят в состав обновленного руководства. И, самое главное, это решение принималось после того, как акции ЗАО «Индар» были украдены из государственной собственности и выведены в офшорные структуры, подконтрольные новым хозяевам завода.

Получается, если придерживаться позиции оппонентов, остров Белиз (юрисдикция учреждения Сторк Холдинг Лімітед — нового собственника 70,7% акций ЗАО «Индар») — значительно более близкий и патриотичный участник ЗАО «Индар», чем работники завода, которые собственной работой и знаниями создали уникальное предприятие по изготовлению инсулинов. Бес­пре­цедентной в этом смысле является цена указанного «патриотизма», ведь Сторк Холдинг Лимитед получила в собственность 70,7016% акций ЗАО «Индар» на основании договора дарения!!!

Однако самым интересным явлением, которое образно характеризует этическую составляющую конфликта, возникшего вокруг завода «Индар», стали персоналии, которые своим присутствием уже на протяжении трех месяцев украшают страницы СМИ. Больше всего критики звучит в адрес бывшего руководителя ЗАО «Индар», доктора биологических наук, профессора Алексея Павловича Лазарева, который обвиняется и в разворовывании имущества общества, и в установлении крепостного режима на территории предприятия, и т.п. Демонизируя своего предшественника, Е.Кононенко непоследователен в своих действиях, ведь объективности ради следовало бы вспомнить и о том, что этот человек принимал участие в строительстве завода, его становлении. Заслугой бывшего главы правления А.Лаза­рева является выход ЗАО «Индар» на внешние рынки, например, Бразилии. С момента введения в эксплуатацию предприятия больные сахарным диабетом забыли о дефиците инсулиновых пре­па­ратов.

В то же время заслуги нового руководителя, вне всякого сомнения, прекрасного специалиста в сфере права, особенно заметны в такой «ведущей» отрасли отечественной экономики, как ликвидация предприятий. Е.Кононенко, имея специальность арбитражного управляющего, отметился в качестве профессионального ликвидатора таких государственных предприятий, работавших в области здравоохранения, как «Здоровье народа», «ГНЦЛП». Теперь эти предприятия находятся в частной собственности, и, по странному стечению обстоятельств, основателями этих структур являются патриоты, которые находятся в юрисдикции Великобритании, Белиза и т.д.

Конечно, специалисты-ликвидаторы — главные действующие лица переходной экономики, но заслуживает ли ЗАО «Индар» такое «счастье»? На­деюсь, что ответ на последний вопрос получим в ближайшее время

Виктор Романюк «Зеркало недели. Украина» №33,

Адміністративний позов

Окружний адміністративний суд міста Києва
Позивач: Громадська організація «Союз трудових колективів
„Трудові колективи проти рейдерів“
Відповідач: Кабінет міністрів України
Адміністративний позов
про визнання незаконними дій Кабінету міністрів України
щодо безоплатної передачі державного майна (70,7% акцій ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“)
у власність компанії-нерезидента „Сторк Холдинг Лімітед“ (Беліз)
Діюче адміністративне процесуальне законодавство України гарантує кожній особі право на захист своїх прав у публічних правовідносинах, у тому числі і на звернення з адміністративним позовом. Зі змісту правових норм, закріплених в ч. 2 ст. 2, ст. 17, ч. 2 ст. 18 КАС України, випливає, що Кабінет міністрів України (далі — КМУ) є учасником адміністративного процесу, оскільки його правовий статус співвідноситься із визначенням поняття «суб’єкт владних повноважень», а відтак, дії, бездіяльність та акти цього суб’єкта публічних правовідносин можуть бути оскаржені до суду.

Правові засади діяльності КМУ закріплено на рівні Конституції України. Так, у ст. 116 Основного Закону вищий орган виконавчої влади наділяється правом вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також здійснювати управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Ці загальні за своїм правовим змістом конституційно-правові норми конкретизуються та доповнюються приписами інших нормативно-правових актів, які встановлюють механізм реалізації КМУ своїх повноважень.
Охорона здоров’я є сферою суспільних відносин, що охоплює як правовідносини, пов’язані із реалізацією прав і свобод людини і громадянина, так і правовідносини, які складаються в процесі управління об’єктами державної власності. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. 14 Основ законодавства України про охорону здоров’я КМУ організовує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у галузі охорони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я тощо.
Проте, як свідчать події 2011 року, задекларований законодавцем публічний інтерес щодо забезпечення належного рівня охорони здоров’я, на жаль, поступається протиправним приватним інтересам вузького кола осіб, результати діяльності яких мають руйнівний характер для медичної галузі.
Констатуючи кризовий стан системи охорони здоров’я і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров’я населення, зазначимо, що КМУ не усуває передумов, які викликали її виникнення, а навпаки, власними діями поглиблює кризу. «Взірцем» у цьому сенсі є відмова держави в особі КМУ від ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“, яке згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України від 5 вересня 2007 року №690-р за підписом прем’єр-міністра В.Ф.Януковича включено до стратегічного активу держави! Додамо, що позиція В.Ф.Януковича щодо збереження державної власності на підприємства, які мають стратегічне значення для держави, не зазнала змін і після обрання його на посаду президента України1.
Перше, що привертає увагу в позиції КМУ стосовно збереження державної власності на 70,7% акцій ЗАТ «Індар», — це максимальне сприяння вищо­го органу виконавчої влади представникам приватного капіталу у процесі реалізації кримінальної схеми з безоплатного виведення із державної власності вищезазначеного активу. При цьому всі ці дії розгорталися на тлі гострої кризи на ринку забезпечення населення України життєво необхідними фарм­препаратами. Прикро, але, як показує аналіз публічних виступів високопосадовців КМУ у ЗМІ, найбільш нагальними проблемами для вітчизняних урядовців є безперебійні поставки презервативів2. Не применшуючи соціального та профілактичного значення гумових протизаплідних засобів, все ж зауважимо, що інсулінові препарати мають не менш важливе значення в системі охорони здоров’я України!
Апелюючи до фактів, процитуємо зміст деяких документів, які відображають ставлення КМУ до збереження наукомістких виробництв, які мають стратегічне значення для держави. Так, після того, як постановою Верховного суду України від 19.05.2009 року в справі №3-1837 к 09 було скасова­но рішення господарських судів у справі №11/30-08, з допомогою яких офшорна компанія «Сторк Холдинг Лімітед» (Беліз) отримала у власність 70,7% акцій ЗАТ «Індар», а справу передано на новий розгляд, КМУ був залучений до розгляду цієї справи як третя особа на стороні позивача. Між тим єдиним «позитивним» результатом участі КМУ в процесі повторного розгляду цієї господарської справи стала відмова від апеляційної скарги?! Отже, держава в особі КМУ де-юре відмовилася від державної власності, вартість якої станом на 31.12.2007 року згідно із судово-економічною експертизою, виконаною в рамках кримінальної справи №416, становила 72000000 грн. (сімдесят два мільйони гривень 00 коп.). Харківський апеляційний господарський суд в ухвалі від 20.07.2011 року констатував: «Як вбачається із наявних у справі матеріалів, 09.06.2011 року представник Кабінету міністрів України Ковтун Л.І. надав через канцелярію суду заяву
(вх. №5930), в якій просить у порядку ст. 22, 100 ГПК України прийняти його відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011 р. у справі №39/128-09. У вказаній заяві зазначено, що відмова Кабінету міністрів України не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та законних інтересів».
Окремої правової оцінки потребує синхронність дій КМУ, «які не порушують чиїх-небудь прав», та дій «нового» керівника ЗАТ «Індар» Є.С.Кононенка (представника офшорної компанії «Сторк Холдинг Лімітед» (Беліз), який 08.08.2011 року о 3 год. 34 хв. ночі, використовуючи підтримку спецпідрозділу міліції «Беркут», захопив адміністративно-господарські приміщення ЗАТ «Індар». Єдина відмінність цих учасників господарського процесу полягає лише у кількості заяв про відмову від апеляційних скарг, а саме: новим керівником ЗАТ «Індар» подано дві заяви: від 11.07.2011 року (вх. №6713) та від 18.07.2011 року (вх. №6943).
Складається враження, що приписи діючого законодавства України, зокрема законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про холдингові компанії», правові позиції Верховного суду України, викладені в постанові від 19.05.2009 року в справі №3-1837 к 09, факти, встановлені під час розслідування ОВС 4-го відділу Слідчого управління СБ України кримінальної справи №416 та №379 свідомо ігноруються КМУ.
Натомість висновки нового керівника, професійного арбітражного керуючого Є.С.Кононенка про те, що акції ЗАТ «Індар», якими заволоділа офшорна компанія «Сторк Холдинг Лімітед» (Беліз), не належать державі, набувають імперативного змісту для КМУ. Адже лише цим можна пояснити необгрунтовану поблажливість вищого органу виконавчої влади до приватних інтересів офшорної компанії «Сторк Холдинг Лімітед» (Беліз).
Єдине, що обнадіює у цій ситуації, — це діамет­рально протилежна позиція президента України щодо цієї проблеми. Цей висновок випливає зі змісту указу президента України від 6 липня 2010 року №755/2010, яким звільнено за порушення присяги суддю Носівського районного суду Чернігівської області В.М.Корзаченка. Підставою для притягнення судді до відповідальності стало його неправосудне рішення від 22.02.2008 року, що було використане колишнім керівництвом ДАК «Держмедпром» для викрадення 70,7% акцій ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ із власності держави. У свою чергу, Вищий адміністративний суд України, перевіряючи законність вищезазначеного нормативно-правового акта президента України, у постанові №П-110/10 навів головну причину, яка стала підставою для звільнення корумпованого судді з посади, а саме: „Суддя, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу МОЗ України від 12.02.2008 року №25-0, фактично відновив повноваження Особа-10 як генерального директора ДАК „Укрмедпром“ (ДАК „Держмедпром“), що надало можливість останньому незаконно використовувати повноваження генерального директора, відчужити належні державі на праві власності акції ЗАТ „Індар“ (70,7 відсотка) іноземній компанії, країною походження якої є Великобританія, які у свій час внесені державою до статутного фонду ДАК „Держмедпром“. Розмір нанесених збитків державі склав 57187905 грн. 00 коп“.
Отже, перелічені вище нормативно-правові акти та правозастосовчі акти судових органів України спонукають до висновку про неузгодженість дій КМУ та президента України щодо одного й того самого питання. Якщо погодитися з позицією КМУ, то можемо зробити висновок, що Україна досягла такого рівня забезпеченості, який дозволяє безоплатно, в буквальному розумінні цього слова, дарувати державні активи компаніям-нерезидентам.
На нашу думку, пасивність КМУ не тільки порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, діяльність яких пов’язана із діяльністю ЗАТ «Індар», а й продукує інші негативні наслідки для держави в цілому. Так, згідно з рейтингом міжнародної організації Transparency International у світовому рейтингу корумпованих держав світу Україна перебуває на «почесному» 146-му місці, тобто на одному щаблі з такими екзотичними країнами, як Нікарагуа, Кот-д’Iвуар, Зімбабве. Мегакорумпованість державних чиновників, зневажливе ставлення до громадян, які безрезультатно звертаються по захист своїх порушених прав, руйнує шанобливе ставлення населення (виборців) до державних інституцій, високопосадовців і формує іронічне і недовірливе ставлення до багатьох представників влади.
Відсутність будь-яких державних гарантій стабільності і захищеності підприємницької діяльності в Україні нівелює реформаторські зусилля президента України, продукує зневіру суспільства у реальності цих реформ. Більше того, як показує приклад ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“, держава вже не спроможна захистити від зазіхань власне майно(!), не кажучи вже про захист інтере­сів інвесторів!
Вичерпавши усі передбачені чинним законодавством України засоби для захисту своїх порушених прав, ми вимушені звертатися із зазначеним позовом у публічному порядку, сподіваючись також і на те, що і президент України як гарант конституційних прав та свобод людини і громадянина ефективно використає власні повноваження для приведення діяльності КМУ та ЗАТ «Індар» до вимог чинного законодавства України.
Виконуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, стверджуючи про протиправний характер дій КМУ, викладемо обставини, які засвідчують правомірність позовних вимог.
По-перше, відсутність адекватного реагування КМУ на факти, викладені у цьому позові, публікації у ЗМІ, репортажі провідних телеканалів України з місця події суперечить неодноразовим публічним заявам президента України про те, що закон в Україні один для всіх, а корупція є головним ворогом української державності.
Виконуючи обов’язок, закріплений у ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України», ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», президент України неодноразово у своїх публічних виступах наголошував, що головним пріоритетом у його діяльності є протидія корупції. Зі значної кількості виступів президента України на тему корупції виділимо кілька принципових тез, які стосуються предмета позовних вимог, а саме:
«Немає значення, хто попадеться на корупційних схемах. Ми не ділимо таких людей на своїх та чужих. Мине час, і ви переконаєтеся, що представники нинішньої влади не будуть йти дорогою корупції. Кого спіймають, той буде сидіти»3;
«Ми розпочинаємо системну боротьбу з корупцією в Україні. Корупція — це ворог українського народу, це ворог бізнесу, це система, за рахунок якої живе купка людей, яка сидить на цьому ланцюгу: кому хочу — дозволяю, кому хочу — не дозволяю… І всі повинні платити хабарі»4.
Аналізуючи всі події, які супроводжували захоплення ЗАТ «Індар», крізь призму задекларованих президентом України програмних цілей і завдань у боротьбі з корупцією, в черговий раз переконуємося в істинності та актуальності для нашої країни античного афоризму: «Найбільше заохочення злочину — беззаконня». Саме фактор беззаконня може стати поясненням позаправового феномену, коли стратегічно важливе для держави підприємство стало об’єктом спільного штурму представників офшорної компанії та підрозділу міліції особливого призначення «Беркут». До того ж ці протиправні дії відбувалися о 3 годині 34 хвилини, тобто у нічний час. І найголовніше, новими керівниками підприємства з допомогою державних органів (реєстраторів, державних виконавців, оперативних працівників ДДСБЕЗ) стали особи, які безпосередньо причетні до знищення таких державних грандів фармвиробництва, як «Здоров’я народу», «ДНЦЛЗ» тощо.
І весь цей вертеп можна назвати боротьбою з корупцією? І все це беззаконня, яке відбувалося на підприємстві, що розташоване за 10 км від офіційного центру європейської (?) столиці, є матеріальним результатом анонсованих антикорупційних реформ? Ці та інші питання є риторичними, оскільки відповідь очевидна — у своєму цинізмі та зухвалості віт­чизняні чиновники, які повинні викорінювати корупцію, претендують на роль лідерів.
Повертаючись до правового виміру питання, зупинимося на найбільш відкритих проявах корупції. З цією метою використаємо універсальний метод від часткового до загального, а саме.
Перший факт. Фізичне захоплення ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ відбулося після тридобового обшуку на підприємстві, проведеного в рамках кримінальної справи №57-2499. Одночасно із закінченням слідчих дій о 23:45 07.07.2011 року, використовуючи допомогу членів оперативно-слідчої групи, зокрема головного оперуповноваженого інспектора ДДСБЕЗ МВС України, старшого оперуповноваженого ДДСБЕЗ МВС України, на територію підприємства увірвалися представники „Сторк Холдинг Лімітед“ на чолі з Є.С.Кононенком (ліквідатором «Здоров’я народу», «ДНЦЛЗ»). Згодом фізичну підтримку зазначеній групі осіб забезпечив столичний полк міліції особливого призначення «Беркут». Мотивуючи необхідність залучення спецзагону «Беркут» для штурму приміщення ЗАТ «Індар», міліцейські високопосадовці апелювали до того, що працівники заводу захопили та утримували заручників — співробітників ДСО! Останнє твердження коментувати не будемо з огляду на його абсурдність.
Другий факт. ЯК зазначає «новий» керівник ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ — Є.С.Кононенко, зміни до відомостей про юридичну особу, зокрема внесення відомостей про «Сторк Холдинг Лімітед» як нового акціонера господарського товариства, що володіє 70,7% акцій, а також включення до графи «керівник» нового запису, яким було замінено О.П.Лазарєва на Є.С.Кононенка, були внесені державним реєстратором Золотаренко Тамарою Анато­ліївною 07 липня 2011 року о 17 год. 00 хв. 5 Між тим у графіку прийому державними реєстраторами Дарницької РДА представників юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначено, що реєстраційні дії проводяться з 9:30 до 13:00! Отже, внесенню вищезазначених відомостей про ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ притаманна винятковість, що кваліфікується за п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції“ як надання неправомірної переваги фізичним та юридичними особам.
Отже, вважаємо, що бездіяльність КМУ заохочує зловмисників до продовження протиправних дій, спрямованих на безоплатне вилучення майна із державної власності, що ставить під загрозу національну безпеку України в цілому та життя і здоров’я суспільства та громадян, у тому числі і позивачів за цим позовом.
Резюмуючи все вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 2, ст. 17, ч. 2 ст. 18 КАС України,
ПРОСИМО:
Визнати дії Кабінету міністрів України, спрямовані на безоплатне відчуження державної власності — 70,7% акцій ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ на користь „Сторк Холдинг Лімітед“ (Беліз), а також введення до складу керівництва ЗАТ «По виробництву інсулінів „Індар“ Є.С.Кононенка, який причетний до знищення державних підприємств ДП «Здоров’я народу», ДНЦЛЗ шляхом доведення їх до банкрутства, протиправними.
Віце-президент
ГО В.М.Петренко
1 http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/6/6563935/
2 http://for-ua.com/politics/2011/08/09/104658.html
3 http://tsn.ua/ukrayina/yanukovich-pro-korupciyu-v-ukrayini-kogo-spiymayut-toy-bude-siditi.html
4 http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/10/101022_yanuk_corruption_oh.shtml
5 Д. Шпигов. «Колишнє керівництво „Індару“ фактично поставило під загрозу життя своїх підлеглих» // «Вечірній Київ». — №107—110 (18811—18814). — С.9

«Зеркало недели. Украина» №32, 09 сентября 2011, 19:50

Проделки ветеринара или инструкция выживания от инсулинового барона

/ том, что инсулиновый завод "Индар" сегодня переживает пик своей популярности (за весь период его существования) спорить, наверное, никто не станет. Ведь о хорошем так много никто никогда не напишет, и хорошее, вряд ли, с большим усердием будут хвалит, особенно, если за это никто не платить. Совсем другое дело, под видом справедливого арбитра в статьях под громко заголовками облива грязью правых или левых, синих или розовых, что не очень важно, на самом деле. Важно другое - дело это прибыльной и в таком случае легко "подмазаться" под борца за справедливость, который открывает глаза серой массе. Не так ли?

Вот и "Индар" жил себе поживал, никого не трогал и никого не интересовал так сильно до поры до времени (за исключением нескольких журналистских расследований, которые демонстрировали изнанку деятельности г-на Лазарева), пока главный ветеринар завода не перегнул палку до "самого не могу". У акционеров в этом месте "терпиловка" и сломалась. Сломалась, видимо, окончательно и починить ее ветеринару так и не удалось.

Самое интересное во всем этом, что под ударом сразу оказался "новенький" - некий г-н Кононенко Е. Не думал он, наверное, и не мечтал, что в один прекрасный день падет на него слава звезды таблоидов и телеэкранов. Но, как говориться, пути-то неисповедимы.

О "новеньком" рассказать, собственно нечего. Характеризовать месяц правления - это все равно, что описывать плод семечки, которую только вчера бросили в землю, полить забыли, а сегодня уже обсуждают цвет, высоту и плотность подсолнуха. Тем более что отвечать за свои поступки Кононенко Е. еще не может. Он просто не успел их совершить. А на страницах множества СМИ приходиться ему отвечать за других: за целую кучу "индарчиков" (дочерние предприятия, куда переводились активы завода), которых наплодил Лазарев с целью ясно какой; за работников, которые ушли с производства из-за маленьких зарплат; за колючку, которой экс-управленец окутал завод; ну, и конечно же за "рейдерский захват", который он единолично придумал, спланировал и совершил (Когда читаешь подобное на страницах недавно уважаемых мною изданий, невольно косит уголок рта, не то в ухмылке, не то от удивления).

Если сильно захотеть, то справки, какие-никакие и о "новеньком" навести, конечно, можно. Да о ком угодно можно... Только вот пускай поработает человек, собственных ошибок наделает или не наделает, тогда с него и спросим.

Из карманов диабетиков по копейке на рубаху для барина

Совсем другое дело г-н Лазарев А. - профессор-ветеринар по кличке "инсулиновый барон". Этот прославиться успел, но как-то до этого все время ему фартило. Вот только сейчас (в июле 2011 г.) звезда удачи отвернулась от него и скрылась в неизвестном наплавлении. Он изо всех сил платит, платит, за рекламу, за шумиху, за чернуху, а все никак...

А теперь по порядку. Когда же ему удавалось выйти сухим из воды (больным сахарным диабетом читать настойчиво не рекомендую):

Как-то находчивый Лазарев А. додумался перерабатывать инсулин, у которого истек строк годности. Прямо Нобелевский случай, ведь, кроме него, такое ни в одну другую светлую голову больше не взбрело. Смешного, правда, здесь мало. По факту торговли просроченным инсулином было возбуждено уголовное дело, но, как часто бывает, в скором будущем, за приличную сумму в 50, а может и 100 тыс. долл. в хорошие руки, оно кануло в лету.

Дальше - больше. Инсулиновый профессор заявил (и довольно долго ему удавалось оставаться с этим сообщением в топе новостей), что инсулин на "Индаре" производят из отечественного сырья. Думаю, уже ясно. Отечественным сырьем там и не пахло. Это просто Лазарев А., как писатель, заговорил метафорами: любое ввозимое сырье – мое, а значит – отечественное.

И здесь не все. Экс-директор "Индара" также умудрялся очень долго закупать китайский кристалл через свои фирмы - "индарчики", перепродавать его в разы дороже собственному заводу и использовать для производства инсулина. Контрабанду чистой воды, которая несла, без малого, смерть в дома инсулинозависимых пациентов, подтверждают таможенные декларации.

Не менее интересным остается факт коллективных писем сотрудников завода. Барин Лазарев строчил кляузы и забрасывал письмами государственные инстанции с просьбами и мольбами защитить отечественного производителя. Не раз сотрудники завода, не называя имен, признавались в том, что не знали что подписывали, но подписывать нужно было безоговорочно. Вот, совсем недавно в сети появилось очередное видео, где сотрудница перед камерой (уже не боясь последствий, ведь злосчастного Лазарева выгнали) рассказывает о том, как на проходной охрана не выпускала их с территории завода домой, пока не поставишь подпись под нужными строчками - http://www.youtube.com/watch?v=na1d76EDOnE

Устал перечислять, но это еще далеко не конец. Г-н Лазарев, ну просто мистер находчивость, даже продукцию свою сертифицировал самостоятельно. Ему были не к чему эксперты и независимые лаборатории. Как называют такой произвол законы и другие нормативные акты, я не в курсе. А вот, с точки зрения простого обывателя, которому подобные факты стали известны, иначе, как "осознанная попытка совершения убийства тысяч граждан" назвать это не могу.

Ветеринар украл "Индар"

Но все перечисленные выше подвиги г-на Лазарева меркнут на фоне последующих. Он фактически разграбил весь завод, оставив "Индар" без имущества. Наплодив мини-клонов завода, так называемых "индарчиков", профессор в области отмывания денег успешно переводил туда активы "Индара".

Схема "сети супермаркетов" имени Лазарева выглядит примерно так:

Вот, к примеру, ООО "Трудовой коллектив "Индар" (идент. код 36291473) согласно акту приема-передачи собственности от 19.11.08, завладело следующим имуществом:

- нежилые помещения четырехэтажного керамзитобетонного здания производственного корпуса "И" площадью 5 788,6 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 22 акта приема-передачи /;

- нежилые помещения восьмиэтажного кирпичного здания административно-бытового корпуса "К" площадью 12 658,7 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 27 акта приема-передачи/;

- нежилые помещения одноэтажного кирпичного здания центрального склада "Л" площадью 903,00 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 32 акта приема-передачи /;

- нежилые помещения одноэтажного кирпичного здания склада "Х" площадью 1 745,2 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 36 акта приема-передачи/;

- производственное оборудование и оборудование, офисная техника, и другие необоротные активы, обеспечивающие производство инсулина (перечень которых изложен на 43 страницах акта приема-передачи).

Немного по другому адресу, но тоже "индарчику" - ООО "Трудовой коллектив завода "Индар", (идент. код 34183254), отошли объекты права интеллектуальной собственности, а именно изобретения, оформленные патентами:

- "Способ получения готовой лекарственной формы инсулина короткого действия" № 46666 от 16.01.2006;
- "Способ получения полусинтетического инсулина человека" № 46667 от 16.01.2006;
- "Способ получения комбинированного препарата инсулина человека" № 46668 от 16.01.2006;
- "Способ приготовления готовой лекарственной формы инсулина пролонгированного действия" № 46669 от 15.12.2005;
- "Способ получения препарата инсулина короткого действия" № 57689 от 15.08.2006;
- "Способ получения препарата инсулина пролонгированного действия" № 57690 от 15.08.2006;
- "Способ получения рекомбинантную инсулина человека" № 76661 от 15.08.2006.

Из этого следует, что перед уходом г-н Лазарев умудрился ободрать "Индар" до нитки, небось, чувствуя скорую гибель собственной монархии.

Сейчас делом о нарушении устава ЧАО "Индар" и выводе активов на сумму 39 млн грн с целью сохранения единоличного контроля над предприятием занимается следствие.

Кстати, имена и фамилии людей на схеме – это свита Лазарева, которая сейчас состоит в почетном членстве Комитета защиты завода. Комитет этот, ничего больше, как искусственно созданный спикер, задача которого сеять панику в СМИ и выгораживать барина-Лазарева.

И еще немножко информации для размышления. В лазаревской сети супермаркетов есть и другие, частные структуры. Среди них: : ООО "Укрфарм" и "Укрфарм-центр" (директор Кухарец В.,), ООО"Портфарм-Инвест", ООО"Портфарм" (директор Приходько В.,), ООО"МАКО" (директор Гладчук В.) : директора этих компаний находятся под следствием, их разыскивают правоохранительные органы. Интересна также немецкая компания ENZYPHARM GMBH, которая находится в Мюнхене. Одна из руководителей этой компании жена Лазарева Елена Елизарова. Вот сюда и идет прибыль от бразильского контракта, а предприятие по производству инсулинов "Индар" остается ни с чем. А чего стоит ООО "Пластфарм", находящаяся во Львове, декорирующая структура Лазарева, которая "обеляла" ввозимую субстанцию? К сожалению, список этих структур бесконечен и не хочется ими утомлять читателя. Не хочется также забирать драгоценное время прочтением корреспонденции, которую Лазарев множил, как под копирку для Президента страны, Кабмина, ВР Украины, МОЗ Украины, СБУ, Прокуратуру и … врал, врал, врал, манипулируя именами чиновников, мнением общественности, пациентов с сахарным диабетом.

Инструкция выживания от инсулинового барона

Почему-то, я больше чем уверен, что послужной список правонарушений г-на Лазарева можно еще очень долго продолжать. Такой человек, который преступил все моральные и человеческие принципы, грубо говоря, пошел по трупам своих пациентов, навряд ли, имеет право на какое-либо оправдание. Хотя... Он так не считает!

После своего позорного изгнания с завода "Индар" этот НЕчеловек продолжает тратить заработанные низким и жалким обманом на здоровье и жизнях людей деньги на собственную PR-кампанию. За десятки тысяч инсулиновых долларов он покупает рекламные растяжки и баннеры, по старинке продолжает, строчит кляузы в гос. инстанции, нанимает целые PR-агентства с целью обелиться. Хотя, нет... Такому как он это ни к чему. Вернуть кормушку любыми путями, - вот истинная цель.
Знаете ли, свои суждения по поводу, как таких нечеловеков земля носит, вслух высказывать не буду. Судите сами. Проверить истинность изложенных мною фактов есть масса способов (налоговая, единый реестр, статьи в Интернете, экскурсия на завод, в конце концов, и знакомство с его сотрудниками...).

Источник:  УНН Автор: Тимур Бородин