Почему люстрация не касается судей-бандитов из клана Януковича?

Беглый экс-президент Виктор Янукович недавно не явился на допрос в Генпрокуратуру Украины. Эту новость растиражировали все украинские СМИ. Однако почти никто из журналистов не упомянул о том, что по Украине свободно разгуливают пособники Януковича, которые нанесли Украине вред едва ли не больший, чем президент-зек. Речь о скандально известном судейском тандеме Виктора Татькова и Артура Емельянова. Для многих украинских бизнесменов эти имена стали синонимами судейского беспредела. Причем не только эпохи Януковича, но, к сожалению, и нынешних времен.



Главным «достижением» тандема Татьков-Емельянов является система распределения дел между судьями Высшего хозяйственного суда Украины. Они создали ее, когда Татьков возглавлял ВХСУ, а Емельянов был его заместителем. Управлял системой Емельянов.



Тому или иному судье предлагали дело и рассказывали, как это дело следует решить. Если судья не хотел пачкаться, рассмотрение назначали на день его отпуска, и дело, через автоматическое распределение, попадало к другому. Некоторые дела, таким образом, проходили иногда через 5-8 судей, однако, в итоге, сговорчивый судья всегда находился.



Описанная схема использовалась, чтобы узаконить рейдерские захваты, которые совершала ОПГ Татькова-Емельянова. Впрочем, были у них и «клиенты» со стороны. Олигархи, депутаты и бизнесмены рангом помельче, которые хотели гарантированно отжать чужой бизнес. Стоимость судебного решения по системе Татькова-Емельянова колебалась от 500 000 до 10 000 000 долларов. Все зависело от уровня беспредела и размера спорного имущества или капитала. Со временем, благодаря «организаторской работе» тандема, в высшем хозяйственном суде Украины образовалась целая плеяда судей-миллионеров.



Причем большинство из них до сих пор остаются на своих местах. Объявленная новой властью люстрация судей почти не коснулась. Единственное, на что сподобились «люстраторы» — это уволить Татькова с поста главы ВХСУ. При этом и Татьков, и Емельянов остались судьями.



О том, насколько успешно идет их рейдерский бизнес, свидетельствует целый ряд неправомерных судебных решений. К примеру, в мае этого года, Виктор Татьков вынес постановление по делу № 910/19289/14. Проверяющая судейская комиссия установила, что «судья Татьков В.И., как бывший руководитель Высшего хозяйственного суда Украины, продолжает влиять на судей своей вотчины – Хозяйственного суда Донецкой области».



Члены комиссии признали, что судьи этого суда рассматривают дела таким образом, чтобы облегчить работу Алексею Жмайло – государственному ликвидатору банкротящихся предприятий. Жмайло – это один из членов банды Татькова-Емельянова, который банкротит захватываемые предприятия, чтобы их можно было выкупить за копейки и на якобы законных основаниях. Признать-то признали, а вот дальше дело не пошло.



Возможно потому, что деятельность судей-разбойников прикрывает надежная «крыша» в Высшем совете юстиции. Это один из партнеров Емельянова – Павел Гречковский. Журналисты программы «Схемы» на Радио Свобода изучили деятельность Гречковского и его связь с Емельяновым и обнаружили немало интересных фактов.



Еще при мэре Леониде Черновецком Гречковский (он тогда был депутатом Киевсовета) вместе с Емельяновым получил 7,5 гектаров заповедных лесов на Жуковом острове под Киевом. Этот участок на 10 лет арендовала некая фирма «Сесиль», заявленная, как оздоровительная организация. До Майдана, помимо политики, Гречковский вел адвокатскую деятельность и был совладельцем компании «Сесиль».



Даже при Януковиче прокуратура посчитала выведение земель из заповедного фонда нарушением. Прокуроры вели с владельцами «Сесиль» затяжную судебную войну. Однако фирма всегда выходила из судов победителем. И не удивительно, учитывая, что один из ее владельцев возглавлял в то время Киевский хозяйственный суд. Это, естественно, был Артур Емельянов.



Почему после революции достоинства Гречковского назначили в высший совет юстиции? Потому что Татькову и Емельянову нужен был человек, который однозначно пройдет люстрацию и в судебном корпусе и, по крайней мере, для внешних наблюдателей, будет новым лицом. Пока неизвестно, сколько они заплатили за это назначение. Однако, зная этих деятелей, можно предположить, что речь идет о миллионах долларов.



Надо отдать должное «тандему» Татьков-Емельянов: они никогда не скупились на взятки для решения своих проблем. По разным данным, только за то, чтобы обойти закон о люстрации (в него внесли изменения специально под «клиента») Емельянов заплатил то ли 9, то ли 40 миллионов долларов.



Как бы там ни было, но после назначения Гречковскому пришлось спешно прятать свои активы в офшорах. Однако, при желании, причастность и Емельянова, и Гречковского к незаконно захваченному участку леса можно проследить. Первый связан с этими активами через свою жену и офшорные фирмы «Орион 2000» и «Мультиинвестмент Истеблишмент». Второй – через такую же офшорную фирму «Шеваль Бланк».



Все перечисленные выше факты легко проверить. Более того, все они установлены различными следственными органами и проверяющими комиссиями. Свидетельств преступлений Татькова и Емельянова за прошедшие годы накопились даже не сотни – тысячи. Однако логичного завершения всех этих расследований почему-то не происходит. Судьи-рейдеры продолжают обирать украинский бизнес. И ни война, ни революция им не мешают. Прискорбно осознавать, что для этих людей в Украине за прошедшие 1,5 года не поменялось ничего.



Ольга Обашидзе, для SKELET-info

Коррупционер Запорожан танцует под дудку Кивалова

.Запорожан Дмитрий Валериевич – сын ректора Одесского медицинского университета, доверенного лица Виктора Януковича во время прошлых выборов, человека прочных связей с элитой украинской власти. Молодой специалист судебной системы Украины, и уже судья Одесского апелляционного административного суда. Среди его коллег часто обсуждают некоторые странности его поведения, а так же частые жалобы на недобросовестное исполнение обязанностей от горожан, которым намеренно не дают дальнейшего хода.
История господина Запорожана по-своему показательна. Мальчик из кругов «золотой молодежи», опекаемый отцом, естественно получает престижную и хлебную специальность. А после так же с легкостью получает высокую должность, к которой многие другие идут годами.
Как-то в поле зрения общественников попала деятельность вышеупомянутого судьи. За независимым мониторингом его работы начали обращаться граждане Одессы и области. «Работает заангажированно, часто выносит решения по делам без ссылок на законодательство», - к таким выводам пришли специалисты.
Пожалуй, самым громким и показательным делом было судебное разбирательство прошлой осени о пассажирских перевозках в городе Измаил.
Полгода назад в СМИ появилась информация о судебном разбирательстве между Исполнительным комитетом Измаильского горсовета и несколькими перевозчиками.
Суть в том, что кроме предприятий местного депутата Горсовета от Партии регионов Сергея Кивалова (не путать с Сергеем Васильевичем - ред.), а именно "Измаил Евротранс" и "Дунайтехтранс", к конкурсу на получение права пассажирских перевозок по местным маршрутам не допустили больше никого. Среди прочих вне конкурса осталось и самое большое и старое транспортное предприятие города ПАО «Измаилавтотранс». И это несмотря на то, что перевозчик полностью соответствовал заявленным условиям конкурса и даже специально к нему закупил новые автобусы для повышения качества перевозок жителей Измаила. НО, видимо, городские управленцы руководствовались совершенно другими аргументами, принимая решение в пользу местного депутата-бизнесмена Кивалова, явно оказывающего влияние на членов комиссии. В результате чего горожан лишили возможности передвигаться более безопасно и удобно.
После вмешательства Измаильской прокуратуры результаты конкурса были признаны недействительными Одесским окружным админ судом.
А теперь возвращаемся к нашему герою – когда дело дошло до Апелляционного суда и попало в руки к Дмитрию Запорожану, он не увидел никаких нарушений, не смотря на предыдущие судебные решения (видимо, его личная мотивация в деле задавила букву закона). При этом в, привычной для него, манере, решение было вынесено немногословно, даже без отсылок к законодательству Украины. Кроме того нельзя упускать факт, что его отец, среди прочего, является депутатом Одесского областного совета VI созыва как раз от города Измаил. И, как полагается в нашей стране: сначала местный бизнес поддерживает кандидата на выборах, а после уже депутат всеми способами «корректирует» на законодательном уровне решения в пользу оных. Сама по себе данная ситуация недопустима в нормальном правовом обществе, где каждый занимается своим делом: бизнесмены - бизнесом, депутаты – заботятся о благополучии своих избирателей, а в суде решения выносятся согласно законодательства, а не под влиянием «личных интересов».
Возможно, у читателя возникнет вопрос, долго ли Запорожан, как судья с подпорченной репутацией, сможет оставаться вне поля зрения люстрационной комиссии? Мы задаем себе и соответствующим органам тот же вопрос. И ждем гарантированную равность.

Элита Страны

Семейные ценности Эдуарда Ставицкого. Часть 1

.
На підтримку вимог Евромайдану щодо відправки кабміну Азарова у відставку, "Слідство.Інфо" у рамках проекту "ЧЕСНО" проводить аудит уряду та пропонує перше розслідування: Едуард Ставицький, ключовий речник на тему підписаних Януковичем угод 17 грудня в Москві.
Ставицький обіймає одну з найбільш важливих і "смачних" посад в українському уряді. Він є міністром енергетики та вугільної промисловості в країні, де великі капітали зароблялися саме на постачанні газу та вугілля. Ця посада красномовно свідчить, наскільки важливий статус має Ставицький у так званій Сім'ї президента. Такі потужні фінансові потоки Віктор Янукович не довірив би абикому.
Історія сходження Едуарда Ставицького в крісло енергетичного міністра – це історія суцільних скандалів та оборудок, частина з яких особисто пов'язана з Віктором Януковичем.
Вузьке сімейне коло
"В чьом проблєма? Я вам говорю, в чьом проблєма?" – чоловік похилого віку в темному плащі та картузі роздратовано нас запитує про мету зйомки. Мешканці сусідніх будинків, стверджують, що цей літній чоловік є Анатолієм Борисовичем Ставицьким – батьком міністра Едуарда Ставицького.


Відео Громадське ТБ. Бізнес Ставицьких знімати заборонено
Втім, на наполегливі прохання, невідомий називати своє ім'я не захотів. Йому не сподобалося, що журналісти знімають будинок "31-Г" по вулиці Шота Руставелі в Києві. Ця відремонтована кілька років тому будівля є справжнім родовим гніздом клану Ставицьких.



Родове гніздо сімейства Ставицьких у Києві. Фото – Слідство.Інф
Будинок став місцем реєстрації низки фірм, засновниками яких є чи були члени родини Едуарда Ставицького. Зокрема – батько, Анатолій Ставицький, та його дружина, Олена Ставицька. Упродовж останніх 15 років вони стали засновниками численних бізнесів у різних галузях: торгівлі пальним, будівництві та навіть у туризмі.
Чимало водіїв бачили жовті заправки з дивною назвою: "БРСМ-Нафта". В останні кілька років ця мережа стала активно розвиватися. Успіх компанії став настільки помітним, що в 2011 вона навіть увійшла до переліку 200 найбільших компаній за версією Forbes під номером 95. За 2011-й рік виручка "БРСМ-Нафти" досягла 3 мільярдів гривень, хоча раніше компанія була маловідомою й локальною.



БРСМ-Нафта не чужа енергетичному міністру. Фото з сайту БРСМ
"БРСМ-Нафту" – скорочення від російського "БытРемСтройМатериалы" – створили два київських підприємці Андрій Біба та Олександр Поліщук на початку 2000-х років. Впродовж перших років існування нічого не вказувало на її зв'язок із високопоставленими посадовцями. До 2010-го компанія не могла похвалитися значними досягненнями. В її активах було близько 20-ти заправок, які в основному були зосереджені в Київській області.
Після перемоги Віктора Януковича на виборах президента, Едуарда Ставицького було поновлено на посаді голови правління НАК "Надра України".
А невдовзі в "БРСМ-Нафти" з'являється й новий співвласник – Валентина Ушакова. Ця жінка зовсім не випадкова людина для Ставицьких. Вона, спільно з батьком та дружиною Ставицького, була засновником чи директором компаній: "Моноліт 2", "Інвест менеджмент", "Актив капітал груп". Сама Ушакова є співвласницею ще близько десятка інших фірм, значна частина яких пов'язана із продажем нафтопродуктів.

Витяг з ЄДР: БРСМ-Нафта
Численні джерела та сусіди Ставицьких стверджують, що Ушакова є тещею міністра енергетики. Втім, коли автор спитала про це самого Едуарда Ставицького, той замість відповіді про тещу, почав швидко залишати приміщення.

Примітний збіг: після входження Ушакової до складу співвласників "БРСМ-Нафти" в 2011-му році та посилення позицій Едуарда Ставицького у владі, з 2011 року в цієї мережі почалося бурхливе зростання. На сьогодні вона володіє 130-ма заправками в більшості регіонів України й продовжує стрімко нарощувати кількість АЗС. Крім того, у власності БРСМ – три нафтобази та митно-ліцензійний склад.
За даними Forbes-Україна, основний прибуток "БРСМ-Нафта" отримує від оптового продажу нафтопродуктів через свого трейдера "Біотехнології-2000".
Про методи роботи пов'язаних з "БРСМ-Нафтою" компаній можна судити з "Реєстру судових рішень". У 2011 на Гайсинський спиртзавод прийшов інвестор, який встановив власне обладнання для виготовлення компонентів альтернативного пального. За договором, завод не мав права виготовляти продукцію для інших підприємств без згоди власника установки. Та вже за кілька місяців держпідприємство отримало листи від "Укрспирту", згідно з якими воно мало співпрацювати не з інвестором, а з "Біотехнологіями-2000".
Втім, сам Едуард Ставицький переконує, що, незважаючи на високу посаду, бізнесу родини він не допомагає: "Батько працює, займається бізнесом. У нашому сімейному маленькому бізнесі, де ми справно платимо податки й усе офіційно показуємо. Я ні на копійку не зробив лобістських моментів на користь того, чим займається мій батько", – запевняв він у 2011-му році журналіста Forbes-Україна Севгіль Мусаєву.
Перші скандали
У бізнес із великими оборотами Ставицькі прийшли на початку 2000-х років. Тоді батько та дружина енергетичного міністра були співзасновниками компаній: "Васильків нафта", "Тетерів-Нафта" та "Київ нафта", які займались торгівлею нафтопродуктами.
Особливу увагу гравців ринку та чиновників тоді привернула саме "Тетерів-Нафта", зареєстрована в селі Станишівка, Житомирської області. Компанія займалась виробництвом сумішевих бензинів, що надавало їй можливість сплачувати нижчий акцизний збір. У 2002-му "Тетерів-Нафта" налагодила особливо плідну співпрацю із передовим виробником бензинів - Лисичанським НПЗ. Високооктанові домішки фірма отримувала з Лужанського і Дублянського спиртзаводів.
 "Був такий смішний момент на ринку, коли практично все пальне з Лисичанського і Кременчуцького заводів стало спрямовуватися на цю станцію, і з неї вже розподілятися кінцевим покупцям. Але це все було в рамках закону", - розповідає експерт паливного ринку Сергій Куюн.
Це підтверджується навіть даними Кабінету Міністрів: згідно з його пояснювальною запискою, в другій половині 2002-гого року завод ЛІНОС відправляв до 95% бензину "Тетерів-Нафті". Український уряд тоді бив на сполох: фірма Ставицьких не сплатила акцизів на 97 мільйонів гривень, виробляючи альтернативне пальне.

В 2002-му році Кабмін звинувачував фірму Ставицьких в несплаті майже 100 мільйонів гривень акцизів
"Закінчилося все тем, що Кучма зібрав в лютому 2003-го року нараду й сказав: "Так, хлопці, припиняйте це все!" І після цього ця схема згорнулась", – додає Сергій Куюн.
Але в листопаді 2002-го фірма Ставицьких "Тетерів-Нафта" все ж таки потрапила в поле зору правоохоронців. Як повідомляли "Подробиці", тієї осені СБУ Одеської області попередила спробу "Тетерів-Нафти" незаконно отримати відшкодування ПДВ у розмірі 19 мільйонів гривень. Тоді ж правоохоронці попередили відправлення "Тетерів-Нафтою" на адресу однієї з іноземних фірм вимірювальних приладів на 95-ти мільйонів гривень. Управління СБУ в Одеській області підтвердило "Слідству. Інфо", що в листопаді 2002 року проти посадових осіб компанії Ставицьких порушили кримінальну справу, однак зауважили, що подальший перебіг справи не відноситься до сфери їхньої компетенції.
Такий скандал був не одиничним для "Тетерів-Нафти". За кілька місяців до того фірма Ставицьких та ЗАТ "Орлан-Беверіджиз" через Одеський аеропорт відправили аналогічний товар на суму понад 133 мільйони гривень. Ціна, за розрахунками СБУ, виявилась завищеною, а підприємці отримали право на повернення більше 22 мільйонів гривень із бюджету в якості ПДВ.
Невдовзі після описаних подій, фірма Ставицьких змінює назву на "Еко-2003". Щоправда, перейменування не позначилося на законослухняності компанії. У неї знову почалися проблеми із законом.
За даними Реєстру судових рішень, на початку 2004-го року родинна фірма міністра енергетики знову засвітилася у спробі фіктивного відшкодування ПДВ.
Тільки тепер оборудка стосувалася продажу "неіснуючих банкоматів" на суму 111 мільйонів гривень. Як з'ясувало слідство, злочинна мережа з майже десятка компаній намагалася таким чином "розвести" держбюджет на 19 мільйонів гривень неіснуючого ПДВ. У підсумку, директор однієї з компаній із цього ланцюжка отримав п'ять років умовно. Родина Ставицьких відбулася переляком.
Зрештою, у грудні 2004-го року Госпсуд Житомирської області визнав "Еко-2003" банкрутом і на початку 2005-го року фірма ліквідувалась.
Партнерство з "зеленими"
Навіть після закриття "Тетерів-Нафти", нафтотрейдерство лишалось основним бізнесом Ставицьких. Для бізнесу родина міністра знайшла надійних партнерів – членів впливової тоді Партії зелених. Партійні квитки не заважали новим друзям Ставицьких займатись зовсім неекологічною діяльністю – продажем нафтопродуктів та розбудовою мереж заправок.
Тоді, на початку 2000-х, кілька нафтотрейдерських мереж об'єднались під єдиним брендом "Екоіл". Серед них були й компанії Анатолія та Олени Ставицьких, зокрема, "Київ Нафта", "Васильків-Нафта" та "Нафта-Продукт" давнього друга Ставицького – Олега Проскурякова. Їхніми партнерами, за даними ЗМІ, виступили впливові топ-кандидати "зелених" – у тому числі, співвласник "Трансбанку" Володимир Костерін. Останній, на жаль, не знайшов часу відповісти на питання для цієї статті.
У 2003 році "Екоіл" укладає вигідну угоду з НАК "Нафтогаз України". Дві компанії спільно створювали нову мережу АЗС під брендом: "Нафтогаз-Екоіл". Для неї держава надавала дешеве пальне із Шебелинського газопереробного заводу, а "Екоіл" повинен був продавати його на брендованих заправках. З боку держави дана угода була погоджена тодішнім головою "Нафтогазу" Юрієм Бойком, а одним із керівників приватної компанії-партнера виявився ніхто інший, як Едуард Ставицький.

Перша "джинса" від Едуарда Ставицького в журналі "Кореспондент", 24 жовтня 2003року: Ставицький (праворуч) та нинішній глава "Нафтогазу" Бакулін, рекламують мережу заправок "Нафтогаз-Екоіл"
Завдяки дешевим державним нафтопродуктам "Нафтогаз-Екоілу" вдавалось тримати низькі ціни в порівнянні з іншими автозаправними мережами.
Та успіх тривав недовго. У 2005 році "Екоіл" не знайшов спільних інтересів із новим керівництвом "Нафтогазу" та перестав отримувати шебелинські продукти за спеціальним тарифом. "Екоіл" поступово підвищував ціни на бензин та врешті-решт змушений був припинити існування, а заправки продав мережі WOG бізнесмена Ігоря Єремеєва.
Бізнес-зв'язки Ставицьких у певний момент переходять у політичну площину: приміром, Олена Ставицька йшла десятим номером у списку "зелених" на виборах до ВР-2006. Спроба отримати мандат виявилась неуспішною: ні вона, ні її чоловік, який того року був у четвертій сотні Партії регіонів, до парламенту так і не пройшли.
Цікаво, що незважаючи на бізнесове одноголосся, у родині міністра присутній політичний плюралізм. Так, мати міністра, Вікторія – член КПУ, та в 2010-2012-х роках навіть була секретарем Олександрійської міськради. Щоправда, у 2012 році Вікторії Ставицькій не допомогла навіть посада сина-міністра: її звільнили з посади рішенням міськради.
Втім, масштаб інтересів Едуарда Ставицького настільки значний, що він спирається не тільки на родичів, а й на численних друзів.
*   *   *
Спецпроект "ЧЕСНО про УРЯД". Реалізується учасниками руху ЧЕСНО: ГО Центр ЮЕЙ, Інститутом Масової Інформації та Інститутом Медіа Права у партнерстві з Агенцією журналістських розслідувань "Слідство.Інфо" та бюро журналістських розслідувань "Свідомо".

Катерина Каплюк, "Слідство.Інфо", спеціально для УП

Почему последний номер журнала Фокус изъяли из продажи?

Инфографика, из-за которой, предположительно, из продажи был изъят журнал Фокус №8 от 21.02.2013.






А также 4 статьи на схожую тематику:

 





 





 

А вот текст материала, который успели скопировать Экономические известия

Десять достижений Януковича на посту президента



25 февраля исполняется три года президентства Виктора Януковича. Фокус выбрал 10 очевидных достижений главы государства.

Три года назад, 25 февраля 2010 года, новоизбранный президент Виктор Янукович принял присягу в парламенте. Держа руку на Пересопницком евангелии, он чувствовал «ответственность и смиренность», «перед народом», «перед Всевышним». Так он сказал. За пару дней до инаугурации его главный политический конкурент — Юлия Тимошенко отозвала иск об обжаловании результатов выборов. Казалось, ничто уже не могло омрачить президенту долгожданный праздник, даже захлопнувшиеся перед ним двери в сессионный зал парламента. Держа в одной руке булаву, а в другой — удостоверение главы государства, он выглядел абсолютно счастливым.

Прошло три года. Фокус подводит промежуточные итоги трёхлетки президентства Виктора Януковича.

Обещал и сделал

1. Фискальная реформа и валютная стабильность
 Принят Налоговый кодекс, призванный упростить и свести воедино налоговое законодательство страны. После разъяснений предпринимателям, стихийно собравшимся на налоговый майдан, кодекс вводит-таки пятилетние налоговые каникулы для малого бизнеса. Официальный индекс инфляции снизился с 0,9% в 2010 году до 0,02% в 2012-м. Что, правда, не мешает расти ценам. Гривна остаётся относительно стабильной. Обещанное на 2011 год снижение ставки НДС и налога на прибыль вновь подтверждено, но де-факто начнётся не ранее 2014 года.

2. Укреплённая вертикаль

Правительство сформировано исключительно из лояльных президенту лиц, главой парламента избран представитель Партии регионов. Разумеется, партия власти после парламентских выборов – 2012 имеет большинство депутатов (в союзе с Компартией). Силовые и финансовые ведомства возглавляют люди, приближённые к президенту или его старшему сыну Александру. Губернаторов и глав райадминистраций назначает лично президент. Высший совет юстиции и высшие суды находятся под плотным контролем Администрации президента.

3. Поворот на северо-восток

Внеблоковый статус Украины закреплён законодательно. Интеграция в НАТО снята с повестки дня. Фактически свёрнуто участие в раздражавших Россию проектах международной интеграции ГУАМ и Балто-Черноморского сотрудничества. Отменены школьные выпускные тесты исключительно на государственном языке. Де-факто отпала необходимость обязательного озвучивания на украинском западных кинолент и соблюдения квоты на телерадиовещание на государственном языке. В июле 2012-го принят «языковой закон», позволяющий органам исполнительной власти отказаться от использования украинского в официальном общении с гражданами.

4. Пенсионная реформа

Реформа, по сути, свелась к повышению пенсионного возраста до 60 и 65 лет для женщин и мужчин соответственно. Конечно, говорили о социальной пенсионной справедливости, при которой не может один пенсионер получать пенсию в 800 грн., а другой в 40 тыс. грн. Но по факту смысл реформы свёлся к уменьшению числа пенсионеров, то есть к снижению нагрузки на Пенсионный фонд, хотя размер максимальной пенсии и ограничили десятью минимумами доходов. Одноразовая выплата в 10 назначенных пенсий обещана медикам, педагогам и работникам социальной сферы.

Обещал и не сделал

5. Административная реформа

В преддверии 2011 года президентским указом реформированы центральные органы исполнительной власти — их стало 63 вместо 112. Но бюджетные расходы на чиновников всё равно ежегодно растут. Разрекламированная как «первый шаг», админреформа продолжается в виде ситуативных решений, таких как ликвидация в конце 2012 года Министерства по чрезвычайным ситуациям или объединение Министерства финансов с налоговой службой и таможней в Министерство налогов и сборов. Такие должности и органы, как министр Кабинета министров, Министерство промполитики, Госслужба регуляторной политики и парочка других, в последние три года ликвидировались и создавались снова. Что же касается обещанной перед президентскими выборами административно-территориальной реформы, которая должна была передать на места больше экономических и фискальных полномочий, то её старт остаётся делом будущего.

6. Борьба с коррупцией

Громкие уголовные дела против политиков и чиновников из предыдущей властной команды вызывают вопросы относительно истинных целей. Наибольшему преследованию (с серьёзными тюремными сроками) подверглись главные политические оппоненты президента — экс-премьер Юлия Тимошенко и экс-министр внутренних дел Юрий Луценко. Получившие меньшие сроки чиновники, вскоре вышедшие на свободу, ранее перешли дорогу президентским друзьям. Экс-министр экологии Георгий Филипчук вроде бы сорвал разработку Черноморского шельфа структуре, в которой отмечали интересы Рината Ахметова. Бывший и. о. министра обороны Валерий Иващенко якобы помешал приватизации территорий в Крыму в интересах компаний, близких к президентской семье. Бывший первый зампредседателя НАК «Нафтогаз Украины» Игорь Диденко, экс-руководитель таможенной службы Анатолий Макаренко и экс-заместитель начальника Энергетической региональной таможни Тарас Шепитько перевели на баланс государства газ, закупленный в России для предприятий Дмитрия Фирташа. Преследованию подверглись и чиновники помельче. Зато самые громкие коррупционные скандалы, как то: совершённая со значительной переплатой закупка нефтедобывающих платформ у подставных лиц или подписание недействительного соглашения о строительстве терминала по приёму сжиженного газа, реакции правоохранительных органов не вызвали.

7. Дружба с Россией

Несмотря на прекращение гуманитарных войн с РФ, экономические отношения оставляют желать лучшего, в частности, в сфере торговли энергоносителями. Сегодня «Газпром» требует от НАК «Нафтогаз Украины» $7 млрд штрафа за недостаточные объёмы закупки газа. Украинская газотранспортная система по-прежнему интересна России, но в Украине никто не хочет ею делиться. Периодически вспыхивают торговые войны, связанные с ограничением поставок в Россию украинской продукции, в первую очередь сельскохозяйственной. Политические отношения также не на высоте: в декабре по неясным причинам сорвался визит Януковича в Москву.

Сделал наоборот
8. Укрепление парламентаризма

В оппозиции Виктор Янукович публично выступал за парламентско-президентскую республику, но после прихода к власти Конституционный суд по жалобе депутатов от Партии регионов отменил принятую в 2004 году Конституцию, вернув президентскую вертикаль. Вместо пропорциональных выборов, укрепляющих партии, принята смешанная (наполовину мажоритарная) система, а сегодня представители Партии регионов говорят о переходе к полностью мажоритарной системе. Подписанный в ноябре 2012 года Закон о референдуме позволяет принимать в обход парламента акты, имеющие силу конституционных законов. В стадии принятия законопроект, отстраняющий парламент от назначения судей.

9. Украина в Европе

Сближение с Европой резко застопорилось. Соглашение об Ассоциации с Евросоюзом многократно переносилось, подписание договора о зоне свободной торговли под вопросом. Не удаётся восстановить и сотрудничество с МВФ. Также пока не получается заметно продвинуть украинскую продукцию на рынки Азии и Латинской Америки. В то же время Киев широко закупает иностранную продукцию (например, скоростные поезда корейской компании Hyundai), берёт в долг (в Китае — на разработку шахтного газа) и даже соглашается закупать за счёт кредитов товары и услуги кредитодателя (проекты получения китайских кредитов для строительства путей сообщения из китайских материалов силами китайских же рабочих).

10. Рост населения

Предвыборная программа кандидата Виктора Януковича существенно улучшала социальную инфраструктуру, в частности, на селе. На самом же деле в стране стабильно сокращается число школ и больниц, и в первую очередь в сельской местности. Официальное объяснение — уменьшение сельского населения. Наблюдается и уменьшение населения в целом (в 2012 году — на 142,4 тыс. человек, до 45,553 млн человек). Эксперты категорически исключают обещанное программой Януковича в 2010 году увеличение количества украинцев до 50 млн к 2020 году, так как в это время рожать детей будет немногочисленное поколение второй половины 90-х.



Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

Украина – не Россия или сценарий Путина no pasara …

Проведення парламентських виборів в Україні нажаль не додало спокою та стабільності політичному життю. Системний та послідовний характер на жаль спостерігається тільки в процесах стяжання та відтискання бізнесів з боку владних кіл, а законотворчості чи соціальним реформам до цього дуже далеко.

Українські громадяни вже на стільки звикли до корпоративних та фінансових скандалів, що здивувати чимось новеньким дуже важко. Але олігархічній групі у складі Президента України Віктора Федоровича Януковича та його синів Олександра та Віктора це вдалося (в подальшому – сім’я).

І мова йде не про висунення п. Арбузова на посаду віце-прем’єр-міністра, чи призначення колишнього офіцера органів військової контррозвідки ФСБ РФ п. Якименка на посаду Голови СБ України. Впровадження нових осіб та методів у адмініструванні держави спостерігалося вже протягом останніх трьох років.

Але вперше за період правління В.Ф. Януковича почався тиск на українських олігархів. То що відбувається в Україні? Процес зміни політичних еліт? Черговий переділ майна? Вихід «юных дарований» з тіні батька? А може щось глибше та змістовніше?

З літа минулого року, влада, з використанням наявного адміністративного ресурсу у вигляді Міністерства інфраструктури, Антимонопольного комітету, органів прокуратури, податкової, та інших розпочала наступ на структури І. Коломойського.  Цей факт відомий та широко обговорювався в засобах масової інформації. Однак, були і інші факти, які не були настільки висвітлені.

Наприклад, до таких фактів, які характеризують сьогоднішню ситуацію, можна віднести демонстративний від’їзд Ю. Іванющенка з України в Монако та його відмову обговорювати бізнесові справи з Р.  Ахметовим. Не так добре як хотілося йдуть справи і у газового магната Д. Фірташа.

Вбачається, що всі ці факти – ланки одного ланцюга, які свідчать про те, що в Україні стало неспокійно для великих капіталів, котрі до цього часу були застраховані іменами своїх власників-менеджерів.

Можливо б і нічого, нас же не торкається, але не забувайте старе українське прислів’я – пани б’ються, а у холопів чуби тріщать… Тому знати і розуміти ситуацію треба усім, без винятку, Homo Sapience, які населяють нашу державу.

Отже, на наш погляд наша держава підійшла до глибокої кризи влади, порівняно з якою, дестабілізація в Україні у 1990-х роках може здатися відпусткою на Багамах.

Така думка обґрунтовується наступним:

1. Досягнення у 2010 році певного паритету з «старою олігархією», який забезпечував її права та привілеї за умови підтримки або не втручання у процес владного становлення В. Януковича (старшого).

2. Знищення в Україні середнього бізнесу (і як наслідок середнього класу), та утворення консолідованих бізнесових структур, підконтрольних вибраним особам.

3. Злиття таких структур з органами державного управління, за обслуговуючої ролі останніх.

4. Ініціювання міграційних процесів, які полягають у переселенні жителів з східних областей України (переважно Луганської та Донецької областей) в центральні, проведення кадрових змін за територіальною ознакою практично на всіх рівнях виконавчої, судової влади, правоохоронних органів та прокуратури.

5. «Запаморочення від успіхів», притаманне новим «хазяям» країни, поєднане із зникненням з рингу бійців легкої та середньої вагових категорій.

6. Збагачення сім’ї за рахунок вже сформованих, стабільних та працюючих капіталів, належних «старим» олігархам.

7. Намаганнями сім’ї реалізувати російський сценарій Володимира Путіна в частині позбавлення олігархів політичної влади та переорієнтації їх економічних ресурсів для вирішення своїх власних питань.

Таким чином, в Україні склалася ситуація, за якої попередній сценарій приходу В. Януковича до влади, втрачає сенс для тих людей, які були його розробниками та ініціаторами. Як не дивно, причиною такої ситуації є власне не Віктор Федорович, а його сини. Саме вони є тим дестабілізуючим фактором, який на даному етапі утруднює життя як п.п. Ахметову, Іванющенку, Коломойському, Фірташу та іншим, так і батькові.

Нещодавно, в мережі з’явився матеріал, який на нашу думку є попередженням для «сім’ї» (Знакомьтесь, наш Ходорковский — Игорь Валерьевич Коломойский?), так би мовити планом протидії І.Коломойського зазіханням на його становище. Знаковим є те, що в матеріалі містяться посилання на заходи, зокрема на девальвацію української валюти, реалізація яких силами однієї групи «Приват» є маловірогідними. Однак, розумному читачу повинно бути зрозуміло, що ці заходи визначені не лише з позиції участі у «війні» групи «Приват», а з позиції комплексного наступу із залученням її «союзників» (хоча більш правильно було б сказати контролерів). І це стосується не тільки фінансової системи держави, а й енергетики, продовольства та інших життєво важливих галузей державної економіки. Пригадайте, що запланований на 2013 рік дефіцит державного бюджету складає 40 млрд. грн. та подумайте, на скільки він зросте за умов дестабілізації економіки?

Що ж чекає на Україну в найближчому часі?

Для відповіді на це питання все ж таки необхідно пригадати «веселі 90-ті». Згадайте момент, коли після панування криміналітету та неконтрольованого росту злочинності, в один момент усе скінчилося. Цей момент є принциповим для розуміння сьогоднішньої ситуації – тому що Рибки, Савлохови та Авдишеви не зникли самі по собі. Просто вони з помічників у бізнесі перетворилися на його загрозу та отримали ультиматум – або в Україні все тихо і спокійно, або заупокійно…

В чому полягав бізнес? В легалізації великих капіталів, серед яких основне місце займали кошти, отримані від продажу природних багатств колишнього СРСР. Після його розвалу, Україна перетворилася на велике транзитне підприємство, конвертаційний центр державного масштабу. Враховуючи відсутність власних ресурсів, формування капіталів на Україні відбувалося за рахунок прибутків, отриманих від обслуговування чужих фінансів. Цьому сприяло те, що за часів СРСР на Україні була створена індустріальна база з ресурсної обробки. От тут і почався ріст Фірташа, Коломойського та інших «старих» олігархів, хоча термін ріст в даному випадку характеризує цей процес не повною мірою.

Справжній його зміст полягав у інтеграції нової економіки у світову фінансову інфраструктуру. Тільки не в декларативну економіку Європейської співдружності, а в реальну, керовану світовими фінансовими магнатами. І саме тоді, панам Фірташу, Коломойському та ряду інших були надані «мандати на ведення діяльності в Україні», визначена їх компетенція, поділені сфери впливу і визначена основна задача – безперебійне функціонування елементу великого бізенсу. Врахуйте також, що такі «мандати» видавалися не будь-кому і не за «красиві очі», а за розум і талант.

Тому витоки економічної, а відтак і політичної сили «старих» олігархів лежать не в Україні і навіть не в Росії.

Чим відрізняється українська ситуація від російської? Тим, що усі війни всередині РФ мають на меті розподіл та перерозподіл наявних ресурсів. На відміну від України, фінансові потоки виникають там без участі людини. В регулярному та безперешкодному постачанні російських ресурсів зацікавлені особи, які повноважні надати обов’язкову до виконання «пропозицію» п. Коломойському.

На жаль, починаючи свій «наступ», «сім’я»  цього не врахувала… Точніше не вся сім’я, а молодша її частина.  Напевно тому, що батько не розповів синам усі нюанси свого приходу до влади, а також не повною мірою висвітлив власні домовленості з «протекторами». Або тому, що молодь витлумачила слова батька на свій кшталт. Або з інших причин. Але маємо факт – «сім’єю» зроблений вкрай непродуманий хід.

Вважаємо, що розвиток ситуації буде наступний. Ми хочемо нагадати читачу інтерв’ю І. Коломойського газеті Дзеркало тижня, яке було надано після першого продажу «Криворіжсталі» (Игорь Коломойский: «Я говорил Пинчуку: «Жизнь — это супермаркет, бери что хочешь, но касса — впереди»), де він зазначив: «Життя — це супермаркет, бери що хочеш, але каса — попереду». Власне за такою стратегією і діє зараз Ігор Валерійович. Хочете забрати? Отримайте збиткові підприємства з величезними боргами. Але заплатите ви за них пізніше і у повному обсязі. І отримайте на додачу таку характеристику для світових фінансових магнатів, після якої ваша власна безпека залишиться під питанням. За таких умов зміна влади в Україні – питання часу. Тримати при владі осіб, які заважають стабільній роботі системи (відлагодженого механізму, про який зазначалося вище) тим, котрі насправді приймають рішення, не потрібно. Більш того, затягування з врегулюванням проблеми призводить до руйнування загальної системи отримання доходу, що є взагалі неприйнятним.

Що ж робити Віктору Федоровичу, якщо урезонити молодших членів сім’ї неможливо? При цьому, загроза додатково підсилюється відсутністю підтримки з боку старої гвардії – функціонерів Партії Регіонів, які також не відчувають себе в безпеці, враховуючи апетити Олександра та Віктора Януковичів. Склалася ситуація, за якої усунення молодших «Я» з політичної сцени вигідне дуже великій кількості впливових особистостей.

Звісно він шукає захисту. Ми це вже можемо бачити у міждержавних відносинах з Російською Федерацією. На даний час, Президент України є особою, повністю залежною від РФ. Ні, В.Путін абсолютно не горить любов’ю ні до України взагалі, ні до Януковича зокрема. Однак, проблеми далекого сходу, який майже асимільований Китаєм, потребують негайних дій, які можна провести за рахунок України. Якщо Янукович забезпечить росіянам вирішення їх національних проблем, вони, у свою чергу, можуть піти на вирішення його особистих. Так що Європейський вектор України – такий самий міф, як Летючий Голландець.

Визнайте, що це завідомо програшна позиція, яка може дати відстрочку кризі, але не докорінно усунути її. Адже у цій грі немає права на другу спробу, а «сім’я» не виправдала «оказанного высокого доверия» тих, які сприяли її становленню як наглядачів за стабільністю економічних процесів в Україні.

Відчуваючи загрозу, яка насувається, Президент значно посилив заходи власної безпеки, однак не зробив жодного кроку до усунення передумов, які її викликали. А це для аналітиків, які працюють на олігархів, дуже тривожний сигнал – людина стає некерованою та непердбачуваною… Які дії будуть ними вжиті? Ми не знаємо. І дуже сподіваємося, що обійдеться без жертв і революцій. Але не без змін.

З повагою, Politica-Ua.com – И больше никаких игр…

Благодарность EX.UA за восстановление работы

Выражаем огромную благодарность всем пользователям, которые нас поддерживали все это время. Благодаря мощной и активной общественной позиции, в Украине наконец-то обратили внимание на существующие проблемы в украинском Интернете и ситуацию с авторскими правами. EX.UA стал катализатором необходимых изменений, в том числе, в законодательной сфере. Мы очень рады, что справедливость и закон восторжествовали, и нам удалось вернуть все наши серверы и продолжить работу для заинтересованных пользоваВыражаем огромную благодарность всем пользователям, которые нас поддерживали все это время. Благодаря мощной и активной общественной позиции, в Украине наконец-то обратили внимание на существующие проблемы в украинском Интернете и ситуацию с авторскими правами. EX.UA стал катализатором необходимых изменений, в том числе, в законодательной сфере. Мы очень рады, что справедливость и закон восторжествовали, и нам удалось вернуть все наши серверы и продолжить работу для заинтересованных пользователей.

Проблема развития Интернета до сих пор остается открытой на международной арене. Поэтому, у Украины сегодня есть уникальный шанс стать одним из законодателей новой Интернет-культуры.


Мы были на презентации «Концепции развития Уанета», которую предложил Виктор Янукович на iForum и полностью разделяем ее принципы и основные идеи. Если Концепция будет принята, Украина станет одним из самых прогрессивных европейских государств в сфере защиты прав Интернет-пользователей.

Главным препятствием для развития украинского Интернет-бизнеса является устаревшая законодательная база. Сегодня в Украине нет четких и понятных правил работы в Интернете. Традиционные методы следствия, как в нашем случае, изъятие серверов, недопустимы для онлайн-бизнеса. Проиграет от этого, в первую очередь, государство, потому что цифровой бизнес просто уйдет за границу. Мы не сделали этого, потому, что мы верим в эту страну, и в то, что у Украины есть будущее.

Мы выражаем благодарность Министерству внутренних дел Украины за содействие в разрешении вопроса. Мы обязательно направим свои предложения в рабочую группу по защите прав интернет-пользователей, созданную по инициативе Министра Виталия Захарченко и народного депутата Виктора Януковича.

Отдельную благодарность выражаем всем Вам:

Артем Афян
Виктор Янукович, народный депутат
Курилев Игорь
Игорь Лисицкий
Вадим Столар, народный депутат
Денис Ржавский
Александр Ольшанский
Лидия Шевченко
Загородний Сергей
Андрей Портнов
Бакуменко Сергей
Олег Бачун
Денис Олейников
Бакуменко Сергей
Василий Фаринник
Евгений Царьков, народный депутат
Дмитрий Стус
Гражданин поэт
Константин Стогний
Андрей Пархоменко
Мумий Тролль
Кише
Антон Лирник
Фомичев Андрей
Лесь Подревянский
Не Ангелы
Группа Паранормальных
Коля Серьга
Иван Дорн
Группа «Друга Ріка»
Василий Бондарчук
МСТ
Alex
Петя Черный
Юлия Войс
Денис Любимов
Олег Винник
Топ Фильм
Аврора Фильм
Группа D.Lemma
Организаторы Национальной премии YUNA
Группа Армия
Джамала
Группа Горчица
Алёша
Влад Дарвин
Группа Лавика
Madame Jojo's
Группа Sister Siren
Николь
Группа Антитела
Группа Норалассо
Олег Шак
Савченко Алексей
Группа Авиатор
Группа Otorvald
Юрий Третьяк
Гайтана
Группа Бумбокс
Пианобой
Дан Балан
Группа Никита
Тамерлан и Алена Омаргалиева
Группа Реал О
Группа Д.и О.фильмы
Лавинамьюзик
Мамамьюзик
Талант Групп
Мун Рекордс
УМИГ
Катапульт Мьюзик
Елена Бондаренко, народный депутат
Раиса Скорик
Наталья Королевская
Олег Тягнибок
Владимир Даниленко, народный депутат
Николай Катеринчук, народный депутат
Виктор Медведчук, народный депутат
Нина Карпачева
Александр Фельдман, народный депутат
Виктор Левандовский
Татьяна Монтян
Бужинская Катя
Ирэна Карпа
Александр Мартыненко
Валентин Наливайченко
Олесь Доний
Владимир Тихий
Сергей Чантурия
Павел Облучков
Олег Карамазов
Лери Винн,

а также 9 млн. пользователей, которые нас поддержали.

P. S. Поддержим сегодня нашу сборную Украины во втором поединке на Евро-2012, соперник — команда Франции.
В этом году, надеемся и верим, игра будет в нашу пользу!


Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

Виктор Янукович заступился за Херсонский комбайновый завод Украина

Коллектив единственного в Украине завода по производству комбайнов опасается, что из-за рейдерских атак предприятие будет полностью уничтожено.

На ХМЗ считают, что импортеры сознательно уничтожают отечественного производителя

23 февраля, Президент Украины Виктор Янукович дал поручение Премьер-министру Украины Николаю Азарову и Генеральному прокурору Украины Виктору Пшонке воспрепятствовать незаконному поглощению комбайностроительного предприятия. Николаю Азарову поручено принять предусмотренные законом меры "щодо; недопущення противоправного поглинання та захоплення майна товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод", та інших підприємств, що здійснюють діяльність у сфері сільськогосподарського машинобудування".
Так же главу правительства обязывают активизировать развитие производства сельскохозяйственной техники. Стране нужен полный цикл производства техники для сельского хозяйства, - указывает Кабмину Президент. В свою очередь Виктору Пшонке, предлагается обеспечить "перевірку фактів спроб противоправного поглинання та захоплення майна товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод". Кроме того, Глава государства рекомендует Генеральному прокурору обеспечить участие прокуроров в судебных спорах касающихся поглощения имущества ООО "ХМЗ".

Доручення Януковича
Виктор Янукович поручил премьеру и генпрокурору принять меры для защиты Херсонского машиностроительного завода Поводом, для поручения послужило письмо трех предшественников Виктора Януковича. В совместном письме три экс-Президента Украины Леонид Кравчук, Леонид Кучма, Виктор Ющенко прямым текстом заявляют, что руководство Херсонской облгосадминистрации совестно с областной прокуратурой, в интересах третьих лиц, организовали рейдерскую атаку на ООО "Херсонский механический завод". По мнению заводчан, интерес для рейдеров представляет не только 72 га земли в центре города.
Одной из главных целей - является уничтожение единственного крупного производителя сложной сельхозтехники в Украине - Херсонского машиностроительного завода. Убрав с рынка отечественного производителя, импортно-ориентированные финансовые группы смогут, отбросив дипломатический этикет, брать руководство страны "за горло" и выбивать для своего бизнеса любые преференции: таможенные льготы, дотации, длинные кредиты, что угодно, хоть принудительный выкуп. - На таможенных терминалах скопилось импортной техники на миллионы долларов – говорит директор ООО "ХМЗ" Виктор Слободянюк, - они ждут, когда нас сломают. Тогда, "украинский" комбайн можно будет "выпускать" в любой велосипедной лавке.
Только из отечественного в нем будет бирка - "Зроблено в Україні". Для справки: НПП ООО "Херсонский машиностроительный завод" создан на базе крупнейшего в СССР, производителя сельхоз техники, завода им. "Петровского". В 2007 году завод был куплен нынешним собственником Александром Олейником у владельца группы "Интерпайп" Виктора Пинчука. В настоящее время в Одесском апелляционном хозяйственном суде рассматривается дело о расторжении мирового соглашения в интересах третьих лиц.

ТСН

Хто так мудро й тонко підставив Президента України Віктора Януковича перед виборами?

.«Катувати не можна, помилувати», - в якому місці Президент України В.Ф. Янукович «поставить кому» та зафіксує своє ставлення до майбутнього цілого економічного сектору України, або чим може обернутися Закон «Про гуманізацію (декриміналізацію)» для міжнародний автомобільних транспортних перевізників.

ПЕРШОПРИЧИНА: прийняття Закону «Про гуманізацію (декриміналізацію)», внесення змін до ст. 352 Митного кодексу та нове трактування відповідальності за надання неправдивої інформації

13 грудня 2011 року Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської та службової діяльності». Зазначеним Законом вносяться зміни до Кримінального Кодексу України (в тому числі до ст. 201 «Контрабанда»), Кримінально-процесуального Кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також Митного кодексу України – ст. 352. Закон набирає чинності та приводить у відповідність із ним інші Закони та підзаконні акти за місяць після його офіційного опублікування, а саме: 17 січня 2012 року.

Як стверджують деякі економічні аналітики, представники влади вирішили раціонально підійти до покарання за економічні злочини і відкрити додаткове джерело поповнення бюджету. Контрабанда, порушення порядку, заняття господарською діяльністю, фіктивне банкрутство та ще 14 видів злочинів, передбачених чинним Кримінальним кодексом, більше не будуть вважатися суспільно небезпечними діяннями. Але при цьому фахівці вважають, що «гуманізація» розширить шлях корупції та рейдерству, які й без того активно поглинають економіку України. Крім того, для окремих секторів економічної системи країни дана законодавча «інновація» може стати патовою та в найкоротший строк практично знищити роками вибудувану систему бізнесу, починаючи зі знищення «окремо замовлених» операторів ринку.

Зокрема, підписаний Закон значно посилює відповідальність за порушення митних правил у порівнянні з існуючою редакцією Митного кодексу України та залишає автомобільних перевізників як вітчизняного, так й зарубіжного походження «оголеними» по відношенню до «караючого меча» митників, які, до речі, брали активну участь у розробці окремих статей Закону.

Особливо це стосується поправки до статті 352 Митного кодексу України, яка передбачає посилення відповідальності за порушення митних правил.

Нова редакція ст. 352. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю

Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 352 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України".

ПРОБЛЕМА: одноосібна адміністративна відповідальність водіїв

Дане правопорушення в пунктах пропуску на кордонах декларує правову відповідальність саме перевізників вантажів (водіїв), які подаватимуть до оформлення товарно-супроводжувальні документи, а в разі, якщо вид товару або його код (згідно Гармонізованої системи ) не відповідатиме вантажу, що перевозиться та/або вартість товару в інвойсі буде заниженою, водій автоматично притягуватиметься до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 352 МКУ та класифікуватимуться як неправдиві дані. Але ж згідно зі статтею 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року, до якої Україна приєдналася в серпні 2006 року, значиться, що при прийнятті вантажу до перевезення водій несе відповідальність лише за зовнішній стан вантажу та його упакування, а також точність даних в накладній CMR відносно кількості вантажних місць та їх розмітки.

Водій не може відповідати за дії відправника, декларанта, митного брокера, який здійснює пакування вантажу, завантаження його у транспортний засіб та оформлення товарно-супровідних документів.

352 стаття МКУ дозволить митним органам у пунктах пропуску складати протоколи про порушення митних правил у разі наявності будь-яких неточностей в оформленні товарно-супровідних документів відносно водія, який не має до їх оформлення жодного відношення, але саме він надає ці документи для митного оформлення. Перевізник стає заручником чужих порушень, йому вартуватиме конфіскація транспортних засобів (тягача та напівпричепа), товару що перевозиться та сплата штрафу в сумі 100% вартості товару.

Врешті, 352 стаття надає митникам повне право вирішувати подальшу долю перевізників в цілому, адже всім відома ступінь прозорості, об’єктивності та оперативності винесення рішень Судочинною системою України та відсоток винесених справедливих рішень на користь постраждалих, у випадку розгляду справи в судах взагалі, адже далеко не всі перевізники зможуть дозволити собі довготривалу судову тяганину. При цьому, продовж всього періоду розгляду справи транспортні засоби простоюватимуть, а водії не матимуть можливості отримувати заробітну платню.

ПРОБЛЕМА: Митна служба України шукає шляхи наповнення бюджету за рахунок перевізників

З точки зору Голови Державної митної служби Ігоря КОЛЄТНІКА : « З прийняттям Закону про гуманізацію бажаючих порушувати його та займатись товарною контрабандою буде менше». «Аналіз адекватності покарання за контрабанду показав, що, навіть у разі винесення обвинувального вироку, більшість винних зараз засуджуються до умовного покарання. Щодо адміністративних справ простежується наступна тенденція: чим вища вартість предмета правопорушення, тим імовірніше стягнення штрафу та повернення конфіскованого товару. У 90% випадків, коли вартість товарів вища 400 тис. грн., суд застосовує штраф, а коли менша 2 тис. грн., то в 95% випадків — конфіскацію. Новий закон дозволить більш адекватно реагувати на ці правопорушення». « Якби в 2011 році діяла декриміналізація, ми б конфіскували товарів більш ніж на 1 млрд. грн. Це реальні цифри, тому що є порушення, предмети вилучені та визначено їх вартість. Сюди входять як адміністративні порушення, так і кримінальні справи. "Кримінальної" контрабанди було 460 млн. грн., а до бюджету надійшло 1,8 млн. грн.»

ПРОБЛЕМА: Громадськість та представників професійних організацій відсторонили від обговорення нового президентського закону

Все нібито гуманно та конструктивно. Ясна річ, Україні давно слід було прийняти до уваги сучасні методи боротьби з економічними злочинами та логічним є поступове вдосконалення законодавчої системи Європейської держави. Але будь-яка поправка до законодавства України, що стосуються специфічної діяльності окремих секторів економіки та зачіпає законодавчо, конституційно обґрунтовані права операторів цих секторів має враховувати поради кваліфікованих професійних об’єднань. Процедура підготовки будь-якого законопроекту, апріорі, передбачає його обговорення з професійною громадськістю. В даному випадку обговорення не було, та після опрацювання відповідними службами «Закон про гуманізацію» одразу потрапив на підпис до Президента України й в позачерговому порядку, більшістю голосів був підтриманий Верховною Радою України. Представники галузі, громадські ради при Міністерстві інфраструктури, митних службах, професійні об’єднання, профспілкові організації були позбавлені можливості висловити свої пропозиції та подати обґрунтування недоцільності їх прийняття в запропонованій редакції.

Мені вдалося отримати коментар з боку, в даному випадку, одного з опонентів деяких пунктів «Закону про гуманізацію», а саме представника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП України), що має 21-річний досвід активної діяльності та представлення інтересів своїх учасників в органах державної влади, міжнародних організаціях, була ініціатором та організатором багатьох засідань, конференцій, круглих столів за участі представників влади, митних органів та СБУ, присвячених удосконаленню діяльності української системи автомобільних транспортних перевезень та законодавчої бази, що її супроводжує.

Юрій КУЧИНСЬКИЙ – віце-президент АсМАП України: «Декілька років тому ми ініціювали зустріч ради АсМАП з керівниками СБУ та митної служби України, на якій обговорювалась 201 стаття Кримінального кодексу України (Контрабанда - переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або приховування його, особливо у великих розмірах від митного контролю, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів …) , яка передбачала кримінальну відповідальність водія транспортного засобу, що перевозив товар з порушенням та наявністю неправдивих даних щодо його складу, походження тощо та, яка відносить будь які неточності, допущені в митній декларації до неправдивих даних. Ми намагались донести до представників влади та законодавчих органів необхідність скасування 201 стаття Кримінального кодексу України по відношенню до товарів, що не потрапляють під окремі категорії: історичні та культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя та боєприпаси, торгівля людьми тощо. Ми доводили відсутність аргументів щодо звинувачення водія за статтею 352 Митного кодексу України , який перевозить офіційно задекларований товар по території України та супроводжує його офіційними документами, які не за його вини могли містити неточності та несуттєві помилки – колір шкарпеток, кількість замків тощо. В разі не відповідності товару деяким пунктам декларацій стаття 352 МКУ передбачала вилучення товару, що перевозився, штрафні санкції та тимчасове вилучення транспортного засобу, задіяного для перевезення даного товару. Якщо збиток, нанесений начебто водієм, перевищував певну суму, відкривалась кримінальна справа, а водія затримували, певний термін велося розслідування та врешті воно розсипалося. Машину повертали, водія відпускали, але весь цей період транспортники мали шалені збитки, які ніколи не відшкодовувались. Тоді ще, вислухавши наведені аргументи, представники митних, законодавчих структур та СБУ підтримали нас, та ми звернулись до уповноважених представників законодавчої ініціативи з приводу внесення певних змін у законодавчі документи, що координують проходження вантажів через кордон. На той період Верховна Рада погрузла в інтригах і, зрозуміло, не мала можливості розглянути це питання та внести необхідні зміни в законодавство. З приходом нового складу Верховної Ради ми щиро сподівались на підтримку «Закону про гуманізацію», який передбачає переведення деяких видів відповідальності з площини кримінальної в площину адміністративну. Але під виглядом «гуманізації» розробниками Закону були внесені зміни в Митний кодекс України новою редакцією статті 352, яка не тільки не враховує наші професійні зауваження, але й посилює відповідальність перевізників вантажів. І я підкреслюю – «Закон про гуманізацію», який є суттєвим кроком вперед для законодавчої системи України, що рухається шляхом інтеграції з Європою та намагається синхронізувати законодавчу систему з європейською, навіть не був попередньо оприлюднений та уникнув можливості обговорення громадськістю».

Тож, окрім відповідальності за прихований у тайниках товар та контрабанду водій має нести одноосібну відповідальність за будь-яку невідповідність вантажу, що перевозиться згідно з декларацією. Але, під час завантаження, у більшості випадків, водій не має доступу до пунктів завантаження, та при перетині кордону вантаж проходить попередню перевірку митним брокером. Крім того, для забезпечення безперешкодного проходження через кордон вантаж має митне забезпечення (опломбовування). Безперешкодне пересування вантажу регламентує Міжнародна конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. Україна ще з радянських часів є членом Міжнародної конвенції, прийнятої в 1975 році під егідою Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй – Митна конвенція про міжнародні перевезення із застосуванням книжки МДП, яка передбачає створення системи гарантування при транспортуванні вантажів, та спрощення процедури їхнього оформлення при перетині кордонів. Тож виходить, що ініціатори поправки до 352 статті не тільки нехтують інтересами вітчизняного та зарубіжного бізнесів, але й зневажають Міжнародні договори. Крім того, «Закон про гуманізацію» заводить у вузькі рамки й Судочинну систему України, а саме: не дає маневру щодо ухвалення позитивних рішень на користь постраждалих перевізників, бо Закон вже апріорі визначає водія як правопорушника й тлумачить наступні дії: оштрафувати, відібрати вантаж та відібрати транспортні засоби (тягач та напівпричіп).

НАСЛІДКИ:

- Втрата операторами ринку, перевізниками абсолютно всіх можливостей на функціонування (шалений штраф, конфіскація товару, конфіскація транспортних засобів, борги, банкрутство, втрата засобів для існування);

- Руйнування міжнародної системи автомобільних транспортних перевезень;

- Гальмування розвитку економіки України (постачальник, перевізник, замовник-виробник, кінцевий споживач);

- Безробіття представників автотранспортного бізнесу;

- Рейдерство з боку чиновників державної влади;

- Корупція чиновників та представників митних та судових структур;

- Зменшення надходжень до бюджету України;

- Погіршення репутації України як держави, що діє згідно з Міжнародними правилами та конвенціями.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД:

У країнах, що приєдналися до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів транспортні оператори несуть сувору відповідальність за порушення. Відповідальність у жодному разі не дає підстав для розповсюдження корупції, рейдерства та знищення бізнесу. Митні кодекси країн Євросоюзу передбачають адміністративну відповідальність та накладання штрафних санкцій, але не передбачають вилучення транспортних засобів. Наприклад, штрафні санкції в Литві коливаються між 5000 та 10000 латів (еквівалентно 1800 дол. та 3600 дол.), з конфіскацією, або без конфіскації товарів. Але, в будь-якому випадку транспортні засоби не конфісковуються.

У Росії та інших країнах, що входять до складу Митного союзу, порушення, які виникають при перевезенні вантажів, були перенесені до Кодексу про адміністративні порушення, при цьому подання неправдивих даних жорстоко карається накладанням адміністративного штрафу в сумі від 50 000,00 рублів до 100 000 рублів, з конфіскацією, або без конфіскації товарів. Транспортні засоби не конфісковуються.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО:

Виникає питання - кому насправді це вигідно, хто саме втиснув у «Закон про гуманізацію» злощасну 352 статтю та підсунув її на підпис Президенту України? Які саме перспективи мотивують ініціаторів, що відважились підставити Віктора Федоровича Януковича напередодні виборів?

Версій небагато: або це корупціонери, які обдирали й обдиратимуть бізнесменів-перевізників на кордонах країни, або рейдери, що мають якісні «дахи», зацікавлені в скупці за безцінь конфіскованих товарів та транспортних засобів й готові монополізувати ринок автомобільних перевезень. Навіть якщо автомобільні, в порівнянні з іншими видами перевезень й не займають топові позиції – то малі монополізовані сектори економіки здатні давати швидкі та стабільні дивіденди….

Віктор Таранов, uafiles.com

Рыбаки из Одесской области приняли в члены своего кооператива Президента Януковича, чтобы он помог им противостоять рейдерскому захвату

/Рыбаки из поселка Затока Белгород-Днестровского района Одесской области приняли в члены своего кооператива "Затокский рыбак" Президента Украины Виктора Януковича.



Соответствующее обращение на имя В. Януковича прислали в редакцию ИА "МОСТ-Одесса" сами рыбаки.



"Надеемся, что Вы поймете нас и наши мотивы, подтолкнувшие нас к расширению и укреплению состава кооператива именно таким образом. Наш кооператив создан в 2009 году. В настоящее время в его составе находятся 15 затокских рыбаков-любителей. В случае, если Вы одобрите наше решение, то станете единственным членом кооператива, не являющимся жителем пгт. Затока. В дальнейшем мы планируем расширить наш состав достойными людьми. В 2009 и 2011 годах сессия Затокского поселкового совета принимала решения о выделении земельного участка для размещения нашего кооператива на берегу Днестровского лимана, где
 члены кооператива хранят лодки, и в водах которого рыбачат всю жизнь. Как только кооператив приступил к оформлению землеотвода, начались многочисленные проверки одесских областных структур, инициированные частными лицами и фирмами, претендующими на данную землю, и подкрепленные мощными административными и правоохранительными рычагами. В итоге, не в силах адекватно противостоять организованному на нас давлению, мы осознали необходимость усилить состав кооператива новыми влиятельными и авторитетными людьми. Учитывая то, что на двух последних президентских выборах жители Затоки голосовали за Вас (77% - на выборах 2010 года), мы решили не нарушать этой традиции: кому, как не Вам - гаранту Конституции - быть той вдохновляющей силой, способной сплотить нас в борьбе за справедливость! Мы с Вами - одна команда!", - сказано в обращении к Президенту.



Также рыбаки предлагают В. Януковичу выбрать место для своего лодочного гаража (4 на 6 метров).



Кроме В. Януковича рыбаки обратились к Затокскому поселковому голове с требованием создать комиссию поссовета и четко
 зафиксировать факты нарушений земельного и экологического законодательства со стороны "рейдеров", обоснованно обратиться за помощью в местные, областные и центральные правоохранительные и контролирующие органы, осветить эти факты в прессе, на телевидении, в интернете. Обсудить сложившуюся ситуацию на ближайшей сессии поссовета и принять обращение к Президенту Украины В. Януковичу.

МОСТ-Одесса

Ахметов удачно скупился. Благодаря Януковичу

.Приобретение металлургических активов, принадлежащих акционерам запорожского "Индустриалбанка", обойдется Ринату Ахметову и Вадиму Новинскому дешевле, чем полагали аналитики. Сама сделка позволит группе "Метинвест" упрочить позиции в горно-металлургическом комплексе в качестве регионального лидера.

История одного поглощения

Напомним, что в июле нынешнего года "Метинвест" Р.Ахметова и В.Новинского купил 50% комбината "Запорожсталь" у владельцев "Индустриалбанка" – Игоря Дворецкого, Артура Абдинова и Николая Солдатенко, а также многолетнего генерального директора "Запорожстали" Виталия Сацкого.

Кроме того, стороны договорились, что в дальнейшем "Метинвест" сможет приобрести остальные активы ГМК, принадлежащие "Индустриалбанку". Речь идет о 41% акций Запорожского коксохимзавода, 29% Запорожского железорудного комбината, а также о контроле над Луганским трубным заводом, никопольским заводом "Трубосталь" и Запорожским огнеупорным заводом.

Подробности не разглашались, поэтому отраслевым экспертам оставалось строить предположения, исходя из собственных расчетов. Между тем на днях стало известно, что согласно условиям сделки, "Метинвест" получил право до 4 августа 2012 г. выкупить активы "индусов" (так в Запорожье называют владельцев "Индустриалбанка") за 416 млн долл.

При этом будущие покупатели уплатили 30 млн долл. за опцион, сумма которого затем будет вычеркнута из стоимости приобретаемых предприятий. Иными словами, продавцам дали задаток, дабы гарантировать серьезность своих намерений.

Старший аналитик инвесткомпании "Тройка диалог Украина" Иван Харчук ранее оценивал стоимость металлургических активов "Индустриалбанка", оставшихся после продажи доли в комбинате "Запорожсталь", в 500-600 млн долл. Аналитик инвесткомпании "Dragon Capital" Александр Макаров предполагал, что "Метинвесту" придется выложить за них около 450 млн долл.

Таким образом, к расчетной цене экспертов Р.Ахметову удалось получить ощутимый дисконт. Это связано с жестким давлением на "Запорожсталь" со стороны властей, которое началось как раз после вступления в должность президента Виктора Януковича в 2010 г.

В частности, запорожская облпрокуратура в мае этого года внесла протест на решение облсовета о перенесении на 2017 г. срока выполнения инвестиционных обязательств комбината по закрытию мартеновского производства и строительству кислородно-конвертерного цеха для выплавки стали.

Кроме того, у комбината вдруг появились довольно странные проблемы с налоговой инспекцией. Так, под разными предлогами у предприятия отказывались принимать ежемесячную декларацию по НДС. А ее неподача в установленные сроки, во-первых, лишает плательщика права требовать возмещения НДС (в случае с "Запорожсталью" это десятки миллионов гривен) и, во-вторых, влечет за собой довольно суровые штрафные санкции.

Остается добавить, что "индусы" в тоже самое время утратили и былое влияние на местную власть. Под прессингом "регионалов" их человек, многолетний запорожский мэр и губернатор Евгений Карташов (в свое время – заместитель гендиректора "Запорожстали") был вынужден оставить должность и объявить об уходе в отставку.

Это произошло за несколько месяцев до очередных выборов городского головы, а его полномочия перешли к руководителю горорганизации ПР Владимиру Кальцеву, ставшему секретарем горсовета. Таким образом, у И.Дворецкого и его компаньонов просто не оставалось иного выхода, кроме как уступить свой бизнес новым владельцам.

А раз так, то о рыночной цене речи здесь быть не могло. Впрочем, в бочку меда для "Метинвеста" все же добавилась изрядная ложка дегтя. Оказалось, что выкупать оставшиеся пакеты акций в предприятиях ГМК Р.Ахметову придется вместе с российскими совладельцами комбината "Запорожсталь".

Как известно, ранее им удалось изящно "убрать" Рината Леонидовича, который еще в мае 2010 г. договорился с владельцами канадско-британской "MidlandGroup" Алексом Шнайдером и Эдуардом Шифриным о покупке их доли в 50% "Запорожстали" за 690 млн долл.

Зарегистрированная на Кипре "Luxe Holdings" даже уплатила 50 млн долл. в качестве задатка, но в последний момент некие россияне перехватили актив, предложив за него 850 млн долл.

Изначально Р.Ахметов собирался воевать, подав от имени "Luxe Holdings" в Высокий суд Лондона иск о признании недействительной сделки А.Шнайдера и Э.Шифрина с россиянами. По мнению юристов, определенные шансы на успех в этом разбирательстве у владельца "Метинвеста" имелись.

Но затем он неожиданно изменил позицию и согласился на возвращение "Luxe Holdings" задатка в двойном размере в качестве компенсации за неустойку. Разумеется, дополнительные 50 млн долл. в данном случае никак не возмещали Р.Ахметову упущенную выгоду.

Поэтому очевидно, что между сторонами был достигнут компромисс, так как сперва россияне выражали намерения купить оставшиеся 50% "Запорожстали" у "Индустриалбанка". Однако, в итоге эта доля оказалась за "Метинвестом", который в свою очередь согласился на паритет с российскими структурами при выкупе у "индусов" оставшихся металлургических активов.

Тень Кремля

Мало кто может похвастать, что однажды заставил считаться с собой богатейшего человека Украины. Как говорилось выше, те же "индусы", влияние которых в Запорожье еще недавно приближалось к абсолютному, были вынуждены принимать решение о продаже бизнеса, находясь под жестким прессингом - что и повлияло на условия сделки.

Кто же тогда проявляет столько скромности в соседней России, не афишируя покупку половины одного из крупнейших металлургических предприятий Украины? При этом известно, что практически все российские металлургические группы являются публичными компаниями.

"Евраз-холдинг" Романа Абрамовича, "Северсталь" Алексея Мордашова, "Мечел" Игоря Зюзина, "Магнитогорский меткомбинат" Виктора Рашникова и, наконец, "Металлоинвест" Алишера Усманова – все они до кризиса активно привлекали заемные деньги на международных финансовых рынках.

А это предполагает определенную прозрачность в движении средств и ежегодный независимый аудит авторитетными международными компаниями. Совершенно очевидно, что в таких условиях любая из вышеназванных групп не смогла бы провести сделку по "Запорожстали", не отразив это в общедоступных финансовых документах.

Тоже самое относится и к "Метинвесту", который не сообщал о деталях сделки по "Запорожстали" в официальном пресс-релизе для СМИ, но был вынужден указать эти данные в своей финансовой отчетности.

И тут следует напомнить, что ранее неизвестные российские структуры уже приобрели у экс-руководителя группы советников премьер-министра Украины Виталия Гайдука его долю  в корпорации "Индустриальный союз Донбасса", в состав которой входят Алчевский коксохимзавод, Алчевский и Днепровский им.Ф.Дзержинского меткомбинаты, а также Днепропетровский трубный завод им.К.Либкнехта.

Причем, как и в случае с "Запорожсталью", сделку тогда профинансировал российский "Внешэкономбанк". И вопрос "может ли государственное финучреждение  России выделить кредит в несколько сотен миллионов долларов кому бы то ни было без согласования с руководителем правительства" – можно считать риторическим. Поскольку ответ на него вполне очевиден.

Также можно вспомнить, что ранее российский "Газпромбанк" выдал кредит на сумму около 1 млрд долл.  украинскому предпринимателю Дмитрию Фирташу, который после этого провел целый ряд сделок, купив горловский концерн "Стирол", северодонецкое и черкасское объединения "Азот".

Позднее появилась информация о договоренностях Д.Фирташа о совместных действиях на рынке минеральных удобрений с российским предпринимателем Аркадием Ротенбергом, близким другом премьера РФ Владимира Путина. Под эти условия и выдавался кредит, по данным российских деловых СМИ, которые ссылаются на источники в руководстве банка и окружении Д.Фирташа.

Это объясняет, почему российские собственники ИСД и "Запорожстали" публично не сообщили о приобретении металлургических активов в Украине. Также становится понятно, почему был вынужден согласиться на компромисс Р.Ахметов.

Завершить передел

С одной стороны, провести масштабный передел в украинском ГМК и "подмять" конкурентов Р.Ахметову помог глобальный экономический кризис. Резкое снижение спроса на металлопродукцию в IVкв. 2008 г. обвалило цены и сделалонеконкурентными на международных рынках тех производителей, которые не имеют вертикальной интеграции.

То есть не располагают собственными сырьевыми ресурсами. В Украине к таким как раз и относились ИСД, "Запорожсталь" и Марриупольский меткомбинат им.Ильича, до середины 2010 г. подконтрольный своему генеральному директору Владимиру Бойко. В сравнении с ними "Метинвест" с его угольными шахтами и железорудными ГОКами сразу получил ощутимое ценовое преимущество при сбыте металлопродукции.

С другой стороны, депутат ВерховнойРады от Партиирегионов Р.Ахметов однозначно несмог бы расширить горно-металлургическую империю без "перезагрузки властной вертикали" в Украине, как любит выражаться почетный председатель  Партии регионов, он же Президент Украины Виктор Янукович.

Подтверждением служит тот факт, что 50%+2 акции у ИСД купили именно российские структуры. Произошло это в январе 2010 г., когда правительством еще руководила Юлия Тимошенко. По всей видимости, уже тогда с россиянами шли и переговоры о продаже "Запорожстали". И очевидно, что им бы в итоге достались все "проблемные" металлургические активы в Украине, сумей тогдашний премьер удержаться на властном Олимпе.

Но после инаугурации В.Януковича, победившего во втором туре президентских выборов в феврале 2010 г. все поглощения в украинском ГМК происходили уже при участии бизнес-группы Р.Ахметова. Это и упомянутая покупка 50% "Запорожстали", и присоединение к "Метинвесту" ММК им.Ильича.

Благодаря этому, группе удалось существенно укрепить позиции. Например, по итогам 9 мес. текущего года доля предприятий группы в общем объеме выплавки стали в Украине составила 53,51%, или 13,894 млн т. Если же взять состав "Метинвеста" до расширения, на предкризисном уровне, то этот показатель окажется всего 24,35%, или 6,323 млн т.

Вместе с тем очевидно, что останавливаться на достигнутом Р.Ахметов не намерен. Причем едва ли он в обозримом будущем решится на корпоративный конфликт с могущественными совладельцами "Запорожстали" за полный контроль над комбинатом. Гораздо более вероятно, что его мишенью станут активы владельца группы "Донецксталь" Виктора Нусенкиса, который не пользуется поддержкой руководства ПР.

Подтверждением тому могут служить события вокруг акций группы, обращение которых было остановлено в конце мая текущего года по решению Государственной комиссии ценных бумаг и фондового рынка, возглавляемой Дмитрием Тевелевым, в 2007-2010 гг. работавшим исполнительным директором в ПАО "Днепрэнерго", крупнейшим частным акционером которого является холдинг ДТЭК Р.Ахметова.

Такие действия в отношении "Донецкстали" расценивались аналитиками как давление на В.Нусенкиса с целью заставить его выйти из бизнеса в Украине.

Еще одним вариантом для расширения "Метинвеста" остается приобретение оставшейся доли 50%-2 акции украинских владельцев ИСД, среди которых основными считаются председатель совета директоров корпорации Сергей Тарута и ее генеральный директор Олег Мкртчан.

Кто в плюсах

Что получил Р.Ахметов от приобретения запорожского комбината – это понятно. Здесь и экономия административных и прочих расходов в составе группы и возможность проводить консолидированную маркетинговую стратегию на рынках сбыта металлопродукции.

Что же касается "Запорожстали", то надо прямо сказать, что прежние собственники эксплуатировали производственный ресурс предприятия, совершенно не заботясь о его развитии. В результате износ основных фондов постепенно нарастал и рано или поздно оборудование окончательно вышло бы в "тираж".

Достаточно сказать, что переход на кислородно-конвертерную выплавку стали вместо мартеновской в Запорожье должны были завершить еще в 2010 году, в соответствии с региональной программой по выходу Запорожья из экологического кризиса на 2001-2010 годы.

Но за 10 лет "индусы" вместе с бизнес-партнерами (до Э.Шифрина с А.Шнайдером около 50% принадлежало украинскому предпринимателю Василию Хмельницкому) так и не удосужились поставить комбинат на новые рельсы. Поэтому выполнение инвестобязательств по модернизации производства для "Запорожстали" перенесли сначала на 2012 г., а затем и на 2017 г.

Вместе с тем необходимые финансовые ресурсы у предприятия имелись. Так, за период 2001-2010 гг. его чистый доход составил 40,505 млрд грн. За это время на модернизацию производства, техническое перевооружение, внедрение энергосберегающих технологий и строительство природоохранных объектов комбинат израсходовал только 4 млрд грн. собственных средств.

С другой стороны, кто бы и как не относился к личности Р.Ахметова, будет вынужден признать, что владелец "Метинвеста" никогда не покупал заводы для дальнейшей спекуляции по принципу "купил подешевле - продал подороже". Как известно, ранее "Метинвест" утвердил программу развития ММК им.Ильича, предусматривающую закрытие мартеновского передела и полный переход на кислородно-конвертерную выплавку стали, а также переход с использования природного газа на пылеугольное топливо в доменном производстве. Стоимость программы оценена в сумму свыше 3 млрд долл.

Также можно вспомнить, что только в модернизацию Северного ГОКа в первом полугодии "Метинвест" освоил 1,198 млрд грн. а всего в текущем году намерен освоить на этом активе капвложения на 2,58 млрд грн.

Большие суммы вкладываются и принадлежащим Р.Ахметову холдингом ДТЭК в модернизацию Луганской, Кураховской и Зуевской ТЭС. Как результат, эти станции сегодня имеют наиболее высокие технико-экономические показатели в отрасли и от этого никуда не деться. В общей сложности инвестпрограмма ДТЭК на 2007-2015 гг. предусматривает освоение на указанных ТЭС 1,12 млрд долл.


Все это позволяет предположить, что теперь и на "Запорожстали" в итоге будет реализована программа модернизации производства, стоимость которой прежними собственниками оценивалась в 1,3-1,5 млрд долл. Сдерживающим фактором для "Метинвеста" остается присутствие на комбинате российских структур.

Виталий Крымов, специально для "ОстроВ"

"Янукович и Иванющенко используют УБОП для рейдерства" - Томенко

/У президента Виктора Януковича было два сокровенных желания: исключить из политической борьбы экс-премьера Юлию Тимошенко и остаться у власти по крайней мере на 15 лет. Об этом в интервью "Газете по-украински" сказал вице-спикер Николай Томенко.

"Окружение Януковича всегда пытается почувствовать, чего хочет хозяин. Этим политическим психологам показалось, что он желает исключить Юлию Владимировну с политической борьбы, чтобы у нее была одна судимость, но конкретная. Андрей Портнов (советник президента. - ред.) помогал это реализовать. Очевидно, это дело рук главы Администрации президента Сергея Левочкина. Второе сокровенное желание Януковича - остаться у власти надолго. Президенту нашептывают, что его смогут выбирать в парламенте, и он будет первым лицом 15 лет. А для этого нужно иметь смесь политического режима из России и Беларуси. И к этому идет.

Программа президента реализуется, как в анекдоте: "Правительству нужно активнее работать с обездоленными", - выступает Янукович. Азаров подходит к нему и спрашивает: "Виктор Федорович, я учу украинский, но объясните: кто такие "обездоленные", - "Это те, кто не отдали нам "часть". Сейчас все, у кого есть деньги, должны отдать "часть" власти. Видели, что произошло с гипермаркетом "Эпицентр" секретаря "Киевсовета" Галины Герега - ее муж вынужденно отбыл за границу. Хотели забрать бизнес у владельцев "Фокстрота". Говорят, сейчас за рубежом владельцы сети ресторанов "Козырная карта". Кто отдает 25 процентов дела, другие - 70, чтобы спастись", - отметил он.

Есть несколько групп, координирующих наезды и крышевание бизнеса, заявил Томенко.

"Одна вокруг народного депутата Юрия Иванющенко. Другая - Александра Януковича, сына президента. Говорят, они активно используют для рейдерства Управление по борьбе с организованной преступностью. Если у тебя слабые нервы и нет серьезного крыши, все отберут или посадят. Если не задумаемся, как это остановить, надо будет бежать из Украины", - сказал вице-спикер.
Gazeta.ua

Семенюк-Самсоненко: Я отниму у Миттала «Криворожсталь»

Экс-глава ФГИ Валентина Семенюк-Самсоненко рассказала, почему она продолжает атаковать купленный Лакшми Митталом «Криворожсталь», как комбинат «ММК имени Ильича» оказался в руках Рината Ахметова и с кем из экс-премьеров ей легче всего работалось


Валентина Петровна, в 2005 году на открытом конкурсе за высокую цену была продана «Криворожсталь». Экспертами это однозначно оценивается как положительный факт, способствовавший улучшению инвестиционного климата в стране. Но Семенюк, судя по всему, иначе смотрит на эту ситуацию?

Я всегда была против продажи «Криворожстали». И первой, и второй. Почему так? Это предприятие стратегическое, и это не просто красивое слово. «Криворожсталь» должна была оставаться в государственной собственности только потому, что она имеет решающее влияет на ценообразование на металлопродукцию в стране. А это и машиностроение, и то же жилье, в стоимости которого металлопродукция занимает значительное место. И эти рычаги перешли от государства к частному собственнику. В результате тысячи людей пожизненно увязли в ипотечных кредитах, потому что из-за повышения цен на продукцию «Криворожстали» стремительно выросли цены на жилье. Все радовались, что так дорого продали «Криворожсталь», но заплатили за это на самом деле тысячи простых украинцев, и будут платить еще многие годы. В каждой отрасли государство должно оставлять за собой хотя бы одно предприятие, которое позволяло бы ему влиять на ценовую политику.

Но в 2004 году «Криворожсталь» выставляют на приватизацию. В это время я была главой специальной контрольной комиссии Верховной Рады. Условия конкурса были выписаны на 6 месяцев. Никаких социальных гарантий. Это во-первых.

Теперь о том, что делала я. Как только объявили приватизацию «Криворожстали» в 2004 году, я собираю членов контрольной комиссии для обсуждения. Но кворума нет. Выступить на пленарном заседании не дают. Еду на завод. Там собираю профсоюзы, трудовой коллектив, но поддержки с их стороны не получаю. Тогда я как физическое лицо иду в суды. С 31 мая до 31 декабря 2004 года я прошла 21 суд. В одном отказывали - шла в другой. Уже будучи руководителем Фонда госимущества, возвращаю объект в руки государства.

Правда, нужно отдать должное Виктору Пинчуку. Приходит он ко мне и говорит: «Валентина Петровна, я согласен, чтобы деньги мне сейчас не возвращали, но не продавайте завод, оставьте в руках государства». Он готов был подписать бумаги о том, чтобы деньги ему вернули через 5-10 лет. Я иду с этим предложением к Ющенко. Выношу этот вопрос на заседание Кабинета Министров. Тимошенко слушать этого не хотела. Да, «Криворожсталь» продали, но моей подписи под приватизацией нет.

Так что плохого в прозрачной и открытой приватизации «Криворожстали»? Ведь завод не украли, деньги заплатили.

О какой прозрачности идет речь? Ведь нарушены условия конкурса! Рассказываю. При продаже «Криворожстали» были выписаны инвестиционные обязательства. Однако новый собственник стал их игнорировать. Так, Миттал в 2006 году не захотел поднимать людям зарплаты. Хотя парламент повысил минимальную оплату труда и все должны сделать перерасчет. И зарплату увеличили только под моим давлением. В 2007 году Миттал не хотел выплачивать 13-ю зарплату. Но сделал это после угрозы забрать предприятие. Был у них объект, за пользование которым Миттал должен был заплатить государству дивиденды. Но приходит ко мне его представитель и говорит: «Валентина Петровна, у нас сейчас нет денег, может, мы дивиденды по частям заплатим, и людям мы тоже постепенно будем выплачивать?» Но ему я сразу сказала: «Если завтра к 11 часам не будут перечислены дивиденды, заплатишь в три раза больше - штраф вместе с пеней». И заплатил.

Потом события разворачиваются очень интересно. В 2008 году премьер Юлия Тимошенко дает мне поручение – пересмотреть условия конкурса в связи с кризисом. Я написала письмо Тимошенко: «А почему только Митталу смягчить условия? А для остальных кризиса нет?»

В 2008 году мы проверили, как выполняются обязательства. Результаты шокировали: цеха новые не построили, реконструкцию не провели, очистные сооружения не сделали. Выносится вопрос на заседание специальной контрольной комиссии во главе с коммунистом Мармазовым. И коммунист Мармазов рассказывает на заседании комиссии, что Семенюк давит самого лучшего инвестора в Украине. Более того, при помощи коммуниста Мармазова ставится вопрос об увольнении главы Госимущества, и 26 декабря меня увольняют, потому что я отказалась переписывать условия конкурса.

В 2009 году в феврале условия конкурса переписываются. И что пишут? В соответствии с законом об охране труда, должно выделяться 0,6% от реализованной продукции на технику безопасности. В новых условиях записали – 0,6%, но от чистого дохода. Понятное дело, что чистый доход у Миттал резко упал.

Идем дальше. Ранее профсоюз должен был контролировать оплату труда. Теперь эту норму выбросили. Должна быть проведена реконструкция второго, третьего, четвертого, пятого, восьмого цехов, проведена модернизация очистных сооружений. Это все теперь не нужно делать. Когда приватизировали предприятие, работало 54 тыс. человек, а сегодня работает 36 тыс. И судя по всему, сокращения не закончились.

Валентина Петровна, а не завышены ли у вас требования к криворожскому предприятию? Вряд ли отечественные олигархи столь уж хорошо выполняют инвестобязательства и занимаются модернизацией своего производства.

Да, такая проблема существует. Но ко многим предприятиям нельзя предъявить претензии, поскольку не были выписаны эти инвестиционные обязательства. Это и есть самое большое упущение проведенной в Украине приватизации. Именно так государство безвозвратно потеряло свыше 3 тыс. объектов. Многие из них стали банкротами – оборудование отправили на металлолом, землю продали и т.д.

Что касается «Криворожстали», то благодаря моим усилиям эти обязательства были выписаны. И дело чести, чтобы инвестор их выполнил.

Судите сами, предприятием владеет один из самых богатых людей планеты. А в цехах вода ночью отсутствует. Чай перестали давать. В туалетах люди забыли, что такое туалетная бумага, и что такое вода. Медицинское обслуживание на самом низком уровне – вместо пяти врачей работает один, и то в полсмены.

Откуда вам известны такие бытовые детали?

Потому что я член профсоюза предприятия.

Пытались поговорить с руководством завода?

Да. Но управляющий, держа пальцы веером, заявил мне: не исполняли и исполнять не будем, вы слишком многого хотите, это очень затратно». Я думаю, он еще пожалеет об этом. В 2010 году я подала ряд исков в суды о возращении «Криворожстали» государству.

Ведь не построены очистные сооружения, которые, по условиям конкурса, должны быть построены, не выполняются социальные обязательства, и предприятие является одним из самых экологически опасных в Днепропетровской области.

Кстати, когда инвестиционные обязательства Митталу снизили, его состояние сразу на несколько миллиардов выросло и составляло 22,8 млрд. долларов. За 2010 год он стал богаче еще на 10 млрд. долларов. В 2010 году возглавил список миллиардеров Европы!

Власть окажет вам поддержку?

Это вопрос не ко мне. В 2010 году на основании моих жалоб Генпрокуратура подала иск в суд о возращении предприятия государству. Однако потом внезапно отозвала.

Но я знаю одно - условия конкурса переписаны незаконно и не утверждены постановлением Кабинета Министров. Все сделано на основании указания Тимошенко. Поэтому у меня есть большие шансы заставить менеджмент выполнять условия конкурса. На сегодня любой инвестор в мире может также подать в суд на государство Украина на основании того, что на нынешних «переписанных» условиях он тоже мог бы принять участие в том же конкурсе. Ведь Тимошенко втихаря простила Митталу несколько миллиардов инвестиций.

В отличие от конкурса по «Криворожстали» другой крупный меткомбинат был приватизирован бесплатно. Принят закон, по которому предприятие передали в руки трудовому коллективу. Теперь завод оказался у Ахметова. Социалисты изначально поддерживали гендиректора завода Владимира Бойко. Он даже был депутатом по спискам СПУ. Не сожалеете о том, что всячески помогали такой приватизации?

Изначально идея была прекрасная. Был принят закон об особенностях приватизации завода Ильича, в котором была предусмотрена коллективная форма собственности. Но самое большое упущение, которое было сделано потом - активы так не были поделены между трудовым коллективом и не зафиксированы регистратором. А фактически Владимира Семеновича Бойко подставили его заместители. Он дал им генеральную доверенность, и они перевели активы на свое усмотрение.

Несмотря на это, нужно отдать должное Бойко: он очень много денег тратил на объекты социальной сферы и на развитие сельхозпредприятия. Это был очень прекрасный его порыв. Он больше занимался этим, и не уследил, как произошла переуступка обязательств. Ведь фактически получилось так: завод он приватизировал, а сырьевая база, рудники, они были в руках других инвесторов. Можно иметь завод, но, не имея сырья, ты ничего не сделаешь.

Однако по факту получается, что завод оказался не в руках трудового коллектива, а в частных руках. При этом государство не получило ни копейки. Не собираетесь возвращать предприятие государству?

Для этого нужны законы. Как в Англии, США есть законы и о реприватизации, о национализации. В 2002 году я, кстати, была автором законопроекта о реприватизации. Кабмин Тимошенко не поддержал его. А чтобы нравиться народу на Майдане, людям клятву давали, что его примут.

При вас были неоднократные попытки приватизировать Одесский припортовый завод. Что в этой эпопее было не так?

«При вас» – это значит, что я была председателем Фонда, но вовсе не инициатором приватизации ОПЗ. Давайте расставим акценты. Тимошенко все у нас говорит об открытости. И как раз свою открытость она показала на примере продажи ОПЗ. Все просто: купил не тот – приватизацию отменили. Это показательный пример, так Тимошенко хотела продавать все объекты, включая и «Лугансктепловоз». Зная истинные шулерские намерения Тимошенко, я и пыталась помешать этой приватизации. Не приватизировали ОПЗ – и слава Богу. На самом деле его хотели забрать обычным шулерским способом – приватизацией через суды. Помните, как ОПЗ был выставлен на конкурс, а покупатели согласились уплатить за объект смешную цену? Так вот, тогда разыгрывался такой сценарий. Юлия Тимошенко вышла бы к народу и сказала, что конкурс не состоялся. Но покупатель – а в нашем случае это был Игорь Коломойский – готов был пойти в суд и имел все шансы добиться положительного для себя решения. Дело в том, что, согласно нормам судебного права и существующей судебной практике в Украине, покупатель не может нести ответственность за ошибки чиновника.

Суд вынес бы решение (а незасеянных Зваричей еще полно) о том, что предприятие продано, и глава ФГИ будет обязан подписать договор.

Прогнозируя неизбежность такого сценария, я начала бить в колокола. Написала открытые письма всем, включая президента Ющенко и главу СБУ Наливайченко. И это сработало. Атаку отбили, правда, долго еще не возвращали залог.

Приватизация «Луганстепловоза» - еще одна яркая страничка в истории Украины. Она уже перевернута или к ней будут возвращаться?



Не буду загадывать наперед. Одно скажу – мои действия перед заводчанами абсолютно честные. А началось все с того, что в 2005 году приходит ко мне Константин Жеваго и кладет на стол решение суда о покупке «Луганстепловоза» в 2001 году по цене 43 млн. грн. Я отказываюсь выполнять решение суда. Звонят мне из Секретариата президента, из Спецкомиссии по приватизации с требованием выполнить решение суда и отдать завод за 43 млн. грн. Игнорирую звонки. В то же время подаю в суд и выигрываю дело.

Предприятие фактически банкрот. Приезжают представители трудового коллектива и просят выставить предприятие на продажу. Я выписываю условия конкурса таким образом, чтобы на предприятие пришел профильный стратегический инвестор. Он обязан был вложить только в модернизацию завода свыше 300 млн. долларов, погасить долги по зарплате и налогам и выполнить еще целый ряд условий объемом в миллиарды.

Конкурс состоялся. Завод покупает ««Трансмашхолдинг». Предприятие начало работать.

Однако вокруг завода начинаются новые игрища. Во время премьерства Тимошенко через суд возвращают завод и останавливают. И через некоторое время снова выставляют на конкурс. Но продают предприятие за 51 млн. долларов, в то время как я продала его по цене 58 млн. долларов. То есть продали себе в убыток. Более того, «Трансмашхолдинг» подает в суд и требует от Украины дополнительно вернуть 60 млн. долларов. Но самое главное, что условия конкурса были переписаны – исчезли требования о модернизации завода, а это опять-таки миллиарды гривен, профсоюзы лишены права влиять на менеджмент и т.д. Очевидно, что завод готовили под посредников, чтобы те в свою очередь пустили его под нож. Свой, отечественный производитель - невыгоден. Судите сами. У нас тут конкурс без обязательств, и премьер Тимошенко едет в Корею и подписывает соглашение о поставке в Украину тепловозов. Их должны поставить на предприятие Тигипко, которое займется крупноузловой сборкой. Профильное предприятие в Луганске, на котором работают 27 тыс. рабочих, остается без заказов. Но это не все. Контракт с корейцами предусматривает штрафные санкции для Украины, если мы не станем закупать их паровозы. В принципе, в этом суть всей возни вокруг предприятия – уж очень хотелось его остановить. Поэтому к корейским соглашениям Тимошенко есть очень много вопросов, и за эти действия по подрыву деятельности отечественного завода она должна ответить.

 Судя по всему, с Тимошенко вам работалось нелегко. А как с остальными?

 Надо разделять – нелегко и неконструктивно. С Тимошенко было как раз неконструктивно, непрофессионально. Это хуже всего, когда мыслят не по работе, а переходят на личности. Были трения с премьер-министром Ехануровым, работа с премьером Януковичем началась со встречи, на которой пришлось расставить все точки над «і» и дальше придерживаться правил. Но это были рабочие моменты. И, например, Янукович ни один документ не пропускал, если не было моей подписи. Были случаи, когда Янукович защищал меня от давления со стороны некоторых видных «регионалов». После вмешательства Виктора Федоровича они перезванивали мне и извинялись. Фамилии называть не буду.

А вот Тимошенко неоднократно угрожала посадить за невыполнение ее коррупционных поручений. Вызывали в Кабмин и в присутствии заместителей генпрокурора, в частности Виктора Кудрявцева, на пальцах рассказывали, что они могут сделать со мной.

 И вы не испугались?

 Нет. Когда идешь на такую работу, нужно быть готовой ко всему.

ДЕЛО