- Олександре Степановичу, судячи з публікацій в українських, а зараз уже і в російських засобах масової інформації, корпоративна проблема компанії Nemiroff досі не вирішена? Що заважає акціонерам дійти до спільного рішення?
- Якщо коротко, надмірна жадоба грошей, готовність через неї переступити не тільки через етику людської поведінки, але й законодавство та ділові домовленості, а також нездорові амбіції, що можуть дуже далеко завести. Адже основа конфлікту, який сьогодні терзає компанію – спроба частина акціонерів міцно «подружитись» один з одним в намаганні виштовхати з бізнесу власника найбільшого пакету акцій та засновника компанії. А всі твердження про те, що ось ми хочемо замінити керівника підприємства на незалежного менеджера, а нам не дають, що «сім’я Глусь тримається за посади» слова доброго не варті, бо є просто димовою завісою для маскування істинних цілей. А вони, після подій, через які пройшла і, на жаль, продовжує проходити компанія, вже очевидні для всіх: частині акціонерів дуже б хотілося отримати додатково грошей за рахунок виштовхування з бізнесу людини, яку вони більше 10 років називали своїм партнером.
- Дійсно, Ваші звинувачення дуже сильні, та чим вони підкріпленні?
- Не моя справа звинувачувати когось в чомусь в ситуації, що склалася навколо компанії, для того є компетентні органи. Я можу тільки викласти події, які передували виникненню конфлікту, а сам він та його наслідки сьогодні абсолютно на слуху. Отже, запрошення мене на посаду в якості голови ради директорів компанії в 2006р. мало з боку акціонерів абсолютно прагматичну ціль. Необхідно було звести в єдиний, зрозумілий, легко керований та фінансово прозорий для власників холдинг більш ніж десяток юридичних осіб, що складали тоді групу компаній Nemiroff. У кожної з них був свій незалежний керівник, своя система обліку та звітності, свої плани та бачення на подальший розвиток. І між собою вони ніяким чином системно не взаємодіяли. Тобто, на питання, скільки і на чому заробив акціонер і куди пішли ті кошти, не говорячи вже про те, чи вони були витрачені ефективно, не міг відповісти жоден фінансист, жоден генеральний директор, ні навіть президент. Тоді компанія впритул стала перед загрозою падіння та руйнації бізнесу. Судіть самі: в Росії, яка й забезпечувала нам основні фінансові надходження за рахунок щорічного зростання продажів продукції на 300-400%, почали вводити систему контролю за виробництвом та обігом алкоголю, що фактично більш як на рік повність паралізувало роботу імпортерів на цьому ринку. В Україні в цей же період компанія була витіснена з «трійки» лідерів продажу стрімким натиском молодих та агресивних «Хортиці» та НАТ. А перешкодою подальшого розвитку бренду Nemiroff на ринках західних якраз і стала незрозуміла, непрозора структура компанії, яка, зокрема, не могла пройти жодним чином міжнародного аудиту, що було незрозумілим і неприйнятним будь-якому серйозному закордонному партнерові.
- Судячи з того, як компанія почувалася ще донедавна, з задачею ви впоралися?
- Як я вже зауважив, цілі на цій посаді акціонерами були викреслені максимально чітко і питань в мене не викликали, бо на той час мав достатній рівень освіти та професійного досвіду роботи як в закордонних, так і в українських та російських компаніях. Зокрема, до того часу якраз і створив та вибудував представництво компанії Nemiroff в Росії. Отже до 2009р. з поставленою задачею повністю впорався, ми створили міжнародний холдинг Nemiroff з матричною системою управління, прозорою фінансовою системою, оптимізованими бізнес-процесами згідно міжнародних стандартів бізнесу. Зауважу 2 речі, дуже важливі для розуміння істинних причин сьогоднішнього конфлікту: вже в 2009р. компанія була повністю готова до роботи під керівництвом незалежного управлінця, бо прозора і зрозуміла система управління робила її абсолютно контрольованою для акціонерів на всіх етапах. І ще: на той час вже декілька років ми проходили аудит відомої міжнародної аудиторської компанії і кожен з акціонерів отримував щорічно повний і вичерпний, завірений незалежним аудитом, звіт про те, як і куди використовують фінанси компанії. Отже вже в 2009р. я мав наміри передати свої повноваження керівника компанії незалежному управлінцю та зосередитися виключно на стратегічному управлінні компанії в раді акціонерів, щоб мати більше часу для сім’ї, маю три доньки, для власного життя.
- Що ж вам стало на заваді?
- Як кажуть, не склалося: частина акціонерів заявила про те, що вони хочуть продати свій бізнес. Час для цього було вибрано вкрай непідходящий, ринок ще не подолав стрімкої кризи, хоч ми й пройшли її чи не єдиними виробниками алкоголю на пострадянському просторі з плюсовими показниками, не просто уникнувши падіння продажів, а демонструючи їх зростання. Та тієї ціни, на яку дійсно заслуговує компанія, її могутній потенціал, на ринку ми б не отримали: в кризу дорого не купують. Я неодноразово говорив про це іншим акціонерам, та в них були свої вагомі причини, аби незважаючи на всі аргументи, все ж наполягати на продажу. Ті причини – термінова потреба в фінансуванні інших своїх проектів, які зненацька стали перед загрозою банкротства. Згадайте тільки про широковідому зараз історію багатомільйонних претензій банків до хмельницького підприємства «Хекропет», що належало моїм партнерам. Так що я врешті решт погодився, бо вважав для себе неприйнятним робити кроки, які можуть зашкодити моїм партнерам. Відповідно, зміна керівництва на етапі продажу компанії теж може зашкодити акціонерам, тож було прийнято рішення іти в продаж разом, не міняючи керівництво. Далі ж ця історія вже більш-менш відома: ми пройшли довгий і складний шлях, було багато бажаючи купити компанію, та з різних причин, в тому числі й своїх внутрішніх, вони не довели до кінця операцію купівлі. І ось, коли ми вже вийшли практично на фінішну пряму з «Русским стандартом» і чекали фінальної пропозиції, частина акціонерів вирішили спробувати отримати додаткових 20 млн. дол. до тої ціни, яку обговорювали раніше. Озвучувати її не буду, скажу лише, що вона було абсолютно відповідною ринковим умовам, в яких ми знаходилися. Отже, спочатку акціонери спробували отримати ці додаткові кошти від продавця. Коли не вийшло, звернулися до мене: «знайди нам додатково кошти і ми спокійно вийдемо з бізнесу. Якщо ні – влаштуємо такі проблеми, що пошкодуєш». Далі почався тиск і блокування операційної роботи підприємства в намаганні отримати від мене бажане. Коли ж і тут не вдалося, то пролунали публічні заяви про вихід з процесу продажу і бажання передати управління буцімто «незалежному топ-менеджеру». Та ціль була одна: дивлячись, що додаткових 20 млн. дол. не отримають, вирішили отримати більше за рахунок того, що виштовхають партнера з бізнесу, за безцінь куплять його пакет акцій, чи заберуть, якщо вийде, а через декілька років продадуть вже 100% акцій і зароблять значно більше, ніж планувалося. Ось така історія конфлікту.
- Тобто, твердження по те, що ви всіляким чином противитися приходу незалежного менеджера і звідси всі проблеми, не відповідає дійсності?
- Вірно, бо такими нібито кадровими причинами намагаються заховати причину набагато глибшу, я вже про неї сказав: отримати додатковий прибуток захопивши частину основного акціонера. А історія з «незалежним менеджером» абсолютно цинічна ще з одної причини: той менеджер не був незалежним від всіх акціонерів ні одного дня. Він дійсно працював в компанії на посаді юриста, та після мого приходу змінив місце роботи і врешті перейшов працювати до структур А.Кіпіша. І, наскільки мені відомо, банки сьогодні якраз мають до нього багато запитань у справі «Хекропет». То скажіть, який хазяїн, що думає про майбутнє свого бізнесу, віддасть його в руки людини, що не має жодного досвіду ні в управлінні бізнесом такого масштабу, як наш, ні в розумінні специфіки алкогольного вітчизняного чи закордонного ринку? Як можна зробити висновки з публікацій в пресі, він має сумнівну славу «спеціаліст» в створенні незрозумілих ряду банків оборудок. Та мої опоненті за цю кандидатуру тримаються наскільки міцно, що аж дивно. Тут виникає дві здогадки: або вони покладають на нього надії як автора чергової юридичної «схеми», але вже у відношенню до компанії Nemiroff. Або панові Грібову, який протягом ряду років був в оперативному управлінні компанією, необхідно щось дуже терміново «замаскувати» і для цього «карманний директор-юрист» підходить якнайкраще. Адже в результаті систематизації фінансової звітності і аудиту попередніх періодів питання в мене дійсно з’явилися.
- Історія з захопленням та зупинкою заводу Nemiroff набула широкого резонансу. Нечувана справа, щоб такий успішний та прибутковий бізнес нищити зсередини. Це ж все одно, що різати курку, яка несе золоті яйця.
- На жаль, ви праві. Адже коли спроба отримати повний контроль над компанією шляхом призначення на роль генерального директора основного виробництва «своєї» людини не вдалася, в хід пішла ретельно продумана рейдерська схема. Завод захопили силовим способом, людей не допустили до роботи, припинилися виробництво та відвантаження продукції. І відразу ж мені почали поступати пропозиції продати свої акції за ціною значно нижчою від ринкової. Коли і тут я не поступився, пресу засипали повідомлення про те, що сім’я Глусь – рейдери. Подумайте лишень, це лунало з вуст людей, які силою захопили і зупинили майже на 2 місяці виробництво, залишили людей без роботи! Йде безсоромна маніпуляція думкою суспільства.
Я можу сказати одне, якби моїм опонентам трапився інший противник, справа давно була б вирішена, напевно. Але одна тільки думка про те, що засновника компанії хочуть виштовхати з бізнесу, залишивши його ні з чим, обурює. Судячи з усього, шукати спільне рішення по виходу з кризи компанії, ними ж й спровокованої мої опоненти не збираються. Вони давно вже все для себе вирішили і від свого плану відмовлятися не збираються. Про що красномовно свідчать події в Росії.
- Корпоративний конфлікт набув міжнародного значення, в серпні його перенесено до Росії. Як розвиваються події в московському офісі компанії?
- В Росії панове Грібов та Кіпіш використали ту ж схему, що й на заводі в Немирові. За допомогою сумнівних документів було прийнято рішення про заміну генерального директора, було змінено прізвище керівника в державному реєстрі. Далі, прикриваючись нібито легітимним офіційним папірцем, спеціально підготовлена група молодиків спортивної статури силою захопила склади та приміщення офісу. І от вже новопризначений директор, до речі, як і в Україні, не маючий ні крихти досвіду в галузі чи знання ринку, блокує всі оплати за поставлену продукцію, всі відвантаження на дистрибуторів. Я з самого початку намагався донести до цього так званого директора, який, до речі, сам зізнається в тому, що його взяли на пару місяців забезпечити захоплення офісу, наскільки важливо не припиняти відвантаження партнерам. Адже ми знаходимося в дуже високо конкурентному середовищі в країні, що називається «родиной водки» і де список виробників на горілчаних полицях супермаркету містить не один десяток виробників. Та мене не почули. Виходить, компанії зумисне наносяться збитки.
- Виробництво горілки Nemiroff на Ярославському ЛГЗ теж зупинилося? І зважаючи на те, що запаси на складі з вашою продукцією не нескінченні, як швидко товар зникне з магазинів?
- Через блокування оплат за поставлену продукцію виробництво горілки Nemiroff на Ярославському заводі призупинене. Борг компанії за виготовлений та доставлений товар перед українськими та російськими партнерами складає понад 9 млн. доларів. Якщо ситуація не зміниться, уже за три тижні горілка Nemiroff зникне з російських прилавків.
- Акціонери компанії заявили про те, що виробництво буде перенесено до Росії. Як ви оцінюєте таку перспективу.
- Ці популістські заяви Я. Грібова не що інше, як спроба «загравання» з російськими владними структурами. А насправді зараз моделюється ситуація для переносу виробництва продукції під брендом Nemiroff на «карманне підприємство» частини акціонерів, де можна отримувати прибутки, не ділячи їх з основним акціонером. Для мене взагалі незрозуміло, яким чином можна налагодити технологічний процес, контроль якості продукції без присутності досвідчених технологів та фахівців з материнських заводів компанії в Україні. Адже бренд Nemiroff і зазнав такої популярності в нашого північного сусіда завдяки високій незмінній якості своїх напоїв, їх унікальному смаку. І якщо споживач в Росії раз чи два скуштує продукт, який буде відрізнятися від, того, до якого він звик і який шанує… Цей крок стане останнім до знищення бренду.
- Що у такому випадку буде з українським заводом і як складеться доля 2 тисяч співробітників?
- Історія та успішність компанії тісно пов’язані з містом Немирів. Бренд носить ім’я міста. В основі горілки Nemiroff – неповторна за властивостями вода, такі джерела є лише на Вінниччині. З 1992 року компанія укорінилась в Немирові. Запевняю вас, як би й кому не хотілося, але серце компанії, назавжди залишиться в Вінницькому Немирові. Стосовно співробітників – це найбільше багатство компанії. Ми дуже цінуємо кожного, хто працював та сьогодні працює в компанії та вдячні за якісну незамінну працю. Я сподіваюся що такою ж командою і через багато років ми будемо святкувати нові й нові перемоги компанії.
Вважаю, що заява про перенесення виробництва в іншу країну – це ще один крок із рейдерського плану моїх опонентів, маніпуляція суспільною думкою. Це ще й спроба викликати паніку серед співробітників, а також примусити українську громадськість думати, що країна втратить підприємство, яке є одним із найбільших платників податків регіону та кращих роботодавців України.
- Що ви маєте на увазі, коли говорите про маніпуляції думками суспільства?
- Таких випадків було дуже багато. Візьміть, наприклад, твердження про те, що бачте, власники майже 75% акцій не можуть, мовляв, керувати підприємством. Панове, не лукавте, звичайно можете, але тільки з дотриманням норм угоди акціонерів та законодавства країни, в якій ви хочете здійснити свої дії. А в угоді акціонерів чітко зафіксовано, що ряд рішень, зокрема і щодо звільнення керівника підприємства, можуть бути прийняті радою акціонерів лише за наявності кворуму, а це 75% акцій і більше. Не говорячи вже про те, що трудове законодавство країни не допускає звільнення людини, що знаходиться на лікарняному і дізнається про нього з Інтернету. А як щодо дій реєстратора , який, незважаючи на діючу ухвалу суду, що забороняє проводити зміни в управлінні компанією, вносить в державний реєстр прізвище буцімто легітимного нового директора? Сьогодні проти нього порушено кримінальну справу, і наскільки я розумію, без стороннього впливу там не обійшлося, занадто вже цинічно все робилося. А вже правоохоронні органи дадуть оцінку чи була корупція.
Я навіть не хочу згадувати про те, які звинувачення звучать на адресу моєї сім’ї, як зараз старанно переписується історія компанії, яка начебто була створена, увага … в 1997р. старанням Я.Грібова та А. Кіпіша! Послухайте, ви це говорите вінничанам, людям, які все бачили на власні очі, підіть і запитайте любого неміровчанина, старше 20 років, коли і ким була створена компанія. Вам розкажуть, якщо ви з якихось причин почали втрачати ще й пам'ять. Взагалі, зараз вибрана дуже лукава стратегія - сипати подібними звинуваченнями: хто створив компанію, як і хто отримав пакет акцій, хто і скільки інвестував в розвиток і так далі – в адресу Степана Карловича. Чому лукава, бо опускатися до їх рівня він не буде, навіть цивілізованим способом полемізувати з ними не вважає за потрібне. Я поважаю його позицію, але ж які уявлення треба мати про порядність і людську гідність, щоб так брудно «ополчитися» на людину, яка привела вас фактично «за руку» в бізнес, допомогла, навчила і дала можливість проявити себе і заробити собі? Заробити фактично на справі його життя, адже це під його досвід, професіоналізм, порядність і віру в успіх своєї справи іноземні інвестори ще в 1993р. інвестували в перше приватне підприємство в галузі, створене моїм батьком. І на момент, коли стало питання про те, щоб долучити до справ Я.Грібова і братів Кіпіш на підприємстві три лінії розливу працювали в три зміни, було збудовано новий цех, вже тоді компанія була найбільшим експортером горілки з України. Подяки він ніколи, можливо, не чекав, але отримати зараз таку «подяку» теж не сподівався. Та час все розставить по своїх місцях, я впевнений.
- Чи вдалося вже надолужити втрачене через простій заводу в Немирові?
- Відразу після розблокування виробництва ми почали працювати на максимальну потужність. Наразі ми наздогнали заплановані об’єми по виробництву. Робота компанії йде у звичному руслі, продукція постачається як на внутрішній, так і на міжнародні ринки. За липень-серпень до бюджетів різних рівнів компанія заплатила понад 200 млн. гривень.
- Як будуть розгортатися події навколо компанії далі? Чи готові ви відстоювати свої інтереси в закордонних судах?
- Сьогодні безпідставність планів щодо можливості безкарно загарбати чуже очевидна для всіх сторін, втягнутих до цієї справи. Впевнений, розуміють це й мої опоненті, бо захоплення російського представництва можна розцінити виключно як спробу сісти за стіл переговорів з позицією «давай домовлятися на наших умовах, бо ми тут тобі ще проблем можемо підкинути». Що показово, захоплення відбулося 19 серпня, якраз в день, коли кіпрський окружний суд м. Нікосія виніс рішення, який забороняє частині акціонерів здійснювати будь які дії, пов’язані з вирішенням стратегічних та операційних питань щодо роботи компанії, в тому числі й зміни структури управління та директорів, розпорядження майном і т.д. Тобто жодних юридичних підстав для їх дій сьогодні не існує. А причина такого рішення – судом були розцінена їх поведінка по блокуванню роботи підприємства як така, що наносять шкоду компанії. І за європейським правом в таких ситуаціях суд стоїть на боці компанії, маючи повноваження захищати її від шкідливих дій навіть, якщо їх роблять власники. Тож ми маємо сьогодні близько 20 рішень судів в Україні щодо правоти своєї позиції. Маємо на свою користь рішення суду на Кіпрі (юрисдикція країни Європейського союзу), адже Nemiroff Холдинг зареєстрований там. Зараз готуємо ряд звернень в суди та правоохоронні органи Росії, адже й там зараз відбувається системне порушення законодавства та прав акціонерів. Паралельно готуємося до відстоювання своєї позиції в Лондонському арбітражному суді, бо засновники Nemiroff Холдинг керуються в своїй діяльності британським правом. Та все ж я продовжую вірити в те, що в цій ситуації здоровий глузд та прагматичний підхід до справи почнуть потроху брати гору.
Ольга Дрозд,ВИННИЦА.info
Комментариев нет:
Отправить комментарий