Показаны сообщения с ярлыком Петр Порошенко. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Петр Порошенко. Показать все сообщения

вторник, 14 октября 2014 г.

Рейдеры, опасаясь негативного решения суда, спешат вывезти нефтепродукты с Херсонской нефтеперевалки


На Херсонскую перевалку прибыла милиция и, оттеснив активистов, протестовавших против захвата предприятия, провела на территорию перевалки бензовозы. Это произошло за несколько часов до рассмотрения судом апелляции на решение о передаче перевалки двум госпредприятиям. Тем самым совершён очередной акт беззакония: рейдеры, опасаясь негативного решения суда, спешат вывезти нефтепродукты с предприятия. СМИ уже высказывали мнение, что за этим стоят структуры Игоря Коломойского.
Напомним, ранее члены трудового коллектива ООО «Всеукраинский промышленный союз» уже написали обращение к Президенту Украины Петру Порошенко, премьер-министру Арсению Яценюку, генеральному прокурору Виталию Яреме, главе СБУ Валентину Наливайченко и министру энергетики и угольной промышленности Юрию Продану. «Члены трудового коллектива ООО «Всеукраинский промышленный союз» обращают Ваше внимание на факт циничной попытки рейдерского захвата имущества и материальных ценностей коммерческой организации представителями государственных компаний, которые, прикрываясь высокопоставленными работниками милиции и силовиками спецподразделения «Титан», фактически заблокировали работу эффективно работающего частного предприятия», - сообщается в обращении. По мнению членов трудового коллектива ООО «Всеукраинский промышленный союз», это не что иное, как попытка «нечистых на руку руководителей ряда госкомпаний присвоить чужое имущество, а также перераспределить влияние в прибыльной сфере торговли продуктами нефтепереработки».      3 октября, ООО «Всеукраинский промышленный союз» получило от МВД для исполнения два определения Приморского суда Одессы от 30 сентября Согласно этим определениям по одному из незавершенных уголовных дел, весь имущественный комплекс Херсонской нефтеперевалки, арестованный в качестве вещественного доказательства по делу и находящиеся на нем нефтепродукты клиентов перевалки были искусственно и произвольно разделены на две части. Имущественный комплекс и резервуары переданы в оперативное управление одному государственному предприятию, а нефтепродукты, находящиеся в резервуарах – другому.


Элита страны

вторник, 2 сентября 2014 г.

Мельник не зміг приховати факту, що зустрічався з президентом після повернення з Америки (Відео)



 Петро Володимирович повернуся на батьківщину «політв’язнем» режиму Януковича. Екс-ректор податкового університету зазначає, що за інформацією екс-голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка, саме Янукович віддав наказ його попустити і скомпрометувати. Ще Мельник жаліється, що попав у цю банду (Партія Регіонів) раніше ніж це побачив український народ на Майдані. Петро Володимирович вже сумує, що створював і очолював парторганізацію «Партії Регіонів» в Київській області, де за словами утікача і надалі залишається багато хороших людей, яких не треба плямувати, а дати їм можливість переформатуватися (в народі – перефарбуватися). Не дивлячись на це Мельник вийшов із «Партії Регіонів» оскільки вона палець об палець не вдарила аби йому допомогти. ВИДЕО: http://www.youtube.com/watch?v=z_d5VCW0vP0
 Зрозуміло, що без серйозних гарантій Мельник би не повертався на Україну, де на нього відразу чекало ув’язнення за втечу. Жив би собі в Америці де в нього живе донька від першого шлюбу, у якої він і гостив. Мельник не зміг приховати того факту, або й не хотів приховувати, що зустрічався після повернення з Америки з Петром Порошенком. За словами екс-регіонала він добре знає президента, з яким був разом у парламенті протягом останніх трьох скликань. Тому й не дивно, чому утікача, який перебував у міжнародному розшуку відразу звільнили під заставу після повернення на батьківщину. Зрозуміло чому досі генпрокуратура не порушує кримінальні справи, за мільйонні оборудки, які будучи заступником голови бюджетного комітету у Верховній Раді, Петро Володимирович проводив протягом багатьох років. Наступне судове засідання, яке відбудеться 3 вересня о 9:30 в Ірпінському міському суді, може пролити світло, на домовленості Мельника і Порошенка. До-речі прокурор, який представляє державне обвинувачення в суді, особливо не намагається засудити хабарника…
 SKELET-info

суббота, 24 мая 2014 г.

Запорожье против Порошенко



Коллектив КИА "Издато", искренне преданный кандидату и будущему Президенту Украины Петру Порошенко уже не раз обращался в пресс-службу кумира с актуальным предложением пересмотреть кадровую политику в Запорожском регионе - в местном шоколаде вместо какао пальмовое масло!
На внеочередные выборы избирательные щтабы формируются по принципу "мне кум сказал, что брат жены дяди его соседа когда-то у себя в сельсовете неплохо выборы проводил". В итоге, на поверхность всплывают персонажи, которым в мирное время боязно одалживать сто гривен и доверить в управление что-то сложнее мобильного телефона. В этом избирательном сезоне самый печальный разрыв между рейтингом и качеством его местной команды – у Петра Порошенко.

Энергодар

Самойдюк Иван Игнатьевич "Тендерный кормилец"

Руководство ООО "Комбинат общественного питания АЭС" является, по всей видимости, делом сверхприбыльным, поскольку осваивание более 10 лет тендеров на обеспечение работы столовой на Запорожской и Южно-Украинской АЭС позволило Самойдюку развить ещё немало направлений: ЗАО "Производственная сеть Днепр" (управление недвижимостью), СООО "Благовещенка" (сельское хозяйство), КС "Актив" (кредитный союз). Ему принадлежат здания бывших магазинов "Ассоль", "Таврия", "Днепр", "Овощной", "Червоний", "Мужчина и женщина", "Все для ремонта", "Детский мир", "Наталка", складские базы бывшего ОРСа.

На выборах городского головы оскандалился давлением на членов избирательных комиссий, угрозами, подкупом. Инициацией снятия с предвыборной гонки по решению суда 14 кандидатов, вместе с которыми Самойдюк пытался сорвать выборы. Предоставив отстраненным кандидатам почти сутки для судебного урегулирования вопроса, но так и не дождавшись ни одного вердикта от представителей Фемиды, городская избирательная комиссия подготовила протоколы о своем решении и с 6 до 7 утра развезла их по участковым комиссиям. Председателям участковых комиссий были вручены печати "Выбыл" для проштамповки бюллетеней напротив фамилий выбывших кандидатов. Не успевали открываться двери избирательных участков, как в них врывались выбывшие кандидаты с группой сопровождения. "Обиженные" вырывали из рук ошалевших от такого натиска председателей печати и протоколы и ретировались в неизвестном направлении. Если выхватить печать не удавалось, то применялась другая тактика: часть группы сопровождения блокировала вход, а другая часть окружала председателя и под маты и угрозы не давала штамповать бюллетени. В результате к 10 утра в Энергодаре была практически приостановлена работа нескольких участков. Не получив поддержки своим действиями от Тигипко, Самойдюк включил заднюю: печати через третьих лиц возвращались обратно к председателям, группы поддержки покидали участки, да и энергодарская милиция, получив взбучку от областного руководства за бездействие, нехотя подключилась к наведению порядка.

Апофеозом "демократии" и "свободного волеизъявления" от Ивана Игнатьевича Самойдюка стало заседание городской избирательной комиссии 5-го ноября, на котором были подведены итоги выборов. Протоколы с результатами несколько раз вывешивались в фойе, но постоянно срывались бойцами "Сильной Украины", что не мешало Самойдюку делать пафосные заявления об отсутствии протоколов. А вывоз бюллетеней областного совета в Запорожский теризбирком вообще был заблокирован "сильноукраинцами", окопавшимися в зале заседаний. Блокада продолжалась до пол-первого ночи, пока не прибыл запорожский "Беркут", при виде которого "сильноукраинцы", как перепуганные тараканы, стали лихорадочно искать пути отступления: "Ну что вы, что вы, вы нас не так поняли. Мы же просто помочь хотели, мешки там донести, чтоб, не дай бог, не порвались по дороге..." 20-21 ноября по решению суда городская избирательная комиссия проводила пересчет по четырем участкам, на которых победили представители "Сильной Украины". Под прицелами фотоаппаратов и телекамер, под пристальным взоров всевозможных наблюдателей были вскрыты мешки с бюллетенями и выявлен факт фальсификации, поскольку на двух участках победила "ПР", "Фронт перемен"и "Социалистическая партия". Может быть, поэтому проигравший кандидат Самойдюк старательно избегал пересчета голосов и требовал просто признать выборы недействительными?
С треском проиграв выборы-2010 Самойдюк становится секретарем горсовета, войдя в команду Евгения Шентябина, занимавшего должность первого зама мэра, но фактически управлявшего городом, при номинальном мэре Игоре Наумовиче. Это стало возможно благодаря губернатору Борису Петрову.

2011. В Энергодар входит смотрящий от Александра Януковича Евгений Анисимов с предложением поделиться финансовыми потоками от бюджета и от всего остального, на благо малоимущих стоматологов. Конфликт между Анисимов и Петровым заканчивается снятием с должности последнего, после чего Самойдюк принимает активное участие в нейтрализации Шентябина. Результат - тюремный срок за превышении служебных полномочий.
Март 2012. "откомандирован" на пост советника мэра Сергей Пекшин, до этого занимавший в Запорожье пост директора КП "Ритуал". В орбиту влияния Евгения Анисимова он попал после того, как милиция "хлопнула" его на вымогательстве денег у одного из частных ритуальщиков. Евгений Анисимов пролоббировал перевод уголовного дела из возбужденного против конкретно Пекшина в возбужденное "по факту", но дело при этом не закрывали. За несколько недель Сергей Пекшин из советника мэра Энегодара сделался его первым заместителем, решающим вопросы бюджета, землевыделения и... всего остального, что могло приносить деньги. Его помощником стал экс-"сильноукраинец" Иван Самойдюк, влившийся вместе со всеми в Партию регионов. За поддержку смотрящего Самойдюк получил пост секретаря энергодарского горсовета.

Используя связи Самойдюка Анисимов попытался сесть на тендеры ЗАЭС - неудачно. После этого он оказался ненужен. Попытки найти поддержку в Киеве и снять Пекшина и Наумовича закончились ничем, хотя Самойдюк смог перетащить на свою сторону большинство в горсовете и просто блокировать его работу. После посадки мэра Мелитополя Вальтера, Самойдюк понял намёк и в конце февраля 2013 вместе с приближенными снял с себя полномочия.

Васильевка

Сергей Грачев "Потомственный руководитель района".

Его отец, Владимир Сергеевич, долго возглавлял Васильевскую райгосадминистрацию, потом районный совет, затем трудился советником председателя райсовета. Назначение Грачева-младшего, на пост председателя РГА в апреле 2010 года стало возможным только после добровольной отставки Грачева-старшего с должности председателя райсовета. Хотя управление одной семьей двумя ветвями власти в районе это чересчур даже для режима Януковича. Несмотря на массу предвыборных инфоповодов как-то: мотокросс на приз имени себя, учреждение премии для талантливой молодежи района, организация многочисленные пресс-туров для журналистов по достопримечательностям района, но округ отдали Владимиру Бандурову. В качестве утешительного приза Грачева назначили замом губернатора Пеклушенко по направлению сельского хозяйства, откуда был впоследствии уволен с такой характеристикой губернатора:

"Хорошие урожаи в регионе не благодаря, а вопреки работе Грачева. У меня есть свои люди, которые работают как проклятые 10-12 часов и в выходные, чего я не могу сказать о своем заме. Мириться с таким отношением к делу и святому, и дорогому для региона, как запорожская земля, я не собираюсь. С кем бы ты ни дружил, дружи с работой и правдой." - дал Пеклушенко напутствие в жизнь и поручил привести количество замов к установленному Киевом и увольнении Грачева.

Мелитополь

Минько Сергей Анатольевич "сорт черешни: русская весна"

Владелец ООО ПКФ "Мелитопольская черешня", и.о. городского головы Мелитополя, ранее секретарь горсовета.

Согласно заявлению самого Сергея Минько первые миллионы он заработал в 2002-2005 торгуя средствами защиты растений предприятия "Уфахимпром". Что довольно занимательно, поскольку фактически предприятие, производившее хлор, каустическую соду, эпоксидные смолы и хлорорганические соединения, прекратило деятельность в 2004 г. Этому предшествовала так называемая "фенольная катастрофа" в Уфе, когда в 1989 г. завод произвел аварийные выбросы нескольких сотен тонн фенола в р. Белая. По данным Минпроминноваций республики, в шламонакопителях предприятия хранится более 410 тыс. куб. м химических отходов. в 2010 году предприятие признано банкротом.

Уже успел отличится после назначения и.о мэра, когда участники "Русского марша" в Мелитополе, водрузили на горисполкоме российский флаг, скандируя лозунги "Мелитополь с Крымом!", "Мелитополь с юго-востоком!", выйдя к участникам заявил о своей поддержке. 16 апреля покинул пост председателя Координационного совета "Гражданский актив Мелитополя" и предлагает ввести туда гражданских активистов. И это в то время, когда по городу постоянно устраиваются марши и митинги пророссийских сил.

Запорожье

Полковников Михаил Игоревич "Рейдер со спитым лицом"

Владелец "Харвест Индустриалес"(окна и двери), "Агропромкомбинат Урожай".
В официальной биографии Полковникова ни слова не сказано о компании "Испанский Дом". В то же время, он сам рассказывал, как проходил процесс создания его бизнеса: "... встретил своего друга Виталия Ивахова. Мы скинулись, и с помощью еще одного нашего друга, знаменитого футболиста Гены Перепаденко, обосновавшегося в Испании, открыли фирму "Урожай" – одну из первых пекарен в Запорожье. Со временем ... организовали "Испанский Дом", привозили испанский кафель... поехали в Испанию, изучили технологию, выбрали одного из лучших европейских производителей профилей – немецкую фирму "REHAU", приобрели станки, взяли в аренду помещение. Так появился "Харвест Индустриалес". Предприятие "Испанский дом" отошло третьим лицам. У своего партнера Александра Войного Полковников рейдерским способом отобрал пай в "Харвест Индустриалес" и его именные акции ОАО "Завод "Акцент".

В 2008-м году на одном из складов "Харвест Индустриалес" нашли ртуть. Помещением для своей фирмы Полковников, как оказалось, выбрал бывший завод "Акцент" – поставщика оборудования для аэрокосмического и ракетного ВПК. Разгорелся скандал: те же окна, установленные дома, теперь могли принести вред здоровью. Владельцы фирмы так и не объяснили "находку", производство прекращено не было. Заняв денег у водочного магната Евгения Черняка в 2010 побил с ним горшки проведя пресс-конференцию, где заявил о попытке рейдерского захвата предприятий ООО "Харвест Индустриалес Л.С." и ООО "Консорциум Энергомашинжиниринг"(о котором в официальной биографии тоже ни слова), перейдя под крыло смотрящего Евгения Анисимова. Переход облегчался тем, что Полковников с Анисимовым были одноклассниками. Агрокомбинат Полковникова он стал быстро обходить на тендерах предприятие "Хлебодар". Но после массовых отравлений в детских садах круасанами "Урожай" (ТМ Пан круасан), от его услуг отказались, в угоду мелитопольскому предприятию. Причина крылась в расположении агрокомбината на производственных мощностях "Харвест Индустриалес" и несоблюдении элементарных санитарных норм.

Запорожье

Александр Дьяченко "Слябный подполковник".

Работая с 1997 г. в Заводском райотделе в ГСБЭП, Александр Дьяченко был в почете, потому что Заводский район – это отвалы Балки Средней и Черной горы, с которых кормится орда разных криминальных бригад. И крупные чины в местном райотделе так или иначе получают свою долю за решение разных вопросов, неизбежно возникающих у преступных группировок с милицией и между собой.

После увольнения из органов в 2009 активно пробовал себя на поприще политики.Пытался пиариться на памяти бывшего мэра Запорожья Александра Поляка. Когда Дьяченко несколько раз помянул в своих заявлениях Евгения Анисимова, пиарщики "смотрящего" быстро среагировали на это пачкой компромата. О том, что Дьяченко долгое время курировал так называемую "банду лысых" - криминальную группу уже покойного Александра Середина. И как раз, перестаравшись с "курированием", он был вынужден покинуть ряды милиции. Но парочкой статей дело не ограничилось. С Дьяченко встретились и объяснили, что он наговорил, как для своей биографии, много лишнего. После чего Александр Дьяченко провел закрытую пресс-конференцию для лояльных к "смотрящему" масс-медиа. На ней он с видом человека, пережившего тяжелую анальную травму, покаялся, что получал от врагов Анисимова деньги и ЦУ на "дестабилизацию ситуации в регионе". По бумажке горе-деятель прочел имена других общественников, получавших инструкции и деньги в одной компании с ним, при чем половину из них Дьяченко видел лишь раз в жизни. То есть, в шкафу у отставного мента оказалось достаточно скелетов, с помощью которых его можно было заставить сделать что угодно.

А вишенкой на этом слоеном торте является один из начальников запорожского штаба
Кравчун Алексей Степанович "Потомственный автомобилист" Сын Степана Кравчуна, экс-директора автоЗАЗ.

В 90-ые благодаря довольно сомнительной деятельности Кравчуна-старшего сколотил свой первый капитал владелец ТМ "Хортица" Евгений Черняк.В то время практически вся его семья занималась автомобильным делом: бабушка, дедушка и родители работали на отечественном заводе "АвтоЗАЗ". Они приобретали ЗАЗовские автомобили с 50-процентным "дисконтом" (даже не по розничной стоимости автозапчастей). ЗАЗ тогда был государственным предприятием, и многие действия его руководителей диктовались отнюдь не экономической целесообразностью. Сегодня было бы трудно, например, добиться от частного собственника завода Тариэла Васадзе позволения снимать с конвейера автомобильный "полуфабрикат" и самостоятельно получать прибыль от его продажи, оставляя заводу лишь себестоимость сырья, трудовых и энергетических затрат с символической "рентабельностью". Хотя это равносильно тому, чтобы у самого Евгения Черняка выпросить по себестоимости продукцию, производящуюся на одной из конвейерных лент. С какой бы стати? Это противоречит элементарным принципам ведения производственной и коммерческой деятельности. По словам Евгения Черняка, вместе со своими товарищами он собирал автомобили и продавал их за границу - в Россию, Польшу, Прибалтику. Сборка одного автомобиля тогда обходилась примерно в 950 долларов, а продавали они готовые авто уже по 2500-2800 долларов в Польше.

Такая предприимчивость Кравчуна-старшего позволила обеспечить и сына Алексея прибыльным бизнесом - он стал единственным официальным дилером "Тойоты" в Запорожской области.

Сам Алексей Кравчун, будучи одним из начальников штаба Петра Порошенко в Запорожье, ничуть не скрывает своей пророссийской и антизападной позиции на своей странице в Фейсбук:
В посте от 1 декабря он радуется провалу евроинтеграции с Владимиром Роговым (Который сейчас из Москвы грозит запорожцам российскими войсками)
"Наша беззубость нас доведет. Они же на прочность нас проверяют....Вспомним 1905, 1917, мягкость Николая -II"
- о факельном шествии 01.01.14
"Идеологическая работа, вещь необходимая и не терпит дилетантов. Временами она важнее танков и спецназа. С той стороны это не забывают, и с каждым годом мы можем становиться дальше и дальше......"
- о песне "Никогда мы не будем братьями"
И апофеозом является пост от 25 января: "Майдан со своими молодыми экстремистами - это лишь отвлекающий манёвр и подготовительный процесс для введения на территорию Украины наёмников-террористов из Европы и Ближнего Востока мусульманской веры. Именно боевики-мусульмане. И не случайно государство Катар, так спешно пытается открыть посольство в нашей стране. И в Крыму прошли сборы мусульман, из которых многие имеют опыт военных конфликтов. США хотят утопить нашу страну в крови христиан!" Дающий отличное представление об интеллектуальном уровне развития Алексея.

А ведь начальник избирательного штаба, депутат-ударовец Виталий Ковальчук опровергал причастность одиозных лиц к руководству областными штабами.

Как-то так сложилось, что Добкин и Тигипко обойдутся кадрами из Партии регионов, "Батькивщина" тоже остается при своих партийцах, а вот для штабов Порошенко пришлось кадры скрести. И хорошо, если бы по сусекам. А то, смотря на контингент, думаешь, что наскребли их в куда более неопрятных и запущенных уголках. В Запорожской области Петра Алексеевича представляют такие сказочные кадры, что при взгляде на их биографии долго думаешь, что делать – плакать или смеяться?

Izdato.Net

четверг, 22 мая 2014 г.

Обращение редакции информационного агентства Издато к Петру Порошенко!




Коллектив конфликтного информационного агентства Izdato.Net на предстоящих президетских выборах всецело поддерживает одного кандидата - Петра Порошенко!

Наша редакция настолько прониклась духом предвыборной кампании нашего любимого кандидата, что готова предложить весь свой ресурс Петру Алексеевичу.

Уважаемый Петр Алексеевич Порошенко, гоните в шею ваших придворных политтехнологов! Эти неблагодарные, узколобые творческие евнухи сосут из Вас шоколадные доллары, пытаясь надуть Вас, продавая Вам идиотские программы, слоганы и мимические морщины, которые, якобы, принесут Вам всенародную любовь и признание. Мало Вы лазили под градом камней на трактор? Мало штурмовали во время Оранжевой революции баррикады в Донецке, раздавая подзатыльники нерадивым сотрудникам Вашего телеканала, которые не соизволили запечатлеть Ваш подвиг?

Мы готовы работать с Вами практически бесплатно! Вы близки Нам по духу и мировосприятию. Вся наша редакция живет, вдыхая сладкий запах успеха фабрики Рошен по дороге в офис Издато, и обратно ежедневно утром и вечером.

Петр Алексеевич, давайте объединимся!

Порошенко и Издато - вот залог не только избирательной кампании, но и последующей деятельности Президента Украины Петра Порошенко! П и Издато жити по-новому! Вместе мы сможем многое! Незадорого!

С Уважением к Вам, будущему Президенту Украины.

Izdato.Net

пятница, 24 мая 2013 г.

Порошенко рейдер или политик

.
За последние два месяца, кого только не пикетировали члены Украинского товарищества слепых (УТОС), в какие только двери не стучались, однако прекратить рейдерский захват базы отдыха «Ивушка», которая находится на реке Козинка в Конча-Заспе пока к сожалению не удается.
 По словам бывшего директора «Ивушки» Александра Крамнастого, подвергшаяся атаке рейдеров база включает всего 14 домиков, в которых одновременно могут отдыхать 28 семей, или около 100 человек за один заезд, однако самое главное – 2 гектара дорогущей земли.
 Сегодня в Киеве, отчаявшиеся инвалиды УТОС пикетировали Верховную Раду. Участники акции держали в руках плакаты «Имущество УТОСа принадлежит инвалидам-слепым!», «Не забирайте последнее у слепых!», «База отдыха – последнее место оздоровления слепых!», «Нет! Рейдерам на базе отдыха общества слепых!» и скандировали «Отдайте нашу собственность!» и др.


 Участники акции обвиняют в рейдерском захвате оздоровительного учреждения ООО «Союз-инвест», за которым, по их данным, стоит не кто иной, как шоколадный король Петро Порошенко. Видно мало ему уже имеющихся земель и миллионов в банках, нужно ещё у слепых последнее забрать.


 Конфликт между УТОС и ООО "Союз-Инвест" начался из-за земельного участка, на котором находится база отдыха "Ивушка". Согласно договору, заключенному в феврале 2010 года, УТОС имеет право пользоваться территорией базы отдыха. ООО "Союз-Инвест" имело право использовать часть территории, что было оговорено в дополнительном соглашении. Однако, за 2 года ООО «Союз-Инвест» решило забрать себе всю территорию. Хозяйственный суд Киева помог им в этом стремлении, признав в мае 2012 года, дополнительное соглашение не действительным. УТОС подало апелляцию на такое решение и апелляционный суд прислушался к ним. Но представители "Союз-Инвест" подали кассацию на решение Апелляционного суда. УТОС пожаловалось в прокуратуру и обратилось в суд с иском о признании договора 2010 недействительным. Как выяснилось, кроме посягательств на территорию базы отдыха УТОС, ООО "Союз-Инвест" подал в тот же Хозяйственный суд иск, в котором требует взыскать с Общества слепых еще и деньги. 230 тысяч гривен - за то, что слепые якобы "не пускали на территорию базы строителей" из «Союз-Инвеста».


 Сколько наглости и цинизма нужно набраться, чтобы подобным образом поступать с людьми, которые не только не имеют как некоторые шоколадных миллионов, но лишены возможности видеть.
 Однако, в этой грязной истории утешает позиция Прокурора Шевченковского района Киева Светланы Долгорук, которая считает незаконными действия рейдеров и готова отстаивать позицию УТОС во всех инстанциях.


 Остается надеяться в этой истории, что справедливость восторжествует, а порошенковские рейдеры и нанятые им писаки, пытающиеся «перевести стрелки» на кого угодно лишь бы не на любимого Петю, останутся у разбитого корыта.
 PS: учитывая амбиции Порошенко занять мэрское кресло, киевлянам есть о чем задуматься, ведь если у Порошенко хватает наглости отобрать место отдыха у слепых, то можно себе представить, что он вытворит в кресле мэра Киева… «Космос» – отдыхает!

Фром-ЮА

среда, 4 апреля 2012 г.

Против Порошенка началась черная PR-кампания

.Против нового министра экономики Петра Порошенка началась черная PR-кампания. Сначала на сайте «Аргумент», а потом на таких малочитаемых ресурсах как "Досье", Агентство конфликтного PR — /PR i Z/ и на некоторых блогах, появилась статья с однозначным названием, которое свидетельствует, что новый министр «регулярно обманывал государство».

В материале идет речь о какой-то аналитической записке датированой 2005 годом о фирмах принадлежащих куму Ющенко, которые «обворовывали государство». В первом абзаце указано слово «Документ», но в материале никаких первоисточников найти не удалось.

Сайт «Аргумент» позиционирует себя как «некоммерческий проект группы авторов», который ими же (авторами) финансируется, потому что «за право говорить то, что думаешь, нужно платить». Редактором «Аргумента» указан Георгий Семенец.

В свою очередь, собственник Агентства конфликтного PR Захар Чистяков, не впервые размещает материалы сомнительного содержания со ссылкой именно на сайт «Аргумент».

Источник: PR-портал

четверг, 29 марта 2012 г.

Компания «Президент и сыновья» наняла «слесаря Порошенко» для устранения «протечек в откатах». Но кого нанять вместо Клименко?

Прошло несколько дней с тех пор, как Порох появился в «пороховницах». Т.е. Петра Алексеевича Порошенко назначили министром экономического развития и торговли. Говорят, с тех пор подобрел к власти 5-й канал. Но не за этим она (власть) пустила в свои ряды «шоколадного тяжеловеса». Все гораздо проще: одна из крупнейших статей дохода Семьи – средства от госзакупок – напоминает прогнившие трубы теплосети, в которых теряется больше половины тепла. В данном случае по пути на самый верх исчезает почти 90% собранных внизу откатов. Их не крысят в прямом смысле слова. Они просто расползаются по системе. И задача Порошенко, до того, как он уйдет на выборы в Винницу, эту систему изменить…


Надо сказать, что пока не один министр не заходил в Кабмин с такой помпой, как Порошенко, не публиковал предварительно на Facebook свои программы и не делал вокруг своего назначения такой пиар. Собственно, потому, что остальным это не позволялось. Пороху разрешили потешить самолюбие, так как в деньгах он не нуждается, а пугать его перед назначением смысла не имело.
Уже написано много статей с анализом «мартовских тезисов» новоиспеченного министра. И самая толковая, на мой взгляд, статья, к тому же – с самый точным названием –«Порошенко принял предложение, от которого нельзя было отказаться, на условиях, которые нельзя выполнить», находится здесь http://www.unian.net/rus/news/493720-poroshenko-prinyal-predlojenie-ot-kotorogo-nelzya-byilo-otkazatsya-na-usloviyah-kotoryie-nelzya-vyipolnit.html.

В этой статье по полочкам разложены все заявленные Петром Алексеевичем «хотелки», больше половины которых никакого отношения к должностным полномочиям министра экономики не имеют.

«В. Свобода підприємницької діяльності

Підтримка національного виробника, забезпечення сприятливого ділового клімату, створення нових кваліфікованих робочих місць.

4. Захист бізнесу від силового тиску, ліквідація можливостей безпідставного втручання правоохоронних органів у господарську діяльність. Введення фінансової відповідальності за завдання економічної шкоди».

- здесь Порошенко заходит на территорию одновременно Госкомпредпринимательства, МВД, Минфина (особенно в части деятельности Налоговой Администрации) и даже СБУ (где есть отдел по борьбе с экономическими преступлениями).

«5. Спрощення системи реєстрації прав власності. Відкритий доступ до ЄДРПОУ. Організація роботи чиновників з підприємцями за принципом «прозорого офісу».

- в очередной раз Минэкономики будет работать за Минфин, а еще – за Минюст.

«6. Дерегуляція ведення бізнесу, скорочення переліку, спрощення порядку та зниження вартості надання послуг органами державної влади та державними підприємствами».

- тут к советам Петра Алексеевича придется прислушаться его заклятому другу Михаилу Бродскому.

«7. Реформування ринків енергетичних та продовольчих ресурсів у відповідності із європейськими стандартами та критеріями екологічної безпеки».

- Минтопэнерго, крупные госмоноплии, Госрезерв и Министерство экологии и природных ресурсов, а также Минздрав будут счастливы выполнить рацпредложение «большого брата» из Минэкономики (конец цитаты).

Вообще, из названия министерства нужно выкинуть позаимствованные у русского брата слова «экономического развития». Никакого развития у нас нет и быть не может. А главная задача Минэкономики с точки зрения власти – это организация торговли. Не уличной и не базарной, а торговли услугами и товарами на государственных тендерах.

Не случайно, первый и последний пункты программных тезисов Порошенко касаются госзакупок и Госрезерва (структуры, куда складывается значительная часть закупленного за казенный кошт).

«А. Прозорість економічної політики. Впровадження європейських стандартів, виведення економіки з тіні. 1. Прозора, спрощена і зрозуміла система державних закупівель».

«12. Докорінне реформування системи державних резервів стратегічних ресурсів».

Автор статьи пишет, что в настоящее время Минэкономики не занимается госзакупками. Они отчасти разбросаны по всем министерствам и ведомствам, а глобально курируются Минфином (где сидит «человек Семьи» Колобов).

Это не совсем так. У Минэкономики сохранились реальные функции нормативного регулирования госзакупок. Вторым по влиянию органом, который контролирует эти процессы, является Антимонопольный комитет Украины.



Кстати, не случайно, именно в АМКУ был отправлен на службу бывший министр экономики Василий Цушко, который побил зиц-председателя тендерной мафии – Антона Яценко (своего бывшего референта по Верховной Раде). По идее Цушко должен был стать младшим партнером Андрея Клюева по всем преобразованиям в сфере госзакупок.



Но, во-первых, Клюев затормозил с переменами. Во-вторых, Цушко уже не тот, что был раньше. Он без боя сдал бразды правления двоюродному брату замгенпрокурора Рината Кузьмина Рафаэлю Измаиловичу Кузьмину. И самоустранился от защиты интересов Семьи…





Парадоксальная ситуация, не правда ли? В руках клана Януковичей вся правоохранительная система страны, вся финансовая (Минфин + Нацбанк), свои люди на казначействе, на Госрезерве, на самых «закупочных направлениях» типа Минздрава. А «пар уходит в землю». Что ж такое?



Ответ очень прост. Непонятно как работать иначе. Нельзя не оставлять ничего руководителям тендерных комитетов. Нельзя не забрасывание часть средств на обналичку, на вывод и т.д. Никто не будет держать фирму-прокладку без интереса для себя.



Компания «Президент и сыновья» может на гавно исходить от досады, но сделать что-либо с профессионалами данного вида искусства не в состоянии. Мозгов семейных «механиков» типа Арбузова и Колобова банально не хватает, чтобы догадаться, за какой рычаг потянуть. Так пришло нестандартное решение нанять «слесаря» со стороны.



Многие, наверное, забыли, каким был трудовой путь Петра Порошенко. Не забыли это лишь работники ОАО «Винницкая кондитерская фабрика», куда упитанный темноволосый мальчик пришел в самом начале 90-х годов практически со студенческой скамьи



На тот момент бизнесом семьи занимались отец – Герой Украины Алексей Порошенко и старший брат Михаил, убитый в 1997 году в «сражении» за контроль над заводом «Ленинская кузня». Пете, как младшенькому, дали испытать свои силы на важном, но не ключевом участке – конфетном.



Дела там шли из рук вон плохо. Фабрика практически была неуправляема. Воровали все – от директора до уборщицы. «Низы» выносили продукты, «верхи» крали деньги. К юному Порошенко, который занял номинальную должность председателя наблюдательного совета, отнеслись с иронией. Но очень скоро и дыры в заборе исчезли, и «несунов» на производстве не стало, и бухгалтера принялись считать копейки очень скрупулезно. Порошенко заработал на шоколадном производстве диабет, но сделал из фабрики конфетку. Затем повторил эксперимент с киевской кондфабрикой им. Карла Маркса. И тоже удачно.



Теперь он последняя надежда Банковой в борьбе с тендерной мафией. Но задача эта посложнее, чем усмирение несунов с винницкой кондфабрики. На пути Петра Алексеевича станет не только Антон Яценко, поражающий воображение своей невероятной живучестью. Кстати, он до сих пор глава подкомитета «з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств» комитета Верховной Рады по экономической политике. И последний коррупционный закон по госзакупкам тоже протащил Антоша.



Практически каждый чиновник, задействованный в нынешней, удобной для всех системе, будет оказывать немое ожесточенное сопротивление. Где саботажем, а где ловкими подставами. Уследить за всеми не сможет даже тысячеглазый сторукий спрут.



Порошенко пытается решить этот вопрос путем увольнения с должности первого замминистра человека Азарова Вадима Копылова и назначения на его место Анатолия Максюты. Это правильный ход.



Копылов не только кретин, объявивший недавно дефолт Украины. По недомыслию. http://ord-ua.com/2012/03/16/komanda-marazmatikov-azarova-ili-kak-kopyilov-obyavil-defolt/. Он еще и очень богатый кретин. Интересная штука: сколько себя помню, Копылов трудится на госслужбе. Был замом в Минфине, в налоговой, в «Нафтогазе». В бизнес не уходил. Но сумел заработать столько деньжат, чтобы прикупить целый банк.



Как сообщало «Дело», в апреле 2010 года «Терра Банк» сменил владельцев. Новыми собственниками учреждения опосредованно стали Вадим Копылов, который на тот момент занимал кресло первого заместителя министра финансов Украины, и Кирилл Шевченко (на то время – первый зампредправления Укргазбанка) http://delo.ua/finance/v-bank-zamministra-ekonomrazvitija-voljut-300-mln-grn-168265/.



Впрочем, банк, вероятнее всего, принадлежит не столько Копылову, сколько всей группировке Азарова (ему, Ярошенко, партнерам по бизнесу). Не случайно, в банке реально командует некто Коцюба, который был директором департамента в Минфине, работал с Азаровым, Ярошенко и Копыловым, и, тесно с ними связан.



Анатолий Максюта – полная противоположность Копылову. Единственное, в чем они похожи, это большим стажем работы на госслужбе. Дальше идут лишь отличия. Если Копылов всегда отличался талантом говорить глупости, то Максюта почти никогда не высказывается публично. Он великий немой. При этом никто в стране не знает аппарат, госрегулирование и все бюрократические тонкости так глубоко. Ко всему этому можно добавить относительную неподкупность: информации о том, что Максюта ворует, нет. Или он не рискует мараться, или делает это так тонко, что даже свои не замечают.



В общем, это человек, на которого можно положиться в ежедневной работе. Пока Порошенко будет производить гипер-ломку тендерной системы, Максюта должен вытягивать министерскую текучку и отчитываться о каждом прожитом дне перед министром.



При этом ему придется решить такую важную задачу, как нейтрализация внешнего вмешательства (аппарат Кабмина) и внутренних врагов. Еще две должности замминистров сейчас занимают весьма странные персонажи: бывший водитель Еханурова Владимир Павленко и человек Азарова (из Запорожья) Владимир Бандуров.



Последнего, понятное дело, устроил премьер, чтобы контролировать министерские потоки. А почему на госслужбе держат Павленко – загадка для всех. Возможно, через него подбрасывают «кости» для ручной оппозиции («нашистов» и Ющенко). Но это лишь предположение.



Как же Порошенко будет решать поставленную перед ним задачу? Отчасти он уже рассказал об этом в эфире ICTV, на «Свободе слова» 26 марта, и «Зеркалу недели» http://news.zn.ua/ECONOMICS/poroshenko_zakon_o_goszakupkah_trebuet_serieznyh_izmeneniy-99246.html.



Как пишет «Зеркало…», по словам Порошенко, он уже в ближайшее время намерен создать экспертную группу для наработки изменений в принятый в первом чтении соответствующий правительственный законопроект №9634. При этом Порошенко обратил внимание, что в данный момент проект находится на парламентском поле, и МЭРТ не имеет полномочий его отозвать, поскольку сделать это может только Кабинет министров.

Это будет первый тест для Азарова – пойдет ли он на сотрудничество с Порохом после увольнения Копылова или нет?



Второй объявленный шаг: направить луч света на темные лики коррупционеров. Расчет на то, что они выйдут из игры сами, опасаясь публичности и уголовной ответственности. Отсюда тезис о том, что к контролю над закупками привлекут «украинских Навальных», т.е. блоггеров и журналистов, которые писали о тендерной мафии. А так же – некую международную консалтинговую фирму. Идея красивая, но, кажется мне, что нужного эффекта она не даст. Выбивать участников схем придется очень жестко. Сами они не уйдут.



Ну, и, наконец, всякие стандартные штуки типа референтных цен, прозрачности процедур госзакупок и прочее. Как они помогут решить задачу повышения собираемости откатов для Семьи, непонятно. Ведь именно на завышении цен, на неконкурентном доступе к государственным финансам и возникают откаты.



P.S. Если коротко, то сдается мне, что эта ноша окажется для плеча Петра Алексеевича непосильной. Система стала настолько прогнившей, что съедает сама себя. Но объяснить это Папе невозможно.



Он всюду видит теорию заговора и намеренное воровство. В результате полетели головы старой донецкой гвардии Анищенко (Минздрав), Папаики (ГНАУ), Слауты (МинАПК), Хиврича (приятель из Енакиево, недолго возглавлявший МинЖКХ) и других. Недоволен Янукович и друзьями своего сына (Азаров, Колобов, Клименко).



Поэтому уход Петра Порошенко из власти в депутаты останется незамеченным за чередой лихорадочных кадровых чисток. Судя по всему, головы после выборов полетят шрапнелью. Начиная – с головы Азарова и заканчивая мелкими коррупционерами от тендерных закупок, которые попадут по раздачу в порядке общего бития лживых смердов.


 

Кстати, поговаривают, что одним из первых слететь с должности может нынешний глава налоговой Клименко. Шума от его деятельности было много, а вот толку мало. И не только для бюджета, но и для «семейного кармана». И в чем проблема, пока не понятно, то ли в банальной «крысе», то ли все в том же «протекании трубопровода». «Площадки» сменяют друг друга с завидной частотой, «программы» меняются на «программы», но денег больше не становится. Вот, кстати, одно из новых «писем счастья» господина Клименко. И счастья, увы оно не принесет не предпринимателям, ни бюджету. Кажется, настал тот самый момент, когда даже Янукович старший понял, что хватит переставлять в борделе кровати, пора менять «девочек».



Юлия Белкина, для ОРД

вторник, 27 марта 2012 г.

Неизвестный-известный министр Петр Порошенко: он регулярно обманывал государство

Компании новоназначенного министра экономического развития и торговли разворовывали бюджет Украины. Документ.

«Аргумент» публикует фрагмент аналитической справки, составленной в одной из правоохранительных структур государства в 2005 году. Как нам известно, этот документ читал Президент Украины Виктор Ющенко, кум Петра Порошенко, накануне смещения последнего с поста секретаря Совета национальной безопасности и обороны.

Познавательно, что «жертва режима Кучмы», «герой Майдана» и член самопровозглашенного «оранжевого» «Комитета национального спасения» в «эпоху кучмизма» вовсе не пух с голоду. Активно «пилил» бюджет и «закрывал вопросы» с правоохранителями в обход закона и с выгодой для себя.

Нельзя исключать, что возвращение П.Порошенко во власть — следствие того, что Петр Николаевич встал на путь исправления. И смог убедить в этом Президента Виктора Януковича.

В тему: Петр Порошенко назначен министром экономического развития и торговли Украины

Возможно также, что Президент Янукович не располагает всей полнотой информации о том, кем на самом деле для государства является бизнесмен П.Порошенко. Тогда ему пригодится публикуемая ниже справка. А по первой президентской просьбе генералы ему принесут полный ее вариант. Там есть что почитать и Генеральному прокурору.

«...У 2002 — 2004 роках з різних джерел неодноразово надходила інформація про причетність цілого ряду українських підприємств, які пов’язують з нинішнім секретарем РНБОУ Порошенком П.О., до протиправного отримання коштів державного бюджету та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах у вигляді незаконного відшкодування податку на додану вартість.
Так, сумнівного характеру господарські операції, за якими в подальшому проводилось незаконне відшкодування податку на додану вартість, здійснювали керівники ТОВ «Автосила» (код 32107213, м. Київ), ТОВ «Схід моторс» (код 31923506, м. Київ), ВАТ «Луцький автомобільний завод» (код 05808592, м. Луцьк), ДП «Богдан-Сервіс» (код 32347820, м. Київ), ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код 24364528, м. Київ) та інші.

Наприклад, у 2004 році зазначені підприємства через комісіонера — ПП «Електро Трейд» (код 32347401, м. Київ) здійснювали експорт до Йорданії апаратів високочастотного захисту, які за документами виготовлені на ВАТ «Нептун» (код 20982887, м. Одеса).

Вантаж направлявся на адресу фірм Bassam Mahmmad Issa Jordan, Аmman, UMM Uzania Store Alahli Bulld. Сепtег оf 5 fl. З та «Fillmог Соmmегсе LLC» 503 Е.Nifong BLVD., Suitе 356, Соlumbіа, Міssогі, 65202-3717, USА. Необхідно зазначити, що ціна одиниці продукції, яка відправлялась на експорт, завищувалась у середньому майже в 150 разів (останнє досягалось за рахунок документального, оформлення операцій купівлі-продажу з фіктивними підприємствами).

Тільки в минулому році таким чином був переміщений товар на суму понад 200 млн. гривень (найбільше в цьому плані «відзначився» ВАТ «Луцький автомобільний завод» «експортувавши» апаратуру на суму близько 190 млн. грн.). Варто також звернути увагу на те, що операції купівлі-продажу такої апаратури жодним чином не пов’язані з основним видом діяльності цих підприємств. Таким чином, від незаконних експортних операцій вказані вище підприємства отримали право на відшкодування податку на додану вартість в особливо великих розмірах.


Видные члены СДПУ(о) Александр Зинченко и Петр Порошенко в Верховной Раде. Вся политическая карьера П.Порошенко — метания между враждебными политическими лагерями. Неизменно одно: «сладкий заяц» всегда в последний момент оказывался на тороне победителей, и всегда первым бросал побежденных.

У 2003-2004 роках підприємства, які пов’язують з Порошенком П.О., перебували в полі зору органів податкової адміністрації, які розслідували за фактами ухилення від сплати податків відповідну кримінальну справу. Вказана кримінальна справа, нібито, була закрита наприкінці грудня минулого року, а зібрані по ній докази злочинної діяльності вилучені із справи і знищені.

За матеріалами розслідування проходили ТОВ «Укрпромінвест-Авто» (код 30404064, м. Київ), ТОВ «Торговий дім «Іста» (код 25411862), ТОВ «Укравтозапчастина» (код 30722204), корпорація «Автосервіс-Україна» (код 22868070) та згадані вище ДП «Богдан-Сервіс» і ТОВ «Автосила».

Схема мінімізації податків на зазначених підприємствах була різна. Наприклад, ТОВ «Укрпромінвест-Авто» в 2002-2003 роках документально оформлювало придбання різних товарів по завищеним в декілька сот разів цінам (комплексні системи регулювання тиску газу, пристрої фільтрації природного газу, електропечі та ін.) з подальшим їх продажем в Республіку Молдова.

В ході слідства було встановлено, що поставлена в Молдову продукція оформлювалась в митному відношенні за реальними цінами та відправлялась на один з металургійних заводів на переплавку. Загальна сума по даним угодам складала більше 100 млн.грн., відповідно — сума ухилення від сплати податків близько 20 млн.грн.

Корпорація «Автосервіс-Україна», ТОВ «Торговий дім «Іста» та ТОВ «Укравтозапчастина» у 2002-2003 роках придбавали за завищеними цінами товарно-матеріальні цінності та здійснювали їх «експорт» в Росію — на адресу ТОВ «Юнг моніторингові системи» та ТОВ «АвентКонтракт».

В ході проведеної в Росії перевірки було встановлено, що обидва підприємства, на адресу яких здійснювався експорт, являються фіктивними підприємствами, і ніяких імпортних операцій, у т.ч. з українськими підприємствами, не здійснювали. За результатом вказаних фіктивних поставок, службові особи українських фірм ухилились від сплати податків на суму понад 3 млн.грн. Аналогічні схеми застосовували у 2002-2003 роках ДП «Богдан-Сервіс» і ТОВ «Автосила».

Всього було документально підтверджено факти ухилення від сплати податків зазначеними підприємствами на суму понад 66 млн.грн. Однак, 22 грудня минулого року кримінальну справу закрили за «відсутністю в діях ознак злочину», на підставі ст.6 п.2 КК України.

Підприємства, задіяні в схемі по розкраданню бюджетних коштів шляхом протиправного відшкодування ПДВ:
ТОВ «Укрпромінвест-Авто» (ЄДРПОУ 30404064, засновники ЗАТ
«Укрпромінвест» та ДП ЗАТ «Агротехінвест»)
Корпорація «Автосервіс-Україна» (ЄДРПОУ 22868070)
ТОВ «Торговий дім „Іста“ (ЄДРПОУ 25411862)
ТОВ „Укрзапчастина“ (ЄДРПОУ 30722204)
ДП „Богдан-сервіс“ (ЄДРПОУ 32347820)
ТОВ „Авто сила“ (ЄДРПОУ 32107213)
ТОВ „Схід моторе“ (ЄДРПОУ 31923506, м. Київ)
ВАТ „Луцький автомобільний завод“ (ЄДРПОУ 05808592, м. Луцьк)
ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи“ (ЄДРПОУ 24364528, м. Київ)...»

—

«Аргумент»

вторник, 14 февраля 2012 г.

Оперативные сводки: Удобный Швец, или Тот, кто знает все...

.Об этом человеке известно крайне мало. Между тем, он видел и пропускал через свои руки все документы, касающиеся за последние годы Юлии Тимошенко, БЮТ, ЕЭСУ и пр. Личный адвокат Тимошенко. Один из наиболее приближенных к секретам Тимошенко, ее бизнеса, схем и окружения. О таких говорят «Он слишком много знает». Пока Швец молчит. И собирается идти в парламент в новом созыве. УкрВласть решила немного приподнять завесу загадочности над этим персонажем. Публикуем выдержки оперативных разработок 2006-2008 гг. по Швецу одной известной Конторы… Приятного просмотра.

Швець Віктор Дмитрович, 06.01.1954 р.н., уродженець смт.Борова Фастівського району київської області, екс-заступник Генерального прокурора України, з 21 серпня 2007 року – радник юстиції 3 класу (отримав поза лав ГПУ), особистий адвокат Ю.Тимошенко (був призначений її захисником у 2001 році впродовж скандального судового процесу з ЄЕСУ, під час якого Ю.Тимошенко було ув’язнено до СІЗО №13), радник з юридичних питань О.Турчинова на громадських засадах, керівник юридичного департаменту БЮТ. Зареєстрований за адресою м. Київ, вул. Лєскова, 1-А, кв. .., Код ДРФО 1972909093, Ідентифікаційний код 19729216194196, користувався паспортом серії 6МА 749996.

Відомо, що В.Швець, будучи працівником прокуратури (загальний стаж прокурорської роботи – близько 20 років), проживав у службовій квартирі за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 108, кв.. , яку приватизував і переоформив на свою дружину Швець Ірину Олександрівну, 17.01.1958 р.н., уродженку і мешканку м. Києва, одноосібну власницю туристично–екскурсійного бюро “Вересень”, код ДРФО 2120116583, Ідентифікаційний код 21201216178206.

В.Швець захоплюється спортивними автомобілями. Зокрема, у 1998 році за кошти, отримані від низки підприємців за позитивне вирішення питань по низці кримінальних справ, придбав коштовний автомобіль Pontiac Grand Prix (білий, 1993 року випуску, знак держреєстрації 48628 КЕ, номер кузова 1G2WH51T2PF285501). Вже наступного року В.Швець в якості “відкупного” отримав у подарунок автомобіль Opel Calibra 2.0 (червоний, 1991 року випуску, знак держреєстрації 82066 КЕ, номер кузова WOL000085M1185022), який, користуючись зв’язками у ДАІ оформив на свою доньку (на той час студентку 2 курсу Київського національного університету ім. Т.Шевченка) Швець Юлію Вікторівну, 22.01.1980 р.н., уродженку і мешканку м. Києва, нині представника БЮТ в Центральній виборчій комісії.

Крім того, В.Швець відомий своїми зв’язками у середовищі єврейської громади столиці, тісно контактував з громадянином США Мішілевичем А.Б. (мешканець м.Хартсоок, м.Шерман Оакс 14722), з яким, за участю низки громадян України (Мостовий Б.Г., Большем І.Ю., Волинська М.Б., Заєць С.І.), ще у 1993 році виступив співзасновником спільного українсько–американського ТОВ “Фірма “УКМА” (спеціалізувалося на здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, питаннях оренди і різнопрофільній торгівлі (у т.ч. земельними ділянками), ліквідовано за рішенням суду 06.02.2003 р. за неподання впродовж року податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності).

Під час першої каденції Ю.Тимошенко на посаді Прем’єр–міністра України (2005 рік) В.Швець отримав призначення у Генеральну прокуратуру на посаду одного із заступників генерального прокурора – начальника головного управління з питань нагляду за додержанням законності в правоохоронних органах, в сферу відповідальності якого входили органи податкової адміністрації.

Користуючись службовим становищем В.Швецом було санкціоновано відновлення провадженням припиненої за вказівкою В.Ющенка, як особливо резонансної і безпідставної,  кримінальної справи стосовно генерального директора спільного українсько–литовського підприємства “Видавництво “Такі справи” (випустило значним накладом книжку про Ю.Тимошенко “Невиконане замовлення”) О.Данілова, котрий, захищаючи свої права, був змушений подати заяви у низку міжнародних інституцій, які слідкують за додержанням прав інвесторів з боку держави. В.Швець, разом з на той час керівником ДПА України О.Кіреєвим, причетні до організації тиску на О.Данілова в контексті схилення останнього до відмови від претензій на дії прокуратури і відкликання своїх попередніх заяв у IKCID (Міжнародний центр вирішення інвестиційних спорів). Це відбулося саме в той час, коли Глава держави особисто надав гарантії недоторканості О.Данілову (останній звернуся до Літовського уряду з проханням про надання політичного притулку і статусу біженця наприкінці 2004 року).

Також, у той же період перебування Ю.Тимошенко на посаді Прем’єр–міністра, В.Швець займався питаннями знищення кримінальних справ, порушених податковою міліцією щодо зловживань і ухилення від оподаткування компанією “Єдині Енергетичні Системи України” (ЄЕСУ) на суму понад 7 млрд. 425 млн. гривень, фігурантом яких була Ю.Тимошенко та її близьке оточення, а також низки кримінальних справ стосовно афер у земельній сфері та інспірованих цукрових криз, які “прокручував” Б.Губський і контрафактного виробництва етилових спиртів на підприємствах К.Жеваго.

Крім того, достовірно відомо, що саме завдяки “кропіткій” роботі В.Швеця стосовно “підчищення хвостів” С.Могилевича у сфері ухилення від сплати податків і зовнішньоекономічній діяльності в тісній співпраці з тодішнім Генпрокурором С.Піскуном і керівниками СБУ О.Турчиновим та О.Кожем’якіним були знищені понад 100 томів унікальних свідчень зловживань вказаної особи, яка на сьогодні перебуває в Російській федерації під домашнім арештом за поданням Інтерполу.

Попри те, що  В.Швець є фактичним керівником юридичного департаменту БЮТ, а також вважається людиною близькою до т.зв. групи домінуючого впливу Ю.Тимошенко–О.Турчинова–І.Кириленка, у його фактичному підпорядкуванні перебувають практично всі юристи БЮТ, підзвітні групам Б.Губського–С.Осики, О,Абдулліна–І.Черкаського–С.Кошина, К.Жеваго–Р.Зозулі–О.Бабаєва, О.Фельдмана–В.Данилова–О.Геймана та Т.Васадзе–В.Крайного.

Згідно рекомендації В.Швеця і певного неофіційного “протежування” перед лідерами БЮТ, у виборчий список Блоку у 2007 році було включено В.Писаренка, якого наділено повноваженнями представника (у т.ч. юридичного захисника) групи рейдерських структур, наближених до Б.Губського. Крім того, В.Писаренко має особливо теплі стосунки з донькою В.Швеця Юлією.

Крім того, В.Швець є дійсним співробітником (радник керівника з юридичних питань) британської компанії “United Energy International” (розташована у Лондоні, Айворі-гейт хауз, 41), яка вважається структурою, афільованою до частково заарештованих за рішенням американських судів активів П.Лазаренка, а також низки кіпрських офшорних підприємств та компанії ЗАТ “Об’єднана енергія” (м. Москва, Російська федерація), які наближені до Ю.Тимошенко і контролюються особами з оточення братів Родіонових (власників горезвісного збанкрутілого банку – партнера і гаранта платоспроможності ЄЕСУ).

Водночас, В.Швець тісно пов’язаний з бізнес–групою С.Піскуна через народного депутата БЮТ Ю.Триндюка (дочка С.Піскуна – Т.Іващенко, яка працює під началом Ю.Триндюка в якості його особистого помічника), відстоюючи їх інтереси в якості неформального юрист–консульта у численних судових позовах (питання з наглядовими радами “Одеського портового холодильника” і “Черновицького хлібокомбінату”), які переважно “обробляються” у відомого своїми “замовними” рішеннями Печерському районному суді м. Києва, з колишнім головою якого Миколою Замковенком В.Швець підтримує давні дружні стосунки.

За наявною інформацією, нове приміщення вказаної судової установи будувало маловідоме ТОВ “Гарант”, яке є одним із правонаступників українсько–американського ТОВ “УКМА” (співзасновник – В.Швець, див. вище) і зареєстровано за тією ж адресою: м. Київ, вул. Студентська, 5–А. Відомо, що впливаючи на керівництво комерційної структури “Гарант”, яка виступила генеральним підрядником забудови нової адміністративної будівлі Печерського районного суду м. Києва, В.Швець, враховуючи певною мірою фінансові інтереси М.Замковенка, наполягав на концентрації вирішення всіх проблемних питань – від тендера до, власне, будівництва і здачі об’єкта “під ключ”, – у своїх руках, беручи свої “комісійні” з хабарів, які були роздані в різних установах на загальну суму близько 2 млн. доларів.

Крім того, В.Швець в середині 2005 року виступав у ролі головного консультанта А.Портнова, колишнього адвоката О.Зінченка, щодо зустрічних позовів, які були висунуті проти тодішнього керівника Секретаріату Президента з приводу звинувачень П.Порошенка, О.Третьякова та М.Мартиненка у корупційних діях.

Також, у той же ж період часу, П.Порошенко звинуватив В.Швеця (обіймав посаду у Генеральній прокуратурі) у здійсненні тиску на робочу групу Генпрокуратури щодо перевірки дотримання законності при забудові скандально відомого київського “хмарочоса” по вул. Грушевського 9–а, яку очолював один із заступників В.Швеця.

Впродовж 2006–2007 років В.Швець був помічений у тісній взаємодії з керівництвом низки облдержадміністрацій, “вибиваючи” вигідні умови для підконтрольного родині Ю.Тимошенко (дочці Євгенії, її тітці) ТОВ “Беютага”, яке знаходиться у фактичному підпорядкуванні народному депутату БЮТ І.Жиденко (виконує обов’язки юрисконсульта вказаної фірми) і спеціалізується на гранітних копальнях та виробництві гранітних виробів.

Виходячи з наявних даних, саме за сприяння В.Швеця і його керівника С.Піскуна 31 грудня 2004 року була закрита провадженням кримінальна справа проти свекра Ю.Тимошенко – Тимошенка Г.А. У подальшому 21 січня 2005 року “йде під ніж” кримінальна справа стосовно Ю.Тимошенко і її чоловіка Олександра, а вже наступного дня закриваються кримінальні справи стосовно посадових осіб ЄЕСУ Сокольченка і Шаго.

Користуючись зв’язками у Печерському районному суді м. Києва, навіть після звільнення М.Замковенка, В.Швець 2 лютого того ж року добивається винесення судового рішення, яким відміняється попереднє обґрунтоване рішення суду, яким визнавалися фіктивними фактично всі контракти між закордонними офшорами і ЄЕСУ. Таким чином, В.Швець повністю зруйнував доказову базу кримінальних злочинів функціонерів ЄЕСУ, що дозволило у подальшому 4 лютого 2005 року безперешкодно “протягнути” через Парламент кандидатуру Ю.Тимошенко на посаду Прем’єр–міністра.

Не встигши приступити до виконання своїх службових обов’язків на посаді начальника Головного управління з нагляду за додержанням законності у податкових органах Генпрокуратури України, В.Швець домовляється з керівництвом ДПА України, яку тільки-но очолив О.Кіреєв, про списання податкових боргів ЄЕСУ не на більше ніж 7 млрд. грн., а лише на 3,8 млрд. грн., яке відбулося 18 лютого того ж року.

Нинішня діяльність ЄЕСУ також перебуває під щільним контролем В.Швеця, який всіляко намагається допомогти керівництву компанії у “відбілюванні” її іміджу. На даний час, В.Швець активно залучається до законотворчої діяльності в якості голови парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, а також бере активну участь в інспіруванні створення вигідних Блоку тимчасових слідчих комісій, головна діяльність яких спрямовується на блокування і перешкоджання роботі правоохоронних органів з розслідування резонансних злочинів.

Водночас, М.Швець є одним із головних контакторів з вирішення політичних домовленостей БЮТ з політичними союзниками (Ю.Луценко “Народна самооборона”) та опонентами (А.Клюєв, С.Піскун “Партія регіонів”).

Рейдерство в Украине

пятница, 3 февраля 2012 г.

Служебная записка Клюеву про Черняка. БОМБА!!!

В руки журналистов сайта Тарасова Правда http://taras-ua.com попала внутренняя служебка, адресованная первому вице-премьеру Клюеву о его роли в реформировании спиртовой отрасли. Пиарщики советуют ему «закрыть рот» или воевать с Юрой Енакиевским чтобы забрать отрасль под себя, как было уже в 2007г. Текст документа:

Первому вице-премьер-министру

 министру экономического развития и торговли

Клюеву А.П.

20.01.2012

Служебная записка

По вашей просьбе был произведен мониторинг ситуации, сложившийся в информационном пространстве относительно спиртовой отрасли и государственного концерна «Укрспирт» после совещания в ноябре 2011г.

Непосредственно после события была достаточно сильная информационная волна, однако со временем эта тема исчезла из информационного пространства. Упоминание спиртовой темы с тех пор было в выступлении П.Порошенко в студии «Шустер Live» ( 23.12.2011), а именно было сакцентировано внимание на недополучении 40% акцизного сбора и уходе половины отрасли в тень. Так же в информационном пространстве разгорелся скандал вокруг избиения владельца ТД «Мегаполис» и ТМ «Хортица» Евгения Черняка. Внимания заслуживает информация, появившаяся на сайтах и форумах – письмо спиртовиков «Помогите остановить беспредел» (в приложении, т.к. содержит фактаж). Стоит отметить, что освещение конфликта акционеров компании «Немиров» косвенно раскрывает суть происходящего в спиртовой и ликеро-водочной отраслях (Интервью Я. Грибова и А.Кипиша «Экономической правде»). Аграрный министр Присяжнюк Н.В. эту тему в СМИ не комментировал.

По сути, новостям взяться и неоткуда, поскольку, во-первых, ситуации внутри концерна не изменилась, а во-вторых, комментировать неофициальную информацию никто не будет, а официально динамики и улучшения ситуации нет.

Так же лицом, принимающим решения, остается человек Ю.Иванющенко, согласованный Гарантом - И.И.Аврамов с помощью Е.Черняка собирающий поборы с водочников. Финансами занимается Т.Петраков. Обналичивание средств так же осуществляется через банк «ТК- Кредит». Попытки предотвратить увеличение акцизного сбора были со стороны нардепа П.Климца. Тема биоэтанола в концерне не поднималась – группа «Юры» продолжает зарабатывать деньги.

Стоит отметить, что накануне проведения избирательной кампании соотнесение вашего имиджа с этой темой несколько неоднозначно. Чтобы продемонстрировать силу, необходимо сделать концерн своей сферой влияния, при этом это будет означать откровенную войну с Александром и не факт что будет принята позитивно Гарантом.



Предложения первого уровня:

1. Принять решение, выбрав из двух альтернатив «закрыть эту тему для действий и комментирования» или «начать войну и добиться смены группы влияния»;

2. Воспользоваться скандалом вокруг Е.Черняка и переназначить смотрящего от водочников (поставить своего человека);

3. Переговорить с Д.Колесниковым о громком переподчинении концерна из Министерства продовольствия Госагентству по управлению корпоративными правами и госимуществом

Предложения второго уровня:

1. Провести отдельно закрытую встречу с производителями;

2. Провести совещание всеукраинское с директорами и коллективами спиртовых предприятий ( чтобы их было много и они не боялись публично говорить о проблемах отрасли)



Джерело: Тарасова Правда

пятница, 13 января 2012 г.

«Жека 20 відсотків» - 2


Окружний адміністративний суд Києва посідає особливе місце в системі адміністративного судочинства. Саме тут по першій інстанції розглядаються справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. У цьому суді оскаржують рішення, дії та бездіяльність Адміністрації Президента України, Антимонопольного комітету України, Національного Банку України й геть усіх суб’єктів владних повноважень, що розташовані в Києві. У його стінах забороняють мітинги на Майдані, поновлюють на публічній службі урядовців і розпускають політичні партії. Якщо діяльність інших окружних адміністративних судів – то чисте заробітчанство, адмінсуд столиці – це висока політика.



Апостоли нестяжательства



До 3 червня 2010 року Окружний адміністративний суд Києва перебував під орудою Олега Бачуна, який мав два професійних свята – День судді (15 грудня) і День залізничника (4 листопада). Що прикметно: День юриста (8 жовтня) Олег Володимирович не святкував. Ще б пак – ну який з нього юрист? Інша річ – романтика залізничного сполучення, креозотовий запах шпал і щедрість (зрозуміло – духовна) колишнього начальника Львівської залізниці Георгія Кірпи.



Десять років тому, невдовзі після призначення Кірпи міністром транспорту й зв’язку України, львів’янин Бачун у обозі його команди потрапляє до Києва – разом з соратником і близьким другом Миколою Ковзелем, нині – народним депутатом України, а на той час директором Державного транспортно-експедиційного підприємства «Інтертранс». Колишній голова Личаківського райсуду Львова стає першим заступником голови Господарського суду м.Києва, а з червня 2006 року – головою новоствореного Окружного адміністративного суду м.Києва.



Як відомо, сапер і голова суду можуть помилитись лише один раз, причому, з однієї і тієї ж причини – через вибухонебезпечні умови праці. Помилка Бачуна полягала в тому, що він, відчувши себе самостійним політичним гравцем, занадто понадіявся на ступень свого впливу й не зразу зрозумів, що розпочинається грандіозний перерозподіл ринку замовних судових рішень.



Цей ринок стихійно склався ще на початку 2000-х років і довгий час на ньому володарював хіба колишній заступник Генерального прокурора України Віктор Кудрявцев. Ринок розвивався абсолютно стихійно й становив собою радше базар, де кожний суддя-одноосібник намагався всучити свій товар, нерідко псуючи вигідну комбінацію колезі з сусідньої ятки.



Управлінський хаос часів президентства Ющенка, криза на інших ринках – металургійному, продовольчому, енергетичному тощо – і нерозвинутість ринку землі призвели до розквіту ринку замовних судових рішень (ринок ЗСР – непоганий економічний термін, правда ж?) та його переформатування. Новий час потребував не тільки нових пісень, але й нових співаків, тому поява такої постаті, як Андрій Портнов стало явищем знаковим.



Про те, що на політичній сцені України з’явився новий артист з задатками примадона стало зрозумілим у листопаді 2005 року, коли мало кому відомий адвокат Андрій Портнов разом з колегою Сергієм Петрашком подав адміністративний позов з вимогою зобов’язати Державний комітет України у справах релігій ініціювати питання та вжити всіх необхідних заходів на право причислити Петра Порошенка до числа святих мучеників. Кому цікаво, текст цієї непересічної позовної заяви можуть прочитати отут: http://ord-ua.com/2010/06/28/netsenzurnij-poroshenko/ .



Дуже скоро Андрій Володимирович був обраний народним депутатом України й завдяки своїм видатним рисам – здатності до системної роботи та відсутності комплексів – стрімголов увірвався в коло головних гравців на ринку ЗСР, ставши поруч з Сергієм Ківаловим, Ігорем Пукшиним, Олександром Пасенюком, Віктором Кудрявцевим.



Це викликало спротив (хто б сумнівався?) з боку «старої гвардії» — Голови Верховного Суду України Василя Онопенка, багатьох суддів ВСУ, того ж голови Окружного адмінсуду Києва Олега Бачуна – що стали боронити свої канонічні території від зазіхань «самозванця». І якщо попервах Голова ВСУ був для Портнова поза зоною досяжності, Бачун сповна скуштував системності, послідовності та здатності до далекоглядного розрахунку, притаманних опоненту.



Взагалі-то кампанія по усунення Бачуна з ринку ЗСР гідна того, щоби присвятити їй окрему книжку. Тож зараз лише нагадаємо окремі сюжетні лінії, щоби зрозуміти, завдяки якому збігу обставин до Окружного адміністративного суду Києва потрапив «Жека 20 відсотків» — нинішній заступник його голови Євгеній Валерійович Аблов.



Доля Бачуна вирішилась 18 вересня 2009 року, коли один з суддів Окружного адміністративного суду Києва виніс ухвалу про забезпечення позову ВАТ «Дніпроазот» про заборону приватизації Одеського припортового заводу. Це була фатальна помилка Олега Володимировича, який заради інтересів власника «Дніпроазоту» пана Коломойського непродумано встряв у міжнародно-політичну комбінацію, що ретельно вибудовувалась тодішнім українським прем’єром Юлією Тимошенко. У результаті Одеський припортовий не дістався нікому – ані Коломойському, ані російському «Сибуру», ані лівійському лідеру Муаммару Каддафі, інтереси якого (точніше – інтереси сина Каддафі, Сейфа аль-Іслама) представляв україно-російський олігарх Костянтин Григоришин. Що ж стосується Бачуна, то він миттєво позбувся підтримки парламентської фракції БЮТ, що розв’язало руки Портнову.



Звісно, Андрій Володимирович розумів, що самотужки йому Бачуна не здолати – голову Окружного адмінсуду столиці підтримував Голова Верховного Суду України Василь Онопенко, який сподівався, що Бачун очолить Вищий адміністративний суд України (у тодішнього Голови ВАСУ Олександра Пасенюка 24 грудня 2009 року добігав кінця п’ятирічний термін повноважень). Тому Портнов хутенько помирився з Пасенюком і залучив його на свій бік, а також заручився підтримкою голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Сергія Ківалова, який давно мріяв завести в Окружний адмінсуд Києва своїх людей на керівні посади.



Брошура, присвячена О.Бачуну та його статкам і маєтностям, з отакими ілюстрація була розіслана невідомими особами всім народним депутатам і суддям



І вже в перших числах жовтня 2010 року по Бачуну вдарила «важка артилерія». Кожний народний депутат України, кожний суддя, а також провідні видання отримали брошуру з описом неправедного життя Олега Володимировича, з переліком його численних закордонних вояжів та оздоблену якісними фотографіями його автомобіля й мобільного телефону. У Мережі був відкритий сайт www.bachuna.net відповідного спрямування. Публікації в ЗМІ запістрявіли подробицями скандалу – про те, як Портнов направив Бачуну депутатське звернення з проханням отримати декларацію про доходу, а одержав у відповідь лист запорозьких козаків турецькому султану.



Але єдиним реальним компроматом, який вдалось «накопати» опонентам Бачуна, був факт надання останнім у бутність перебування на посаді першого заступника голови Господарського суду м.Києва лікарняного листка про начебто перебування на стаціонарному лікуванні з 25 березня по 1 квітня 2005 року (насправді Бачун у ці дні знаходився на відпочинку у Франції). І тоді два апостоли нестяжательства Андрій Портнов і Олександр Пасенюк (про останнього докладніше — http://ord-ua.com/2011/12/12/nye-vinavataya-ya-s-perdlini-tizhnya/), не маючи підстав для вагомих звинувачень, зажадали звільнення Бачуна з посади судді за нескромний спосіб життя, який підриває моральні засади судової влади.



Розв’язка трапилась 3 червня 2010 року, коли Верховна Рада України за згодою Комітету ВР з питань правосуддя, очолюваного Сергієм Ківаловим, та на подання Вищої ради юстиції (голова – кум Ківалова Володимир Колесниченко, серед членів – Сергій Ківалов і Андрій Портнов) звільнила з посади за порушення присяги судді як самого Олега Бачуна, так і двох його відданих кунаків – Петра Ковзеля (брата народного депутата й близького друга Бачуна Миколи Ковзеля) та Миколу Кишинського.



Порушення присяги судді з боку Бачуна полягала в невідповідності витрат офіційним доходам, що, бачте, порушило морально-етичні принципи, які все своє життя сповідують Андрій Портнов і Сергій Ківалов. Вина Кишинського – у тому, що він при розгляді позову ЗАТ «Інтертранс» до Генеральної прокуратури України виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив Генпрокуратурі до завершення провадження по справі здійснювати перевірки та вилучати документи ЗАТ «Інтернтранс» (ця ухвала, як на наш погляд, є, дійсно, не дуже грамотною, одначе жодних принципових заперечень вона не викликає, ніким не оскаржувалась і, до речі, незаконною визнана не була). Суддю Ковзеля (брат народного депутата, який є власником ЗАТ «Інтертранс») звинуватили в тому, що він виніс ухвалу про забезпечення позову Федерації спортивного покеру при оскарженні рішення Міністерства юстиції України. Ця ухвала також є абсолютно правомірною, ніким не оскаржувалась і незаконною також визнана не була.



Згодом Кишинському таки вдалось відкараскатись від обвинувачень у порушенні присяги, постанова Верховної Ради України Вищим адмінсудом була скасована, але в Окружний адмінсуд Києва він не повернувся, а був переведений Указом Президента України до аналогічного суду в Івано-Франківську.



Вакансії, що вивільнились у результаті поразки Бачуна, треба було заповнювати. З першою особою питань не виникало – незадовго до звільнення Бачуна йому довелось призначити виконуючим обов’язки голови суддю Павла Вовка, який до березня 2007 року працював у апараті Верховної Ради помічником-консультантом народного депутата Сергія Ківалова. У наступному Павло В’ячеславович автоматично був призначений головою Окружного адміністративного суду м.Києва.



Але цього було замало й 16 липня 2010 року Президент України підписує Указ про переведення до Києва з Одеського окружного адміністративного суду Євгенія Валерійовича Аблова на прізвисько «Жека 20 відсотків». Указ був дуже вчасним, оскільки в Одесі на пана Євгенія чекали великі неприємності внаслідок феєричної земельної оборудки, яку він прокрутив у травні 2010 року, помінявши своїм рішенням адміністративні кордони в курортній зоні Білгород-Дніспровського району. Все йшло до порушення щодо Аблова кримінальної справи за винесення завідомо неправосудного рішення, у ході розслідування якої неминуче б викрились і квартирні маніпуляції «його честі».



П’ятий вимір судді Аблова



Герой Булгакова з захватом оповідав про прониру, який без усякого п’ятого виміру та іншої математичної чортівні покращив свої житлові умови в результаті багатоступеневих комбінацій з обміну квартир. Наш герой домігся значно більшого, і також без допомоги потобійчних сил і п’ятого виміру, а лише завдяки тому, що має два ідентифікаційних коди – 835700019 і 2636714275.



Під першим значиться безробітний громадянин Аблов Євгеній Валерійович, 10 березня 1972 року народження, який народився в с.Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області і користується двома оселями в м.Білгород-Дністровському: по провулку Франка, буд. 15, кв.41 і по вул. Провадійській, буд. 16, кв. 12.



Звертаємо увагу читачів: цей код дев’яти-, а не десятизначний. Хтось навмисно пропустив цифру «2» на початку коду, завдяки чому він сприймається (точніше – сприймався, оскільки зараз Аблов ним вже не користується) базами даних державної податкової служби як помилковий. Тим не менш, саме такий код був присвоєний Євгенію Валерійовичу 26 травня 1996 року Білгород-Дністровською об’єднаною Держподатковою інспекцією. У 2005 році, як тільки батько Аблова пішов з посади заступника голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, цей код був закритий.



Другий код був виданий громадянину Аблову Євгенію Валерійовичу, який народився 10 березня 1972 року в м.Білгород-Дністровському, проживав у Одесі по провулку Маяковського, 5 і працював у прокуратурі Одеської області. Видала код у квітні 1998 року ліквідована нині Держподаткова інспекція в Жовтневому районі м.Одеси. Цим кодом Аблов користується донині.



Дружина Євгенія Валерійовича, Юлія Юріївна, до переїзду в столицю також мала окрему квартиру в м.Одесі, по вулиці Польській, 5, квартира 40, і працювала (до травня 2007 – разом з чоловіком) у прокуратурі Одеської області. Але, треба думати, й гадки не мала, що її родина володіє такою кількістю нерухомості. Бо в протилежному випадку пані Юлія, як чесний прокурорський працівник, негайно б доповіла про це рапортом.



Підкреслюємо: йдеться саме про квартири сім’ї Євгенія та Юлії Аблових, квартири їх батьків ми не рахуємо. Наприклад, батько Євгенія Валерійовича, Валерій Федорович, 16 березня 1948 року народження, колишній заступник голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, і досі мешкає в с.Випасному по вулиці Кишинівській, 160, звідкіля щодня добирається на роботу – Валерій Федорович керує Дослідним господарством «Андріївське» в с.Андріївка цього ж району.



До цього списку можна додати ще й помешкання в Києві. І всі ці квартири, здається, отримані безкоштовно по лінії або прокуратури, або Державної судової адміністрації. Точніше – дві від прокуратури й три від ДСА. Злі люди пащекують, що, начебто, видурювати в держави службові квартири за допомогою різних ідентифікаційних кодів пана Аблова навчила ріднесенька тітка. Втім, якщо ми десь помилились – ласкаво запрошуємо Євгенія Валерійовича до слова. Ми залюбки надамо йому можливість розповісти про свої житлові умови – хоч у формі інтерв’ю, хоч у вигляді публікації за його авторством. Якщо ж пан Аблов забажає оприлюднити через сайт «ОРД» декларацію про доходи – впевнені, що редакція буде лише вітати цей мужній і правильний крок заступника голови Окружного адміністративного суду м.Києва.



Звісно, дуже б хотілось, щоби ті ж Андрій Портнов та Сергій Ківалов прокоментували джерела такої заможності скромного служителя Феміди. Бо після їх обурених філіппік на адресу Бачуна цілком природнім було б очікувати, що відтепер в Окружному адміністративному суді Києва відправлятимуть правосуддя виключно експерти з питань суддівської етики й лише за наявності довідки про те, що всі свої капітали вони роздали сірим та убогим.



Ну, а ми доки розповімо шановним читачам про обіцяну справу, аналогів якій досі не знало вітчизняне адміністративне право, і яка була розглянута Абловим в травні 2010 року, наприкінці свого перебування на посаді судді Одеського окружного адміністративного суду. Це був своєрідній «дембельський акорд» Євгенія Валерійовича, за який його цілком могли взяти під варту. Але він не тільки викрутився, не тільки після своєї грандіозної витівки перебрався до Києва, так ще й потрапив на посаду заступника голови Окружного адміністративного суду столиці. І хто після цього посміє засумніватись у надприродних здібностях Сергія Васильовича Ківалова?



(далі буде)



Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»



Початок статті:



http://ord-ua.com/2012/01/11/zheka-20-vidsotkiv/