вторник, 27 мая 2014 г.

Анатолій Родзинський. Постачальники відкатів для судової влади: хто вони?


Анатолій Родзинський

Останнім часом все частіше надбанням громадськості стають шахрайські корупційні схеми, якими обріс державний апарат.


Рейдерські атаки і захвати майна громадян і підприємств, які жівілі і живили корумпованих чиновників від судової влади, придаются гласності. Однак для легалізації незаконних захоплень чужого майна без надійних виконавців і помічників не обійтися. Одним з таких виконавців і постачальників свіжих порцій відкатів для судової влади став адвокат-«розводила» Анатолій Родзинський.

Завдяки сумнівним напівлегальним схемам банкрутства фізичних та юридичних осіб, розробленим і застосовуваним Анатолієм Родзинським, багато хто позбувся свого майна, кошти від продажу якого плавно перетекли до кишень нечесних чиновників, їх наближених, самого Родзинського та його родичів.

Спочатку в Харкові, потім у Києві Анатолій Родзинський отримав сумну популярність як так званого «антиколектора»: створений ним «Консультаційний центр з питань банкрутства» (пізніше - ТОВ «Центр банкрутства») нібито допомагав громадянам і підприємствам, які мали кредитні зобов’язання перед банками, погасити їх за допомогою процедури банкрутства. Однак на ділі практикуемая Анатолієм Родзинським схема виявилася шахрайської.

Користуючись недосконалістю українського законодавства, Родзинський укладав з клієнтами договір на надання "інформаційно-консультаційного обслуговування", отримував 100%-ву передоплату за послуги в розмірі 6000 у. е. , Подавав документи до господарського суду Харківської області на відкриття провадження справи з банкрутства, після чого починав ліквідаційну процедуру.

У свою чергу, банки, прагнучи захистити свої інтереси, подавали позови про стягнення боргу, заяви в правоохоронні органи про шахрайство і підробку документів. При цьому суди апеляційної та касаційної інстанції рішення господарського суду Харківської області, в яких брав участь Родзинський, скасовували.

У результаті клієнти Родзинського, навіть пройшовши процедуру банкрутства, що не звільнялися від виплати кредиту, більше того - після продажу їх майна в рамках процесу ліквідації виручених коштів не вистачало, щоб погасити борг. Причому Родзинський не гребував за такою схемою відбирати майно навіть у інвалідів! Водночас, «Консультаційний центр з питань банкрутства» Родзинського ніякої відповідальності перед клієнтами не ніс, т. до. згідно з договором всього лише консультував.

Втілення в життя шахрайської схеми Родзинського стало можливим завдяки його корупційним відносинам у Господарському суді Харківської області. Більшість справ про банкрутство, за якими арбітражним керуючим виступав Анатолій Родзинський, розглядав суддя Господарського суду Харківської області Швидкін А. Про. Також, коли в 2010 році було зареєстровано ТОВ «Центр банкрутства» з 100-відсотковою участю Родзинського, в ньому майже рік пропрацював директором хтось Карелкін Ігор Олександрович - колишній співробітник Господарського суду Харківської області. Зараз Карелкін І. А. керує харківським офісом юридичної контори Родзинського і виконує функції ходка до суддів цього Госпсуду і, не соромлячись (свій же), дає їм хабарі для винесення потрібних рішень.

До 2012 року в якості «адвоката» та арбітражного керуючого-антиколектора Анатолій Родзинський не виграв жодного спору з банками по кредитах в судах вищих інстанцій. При цьому схеми фіктивного банкрутства, використовувані ним, тільки погіршили ситуацію багатьох банківських боржників, які, по-перше, позбулися свого майна, а, по-друге, проти яких в результаті співпраці з Родзинським, були порушені кримінальні справи.

За словами самого ж Родзинського, він створив цілий ринок банкрутств фізичних осіб-підприємців, і за наданням подібної послуги до нього звернулися більше тисячі клієнтів. Тобто махінаторів вдалося поставити на конвеєр обман своїх клієнтів в промислових масштабах.

Така діяльність не могла довго залишатися безкарною. Увечері 1 липня 2011 року в Харкові невідомий розбив вікно позашляховика Родзинського і кинув йому в руки пляшку із запальною сумішшю, яка тут же вибухнула. В результаті Анатолій Родзинський і його водій отримали опіки 3-й і 4-го ступеня тяжкості. Слідчі органи порушили кримінальну справу, висувалися різні версії, за однією з яких причиною замаху стала «подяку» родичів зневіреного боржника банку, який в результаті реалізації шахрайської схеми Родзинського втратив все майно і пішов з життя. Вчинив замах до цих пір не знайдений.

Проте час йде. Родзинський переїхав до Києва і відкрив офіс у найдорожчому бізнес-центрі «Парус». Оперившийся на грошах обдурених ним фізосіб, Родзинський зрозумів, що без підтримки своїх сумнівних юридичних схем судами вищих інстанцій, йому нічого сказати своїм новим клієнтам. Будь напівлегальна юридична схема може перейти в розряд легальної тільки за допомогою ангажування судів, в даному випадку - господарських, причому всіх рівнів: місцевих, апеляційних і, звичайно ж, Вищого. При цьому Родзинський зараз «вирішує питання» вже не тільки у місцевих господарських судах, підкуповуючи суддів.

Він заручився корупційної підтримкою голови Вищого госпсуду України - Татькова Віктора Івановича, відкочуючись частина незаконно набутого майна за заниженими цінами. Родзинський розробляє схеми захоплення чужого майна, підбирає лояльних арбітражних керуючих, готує юридичні документи, а Віктор Татьков тисне на суддів посадовою ресурсом під загрозою звільнення, змушуючи приймати постанови і рішення, що легалізували незаконні схеми. Тобто Анатолій Родзинський - не хто інший, як виконавець рейдерських захоплень майна підприємств і громадян. Природно, при такому «легалізувати кидалово» є постраждалі і жертви, які такими бути не бажають і, напевно, дають зрозуміти, що, відбираючи власність у інших, «кидала» і сам може позбутися всього, що у нього є.

У грудні 2012 р. А. Родзинський організував і став головою Всеукраїнської громадської організації "Українська палата арбітражних керуючих". Дана організація - черговий «державний проект» колишнього Міністра юстиції, а нині - голови Вищої ради юстиції України Олександра Лавриновича з отримання грошей з кожної процедури банкрутства. Як сказав Анатолій Родзинський одному арбітражному керуючому з Черкас, мотивуючи його стати членом своєї так званої палати арбітражних керуючих: «Не турбуйся, я вирішую всі питання в Міністерстві юстиції. Максим Лавринович (син Олександра Лавриновича) - мій близький друг. У Вищому господарському теж вирішать, як потрібно. На Татькова прямий вихід. Потрібно тільки відкотити відсоток від продажу майна твого банкрута або продати це майно на «нашу» компанію за заниженою ціною. Оцінку і аукціон на біржі проведемо заднім числом ». Родзинський блефував тільки в одному - з Татькова він вирішував питання не напряму, а через посередника - Руслана Георгійовича Браславського. Руслан, в свою чергу, грав роль прокладки між головою ВГСУ Татькова і замовниками. Від імені Татькова, Руслан Браславський займався рішалово питань з виконавчою владою, з органами реєстрації, БТІ та багатьма судами. Якщо Руслан не міг вирішити питання, включався сам Татьков і під загрозою звільнення домагався прийняття незаконних корупційних рішень від всіх судів своєї юрисдикції. Родзинський підкреслював, що він в одній команді з Русланом і Віктором Татькова, і що проблем з потрібним судовим рішенням не буде.

Цікаво, що в Донецьку під керівництвом Татькова свого часу була створена Товарна біржа «Універсал плюс», через яку на проведених заднім числом аукціонах було незаконно продано майно десятків компаній на сотні мільйонів гривень. На цій же біржі на таких же незаконно проведених аукціонах купував майно і сам Анатолій Родзинський. Причому це майно належало його ж клієнтам, процедуру банкрутства яких він же і проводив, як арбітражний керуючий. Природно, Родзинський намагався скуповувати таке майно таємно, на свої підставні компанії. Але, як відомо, таємне рано чи пізно стає явним. Перепродавши кілька разів куплене за мізер майно своїх клієнтів, аферист Родзинський зрештою оформляв його на фірми, в яких він же і був засновником, або засновниками були його найближчі родичі.

На середньому рівні Родзинський заручився підтримкою Чижмарь Катерини Іванівни - директора Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Мін’юсту, а також Хорунжого Юліана Андрійовича - у минулому заступника начальника управління з питань банкрутства Мін’юсту, а нині заангажованого спікера на конференціях, що проводяться Родзинським від Палати арбітражних керуючих.

Згідно з положеннями нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачена необхідність створення саморегулюючої громадської організації арбітражних керуючих, з якою суди будуть погоджувати кандидатури будь-якого арбітражного керуючого на будь-який процес банкрутства. Більш того, апеляційні господарські суди формують у кожній області свій реєстр арбітражних керуючих, з яких у свою чергу і виробляється призначення кандидатур на кожну конкретну справу про банкрутство. ВГО "Українська палата арбітражних керуючих", створена Анатолієм Родзинським і є такою організацією, яка буде отримувати узаконений відкат з кожного зареєстрованого арбітражного керуючого України за кожне їх призначення з банкрутства.

Вступ і членські внески Родзинський декларує, як безкоштовні. Після самопіару на «5-му» і «Першому діловому» каналах в січні-лютому 2013 року, Родзинський почав активну заманювання арбітражних керуючих в багатьох містах України під виглядом безкоштовних семінарів, на яких він обіцяє золоті гори: індульгенцію від перевірок управління з питань банкрутства Мін’юсту, вирішення питань з правоохоронцями; прихильність служителів Феміди, причому у всіх інстанціях; внесення кандидатури арбітражного керуючого до реєстрів обласних господарських судів всієї України. Основні ж справжні цілі Родзинського при створенні «своєї» палати арбітражних керуючих дві.

Перша - контроль в справах про банкрутство, які будуть вести арбітражні керуючі своєї палати для виявлення найбільш ласих активів підприємств-банкрутів та банкрутів-фізосіб. Друга - продаж майна цих підприємств за заниженою в декілька разів від ринкової вартості ціною своїм же зацікавленим особам (читай собі), використовуючи ресурс керівництва Вищого госпсуду України і «деребану» різницю вартості з головою Вищого Госпсуду України - Татькова В. І. Адже нова редакція Закону «Про банкрутство» дозволяє арбітражним керуючим (читай - Родзинському) оцінювати майно боржника на свій розсуд, «на око». Всі інші «добропорядні» цілі і завдання створюваної великим махінатором палати арбітражних керуючих - не що інше, як гасло, за яким ховаються справжні цілі - обдурити всіх і вся. Схема дій Родзинського, знову ж, проста і цинічна: спочатку він сприяє входженню арбітражних керуючих у справу про банкрутство, ставлячи їх у певну залежність. А потім вимагає від них занизити в кілька разів ринкову вартість майна банкрутів і поставити підписи в документах, заднім числом проведених аукціонів. І що цікаво, в цей же час самі підприємства-банкрути є клієнтами Анатолія Родзинського - вже як юриста. Тобто з одного боку він підставляв арбітражних керуючих, схиляючи їх до незаконних дій, а з іншого - кидал своїх клієнтів, що перебувають у процедурі банкрутства, продаючи їх майно за безцінь своїм же компаніям, засновниками яких був або сам Анатолій Родзинський, або його родичі. Ну, а отримана вигода деребану вже з вищезазначеними високопосадовими служителями Феміди.

Але, схоже, не все коту масниця. Сьогодні десятки постраждалих - підприємців і звичайних громадян, що позбулися свого майна - подали до органів МВС і прокуратури заяви про факти шахрайства Родзинського. І неспроста Міністерство Юстиції дистанціювався від останньої так званої конференції, пишно організованою за гроші обдурених клієнтів махінатором і кидалою Родзинським в готелі «Хайат» 5 квітня цього року. Досвід багатьох людей, яких обібрав і підставив Анатолій Родзинський, є попередженням для інших, що будь-які зв’язки як економічного, так і юридичного характеру з цією людиною можуть спричинити за собою серйозні негативні наслідки.

Біографічна довідка:

Родзинський Анатолій Анатолійович: народився 6 грудня 1975 року в г. Харкові. Юридичну освіту здобув в Інституті післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Депутат Харківської міської ради від партії «Сильна Україна» (надалі від Партії регіонів) 2010-2015 рр..

У 2008 г. організував і очолив Консультаційний центр з питань банкрутства (з 2010 р. - Центр банкрутства) (г. Харків). У 2011-2012 рр.. працював заступником начальника управління - начальником відділу супроводу процедур банкрутства та інформаційно-аналітичної роботи Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідченого органу Міністерства Юстиції України. У 29. 12. 2012 г. організував і очолив Всеукраїнську громадську організацію "Українська палата арбітражних керуючих".

АНТИКОР

суббота, 24 мая 2014 г.

Запорожье против Порошенко



Коллектив КИА "Издато", искренне преданный кандидату и будущему Президенту Украины Петру Порошенко уже не раз обращался в пресс-службу кумира с актуальным предложением пересмотреть кадровую политику в Запорожском регионе - в местном шоколаде вместо какао пальмовое масло!
На внеочередные выборы избирательные щтабы формируются по принципу "мне кум сказал, что брат жены дяди его соседа когда-то у себя в сельсовете неплохо выборы проводил". В итоге, на поверхность всплывают персонажи, которым в мирное время боязно одалживать сто гривен и доверить в управление что-то сложнее мобильного телефона. В этом избирательном сезоне самый печальный разрыв между рейтингом и качеством его местной команды – у Петра Порошенко.

Энергодар

Самойдюк Иван Игнатьевич "Тендерный кормилец"

Руководство ООО "Комбинат общественного питания АЭС" является, по всей видимости, делом сверхприбыльным, поскольку осваивание более 10 лет тендеров на обеспечение работы столовой на Запорожской и Южно-Украинской АЭС позволило Самойдюку развить ещё немало направлений: ЗАО "Производственная сеть Днепр" (управление недвижимостью), СООО "Благовещенка" (сельское хозяйство), КС "Актив" (кредитный союз). Ему принадлежат здания бывших магазинов "Ассоль", "Таврия", "Днепр", "Овощной", "Червоний", "Мужчина и женщина", "Все для ремонта", "Детский мир", "Наталка", складские базы бывшего ОРСа.

На выборах городского головы оскандалился давлением на членов избирательных комиссий, угрозами, подкупом. Инициацией снятия с предвыборной гонки по решению суда 14 кандидатов, вместе с которыми Самойдюк пытался сорвать выборы. Предоставив отстраненным кандидатам почти сутки для судебного урегулирования вопроса, но так и не дождавшись ни одного вердикта от представителей Фемиды, городская избирательная комиссия подготовила протоколы о своем решении и с 6 до 7 утра развезла их по участковым комиссиям. Председателям участковых комиссий были вручены печати "Выбыл" для проштамповки бюллетеней напротив фамилий выбывших кандидатов. Не успевали открываться двери избирательных участков, как в них врывались выбывшие кандидаты с группой сопровождения. "Обиженные" вырывали из рук ошалевших от такого натиска председателей печати и протоколы и ретировались в неизвестном направлении. Если выхватить печать не удавалось, то применялась другая тактика: часть группы сопровождения блокировала вход, а другая часть окружала председателя и под маты и угрозы не давала штамповать бюллетени. В результате к 10 утра в Энергодаре была практически приостановлена работа нескольких участков. Не получив поддержки своим действиями от Тигипко, Самойдюк включил заднюю: печати через третьих лиц возвращались обратно к председателям, группы поддержки покидали участки, да и энергодарская милиция, получив взбучку от областного руководства за бездействие, нехотя подключилась к наведению порядка.

Апофеозом "демократии" и "свободного волеизъявления" от Ивана Игнатьевича Самойдюка стало заседание городской избирательной комиссии 5-го ноября, на котором были подведены итоги выборов. Протоколы с результатами несколько раз вывешивались в фойе, но постоянно срывались бойцами "Сильной Украины", что не мешало Самойдюку делать пафосные заявления об отсутствии протоколов. А вывоз бюллетеней областного совета в Запорожский теризбирком вообще был заблокирован "сильноукраинцами", окопавшимися в зале заседаний. Блокада продолжалась до пол-первого ночи, пока не прибыл запорожский "Беркут", при виде которого "сильноукраинцы", как перепуганные тараканы, стали лихорадочно искать пути отступления: "Ну что вы, что вы, вы нас не так поняли. Мы же просто помочь хотели, мешки там донести, чтоб, не дай бог, не порвались по дороге..." 20-21 ноября по решению суда городская избирательная комиссия проводила пересчет по четырем участкам, на которых победили представители "Сильной Украины". Под прицелами фотоаппаратов и телекамер, под пристальным взоров всевозможных наблюдателей были вскрыты мешки с бюллетенями и выявлен факт фальсификации, поскольку на двух участках победила "ПР", "Фронт перемен"и "Социалистическая партия". Может быть, поэтому проигравший кандидат Самойдюк старательно избегал пересчета голосов и требовал просто признать выборы недействительными?
С треском проиграв выборы-2010 Самойдюк становится секретарем горсовета, войдя в команду Евгения Шентябина, занимавшего должность первого зама мэра, но фактически управлявшего городом, при номинальном мэре Игоре Наумовиче. Это стало возможно благодаря губернатору Борису Петрову.

2011. В Энергодар входит смотрящий от Александра Януковича Евгений Анисимов с предложением поделиться финансовыми потоками от бюджета и от всего остального, на благо малоимущих стоматологов. Конфликт между Анисимов и Петровым заканчивается снятием с должности последнего, после чего Самойдюк принимает активное участие в нейтрализации Шентябина. Результат - тюремный срок за превышении служебных полномочий.
Март 2012. "откомандирован" на пост советника мэра Сергей Пекшин, до этого занимавший в Запорожье пост директора КП "Ритуал". В орбиту влияния Евгения Анисимова он попал после того, как милиция "хлопнула" его на вымогательстве денег у одного из частных ритуальщиков. Евгений Анисимов пролоббировал перевод уголовного дела из возбужденного против конкретно Пекшина в возбужденное "по факту", но дело при этом не закрывали. За несколько недель Сергей Пекшин из советника мэра Энегодара сделался его первым заместителем, решающим вопросы бюджета, землевыделения и... всего остального, что могло приносить деньги. Его помощником стал экс-"сильноукраинец" Иван Самойдюк, влившийся вместе со всеми в Партию регионов. За поддержку смотрящего Самойдюк получил пост секретаря энергодарского горсовета.

Используя связи Самойдюка Анисимов попытался сесть на тендеры ЗАЭС - неудачно. После этого он оказался ненужен. Попытки найти поддержку в Киеве и снять Пекшина и Наумовича закончились ничем, хотя Самойдюк смог перетащить на свою сторону большинство в горсовете и просто блокировать его работу. После посадки мэра Мелитополя Вальтера, Самойдюк понял намёк и в конце февраля 2013 вместе с приближенными снял с себя полномочия.

Васильевка

Сергей Грачев "Потомственный руководитель района".

Его отец, Владимир Сергеевич, долго возглавлял Васильевскую райгосадминистрацию, потом районный совет, затем трудился советником председателя райсовета. Назначение Грачева-младшего, на пост председателя РГА в апреле 2010 года стало возможным только после добровольной отставки Грачева-старшего с должности председателя райсовета. Хотя управление одной семьей двумя ветвями власти в районе это чересчур даже для режима Януковича. Несмотря на массу предвыборных инфоповодов как-то: мотокросс на приз имени себя, учреждение премии для талантливой молодежи района, организация многочисленные пресс-туров для журналистов по достопримечательностям района, но округ отдали Владимиру Бандурову. В качестве утешительного приза Грачева назначили замом губернатора Пеклушенко по направлению сельского хозяйства, откуда был впоследствии уволен с такой характеристикой губернатора:

"Хорошие урожаи в регионе не благодаря, а вопреки работе Грачева. У меня есть свои люди, которые работают как проклятые 10-12 часов и в выходные, чего я не могу сказать о своем заме. Мириться с таким отношением к делу и святому, и дорогому для региона, как запорожская земля, я не собираюсь. С кем бы ты ни дружил, дружи с работой и правдой." - дал Пеклушенко напутствие в жизнь и поручил привести количество замов к установленному Киевом и увольнении Грачева.

Мелитополь

Минько Сергей Анатольевич "сорт черешни: русская весна"

Владелец ООО ПКФ "Мелитопольская черешня", и.о. городского головы Мелитополя, ранее секретарь горсовета.

Согласно заявлению самого Сергея Минько первые миллионы он заработал в 2002-2005 торгуя средствами защиты растений предприятия "Уфахимпром". Что довольно занимательно, поскольку фактически предприятие, производившее хлор, каустическую соду, эпоксидные смолы и хлорорганические соединения, прекратило деятельность в 2004 г. Этому предшествовала так называемая "фенольная катастрофа" в Уфе, когда в 1989 г. завод произвел аварийные выбросы нескольких сотен тонн фенола в р. Белая. По данным Минпроминноваций республики, в шламонакопителях предприятия хранится более 410 тыс. куб. м химических отходов. в 2010 году предприятие признано банкротом.

Уже успел отличится после назначения и.о мэра, когда участники "Русского марша" в Мелитополе, водрузили на горисполкоме российский флаг, скандируя лозунги "Мелитополь с Крымом!", "Мелитополь с юго-востоком!", выйдя к участникам заявил о своей поддержке. 16 апреля покинул пост председателя Координационного совета "Гражданский актив Мелитополя" и предлагает ввести туда гражданских активистов. И это в то время, когда по городу постоянно устраиваются марши и митинги пророссийских сил.

Запорожье

Полковников Михаил Игоревич "Рейдер со спитым лицом"

Владелец "Харвест Индустриалес"(окна и двери), "Агропромкомбинат Урожай".
В официальной биографии Полковникова ни слова не сказано о компании "Испанский Дом". В то же время, он сам рассказывал, как проходил процесс создания его бизнеса: "... встретил своего друга Виталия Ивахова. Мы скинулись, и с помощью еще одного нашего друга, знаменитого футболиста Гены Перепаденко, обосновавшегося в Испании, открыли фирму "Урожай" – одну из первых пекарен в Запорожье. Со временем ... организовали "Испанский Дом", привозили испанский кафель... поехали в Испанию, изучили технологию, выбрали одного из лучших европейских производителей профилей – немецкую фирму "REHAU", приобрели станки, взяли в аренду помещение. Так появился "Харвест Индустриалес". Предприятие "Испанский дом" отошло третьим лицам. У своего партнера Александра Войного Полковников рейдерским способом отобрал пай в "Харвест Индустриалес" и его именные акции ОАО "Завод "Акцент".

В 2008-м году на одном из складов "Харвест Индустриалес" нашли ртуть. Помещением для своей фирмы Полковников, как оказалось, выбрал бывший завод "Акцент" – поставщика оборудования для аэрокосмического и ракетного ВПК. Разгорелся скандал: те же окна, установленные дома, теперь могли принести вред здоровью. Владельцы фирмы так и не объяснили "находку", производство прекращено не было. Заняв денег у водочного магната Евгения Черняка в 2010 побил с ним горшки проведя пресс-конференцию, где заявил о попытке рейдерского захвата предприятий ООО "Харвест Индустриалес Л.С." и ООО "Консорциум Энергомашинжиниринг"(о котором в официальной биографии тоже ни слова), перейдя под крыло смотрящего Евгения Анисимова. Переход облегчался тем, что Полковников с Анисимовым были одноклассниками. Агрокомбинат Полковникова он стал быстро обходить на тендерах предприятие "Хлебодар". Но после массовых отравлений в детских садах круасанами "Урожай" (ТМ Пан круасан), от его услуг отказались, в угоду мелитопольскому предприятию. Причина крылась в расположении агрокомбината на производственных мощностях "Харвест Индустриалес" и несоблюдении элементарных санитарных норм.

Запорожье

Александр Дьяченко "Слябный подполковник".

Работая с 1997 г. в Заводском райотделе в ГСБЭП, Александр Дьяченко был в почете, потому что Заводский район – это отвалы Балки Средней и Черной горы, с которых кормится орда разных криминальных бригад. И крупные чины в местном райотделе так или иначе получают свою долю за решение разных вопросов, неизбежно возникающих у преступных группировок с милицией и между собой.

После увольнения из органов в 2009 активно пробовал себя на поприще политики.Пытался пиариться на памяти бывшего мэра Запорожья Александра Поляка. Когда Дьяченко несколько раз помянул в своих заявлениях Евгения Анисимова, пиарщики "смотрящего" быстро среагировали на это пачкой компромата. О том, что Дьяченко долгое время курировал так называемую "банду лысых" - криминальную группу уже покойного Александра Середина. И как раз, перестаравшись с "курированием", он был вынужден покинуть ряды милиции. Но парочкой статей дело не ограничилось. С Дьяченко встретились и объяснили, что он наговорил, как для своей биографии, много лишнего. После чего Александр Дьяченко провел закрытую пресс-конференцию для лояльных к "смотрящему" масс-медиа. На ней он с видом человека, пережившего тяжелую анальную травму, покаялся, что получал от врагов Анисимова деньги и ЦУ на "дестабилизацию ситуации в регионе". По бумажке горе-деятель прочел имена других общественников, получавших инструкции и деньги в одной компании с ним, при чем половину из них Дьяченко видел лишь раз в жизни. То есть, в шкафу у отставного мента оказалось достаточно скелетов, с помощью которых его можно было заставить сделать что угодно.

А вишенкой на этом слоеном торте является один из начальников запорожского штаба
Кравчун Алексей Степанович "Потомственный автомобилист" Сын Степана Кравчуна, экс-директора автоЗАЗ.

В 90-ые благодаря довольно сомнительной деятельности Кравчуна-старшего сколотил свой первый капитал владелец ТМ "Хортица" Евгений Черняк.В то время практически вся его семья занималась автомобильным делом: бабушка, дедушка и родители работали на отечественном заводе "АвтоЗАЗ". Они приобретали ЗАЗовские автомобили с 50-процентным "дисконтом" (даже не по розничной стоимости автозапчастей). ЗАЗ тогда был государственным предприятием, и многие действия его руководителей диктовались отнюдь не экономической целесообразностью. Сегодня было бы трудно, например, добиться от частного собственника завода Тариэла Васадзе позволения снимать с конвейера автомобильный "полуфабрикат" и самостоятельно получать прибыль от его продажи, оставляя заводу лишь себестоимость сырья, трудовых и энергетических затрат с символической "рентабельностью". Хотя это равносильно тому, чтобы у самого Евгения Черняка выпросить по себестоимости продукцию, производящуюся на одной из конвейерных лент. С какой бы стати? Это противоречит элементарным принципам ведения производственной и коммерческой деятельности. По словам Евгения Черняка, вместе со своими товарищами он собирал автомобили и продавал их за границу - в Россию, Польшу, Прибалтику. Сборка одного автомобиля тогда обходилась примерно в 950 долларов, а продавали они готовые авто уже по 2500-2800 долларов в Польше.

Такая предприимчивость Кравчуна-старшего позволила обеспечить и сына Алексея прибыльным бизнесом - он стал единственным официальным дилером "Тойоты" в Запорожской области.

Сам Алексей Кравчун, будучи одним из начальников штаба Петра Порошенко в Запорожье, ничуть не скрывает своей пророссийской и антизападной позиции на своей странице в Фейсбук:
В посте от 1 декабря он радуется провалу евроинтеграции с Владимиром Роговым (Который сейчас из Москвы грозит запорожцам российскими войсками)
"Наша беззубость нас доведет. Они же на прочность нас проверяют....Вспомним 1905, 1917, мягкость Николая -II"
- о факельном шествии 01.01.14
"Идеологическая работа, вещь необходимая и не терпит дилетантов. Временами она важнее танков и спецназа. С той стороны это не забывают, и с каждым годом мы можем становиться дальше и дальше......"
- о песне "Никогда мы не будем братьями"
И апофеозом является пост от 25 января: "Майдан со своими молодыми экстремистами - это лишь отвлекающий манёвр и подготовительный процесс для введения на территорию Украины наёмников-террористов из Европы и Ближнего Востока мусульманской веры. Именно боевики-мусульмане. И не случайно государство Катар, так спешно пытается открыть посольство в нашей стране. И в Крыму прошли сборы мусульман, из которых многие имеют опыт военных конфликтов. США хотят утопить нашу страну в крови христиан!" Дающий отличное представление об интеллектуальном уровне развития Алексея.

А ведь начальник избирательного штаба, депутат-ударовец Виталий Ковальчук опровергал причастность одиозных лиц к руководству областными штабами.

Как-то так сложилось, что Добкин и Тигипко обойдутся кадрами из Партии регионов, "Батькивщина" тоже остается при своих партийцах, а вот для штабов Порошенко пришлось кадры скрести. И хорошо, если бы по сусекам. А то, смотря на контингент, думаешь, что наскребли их в куда более неопрятных и запущенных уголках. В Запорожской области Петра Алексеевича представляют такие сказочные кадры, что при взгляде на их биографии долго думаешь, что делать – плакать или смеяться?

Izdato.Net

пятница, 23 мая 2014 г.

Другий тур: Ляшко проти Порошенка

Громадська організація «Екзитпол-Ukraine» провела соціологічне опитування 20-21 травня на вулицях найбільших міст України, задавши просте питання:“Кого ви бачите у другому турі Президентських виборів”.За результатами опитування, прогнозовано, перше місце зайняв Петро Порошенко, який являється беззаперечним лідером гонки, на другому місці виявився епатажний Олег Ляшко, який відірвався від Юлії Тимошенко майже удвічі.Більш детально, результати можна переглянути у діаграмному звіті «Екзитпол-Ukraine»:

Петро Порошенко – 38%

Олег Ляшко – 30,5%
Юлія Тимошенко – 14,1%
Сергій Тігіпко – 6,8%
Михайло Добкін – 4,7%
Анатолій Гриценко – 2,6%
Ольга Богомолець – 1,5%
Олег Тягнибок – 1.1%
Дмитро Ярош – 0,4%
Рабінович Вадим – 0,1%
Коновалюк Валерій – 0,1%
Бойко Юрій – 0,1%
Василь Цушко – 0%
Ренат Кузьмін – 0%
Маломуж Микола – 0%

Нагадаємо що перший тур Президентських виборів відбудуться 25-ого травня.

ord-02.com

Судейский «беспредел» от одесской судьи Юлии Федулеевой


 Ранее в средствах массовой информации уже неоднократно упоминалась фамилия судьи Киевского районного суда г. Одессы Юлии Федулеевой, и, к сожалению, далеко не в связи с принятием судьбоносных решений, а в связи с грубыми нарушениями действующего законодательства и циничным процессуальным беспределом.
Яркий пример служителя Фемиды периода «покращення В. Януковича». Будучи назначенной «вершителем судеб» в январе 2012 года за свои неполные 2 года работы, Юлия Федулеева сделала свое имя нарицательным после своего судейского беспредела, хамства и злоупотребеления судейскими полномочиями.
http://odessa-daily.com.ua/news/chp-v-kievskom-sude-id49053.html
Судья известна широкому кругу юристов Одессы своим откровенно хамским отношением к участникам судебного процесса, абсолютной правовой безграмотностью, и пренебрежительным отношением к требованиям действующего законодательства.
На этот раз к ней попало очередное заказное дело из Генеральной прокуратуры в отношении одесских бизнесменов Малиновского Д.А., Йора А.П. и Рабзи О.Ю. К слову, к этой судье почему- то попадают именно дела, целью которых является вымогательство у сторон денег с помощью всей мощи системы уголовного преследования. Отдельного внимания заслуживает тот факт, что данное дело попало к героине статьи вследствие прямого вмешательства ею в систему распределения судебных дел, что уже говорит о заинтересованности Ю. Федулеевой.
Заказчиком уголовного дела выступила уже всем известная в Одессе мошенница – Вера Калмакан. Обманува несколько банков, и пытаясь безуспешно не возвращать полученные кредиты, Калмакан решила освоить новый вид заработка – выбивание денег из знакомых и незнакомых людей с помощью шантажа и запугивания, и планомерного преследования со стороны «правильных» судей и милиции. Отдельного внимания заслуживает послужной список достижений гражданки Калмакан. Именно она является организатором противоправного отчуждения спортивного комплекса Миноброны, расположенного по адресу: г. Одесса, переулок Сельскохозяйственный, 2. К сожалению, военная прокуратура Южного региона упорно не предпринимает надлежащих действий по возврату указанного стадиона в государственную собственность.
Однако вернемся в героине материала Ю.Федулеевой:
Организатором следствия в отношении указанных лиц выступал непосредственно господин Виктор Пшонка - ныне беглый- и де факто преступник, который с помощью полномочий прокуратуры занимался грабежом целой страны. Цель уголовного дела – заставить предпринимателей переписать бизнес, а их близких и родителей продать последнее для компенсации несуществующих долгов. Со времен прихода Януковича возбуждение уголовного дела, арест имущества обвиняемых и самих обвиняемых – это самый распростаненный и эффективный способ рейдерских захватов предприятий. Для полного функционирования схемы отбора имущества и вымогательства денег была выстроена строгая судебная вертикаль, назначены правильные судьи, которые не думая ни минуты, по звонку выполняют любое требование сверху. Вертикаль ушла, - Ю.Федулеева осталась, но успешно реализует навыки, приобретенные в славной юридической академии и прокуратуре.
Вместе с ней за дело взялась коллегия судей Киевского районного суда г. Одессы: Федулеева Юлия Александровна – председательствующая, Борщов Игорь Алексеевич и Коротаева Наталья Александровна. При том, что дело было передано в Киевский районный суд еще в декабре 2013 года – до мая месяца никто из судей не утрудил себя перейти к рассмотрению дела по сути. Единственный вопрос, который волновал славную коллегию судей, был вопрос изменения меры пресечения Малиновскому Д.А. с залога на содержание под стражей. Однажды не явившись на заседание по причине двойного перелома ноги и последующей операции, Малиновский Д.А. был на инвалидной коляске помещен в СИЗО, так как по мнению «квалифицированных судей» мог скрыться от следствия. Заключив последнего в СИЗО у судей резко пропал интерес к рассмотрению дела по сути. Исходя из чего, коллегия не удосужилась даже провести предварительное заседание.
Однако ещё до начала слушания дела по сути, Апелляционным судом Одесской области было принято решение о передаче дела в Приморский районный суд г. Одессы. Указанное решение не подлежит обжалованию, и его следствием является передача дела на рассмотрение другого суда. Но не для всех судей важен закон, - нарешение вышестоящей инстанции Федулеева отреагировала по-своему – проигнорировала. И продолжила «слушать дело»… Фактически судья взяла на себя смелость оспаривать решения вышестоящих судов и определять, что целесообразно, а что нет.
Более того, после того, как апелляционный суд определил подсудность дела Приморскому районному суду г. Одессы, Федулеева Ю. (являясь судьей Киевского районного суда) вместе со своими коллегами стала принимать решения аресте подсудимых в отсутствие самих подсудимых и их адвокатов. То есть, не имея каких-либо прав рассматривать дело, судьи, не задумываясь, лишают людей свободы.
Такой судейский «беспредел» можно объяснить только одним – уверенностью в собственной безнаказанности. Судьи явно не боятся ничего. В свете принятия Закона Украине «О восстановлении доверия к судебной системе» подобные действия свидетельствуют об одном - ничего не поменялось и система инквизиционных судов продолжает эффективно трудиться.
Коллектив журналистов продолжит отслеживать дальнейшее рассмотрение указанного дела и ход расследования.

Петр Молчанов
kraina.name

Напередодні голосування змінився список фаворитів

В мережу потрапила закрита соціологія одного зі штабів. Дослідження було проведено з 17 – 19 травня 2014 року по всій території України, окрім АР Крим. Загалом було опитано 2350 респондентів. Як зазначив професор соціології Віктор Кауфман напередодні голосування суттєво змінився список лідерів президентської гонки. На друге місце виривається Сергій Тігіпко, натомість, розчарований в Тимошенко електорат переходить до Олега Ляшка.



Петро Порошенко – 31%

Сергій Тігіпко – 12%

Олег Ляшко – 8,1%

Юлія Тимошенко – 7,8%

Анатолій Гриценко – 4,7%

Михайло Добкін – 3,5%



В свою чергу лідером антирейтингу за даними дослідження є Михайло Добкін, який не суттєво випереджає Юлію Тимошенко та Дмитра Яроша.




Михайло Добкін – 31,4%


Юлія Тимошенко – 22,3%

Дмитро Ярош – 7,2%

Петро Порошенко – 6,4%

Сергій Тігіпко – 5,3%


Анатолій Гриценко – 3,7%

Олег Ляшко – 1,8%

Ольга Богомолець – 1,6%

Олег Тягнибок – 1.1%



Рабінович Вадим – 0,5%

ВВ – 9,2%

Не братиму участь у виборах – 5,5%

Компромат Украины и России

taras-ua.com

Наталья Чегодарь через спецслужбы начала месть за «Народный бюджет»

Chegodar
Покровители Натальи Чегодарь с целью сохранения восстановленной должности первого заместителя Одесской областной государственной администрацией договорились с управление по борьбе с коррупцией (отдел «К») в Службе безопасности Украины направить спецгруппу в Одесскую область. Такая группа была переведена из западной Украины. 15-16 этого месяца они уже прибыли в Одесскую область.
Целью является уволить любой ценной неугодных председателей районных администраций в Одесской области и сотрудников правоохранительных органов, которые в течение 6 месяцев отсутствия Чегодарь стали поднимать вопросы о системном разворовывании известного всем одесситам «Народного бюджета».
За какую сумму договорились с СБУ, можно только догадываться.
Напомним, что Наталья Чегодарь занимала должность первого зама губернатора с июня 2010 по ноябрь 2013 г. До областной администрации она руководила Овидиопольской районной администрацией в Одесской области, где и выделяла новому губернатору Игорю Палице и его партнеру Игорю Коломойскому десятки гектаров земли.
Что такое «Народный бюджет»? Это мощный пиар-проект обычного бюджета. Но с одной особенностью. Нужны чиновники, которые будут подписывать акты выполненных работ на миллионы гривен не проверяя объемы сделанной работы.
За 6 месяцев отсутствия Чегодарь Управление по борьбе с экономическими преступлениями Одесской области и Служба безопасности Украины в Одесской области выявили массовое разворовывание бюджетных средств. Они заставили еще, и работать Антимонопольный комитет и Финансовую инспекцию.
Несколько примеров.
Госфининспекцией выявила невыполнение работ на сумму 2 миллиона гривен за работы по реконструкции водопроводов и систем отопления (читать: Как украли “народный бюджет” http://odessa.net/news/incident/16763). Установлено учет одних работ дважды, некоторые работы вообще не были выполнены, хотя были полностью оплачены заказчиком.
Антимонопольный комитет Одесской области оштрафовал предприятия ООО «Софора Юг» и ООО «Производственно-коммерческая фирма «Квадрат» за сговор в тендере, который в 2013 году провел Одесский национальный политехнический университет по ремонту спортивно-оздоровительного комплекса «Чайка» на Каролино-Бугазе, Овидиопольского района. Еще Антимонопольный комитет по требованию СБУ и УБЕПа открыл дело против указанных компаний в связи со сговором на 19,0 млн. грн. при строительстве детского садика также в Каролино-Бугазе, Овидиопольского района (читать: Одесские антимонопольщики уличили в сговоре участников тендера, которых «продвигала» Чегодарь http://otkat.od.ua/odesskie-antimonopolshhiki-ulichili-v-sgovore-uchastnikov-ten dera-kotoryx-prodvigala-chegodar).
Выехать на место может каждый и убедится, что за перечисленные из бюджета (Народного бюджета) больше двух миллионов долларов детский садик не построен.
Важно отметить, что ООО «Софора Юг» и ООО «ПКФ «Квадрат» входят в группу компаний «Исток-2001», которая уже «кинула» на 5,0 млн. грн. украинских военнослужащих — http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4871624. В Интернете данную компанию связывают с Директором филиала госпредприятия «Укргосстройэкспертиза» в Одесской области Вячеславом Шандриков (http://izdato.net/news/economic/post/178).
Правоохранители также «нарыли» очень интересные тендеры, в которых больше половины полученного «Народного бюджета» перечислялось сразу в конвертационные центры (ямы), а не на приобретение материалов и зарплаты рабочим. УБЕП и СБУ собрали материалы для открытия многих уголовных производств, но не тут-то было. Чегодарь вернулась. Это ее единственный способ противостоять правоохранительным органам.
Уже две недели Чегодарь определяет кадровую политику в структурах областной администрации. Она пытается вернуть всех глав районных администраций и начальников управлений. Поскольку именно они заинтересованы в неразглашении секретов «Народного бюджета».
Сегодня уже отстранили сотрудников одесских УБЕПа и СБУ от проверки «Народного бюджета». Не исключено, что для успокоения амбиций Чегодарь, некоторых из них уволят.
Финансовая инспекция полностью перестала проверки по «Народному бюджету», а Одесский Антимонопольный комитет вообще перестал работать. Согласно информации на их сайте последнее решение они приняли больше месяца назад, именно против ООО «Софора Юг» и ООО «ПКФ «Квадрат» (http://www.amc.gov.ua/amku/control/ode/uk/index).
У Чегодарь сегодня задача уволить всех кто прикоснулся к «Народному бюджету» и восстановить старую команду. Здесь прослеживается реальное чувство мести.
Присланная в Одессу спецгруппа СБУ будет отрабатывать полученную взятку по полной программе. Им дали список чиновников, которые должны быть уволены любой ценной. Уже открыты ОРД и получены санкции на прослушку, видеосъемку и другие оперативные действия.
Если это не даст результата, будут вымазывать ручки дверей или документы порошком, подбрасывать взятки и т.п. В Одессе можно ожидать аресты неугодных чиновников.
Провокации могут начаться сегодня или через полгода. Никто не знает.
Поэтому все одесские чиновники возьмите вопрос собственной безопасности под контроль. СБУшники будут применять полный спектр мероприятий.
Большая просьба всем прочитавшим данный материал, разместить его на других сайтах или в социальных сетях.
Журналистов и общественников просим начать свои расследования. Важно выехать с экспертами на объекты «Народного бюджета», взять пояснения у чиновников и придать публичности расследованиям вышеуказанных дел.
Тендеры по «Народному бюджету» можно найти на сайте https://tender.me.gov.ua/EDZFrontOffice за период с 2011 по ноябрь 2013 года. Заказчиком преимущественно выступает Департамент капитального строительства Одесской облгосадминистрации.
P.S.Честь имею! Поэтому и направляю данный материал.

ord-ua.com

четверг, 22 мая 2014 г.

Обыск в офисе «Вестей»: За 3 дня до выборов каратели взялись за неугодных журналистов



Киев, Май 22 (Навигатор, Кирилл Боярин, Артемий Глазунов, Михаил Рябов) – Сегодняшний обыск в офисе редакций оппозиционной газеты «Вести» и журнала «Репортёр» в Киеве – настоящая карательная операция против неугодных журналистов. Показательно, что вожди Майдана решились на неё за три дня до назначенного ими избрания нового президента. Атака на неудобную прессу – еще один аргумент в пользу сомнительной легитимности выборов, считают опрошенные эксперты.


Финансирование «Вестей» и «Репортёра» в Киеве долгое время связывали с Россией, откуда не так давно перед запуском проекта вернулся руководитель холдинга Игорь Гужва. Издания приписывали также куму российского президента Виктору Медведчуку. Несколько раз украинские патриоты даже проводили специальные акции с призывом к бойкоту вражеского «боевого листка» (не понимая, что, тем самым, лишь работали на популярность ненавистной им газеты).

Однако за три дня до выборов новым украинским властям зачем-то потребовалось пойти на «Вести» в лобовую атаку. Обыск, как объяснялось гражданам, проводится в рамках расследований злоупотреблений беглого олигарха Сергея Курченко, близкого к «Семье» Виктора Януковича. Оказалось, что именно Курченко, а не Кремль спонсировал вредную для нынешних властей газету и журнал.

И тут показательно поведение журналистской тусовки Киева. Многие из «боровшихся с цензурой» во времена Януковича нынешний обыск приветствовали, оправдывая это необходимостью борьбы с органом пропаганды Антимайдана.

«Идёт война — в том числе, и медиа-гражданская. На любой войне противника либо уничтожают, либо берут в плен», — комментирует политолог Семён Уралов.

«Забудьте о том, что есть демократия, — это самая настоящая террористическая диктатура. Забудьте о том, что есть свобода слова, — есть только цензура и националистический мейстрим. Забудьте о том, что есть журналисты, — есть только пропагандисты. Забудьте о том, что есть парламентский комитет по свободе слова во главе с Томенко – за последний месяц ни одна жалоба СМИ, поступившая к нам, рассмотрена не была», — сокрушается «регионалка» Елена Бондаренко. (Впрочем, ей бы вспомнить свои же высказывания двухлетней давности, когда Бондаренко ради борьбы с «невыгодным газовым контрактом» заявляла о готовности объединяться хоть со «Свободой»).

«Это очередной гвоздь в гроб со свободой слова, некогда существовавшей на Украине. Мы все понимаем, что преследование «Вестей» — это очередное звено в кампании третирования независимых СМИ, которая началась еще в дни Евромайдана и стала абсолютной после его победы. Януковича называли «душителем свободы слова», но если бы он позволил себе хотя бы сотую долю того, что творит в отношении СМИ нынешняя власть, то он уже был бы персоной «нон-грата» во всех западных державах», — отмечает политолог Владимир Корнилов.

«Такие действия свидетельствуют о том, что никакой свободы слова и прессы в Украине не существует. Безусловно, в стране устанавливается достаточно жесткий информационный диктат, цель которого – не допустить никакого инакомыслия. Я только с этим связываю подобные действия», — говорит депутат Верховной Рады коммунист Александр Голуб.

«На страницах издания можно высказывать свое мнение или описывать события, не оглядываясь на нынешнюю власть. Поскольку цивилизованными методами переломить мнение редакции и журналистов невозможно – вступить в диалог, опровергнуть и т.д. — нынешняя власть явно решила просто заткнуть им рот. Старым и проверенным способом – натравив проверки и арестовав счета и активы. Мало того, был организован стандартный «рейдерский вход на объект» в виде «маски-шоу» — без предъявления каких-либо документов неизвестные лица просто захватили редакцию. И о какой свободе слова мы говорим? О каких демократических достижениях? На моей памяти подобные ситуации были только с проБЮТовской газетой «Вечерние Вести». Но даже тогда была соблюдена вся юридическая процедура. А в ситуации с «Вестями» мы можем наблюдать полный беспредел. Как говорится – «мыздобулы»…», — размышляет Захар Чистяков, глава агентства PRiZ, что специализируется на недружественных поглощениях.

Эксперты отмечают, что атака на «Вести» и «Репортёр» — очередной крайне тревожный сигнал накануне объявленного дня голосования на выборах президента.

«Я думаю, что это еще один тревожный сигнал не только на фоне предстоящих выборов, но и вообще на фоне всей жизни в Украине», — говорит социолог Евгений Копатько.

Он отмечает беспрецедентный уровень насилия в этой избирательной кампании, что серьезно осложняет ее проведение. «Все видели вандализм по отношению к рекламным плакатам. Но того, что делается в отношении кандидатов в президенты, не было никогда за всю историю президентских выборов в этой стране. Раньше были в худшем случае угрозы», — напоминает социолог.

«Те, кто пытаются провести «легитимные выборы», отрезают все возможности для того, чтобы шла какая-то критика или даже объективная информация по поводу избирательной кампании. Многие депутаты сейчас лишены возможности публиковаться, что, по сути, нарушает Конституцию и закон о выборах. Я считаю, что данная ситуация встроена в общую систему для того, чтобы блокировать объективное освещение выборов», — признает политолог Александр Булавин.

Навигатор

Началась процедура ликвидации "Реал Банка" Курченко


Фонд гарантирования вкладов физических лиц на основании решения Национального банка Украины начал процедуру ликвидации "Реал Банка", принадлежащего харьковскому бизнесмену Сергею Курченко, передает УНИАН.
"В соответствии с постановлением правления Национального банка Украины от 21 мая №295 "Об отзыве банковской лицензии и ликвидации "Реал Банка" исполнительной дирекцией Фонда гарантирования вкладов физических лиц принято решение от 21 мая №34 о начале процедуры ликвидации "Реал Банка", - говорится в сообщении фонда.

В Фонде говорится, что вкладчики банка с 28 мая по 9 июля включительно могут обращаться в учреждения "УкрСиббанка", который является агентом фонда, для получения гарантированной суммы возмещений по вкладу. Выплаты после этой даты будут проводиться на основании индивидуальных письменных обращений в фонд до дня внесения записи о ликвидации банка как юридического лица в Единый государственный реестр юридических лиц.
Так, требования кредиторов банка принимаются в течение 30 дней со дня опубликования в газетах "Голос Украины" и "Урядовый курьер" объявления об отзыве банковской лицензии и ликвидации банка.

Напомним, харьковский бизнесмен и аферист Сергей Курченко объявлен в международный розыск за завышение объемов реальных потребностей газа и продажу избыточный газа коммерческим структурам для последующей продажи на газовых автозаправках

Обозреватель

Обращение редакции информационного агентства Издато к Петру Порошенко!




Коллектив конфликтного информационного агентства Izdato.Net на предстоящих президетских выборах всецело поддерживает одного кандидата - Петра Порошенко!

Наша редакция настолько прониклась духом предвыборной кампании нашего любимого кандидата, что готова предложить весь свой ресурс Петру Алексеевичу.

Уважаемый Петр Алексеевич Порошенко, гоните в шею ваших придворных политтехнологов! Эти неблагодарные, узколобые творческие евнухи сосут из Вас шоколадные доллары, пытаясь надуть Вас, продавая Вам идиотские программы, слоганы и мимические морщины, которые, якобы, принесут Вам всенародную любовь и признание. Мало Вы лазили под градом камней на трактор? Мало штурмовали во время Оранжевой революции баррикады в Донецке, раздавая подзатыльники нерадивым сотрудникам Вашего телеканала, которые не соизволили запечатлеть Ваш подвиг?

Мы готовы работать с Вами практически бесплатно! Вы близки Нам по духу и мировосприятию. Вся наша редакция живет, вдыхая сладкий запах успеха фабрики Рошен по дороге в офис Издато, и обратно ежедневно утром и вечером.

Петр Алексеевич, давайте объединимся!

Порошенко и Издато - вот залог не только избирательной кампании, но и последующей деятельности Президента Украины Петра Порошенко! П и Издато жити по-новому! Вместе мы сможем многое! Незадорого!

С Уважением к Вам, будущему Президенту Украины.

Izdato.Net

вторник, 20 мая 2014 г.

Кто стоит за украинской газовой фирмой "Бурисма"?

Кто стоит за украинской газовой фирмой "Бурисма"?

Сын вице-президента США Хантер Байден работает в совете директоров украинской энергетической компании, имя владельца которой держится в секрете, словно государственная тайна.



Президент США Барак Обама, вице-президент Джо Байден и его сын Хантер Байден

На кого работает Хантер Байден? Этот вопрос весьма живо занимает мировые СМИ с тех пор, как 14 мая стало известно, что сын вице-президента США в апреле вошел в совет директоров украинской газовой компании Burisma Holdings. Вместе с ним там заседает и бывший президент Польши Александр Квасьневский. Правда, его портрет появился на сайте фирмы лишь 16 мая, хотя польский политик пришел в "Бурисму" еще в январе.
В то время президентом Украины был Виктор Янукович. С ним Квасьневский по поручению Европейского парламента вел до этого переговоры об освобождении из тюрьмы бывшего украинского премьера Юлии Тимошенко. В совет директоров "Бурисмы" входят еще два американца и два гражданина Кипра.
Явные признаки смены собственника
В 2013 году в топ-менеджменте компании произошли серьезные перестановки. Сегодня оперативное руководство осуществляют четыре молодых украинца. Почти все они, поднимаясь по карьерной лестнице, какое-то время работали в России.



Александр Квасьневский

Все это указывает на недавнюю смену собственников, но "о ней просто не сообщалось", отметил в интервью DW директор киевского Центра исследования энергетики Александр Харченко.
Эксперт убежден: "Бурисма" - фирма с немалым потенциалом. Аналогичной точки зрения придерживается и Геннадий Кобаль, аналитик киевского нефтегазового консалтингового центра Newfolk. "Она застолбила за собой хорошие месторождения", - пояснил он DW.
Тем, кто хотел бы побольше узнать о Burisma Holdings, необходимо набраться терпения и запастись временем. Скромный сайт фирмы сообщает, что компания была основана в 2002 году и является сегодня "одним из крупнейших независимых производителей газа" на Украине. О собственниках - ни слова.
Газовый барон из обоймы Виктора Януковича
Заниматься контактами со СМИ "Бурисма" поручила лондонскому пиар-агентству Bell Pottinger. Один из его основателей, лорд Тимоти Белл, был в свое время советником как британского премьера Маргарет Тэтчер, так и российского президента Бориса Ельцина. В последнее время к услугам агентства обращались, в частности, супруга президента Сирии Асма Асад и правительство Беларуси. Письменный запрос DW по поводу "Бурисмы" Bell Pottinger оставило без ответа.
 Добыча газа в Полтавской области
Примерно треть своей потребности в газе Украина покрывает за счет собственных месторождений
Собирая информацию об этой компании в украинских СМИ, наталкиваешься на хитросплетение всевозможных фирм, которые в большинстве своем зарегистрированы на Кипре. При этом наиболее часто всплывает имя Николая Злочевского. Похоже, этот 47-летний бизнесмен и есть подлинный владелец фирмы - или, во всяком случае, был им до недавнего времени.

Примерно треть своей потребности в газе Украина
покрывает за счет собственных месторождений

Карьеру в нефтегазовом секторе Злочевский делал с начала 90-х годов прошлого века. К 2013 году его состояние, по оценкам украинского журнала "Корреспондент", достигло 238 миллионов долларов. Широко известна его любовь к автомобилям Rolls Royce и Bentley. Злочевский был депутатом Верховной рады, с 2010 по 2012 годы возглавлял министерство экологии и природных ресурсов, затем перешел на должность заместителя секретаря Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) Украины. У него были прекрасные связи в окружении Виктора Януковича.
Николай Злочевский знает, но молчит
Осенью 2013 года Николай Злочевский утверждал, что не является владельцем "Бурисмы". Одна из его помощниц заявила тогда, что он продал компанию. Какие-либо документальные подтверждения этому не известны. В качестве возможных покупателей называют двух известных украинских олигархов: Игоря Коломойского и Виктора Пинчука. У Коломойского сейчас больше политического влияния. После свержения Януковича он был назначен губернатором Днепропетровской области. Пинчук давно дружит с Александром Квасьневским и, как говорят, имеет хорошие связи в руководстве Демократической партии США президента Барака Обамы.
Запрос DW о возможной покупке "Бурисмы" в окружении Коломойского оставили без ответа. А в Фонде Пинчука отвечать на этот вопрос отказались/

Установка по добыче сланцевого газа в Харьковской области
Европейский концерн Shell взялся за добычу сланцевого газа в Харьковской области
По оценкам экспертов, Украина покрывает примерно треть своих потребностей в газе из собственных источников - от 15 до 20 миллиардов кубометров. Основную часть добывают государственные компании, однако доля частных фирм растет. Геологи надеются найти новые крупные месторождения, особенно на востоке страны. Но для их освоения Украине нужны западные технологии.
Так что появление Хантера Байдена и других американцев в совете директоров "Бурисмы" - далеко не единственный пример расширяющегося сотрудничества между Украиной и США в энергетической сфере. В 2007 году, к примеру, американская компания Vanco выиграла тендер по освоению газового месторождения у берегов Крыма в Черном море. Правда, позднее сделка была аннулирована правительством Юлии Тимошенко, поскольку Vanco передала свои права другой фирме, за которой якобы стояли бизнесмены из Восточной Украины и России.
Чем Квасьневский хуже Шрёдера?
При Викторе Януковиче Киев весьма активно пытался привлечь в нефтегазовый сектор страны крупные американские и международные корпорации. В конце 2013 года с компанией Chevron был подписан контракт о добыче сланцевого газа в Западной Украине. Договор о газодобыче у берегов Крыма с другой американской компанией, Exxon Mobile, не состоялся из-за активных протестов на Майдане.
КОНТЕКСТ

Сын вице-президента США вошел в совет директоров украинской газодобывающей компании
Джо Байден поддержал Украину и словом, и делом
Киев: курс на энергонезависимость от Москвы
Киев жмет на сланцевый газ
Новая должность Хантера Байдена могла и не вызывать столь бурной общественной реакции, если бы не тот факт, что о назначении стало известно спустя несколько недель после состоявшегося 22 апреля визита в Киев его отца, вице-президента США Джо Байдена. Сразу же возникло ощущение откровенного кумовства. DW не удалось получить комментарий на этот счет ни от "Бурисмы", ни от госдепартамента США. В Вашингтоне ссылаются на заявление Белого дома, в котором подчеркивается, что Хантер Байден - частное лицо.
Александр Квасьневский, в свою очередь, заявил в одном из интервью, что не видит никаких проблем в своей деятельности в совете директоров компании "Бурисма". Так же, как бывший канцлер Германии Герхард Шрёдер (Gerhard Schröder) не считает проблематичной свою работу в контролируемой Россией газовой компании Nord Stream. Вот только Шрёдер перешел на новое место через несколько недель после того, как покинул государственный пост, а Квасьневский - через несколько лет.

www.dw.de

пятница, 16 мая 2014 г.

В профсоюзе горняков Украины заявили о захвате здания «Донбассантрацита»

В профсоюзе горняков Украины заявили о захвате здания «Донбассантрацита»

Глава Независимого профсоюза горняков Украины Михаил Волынец рассказал о захвате административного здания государственного предприятия «Донбассантрацит». Об этом сообщает пресс-служба Конфедерации свободных профсоюзов Украины.

По его словам, вооруженные люди захватили здание в городе Красный Луч Луганской области. Он отметил, что недопустимо, когда такое происходит на одном из самых опасных производств, так как может привести к трагическим последствиям.

«Шахтерский актив обеспокоен таким развитием событий. Очевидно, горнякам придется самим защищать свои рабочие места, поскольку государство это делает неэффективно», — резюмировал Волынец.

«Газета.Ru»

В Киеве строители мостов пикетировали Генпрокуратуру с требованием посадить нардепа Мошенского

В Киеве строители мостов пикетировали Генпрокуратуру с требованием посадить нардепа Мошенского


Киев, Май 16 (Новый Регион, Дмитрий Булава)

В четверг, 15 мая, мостостроители Киева организовали пикет у здания Генпрокуратуры. Рабочие потребовали погасить задолженность по заработной плате и привлечь к ответственности нардепа Валерия Мошенского, по вине которого они сидят без денег.

«Мы пришли под Генеральную прокуратуру Украины, чтобы бороться за права рабочих, которые 10 месяцев не получают зарплату. Основное наше требование – выплатить людям заработную плату и привлечь к уголовной ответственности народного депутата Мошенского, который ранее являлся директором компании «БМК Планета-Мост», – пояснил председатель профсоюза «Трудовая Солидарность» Виталий Махеенко. – Из-за его действий правоохранительные органы не смогли изъять документы, касающиеся задолженности по заработной плате и сейчас нельзя в законном порядке подать в суд насчет выплаты денег».
Махеенко также отметил, что сумма долга превышает 2 млн. гривен.
К пикетчикам выходили представители ГПУ и пообещали разобраться в ситуации.


http://youtu.be/8kSaVgI3nJE

Рабочие были готовы поджечь шины у здания ГПУ


Участники пикета

© 2014, «Новый Регион – Киев»

четверг, 15 мая 2014 г.

Прокуратурі. Заява про злочинну схему

Прокуратурі. Заява про злочинну схему


Вінницькі освітяни та лікарі вдвадорога купують вугілля, запатентоване державними клерками з Луганщини.
«Наші гроші» уже давно подумували про те, щоби перейти до нового формату написання статей: у вигляді заяви в прокуратуру. Перевага такого тексту безумовна. По-перше, він виходить невеликим, по-друге фідбек бодай від одного читача – гарантований. Згідно з чинним законодавством.
І от нам трапилась неймовірна навіть для наших днів історія про «вінницьку схему». Цікава вона зовсім не дворазовою переплатою – до цього якраз ми звикли. А от те, що в Україні додумались запатентувати вугілля – вражає. Так що право відкрити рубрику отримала мала Батьківщина Петра Порошенка.
Тут ми опублікуємо лише короткий витяг з листа. Повну підбірку документів отримає той, кому належиться. Про відповідь повідомимо всіх.
Заява про злочинну схему
Мною, редактором «Наших Грошей» Юрієм Ніколовим, отримано електронного листа від директора ТОВ Торговий дім «Світ СР» Романа Жука. У листі наведено інформацію та копії документів, які, на мій погляд, свідчать про діючу на території Вінницької області злочинну схему із закупівлі місцевими закладами освіти та медицини вугілля за завищеними цінами.
Починаючи з 2012 року заклади освіти Вінницької області почали купувати на тендерах вугілля невідомої до цього часу марки ДГЖАКОМ. Це вугілля є сумішшю інших добре відомих на ринку марок вугілля ДГ, Г, ГЖ з високометарфізованим антрацитом або пісним вугіллям. Однак на відміну від цих марок суміш ДГЖАКОМ виявилась запатентованою (сертифіковано у 2011 році, заявка на патент подана у 2012 році, патент оформлено у 2013 році). Наявність патенту у конкретної бізнес-групи не дозволяє іншим учасникам ринку брати повноцінну участь у тендерах. Відтак відсутність конкуренції призвела до того, що вінницькі заклади освіти та медицини вже два роки купують вугілля по ціні у 1,5-2 рази вищій, ніж в решті України.
Комунальні заклади закуповують вугілля за наступною схемою.
В один лот об’єднується кілька різних видів вугілля і до цього списку додається ДГЖАКОМ. При цьому його замовляють небагато, в середньому до 10% від загального обсягу закупівлі. Однак у бажаючих виграти тендер немає можливості виграти торги, не запропонувавши ДГЖАКОМ.
Оскільки право на продаж патентованої суміші є в обмеженої кількості компаній, в результаті тендери розігруються лише між ними, переможцем же регулярно стає ПАТ «Вінницяоблпаливо».
Через обмеженість конкуренції вінницькі освітяни купують вугілля по ціні значно вищий від ринку. Наприклад, відділ освіти Вінницької РДА проводив два тендери на закупівлю вугілля. В одному з них були звичайні марки вугілля і умовна ціна на паливо різних марок склала 847 грн./т (вартість усієї закупівлі, поділена на обсяг придбаного вугілля). У другому випадку до переліку відомих марок було додано ДГЖАКОМ, і умовна ціна склала вже 1 670 грн./т. Зростання ціни досягається не тільки за рахунок високої вартості патентованого вугілля, а й значного підвищення ціни на інші марки вугілля, включених до цього лоту.
І це не найбільша ціна. Наприклад Чернівецька районна лікарня купувала вугілля у «Вінницяоблпаливо» за умовною ціною 1 886 грн./т.
Винахідниками і власниками патенту на корисну модель на паливо для комунально-побутових потреб ДГЖАКОМ (13-100) є наступні мешканці Луганської області:
Філіппенко Юрій Миколайович – з 2008 року директор ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» («УкрНДІвуглезбагачення»).
Скляр Петро Тимофійович – з 1994 року голова технічного комітету України зі стандартизації ТК-92 «Вугілля та продукти його переробки», начальник відділу випробування, дослідження та стандартизації вугілля ДП «УкрНДІвуглезбагачення».
Жарчинський Віталій Віталійович – депутат Антрацитівської міської ради від ПР, виконавчий директор КП ТПК «Данко», засновник низки підприємств: колективне підприємство Збагачувальна фабрика «Центральна», ТОВ «Перевальське гірниче товариство», ТОВ «Євролугінвест», ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна», ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», Колективне підприємство Торгово-промислова компанія «Данко», громадська організація «Асоціація вугільних підприємств».
Громадяни Скляр і Філіппенко очолюють державні підприємства, у компетенції яких знаходиться видача сертифікатів за Міжнародною системою кодифікації вугілля, проведення випробувань вугілля та визначення його властивостей.
Оскільки вугілля ДГЖАКОМ є сумішшю вугілля інших марок і зробити її неважко компанія «Світ СР» виготовила аналогічну суміш і намагалась провести його дослідження у «УкрНДІвуглезбагачення». За позитивного висновку компанія могла би продавати своє вугілля вінницьким установам.
Директор державної установи Юрій Філіппенко у відповідь заявив, що суміш фірми «Світ СР» «виготовляється за технологією, що є запатентованою в Україні, та таким чином її виготовлення є порушенням прав патентовласників». Відтак фірмою «повинно бути отримано право на використання об’єкта інтелектуальної власності». Нагадаємо, що директор державного НДІ Філіппенко є одним із співавторів та співвласників патенту на вугілля ДГЖАКОМ.
Гірничо-промислова компанія «Енергоперспектива» намагалась оскаржувати ці тендери у постійно діючій адміністративній колегії АМКУ. Однак у всіх випадках колегія АМКУ ставала на бік замовників.
З цих рішень та інших отриманих документів вбачається наступне.
Вінницькі заклади ввели практику закупівлі вугілля ДГЖАКОМ з невідомих причин, без посилань на документальні вказівки чи нормативні документи.
З питань патенту всіх охочих відправляють для спілкування з ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна». Воно надавало гарантійні листи на постачання вугілля марки ДГЖАКОМ фірмам «Євролугінвест», «Данко» та «Вінницяоблпаливо». Нагадаємо, засновником фабрики «Центральна», фірм «Євролугінвест» та «Данко» є громадянин Жарчинський, який також є одним із власників патенту.
Такі дії, на мій погляд, носять ознаки злочинної змови. Для її доведення вважаю за потрібне:
отримати пояснення від посадових осіб закладів освіти та медицини Вінницької області, які з 2012 року почали купувати вугільну суміш ДГЖАКОМ: хто і на підставі чого їм давав вказівку купувати саме цей вид вугілля?
отримати від посадових осіб Вінницької облдержадміністрації: яким чином вони впливали на закупівлю вугілля місцевими установами?
отримати пояснення акціонерів та керівників фірми «Вінницяоблпаливо»: хто і за яких обставин запропонував їм зайнятись продажем суміші ДГЖАКОМ? (акціонерами є Килимнюк Вiктор Йосипович, Килимнюк Павло Вiкторович, Распутiна Леся Вікторівна, з моменту заснування «Вісника держзакупівель» у 2008 році було опубліковано дані про підряди фірми на 161,91 млн грн.).
отримати пояснення від винахідників Юрія Філіппенка, Петра Скляра та Віталія Жарчинського: з ким вони співпрацювали для того, щоб вінницькі заклади освіти та медицини перейшли на закупівлю запатентованої вказаними громадянами вугільної суміші ДГЖАКОМ?

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

У Сквирі закривають хлібзавод. Хто лобіює “Кулиничів”?

У Сквирі закривають хлібзавод. Хто лобіює “Кулиничів”?


Спільник банди Януковича нардеп Мисик
продовжує нищити хлібозаводи на Київщині і за нової влади

Сквирський хлібозавод забезпечує якісним хлібом та хлібобулочними виробами все місто Сквира та Сквирський район. Тут працює дієздатний трудовий колектив, який нараховує понад 120 людей.

За рік виробляється більше 2-ох тисяч тонн хлібобулочних виробів 40 різних найменувань. Щодня операціоністи заводу отримують замовлення від понад 130 точок продажу продукції в місті та районі.

Проте нещодавно громада міста отримала несподівану та неприємну звісту – завод закривають його власники.

6 травня відбулося засідання Громадської ради при райдержадміністрації, яке провела її голова К.Ф. Бондарчук.

За інформацією, що розміщена на сайті Сквирської РДА , під час засідання було заслухано  директора підприємства О.М. Рибака, який розповів, що на зборах акціонерів 22 квітня цього року прийнято рішення про консервацію основних засобів та реорганізацію дочірніх підприємств шляхом перетворення до кінця 2014 року.

Це, зрозуміло, може означати повну ліквідацію заводу. Без роботи залишаться 105 чоловік, а споживачі району – без хліба, на який є попит. Особливо – на формовий «Дорожній», питома вага якого в загальному обсязі виробництва становить понад 80%.

Члени ради допитувались у директора, що ж стало причиною прийняття такого рішення? Відповідав:

«Публічне акціонерне товариство «Київхліб» – власник. Воно викупило усі акції, і акціонери вирішують, як далі забезпечувати виробництво, в тому числі й на Сквирському хлібозаводі. У 2012 році підприємство працювало зі збитками, які ПАТ покрило. Торік вийшли на незначні прибутки. Подорожчання борошна, енергоносіїв, конкуренція на ринку реалізації продукції – ті чинники, які сьогодні впливають на фінансові потоки, що забезпечують життєдіяльність підприємства. Колектив вживає заходів. Ми маємо розширену мережу постачання хлібобулочних виробів – Сквирський, Володарський, Тетіївський, Білоцерківський, Васильківський райони Київської області, Попільнянський, Ружинський – Житомирської, Козятинський, Погребищенський – Вінницької, Звенигородський і Жашківський – Черкаської. Але такий виробник-гігант як торгова фірма «Кулиничі», що у Васильківському районі, практично охоплює й забезпечує своєю продукцією Київську область та сусідні, куди й поставляються наші вироби. Якщо в нашому районі ще домінує сквирський хліб, то в інших превалюють кулиницькі вироби. Відкрився ще й столичний хлібозавод в селі Ново-Петрівці (Київщина), який також активно заповнює цю нішу на ринку реалізації хлібобулочних виробів. Ці два заводи поставили менші за потужністю підприємства ПАТ «Київхліб» в ситуацію, що веде до зниження обсягів виробництва, економічного спаду об’єднання. Тому й постало питання консервування дочірніх підприємств. Якщо ПАТ міг раніше нас підтримувати, то сьогодні має свої немалі проблеми. Загалом у Сквирському районі реалізують хлібобулочні вироби понад 5 виробників. А впливати на підприємців, які торгують ними, можна лише за рахунок конкуренції на ринку та якості. Іншого шляху нема. Якщо свідомість наших споживачів перелаштується на придбання продукції свого заводу, тоді можна сподіватись на фінансове покращення. Навіть нещодавнє підвищення ціни на хліб на 40 копійок не додає надії».

О.М. Рибак підтвердив, що із 9 заводів, що входили до складу ПАТ як юридичні особи, залишились тільки Сквирський, Фастівський, Білоцерківський і Макарівський.



Торік Сквирським хлібозаводом вироблено 2823 тонни хлібобулочних виробів. Понад 50% продукції у торговельну мережу, що налічує понад 280 точок, доставляється транспортом підприємства. Мають можливість працювати й за непередбачених ситуацій в автономному режимі, оскільки будь-коли можна перейти на використання рідкого палива замість газу.

Міський голова Сквири  В.Г. Писаренко підкреслив, що хлібозавод завжди йде на співпрацю, і якщо допустити припинення його роботи, відразу відчуватимуться проблеми у забезпеченні населення соціальним хлібом. Постачається  він бюджетним організаціям – закладам освіти, охорони здоров’я. А найголовніше – створені робочі місця, що для міста викличе напругу, якщо завод перестане діяти.

Після тривалих дискусій було підтримано пропозиції надіслати звернення і трудового колективу, і влади, і Громадської ради до Прем’єр-міністра України А.П. Яценюка, голови Київської облдержадміністрації В.М. Шандри, голови Київської обласної ради М.В. Бабенка, голови правління ПАТ «Київхліб» В.В. Череди.

Останнім на засіданні Громадської ради розглянуто питання розширення її складу у зв’язку з утворенням нових громадських організацій – ГО «Народна рада м. Сквири», районної Народної ради, Самооборони, районної організації ветеранів МВС тощо. Їхнім представникам запропоновано подати секретарю Громадської ради заяву та копії реєстраційних документів.

7 травня у залі засідань районної ради з ініціативи члена Народної ради м. Сквири Н.М. Рудніченко та її голови І.П. Чернявського зібралися загальні збори громадськості й трудового колективу хлібозаводу. Знову було заслухано інформацію директора підприємства О.М. Рибака з обґрунтуваннями причин, які можуть призвести до закриття виробництва.



Присутні пропонували купувати дешевше борошно у приватників, хоч, як переконував керівник, «Київмлин» реалізує його за нижчою ціною, ніж на ринку, у приватників, навпаки, вона – вища. Також наполягали на проведенні мирної акції за участю керівництва ПАТ «Київхліб», інших високопосадовців, ЗМІ, в тому числі й провідних телеканалів України, сільських голів, депутатів усіх рівнів.

Підтримав громадськість та колектив хлібозаводу в. о.  голови Сквирської РДА І.В. Нечипоренко, зазначивши, що прямого юридичного впливу на приватне підприємство держава не має, треба йти шляхом домовленостей, а ще працювати на місці із підприємцями, населенням у плані реалізації та споживання продукції свого підприємства.

«Коли лише з’явилась інформація про намір ПАТ консервувати завод, ми почали розглядати це питання. Звернемось до губернатора, зустрінемось з головою правління ПАТ. Добре, що наші зусилля об’єднуються, а це дає надію на позитивний результат. Ми маємо у районі унікальне підприємство, яке ще з 1956 року виробляє продукцію без будь-яких домішок, якісну, смачну, його треба зберегти», – сказав він.

Тим часом понад п’ять тисяч підписів на підтримку хлібозаводу зібрали самі споживачі з ініціативи «Народної ради», долучились педагоги, лікарі району. Голова Громадської ради К.Ф. Бондарчук інформувала про підготовлені разом з колективом звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, керівництва Уряду та ПАТ «Київхліб». Одним словом, всією громадою стали на захист хлібозаводу.

P.S.  Що це за фірма “Кулиничі”, яка фактично витіснила “Київхліб”,  і в чому секрет її процвітання?  Історія появи “Кулиничів” на київському ринку хліба – лише один із найяскравіших прикладів корупції, залишеній по собі командою Партії регіонів.  Секрет непереможності “Кулиничів” саме у сприянні влади цій (рідній)  бізнес-структурі.

Ось що писала про новітню хлібну імперію “Українська правда” ще на етапі  створення “Кулиничів”.  Стаття Тетяни Ніколаєнко датована 13 вересня 2013 року.

“В Києві незабаром відкриють новий хлібозавод  і 500 нових хлібних кондитерських. Таку радісну новину оголосив прем’єр Микола Азаров на початку липня.

Скоріше за все, будуватиме новий завод компанія депутата-регіонала, яка все активніше займає хлібний ринок Києва. Не без сприяння влади.

Ще в 2011 прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що виступає за створення регіональної мережі по Україні хлібопекарської корпорації “Кулиничі”.

З того часу у виключно харківського виробника хліба з’явились заводи у Полтаві і на Київщині, на черзі будівництво в Донецьку і в Києві.

У 2012 під час виборчої кампанії на Київщини білборди Партії регіонів сповіщали, що “збудовано найбільший хлібзавод у Європі”.

Збудував його, вклавши 45 мільйонів доларів, депутат Верховної Ради від Партії регіонів Володимир Мисик, відомий широкому загалу тим, що саме за його поданням Сергія Власенка позбавили депутатського мандата.

Рекламу “Кулиничам” зробив і президент Віктор Янукович, який не лише відвідав завод, але і на всю країну прославив його “курасани з маком”.




Формально, депутат Мисик жодного стосунку до заводів марки “Кулиничі” не має. Його перший завод, Фермерське господарство “Кегичівське” оформлене на його дружину. Нові ж заводи – ТОВ “Українська-словенське підприємство “Київський обласний хлібопекарський комплекс”, ТОВ “Полтавський хлібокомбінат “Кулиничі”, ТОВ “Українська-словенське підприємство “Хлібопекарський комплекс “Кулиничівський” – на невідомих широкому загалу фізичних осіб та дві словенські фірми, які вклали в їх статутний капітал по 40 доларів.

Але хлібопекарі Києва заявляють, що їхні робочі місця знищують на догоду заводам регіонала Мисика.

Так, у червні кілька десятків хлібопекарів оголосили голодування під Кабміном, протестуючи проти закриття хлібокомбінату № 12.

Пікетувальники наголошували, що їхнє підприємство – не перше. Останнім часом в Києві уже закрили сім столичних хлібозаводів – № 1, 4, 5, 6, 7, 8, БКК. На черзі ще три – № 2, 11 і 12. Усі ці підприємства входили свого часу до об’єднання “Київхліб”.

“Нам кажуть, що це не вигідно – хліб пекти і це приводить до банкрутства. А тим не менше два гіганти, дві махіни побудували – біля Василькова “Крушинка” і у Вишгороді “Кулиничі”, –заявила тоді працівниця хлібозаводу Людмила Кваско

Коли хлібопекарів з голодування вже почала забирати швидка, з ними зустрівся заступник Олександра Попова Анатолій Голубченко і став запевняти, що влада заводи “Кулиничі” не лобіює і закривати інші заводи не буде.

Хоча рятувати “Хиївхліб” у влади Києва немає жодного стимулу.

Колись місту належав 51% цього підприємства, зараз – 17,2%. У 2006 році молода команда Черновецького шляхом додаткової емісії вкрала підприємство у міста.

Його новим власником став зять Черновецького В’ячеслав Супруненко, який 2 роки перебуває у бігах.

Якщо за Черновецького підприємство регулярно отримувало мільйонні дотації на випуск соціальних сортів хліба, то владі Попова-Гереги дотувати чужий бізнес ні до чого.

Прийшовши на посаду, Попов не виключав повернення “Київхліба” місту.

Втім, далі обіцянок справа не пішла – підприємство досі належить чотирьом кіпрським компаніям.

Так чи інакше, втративши підтримку влади, “Київхліб” почав втрачати і ринок. Тому новину від прем’єра Азарова, що в Києві збудують новий хлібзавод, “Київхліб” зустрів більш ніж насторожено.

У компанії тут же зауважили, що існуючі хлібопекарські компанії Києва вдвічі покривають потребу локального ринку, тому економічну обґрунтованість будівництва нового хлібозаводу необхідно вивчити .

Спочатку виникла версія, що “Київхліб” банкрутує один з його миноритарних власників Василь Хмельницький, щоб пустити землю під забудову. Але депутат заявив, що продав свій неконтрольний пакет підприємства ще у 2009 році, а землі заводів під елітну забудову ніяк не годяться.

Але, схоже, Київ просто “зачищали” під нового гравця з Партії регіонів.

2 липня цього року був підписаний один меморандум між корпорацією “Кулиничі” та роздрібними мережами, центральними та місцевими органами влади.

У меморандумі “Кулиничі” пообіцяли стримувати ціни на соціальні сорти хліба. Натомість Аграрний фонд постачає компанії дешеве борошно, а магазини беруть на реалізацію насамперед їх продукцію.

На підписання меморандуму не покликали інших великих виробників хліба, включаючи і тих, які належать депутатам-регіоналам.

Голова наглядової ради мережі “Фуршет” Ігор Баленко, який також підписав меморандум з “Кулиничами”, в коментарі “Коммерсант-Україна” заявив, що збільшення закупівлі продукції “Кулиничів” і скорочення “Київхліба” – результат агресивної політики з боку першої компанії.

“Кулиничі” пропонують нам дуже вигідні закупівельні ціни і умови роботи. Тому природно, що рітейлери хочуть закуповувати їх продукцію” – сказав він виданню.

Цікаво, що в день підписання меморандуму Мисик вніс у Верховну Раду законопроект про атестацію виробників хліба. Але вже наступного дня депутат проект відкликав. Напевно, “освоїти” ринок вдалося і без законодавчих змін.

Втім гендиректор хлібокомбінату “Кулиничі” Вадим Погребняк заявляє, що ніякої монополізації ринку з їхнього боку немає. Це – просто конкуренти не раді їхній активній діяльності, заявив він УП.

“21 серпня ми підписали ще один меморандум про встановлення обмежень на максимальну ціну на хліб трьох сортів. Жодне “київхлібівське” підприємство не приєдналося. Ми запрошували Фастівський, Білоцерківський, Сквирський заводи. Ніхто не приїхав. Ми підписали лише з новопетрівським комбінатом (підприємство належить екс-депутату від БЮТ Юрію Триндюку)”, – сказав Погребняк.

Він переконував, що весь галас на ринку через те, що інші заводи бояться конкуренції з ними – “бо у нас роздрібна ціна українського хліба 4.50, а у них 4.80″.

“За останні роки ми інвестували 100 мільйонів євро в будівництво заводів. Вони кажуть, що через нас закривають їхні заводи… так треба краще займатися оперативним управлінням! Спитайте, чому вони закрили Київський булочно-кондитерський комбінат? http://kiev.unian.net/ukr/detail/7945 Ми ж кондитеркою не займаємося. Хай працюють. Ринок Києва великий, для всіх роботи вистачить”, – запевняє Погребняк.

Водночас ще на початку 2012 аналітики відзначали переділ ринку хліба. І якщо він раніше мав чітко регіональне, тобто обласне забарвлення, то з 2011 ринок стає все більше “регіональним” – партійним.

Якщо в 2011-2012 найбільшу активність проявляла група Lauffer регіонала Олександра Лещинського, то тепер заводи Мисика. Наприкінці 2012 цим двом гравцям належало до 42% ринку, а з появою нових заводів “Кулиничів” регіонали можуть контролювати до половини хлібного ринку країни.

Тим часом “Кулиничі” після монопольного опинилися в центрі нового скандалу.

На початку серпня у Вишневому та Голосіївському районі Києва з’явились кілька кіосків “Кулиничів”.

У Києві “кулиничівські” кіоски встановлюють прямо у паркових зонах, що заборонено законодавством.

Тому кілька голосіївських кіосків спочатку демонтували, однак через якийсь час представники хлібокомбінату заявили, що мають договір на встановлення цих кіосків із Національним університетом біоресурсів і природокористування України, а саме – в його зеленій зоні.

Під час відвідин “Київхліба” Олександр Попов також запевнив, що до “Кулиничів” претензій нема. “У нас немає незаконно встановлених кіосків. Саме цієї компанії. Бо коли вони були встановлені…, наскільки я знаю, ми розбиралися з цим питанням, вони заключили договори оренди з землекористувачами, які мають право на цю землю. Це університет, наскільки я знаю, інші підприємства”, – заявив очільник КМДА.

Але після зауваження, що кіоски знаходяться в парку, і без дозволу Київради встановлювати їх неможливо, Попов пообіцяв, що кіоски знесуть.

На запит “Української правди” в департаменті промисловості та розвитку торгівлі КМДА повідомили, що з “Кулиничами” угод не укладали.

Але кіоски і досі стоять. І вже почали продажі. Тому, здається, в найближчому майбутньому кияни перейдуть на “регіональний” хліб.

P.P.S.  Від “Ні корупції!”  Виникає питання, хто у новій владі Київщини, сформованій після повалення Майданом Януковича-Азарова, продовжує лобіювати монополію створеного ними хлібного дітища?  

Ні корупції!

среда, 14 мая 2014 г.

Киев ежегодно недополучает 250 млн гривен из-за «серых» схем на парковках

Киев ежегодно недополучает 250 млн гривен из-за «серых» схем на парковках
    


Киев ежегодно недополучает 250 млн гривен из-за «серых» схем на парковках
Благодаря отлаженным «серым» схемам в работе КП «Киевпарктранссервис» бюджет Киева недополучает около 250 млн гривен в год. При этом в КГГА почему-то  вовсе не торопятся менять руководство и систему менеджмента  этого предприятия-монополиста.

О колоссальных потерях  для горбюджета в сфере парковки заявил руководитель общественной инициативы «Европейские парковки - европейской столицы» («ЕП – ЕС») Игорь Астахов.

«За год, согласно документам, «Киевпарктранссервис» перечислил в бюджет города всего 69 миллионов гривен. Эти поступления занижены в разы. Цифру, которую официально задекларировал «Киевпарктранссервис», может в год приносить половина парковок Печерского района. По нашим подсчетам, ежегодно около 250 млн гривен Киев недополучает, учитывая те цены, которые есть сегодня на парковки, и их количество в городе», - сообщил KV Игорь Астахов.

По его словам, основная схема концентрации «черного нала» в системе парковочного бизнеса заключается в документальном занижении количества парковочных мест.

«Последние несколько лет в Киеве работала четкая схема - человек, который хотел получить землю под парковку или стоянку, приходила в «Киевпарктранссервис» договариваться. Если реально были 100 мест, то по документам проходило 50-60. Прибыль за дополнительные места поступал вверх. В случае согласия работать по «серым» схемам, в лучшем случае приходили представители правоохранительных органов и парковку объявляли нелегальной, но в основном «Киевпарктрансервис» забирал ее и оформлял на свое СПД», - отметил Игорь Астахов.



Руководитель общественной инициативы также добавил, что сейчас ситуация с парковками и стоянками в Киеве абсолютно неконтролируемая.

«Время от времени возникают стихийные парковки и стоянки, с которыми не устают бороться жители, совершенно не контролируются реальные поступления, парковки не обеспечены охраной, и людям непонятно куда идут те немалые деньги, которые сегодня платятся», - добавил он.

Напомним, что руководителем  КП «Киевпарктранссервис» с июня 2011 года, когда за фантастические махинации с этой должности была уволена Елена Полищук, является Андрей Дудко.

Подробнее: Директор КП «Киевтранспарксервис» уволена

Как уж не раз сообщала KV, проблема пополнения горбюджета Киева за счет ночных и дневных парковок в т.ч. напрямую связаны с отказом руководства КГГА, согласно Земельному кодексу, должным образом оформлять земельные участки под эти площадки.

Отметим также, что КП «Киевпарктранссервис» окончательно сделали в Киеве монополистом в сфере предоставления услуг парковки в октябре 2011 года.

Подробнее: Киевтраспарксервис избавился от конкурентов

С тех пор столичная казна стала пополняться из этого источника лучше, чем при Полищук, но полной детенизации доходов этого КП руководство КГГА не обеспечило.

Напомним также, что вчера глава КГГА Владимир Бондаренко проявил твердость и принципиальность, уволив Владимира Федоренко с должности начальника КП «Киевский метрополитен».

фото focus.ua

КиевVласть