Александр Попов и Киевэнерго наказали рублем тех, кто вернул магазина «Сяйво» киевской общине

Высший Хозсуд решил, что все 50178, 64 гривен долга за потребленную с февраля 2010г. по сей день магазином «Сяйво» электроэнергию обязаны оплатить его бывшие владельцы, выкинутые из арендуемого помещения рейдерами еще в феврале 2010г.


 Как известно трудовой коллектив книжного магазина «Сяйво» был выброшен на улицу рейдерами из команды Леонида Черновецкого еще в феврале 2010г. Но 27.03.2013 Высший Хозяйственный обязал именно этот коллектив оплатить компании Рината Ахметова 50178, 64 гривен за электроэнергию, потребленную в т.ч. уже совершенно другими юридическими лицами.


 Данным решением, суд подтвердил ранее вынесенные решения Киевского апелляционного хозяйственного и Киевского апелляционного административного судов. Это в очередной раз продемонстрировало на сколько цинично столичная власть относится к представителям культуры. Парадокс данного судебного решения заключается в том, что именно жертвы рейдерского захвата, пожилые киевляне, посвятившие как минимум 40 лет своей жизни служению украинской книге, отныне обязаны рассчитаться за потребленную во время рейдерской блокады «Сяйво» (с февраля 2010 года по май 2011 года) электроэнергию.


 Кроме того, коллектив ООО «Книжный магазин «Сяйво», согласно решению Высшего хозсуда, должен рассчитаться и за электроэнергию, использованную с мая 2011 года по сегодняшний день уже работниками, нанятыми продавать книги в коммунальном магазине «Сяйво книги» председателем КГГА Александром Поповым. Напоминаем, что, после того, как коллектив ООО «Книжный магазин «Сяйво» в мае 2011 года выиграл дело в Хозяйственном Суде Киева, добившись отмены аукциона по продаже помещения книжного магазина компании «Абриль студио» (связана с Вячеславом Супруненко), и вернул магазин киевской общине, г-н Попов выбросил этих людей улицу. Тогда же глава столичной горадминистрации публично заявил, что коллектив книжного магазина «Сяйво» никогда не вернется в это помещение в виде арендатора и даже отказал людям в простом трудоустройстве. Теперь на тех людей, которые фактически вернули захваченный рейдерами книжный магазин в коммунальную собственность, повесили долги за электричество, которым коллектив ООО «Книжный магазин «Сяйво» даже не имел возможности пользоваться. Адвокат коллектива ООО «Книжный магазин «Сяйво» Олег Король говорит, что, по мнению Высшего хозсуда, жертвам рейдерского захвата нужно было стремительно бежать в ПАО «Киевэнерго» с просьбой о расторжении договора на электроснабжение. Мол, факт разбойного захвата магазина к форс-мажорным обстоятельствам, предусмотренным в договоре не относится.


 В результате трудовой коллектив ООО «Книжный магазин «Сяйво» оказался сегодня в совершенно нелепой ситуации: прекращение договора с «Киевэнерго» невозможно без уплаты долгов, накопленных рейдерами, а ежегодное автоматическое продления договора привело к увеличению долга, за счет потребления электроэнергии уже рабочими Александра Попова. В этой истории удивляет один банальный факт. ПАО «Киевэнерго», согласно действующей процедуре, шлет своим должникам предупреждение, после чего оперативно отключает их от энергоснабжения. Но в случае с книжным магазином «Сяйво» этого не произошло.


 Компания, принадлежащая Ринату Ахметову, в течение 2 лет (!) ежемесячно фиксировала своими актами отсутствие оплаты за потребленную книжным магазином «Сяйво» электроэнергию, но свое официальное обещание об отключении не выполнило.


 Создается впечатление, что такая избирательность, продиктована договоренности с Александром Поповым. Г-н Попов, вероятно, пытаясь уменьшить нагрузку на городской бюджет от убыточного проекта «Сяйво книги», решил в очередной раз «наклонить» многострадальный коллектив, заставив его в судебном порядке оплатить часть из накопленных коммунальным предприятием долгов!


 Константин Климашенко, Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

Столичні книгарні проти чиновницької мафії

.За 21 рік з моменту здобуття Україною Незалежності, завдяки завзятої руйнівної діяльності керманичів країни та муніципалітету Києва з обличчя столиці Європейської Держави поступово зникло 80 книгарень, що існували за часів Радянського Союзу. Сьогодні в столиці України не залишилось жодного  спеціалізованого книжкового магазину та “Букініст”.

Екскурс в історію
Березень, 2006 рік, Президент України Віктор Ющенко під тиском з боку вітчизняних книжників, видає Указ № 243/2006 «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні». Згідно з Указом, Кабмін та інші органи виконавчої влади повинні сприяти розміщенню книжкових магазинів у будівлях державної власності та встановленні пільгових ставок орендної плати за наймання в цих будівлях площ, які використовуються для продажу книговидавничої продукції.

Приміщення в центральних районах столиці – це престижна нерухомість. Але з огляду на підтримання того ж самого престижу, а також іміджу Києва, як європейської культурної столиці саме в центрі потрібно розташувати якомога більше об’єктів культурного призначення. Саме до таких належать  книгарні. В свій час це розумів навіть Кучма, ще 23 липня 1998 року підписавши Указ за № 816/98, у якому, зокрема, сказано: «Органам та організаціям, уповноваженим у встановленому порядку здійснювати управління об’єктами державної власності, вирішувати питання щодо передачі виробництвам, підприємствам книгорозповсюдження в оренду терміном не менш ніж на 10 років приміщень, в яких вони розташовані». Далі там йшлося про обов’язкову пільгову оренду для книгарень як неприбуткових організацій.

Народний Президент Ющенко погодив політику «антинародного» попередника та начебто підхопив турботливу «культурну естафету». Але ситуація з об’єктами культурного призначення продовжувала  загострюватись й,  незважаючи на всі «законодавчі пропозиції» гаранта конституції, книгарні активно продовжували «довиганяти» з їх законних приміщень. Акурат до Дня Києва  Президент отримав спеціального листа, підготовленого культурною спільнотою Києва з докладним викладенням загальної проблеми, який директор колишньої книгарні «Мистецтво» Наталя Мірошник, за дивним збігом обставин, спромоглася передати особисто в руки Віктора Ющенка й він навіть обіцяв відреагувати.

 Диво не відбулося,  безжалісну руйнівну машину не зупинили. Книгарня «Мистецтво», як й решта її іменитих попередників, назавжди зникла з обличчя Києва. Але про це пізніше.

Декілька років потому
«Методичну книгу» виганяли методично. Книгарня «Методична книга» належала до профільних, яких в Українській РСР було не так вже багато. Знаходилася вона на Подолі, на вулиці Ярославській, 30. Цю адресу знали методисти-пропагандисти не лише в Україні, а й в інших республіках колишнього СРСР. Колишній директор книгарні Любов Лещенко з ностальгією згадує черги, які вистроювалися перед входом ще до початку відкриття. Потреба в навчальній літературі не відпала і після 91-го. Щоправда, зникла державна підтримка, змінилися форми поставок та розрахунків. «Книгарня ставала приватним підприємством, правда, не прибутковим. Дехто брав кредит на розвиток, комусь вдавалося їх повернути, хтось банкрутів. Але «Методична книга» якось трималася на плаву» - розповідає Людмила Василівна, яка працює в книжковій торгівлі понад 40 років: «Зарплати, звісно, були мізерні, виторги невеликі, а тут ще Подольська адміністрація, в чиєму відомстві знаходиться книгарня, почала підвищувати орендну плату. Ми апелювали до президентського Указу, де таким, як ми, передбачалися пільги. Нам відповідали, що ми – комерційна структура. Суму 22 тисячі гривень на рік «Методична книга» потягнути не могла. А коли там дізналися, що я пенсійного віку, взагалі почали виживати зі свого місця. Єдиною можливістю  хоч якось викрутитися з безвихідної ситуації була приватизація. Але для цього потрібні гроші, яких узяти було ніде...».

Й відбулося «диво», до «Методичної  книги» заявився благодійник  В’ячеслав Кредісов, заступник Міністра оборони України та запропонував в обмін на його введення до складу трудового колективу провести процедуру приватизації приміщення книгарні,   інвестувати в «Методичну книгу» певні кошти, зробити ремонт, виплатити колективу зарплату і залишити профіль книгарні незмінним, взявши на себе покриття боргів перед постачальниками. Але з часом, отримавши «контрольний пакет», пан Кредісов негайно перепродав приміщення й книгарня розчинилась у просторі….

Одна із старіших київських книгарень - Книгарня №52 на Лівому березі - зникла одночасно з видавництвом «Українська енциклопедія». Її виселенням займалась  безпосередньо Дніпровська районна рада.

Далі, за затвердженою схемою, одна за одною у нерівній битві загинули ще десятки книгарень: Хрещатик втратив книжкові крамниці «Дружба», «Ноти», «Зміна», «Планета», з вулиці Богдана Хмельницького зникли «Технічна книга №1», «Ноти», «Перекладні видання», ліквідовано «Медичну книгу» на вулиці Льва Толстого, книгарню «Книги» на Майдані Незалежності, «Поезію» на вулиці Михайлівській, «Сузір’я» на бульварі Тараса Шевченка, «Світогляд» і «Спортивну книгу» на Великій Васильківській… І це далеко не повний перелік.
«Мистецтво» для Тетяни Ківалової
В 2004 році, в період передвиборчої президентської кампанії, коли Сергій Ківалов очолив ЦВК, його амбітна донька зажадала перенести офіс свого благодійного фонду «Віват, Феміда!» на київський Хрещатик й в поле її зору потрапила книгарня «Мистецтво», розташована за адресою Хрещатик, 24, яку без перебільшення знав весь читаючий Київ. Ця «дрібниця» не зупинила «впливових осіб» й з «Мистецтвом» повелися за вже апробованим методом.
Книгарня «Мистецтво» займала приміщення, що належить Міністерству аграрної промисловості України й на той час вже відстоювало право на існування в  київських судах. В 1996 році книгарня вийшла із системи «Київкниги» і почала працювати самостійно, але договірних умов в жодному разі не порушувала й оренду платила  справно, цей факт навіть зафіксовано в судовій справі. Тому всі суди «Мистецтво» вигравало: вигнати магазин з триповерхового приміщення на підставі несплати оренди не вдавалося. В інакший спосіб закон не дозволяв: діяв згаданий вище президентський указ. Так тривало до 2003 року, аж поки воно не перейшло в відання ДКТП «Хрещатик». Саме воно склало черговий позов до Шевченківського районного господарського суду. Позов прийняв у роботу прокурор С. Нечипоренко, який, до речі, не приховував своїх родинних стосунків із «легендарним» головою ЦВК Сергієм Ківаловим. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва  від 4 грудня 2003 року цей позов був задовільнений (Справа №20/604), хоча законних підстав на це не було. Наталя Мірошник, тоді ще  працівник «Мистецтва»,  ділиться спогадами: «Згідно з Законом України – Господарським процесуальним кодексом припис про виселення готується після та згідно з рішенням апеляційної інстанції, крім того ми мали право оскаржувати  це рішення й в касаційній інстанції. Ми ініціювали розгляд справ у Господарському суді м. Києва (відповідне рішення щодо виселення книгарні «Мистецтво» було підготовлене заднім числом  01.10.2003 р.), далі в Київському апеляційному суді (відповідне рішення щодо виселення книгарні «Мистецтво» було підготовлене заднім числом та прискореними темпами 28.10.2003 р.) та Вищому Господарському суді України. Так, зрозумілими обставинами суди ми не виграли. Але, остання судочинна інстанція до якої ми звертались – Вищій господарський суд задовольнив позов Прокурору Шевченківського району Сергія Нечипоренко про виселення книгарні «Мистецтво» 23 березня 2004 року.  Проте, уже 24 грудня 2003 року був готовий припис про виселення, й 26 грудня, буквально за два дні, що теж суперечить Закону України про виконавче впровадження та Закону України про державну виконавчу службу судові виконавці виселили три поверхи книгарні в один день! Літературу та ікони пакували ногами, і все відбувалося на очах народного депутата від НУ-НС Бориса Безпалого. В той же день сюди вселився благодійний фонд «Віват, Феміда!». Договір оренди укладався з Одеською юридичною Академією, інтереси якої представляла Тетяна Ківалова.

Добре, на прохання викинутих на вулицю книгарів відгукнувся колишній депутат Київської міської ради, власник декількох напівпідвальних приміщень, розташованих в центрі Києва, який безкоштовно виділив під зберігання вивезеного майна книгарні «Мистецтво» один з об’єктів своєї власної нерухомості. Зі зрозумілих причин імені цього «щирого самаритянина» я викривати не буду, бо допомога з його боку була дійсно благородною та своєчасною. «До сьогодні в мене перед очима стоїть панорама битви «благодійників  «Феміди» з книжками та іконами», розповідає колишній міський чиновник : «Саме в канун Нового року тодішня директорка книгарні «Мистецтва» Неля Васильєва звернулась до мене про термінову допомогу, мовляв, книгарню терміново виселяють и вимагають вивезти майно. Я зрозумів,  що за всім цим стоїть СОБАКОВОД». Але ж саме Неля Васильєва й злила книгарню, особисто домовившись за гроші з СОБАКОВОДОМ». (примітка автора:  дивно, але екс-чиновник  під час розмови ніяк не міг пригадати прізвище винуватця падіння книгарні «Мистецтва». Але дуже чітко пояснив етимологію походження дивакуватого прізвиська –  СОБАКОВОД, яким Сергія Ківалова охрестили колеги  під час роботи в органах міліції. Виявляється, на початку своєї карколомної кар’єри Сергій Ківалов займався дресируванням  міліцейських собак.

Далі почалося найцікавіше. Саме тут, на третьому поверсі колишньої книгарні «Мистецтво»,  було розташовано славнозвісний транзитний сервер! Це відомо не лише з публікацій преси, а й з офіційних заяв СБУ. Ось, виявляється, для чого треба було викидати на вулицю книжки. Після «помаранчевої» перемоги магазин вдалося відсудити назад. «Ківаловці» встигли зробити там ремонт на $ 200 тисяч, і, звільняючи приміщення, розкурочили  його, відриваючи навіть бильця від перил та унітази. Проте на цьому митарства «Мистецтва» не закінчилися. Плекаючи надію на повернення, колектив магазину неодноразово писав листи до регіонального Фонду Держмайна. І щоразу отримував відмову після довгих місяців очікування, хоча закон вимагає давати відповідь упродовж 30 календарних днів. Магазин пустував, але таке місце довго не стоїть без діла. 15 листопада 2005 року таке собі ТОВ «Євро Альфа Експерт» просить надати їм приміщення на Хрещатику, 24, в оренду, а вже 28 грудня отримує дозвіл й заїжджає. Інших претендентів на оренду приміщення його власник ДКТП «Хрещатик» не розглядав. Врешті виявилось,  що ТОВ «Мистецтво» навіть не повідомили про кулуарний конкурс щодо оренди приміщення колишньої книгарні.

Й,  увага, найцікавіше: остаточно права на приміщення книгарні «Мистецтво» Благодійний фонд «Віват, Феміда!» програв у Вищому господарському суді України 23 січня 2008 року (Справа №3/505). Саме тоді договір оренди для Фонду був визнаний недійсним та він мав бути виселеним з приміщення книгарні  через майже 4 роки після ганебного побиття унітазів та фактичного виїзду Фонду з приміщення книгарні «Мистецтво» . Ось вам й «рикошет Феміди».

Епілог
Чи здатне повернутись колесо історії?
6 січня 2011 року, дежавю,  черговий український Президент Віктор Янукович підписує Закон України № 2778-VI "Про культуру". Закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей  і спрямований на забезпечення доступу до них". Й згодом, до Всесвітнього дня книги та авторського  права, 21 квітня 2011 року Верховна Рада України ухвалює закон «Про внесення змін до статті 2 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо заборони приватизації приміщень, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва.

Знову турботливі руки керманича України підхопили культурні надбання нашого народу та лагідно  понесли в майбутнє. Аби б це так. За останніх два роки  все,  що не встигли знищити попередники, нова влади перетерла своїми ненажерливими щелепами з неймовірною силою. В тартарари полетіли театри, кінотеатри, книгарні, бібліотеки, музеї  й майже останній  парус «Книгарні Сяйво»  трепече на вітру в пошуках вітрів Перемоги. Але ж, другий рік поспіль одна із старіших київських книгарень «Сяйво»  продовжує нерівну боротьбу із свавіллям чиновників та рейдерів, здатних одним розчерком пера підписувати Закони та Укази й абсолютно нездатними відповідати за свої обіцянки. Українська культурна спільнота, київська громада, вітчизняні ЗМІ другий рік підтримують та співчувають команді відчайдушних книгарів, яки кинули виклик ненажерливим монстрам й з нетерпінням очікують неминучу Перемогу «сяйвівців» над рейдерами та крадіями.
Президент України Віктор Янукович проголошує 2012 рік   роком культури та відродження музеїв та водночас віддає Києво - Печерську  та Почаївську Лаври  московським попам, а перлину Київської Русі Софію Київську прирікає на знищення. Чергове лицемірство та й годі.

Українці, хіба не час нам об’єднати зусилля та врешті  повернути вкрадене, знищене, напівзруйноване, адже є прецеденти довготривалої, нерівної, але ж звитяжної боротьби культурної спільноти з знищувачами – крадіями –рейдерами – корупціонерами, по крупицях зібрати потужні культурні надбання українського народу, що ідентифікують націю та виховують покоління патріотів.

Володимир Пир’єв, сообщество Рейдерство в Украине

Ярослав Кендзьор: Я не вірю жодному слову Ківалова

.10 лютого 2012 року, впродовж роботи Шостого скликання Верховної ради України Сергій Ківалов проголосив про своє звернення до Генерального прокурора України, голови Київської міської державної адміністрації про недопущення приватизації та незаконного захоплення приміщень книгарні "Сяйво книги", розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Червоноармійська, 6. Згідно з заявою Сергія Ківалова, провокацію готує якийсь депутат-опозиціонер, котрий, окрім того, планує облаштувати у захопленому та приватизованому за безцінь приміщенні книгарні офіс опозиційної партії.

 Багатьох представників культурної спільноти вкрай здивувала ця «патріотично» налаштована реакція Голови Комітету з питань правосуддя ВР України на підготовку чергової рейдерської атаки на книгарню «Сяйво», адже ще не канула в Лету історія – «Гід культурологічних катастроф Києва – 2004» про рейдерське захоплення та повне знищення ще однієї київської книгарні «Мистецтво», до якого причетний «захисник української культури» Сергій Ківалов.

Минуло 20 днів з моменту гучної заяви, а Голова комітету з питань правосуддя вперто не має часу та бажання врешті відкрити таємницю «золотого ключика» - оголосити імена громадських діячів, що звернулись про допомогу саме до пана Ківалова, та публічно викрити опозиційну політичну силу, яка напередодні виборів у Парламент України вирішила прикрасити свій імідж у суспільстві сюжетом про чергове захоплення багатостраждальної книгарні «Сяйво». Адже історія боротьби трудового колективу книгарні з рейдерам-можновладцями понад два роки не сходить зі сторінок та блакитних екранів вітчизняних ЗМІ.

 Тож ми вирішили звернутись за коментарем ситуації, що виникла, до заступника голови Комітету Верховної Ради з питань культури Ярослава Кендзьора, який не словом, а ділом багато років стоїть на варті культурних та історичних цінностей нашої держави.

70-річний Ярослав Кендзьор – один з трьох чинних парламентарів, які були депутатами всіх скликань Верховної Ради, починаючи з 1990 року. Весь цей період він працював у комітеті Верховної ради з питань культури і духовності, посідаючи посаду заступника голови комітету. Довго очолював львівський Рух, зрештою, у 2009-му був виключений з партії, як каже сам, за неприйняття дрейфу «тарасюківців» у бік Юлії Тимошенко. Сьогодні Кендзьор знайшов себе у складі партії «За Україну!» В’ячеслава Кириленка – політсили, яка, кажуть, має стати однією зі складових частин «нової демократичної партії». Тож саме тому і було поставлено декілька запитань:

10 лютого 2012 року з трибуни Верховної ради України депутат від Партії регіонів Сергій Ківалов проголосив про свої наміри стати на варті книгарні «Сяйво» та не допустити її чергового рейдерського захоплення. Чи вірите ви в щирість почуттів та прагнень пана Ківалова?

 Звісна річ, мене дуже здивувала така «патріотична» реакція Сергія Ківалова. Це велике лукавство і велике фарисейство. Якось, в одному зі своїх виступів з трибуни Верховної Ради, я казав про те, що сьогоднішня влада мені нагадує таких собі новітніх конкістадорів, які прийшли на нашу землю й, розуміючи, що перебування їх достатньо обмежене, хочуть залишити після себе повне згарище. Що саме я мав на увазі: всім відомі історичні факти винищувальної діяльності іспанських конкістадорів, які, прибувши на землі Північної та Південної Америки, почали винищувати все: національні цінності тутешніх мешканців-індійців. Конкістадори відверто зневажали їхню культуру, релігію, все те, що асоціювалось із життям автентичного місцевого населення. Щось подібне сьогодні робить Партія регіонів, до лав якої належить великий український «патріот» Сергій Ківалов, вони постійно та послідовно намагаються знищити українську культуру та мову. Переписати мову, переписати українську історію.

 Я працюю шість каденцій у Верховній раді, від 1990 року по сьогоднішній день, і постійно працюю в Парламентському комітеті з питань культури і духовності. Я є живим свідком того, що ми, в сьогоднішній каденції, постійно шукаємо методи задля створення опору українофобським зусиллям Ківалова, Симоненко, Колісниченко, Гринивецького, Луцького, їхнього протеже Табачника, всіх членів сьогоднішньої політичної більшості, задля того, щоб відбити їх атаки на нашу національну мову та історію. Замість плодотворної законодавчої праці в області української культури, духовності, українських національних пріоритетів колосальну частину зусиль наш комітет витрачає на боротьбу. Ми мусимо займатися руйнацією зусиль вищезазначених депутатів. Ківалов є одним з авторів та лобістів «Закону про мову», який зводиться до введення де факто «через вікно» другої державної мови – російської. Людина досі не знає української мови й пропонує двомовність. Оце як раз є ілюстрацією та свідченням його величезного лицемірства.

 Я думаю, добре знаючи історію нашого народу, нашої Держави, знаючи, яку Голгофу вона пройшла, особливо у 20-му столітті, наш народ пережив ще більш страшніші часи, ніж діяльність сьогоднішніх конкістадорів. Ми витримаємо й це, ми виживемо. З часів правління Петра Першого, в період відновлення української державності, у Російській і Радянській імперії було зафіксовано близько 200 наказів про знищення української мови. Наприклад, міністр внутрішніх справ Російської імперії Валуєв писав в своєму наказі: «большинство малороссовъ сами весьма основательно доказываютъ, что никакого малороссійскаго языка не было, нЂтъ и быть не можетъ, и что нарЂчіе ихъ, употребляемое простонародьемъ, есть тотъ же русскій языкь, только испорченный вліяніемъ на него Польши…». Сьогодні в Україні ми бачимо послідовників цієї політики. Вони відверті українофоби, які навіть не визнають культури, цінностей жодного народу, від якого вони походять, - ні єврейського, ні російського. Вони не можуть збагнути, що всі їхні намагання - це «Сізіфова праця», що ми витримаємо всі їхні атаки, а вони підуть безславно з політичної арени. Їхні нащадки будуть згадувати, як абсурдно їхні пращури, будучи громадянами нашої держави, будучи в найвищому законодавчому органі, робили все, щоби нищити цю Державу, її національну суть. Тож я не вірю жодному слову Ківалова, як й не вірю жодному слову його однопартійців.

Чи є в нинішніх політичних умовах в країні, у політичних опозиційних сил бажання та можливості здійснювати рейдерські захопленні об’єктів нерухомості, що належать державі, тим паче подібних «Сяйву», адже гучна історія книгарні другий рік поспіль не сходить зі сторінок ЗМІ?

 Я конкретно та поіменно не знаю, хто саме зазіхає на приміщення книгарні «Сяйво», але в першу чергу це можуть бути представники влади, адже з їх потурань здійснюються подібні рейдерські захоплення. При цьому, я абсолютно далекий від того, щоб вважати, що представники сьогоднішньої опозиції «абсолютно білі та пухнасті» та намагаються сприяти українському національному розвитку. В так звані національно-демократичні партії налізло стільки сміття, яке, по суті, й зруйнувало національну демократію. За для того, щоб не бути голослівним, я наведу приклад: скажіть, будь ласка, чи важко було ще в 2010 році, за часів прем’єрства великої демократки Юлії Тимошенко та президентства великого українського патріота Віктора Ющенко (в українськості котрого я не сумніваюсь), навіть докладаючи неймовірних зусиль, поставити пам’ятник Івану Мазепі - унікальній постаті української історії - у Полтаві. В той час мером Полтави був член команди Тимошенко – Андрій Матковський. До речі, народний депутат України Микола Кульчинський багато разів звертався до Прем’єр-міністра України з проханням встановити пам’ятник Мазепі, але, нажаль, жодної реакції з цього приводу не було. Це усього один із прикладів, яких я можу навести десятками, коли українські патріотичні сили, впливові персоналії нехтували національними цінностями. Тому зараз диверсія відбувається якраз на полі української національної демократії, коли це поле захопили люди, які зіпсували свою репутацію й звели нанівець цінність національної ідентичності. Вони саме й призвели до ситуації, коли люди ненавидять владу й не можуть збагнути, що ж таке - українська опозиція.

Чому ж таки така велика постать у судовій системі України, як Сергій Ківалов, в розрізі його активної «українофобної» ( з Ваших слів) позиції, акцентував свою увагу на маленькій книгарні «Сяйво»?

 Як я й казав на початку – це  звичайнісіньке фарисейство. Сергію Ківалову, як представникові Партії регіонів, це потрібно тому, що Партія регіонів постійно звинувачується у Верховній раді та з телевізійних екранів в українофобських намаганнях. Для того, щоб в розмові з журналістами обілити свою діяльність, він зобов’язаний мати протилежні аргументи, одним з котрих може стати його опікування долею книгарні «Сяйво». Історія цієї книгарні довга та гучна. Я особисто знаю «Сяйво» добрих 50 років. Ще будучи студентом у Львові, я, приїжджаючи до Києва, в першу чергу біг до цієї книгарні. Ми всі розуміємо, що якби влада вважала за необхідне зберегти цю унікальну книгарню, достатньо було б одного єдиного звернення до Голови КМДА Олександра Попова - й приміщення книгарні було б недоторканним. А реалії інші: з одного боку ідуть узгодження щодо прибирання до рук приміщень книгарні, а з іншого - проголошується її захисна позиція, звісна річ – престижне приміщення в центрі Києва.

 Я можу трактувати цю дію як звичайнісіньку облуду і лукавство пана Ківалова. З одного боку, він знищує українську культуру та мову, а з іншого - стає на захист книгарні. Не треба бути наївними по відношенню до цих мужів. Навіщо Ківалову публічно проголошувати про свою турботу та занепокоєння, адже достатньо одного дзвінка Олександру Попову на кшталт: «Шановний однопартієць, я тобі як народний депутат України, як поважна постать в Партії регіонів категорично заявляю: якщо ти не припиниш знущання над колективом книгарні «Сяйво», який до останнього відбиває своє юридично обґрунтоване право на оренду приміщення книгарні та конституційно обґрунтоване право на працю, я буду ставити перед Президентом питання про твоє звільнення з роботи як персони, що допомагає рейдерам знищувати об’єкти української культури. Ось і все.

 Це по-перше, а по-друге - сьогодні відбувається процес приватизації об’єктів національної культурної спадщини, навіть тих, що знаходяться у списку об’єктів світового значення ЮНЕСКО. Я маю на увазі бажання провладної партії віддати у приватну власність Московському патріархату весь комплекс Києво-Печерської Лаври, комплекс Почаївської Лаври, Софію Київську і багато інших українських релігійних та культурологічних артефактів, тобто вивести їх з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації. Це, справді, новітні конкістадори, які під час свого тимчасового перебування на землі українській намагаються знищити все, що може бути цінним на для нашого народу. Але я запевняю, їм цього не вдасться!

Як ви вважаєте, наступні вибори до Верховної ради України дадуть хоч якісь очікувані для українців результати?

 Я думаю, що все ж таки, не зважаючи на всі проблеми, що існують у середовищі української опозиції, Верховна Рада має стати трохи іншою та по іншому дивитиметься на Україну, на державу, яку вона репрезентуватиме тут, на вул. Грушевського, 5. Такої перемоги, яку здобула Партія регіонів на минулих парламентських виборах, таких результатів, при всіх зусиллях адміністративного ресурсу – 180 голосів, у цієї політичної сили у Верховній Раді не буде.

 Інтерв’ю провів Віктор Таранов

Рейдерство в Украине

Акція: «Кияни, разом поховаємо корупцію та рейдерство в Києві!»

Присвячена 60-й річниці з Дня заснування легендарної книгарні українських письменників «Сяйво» та 2 річниці  її рейдерського захоплення чиновниками КМДА
Сьогодні, 20  лютого 2012 року, в Києві  пройшла акція протесту, ініційована активістами громадського руху «Київський культурний трибунал» та трудовим колективом ТОВ «Книгарня «Сяйво».  Підтримали акцію і  громадські та культурні діячі України. Долучилися, також,  лідери Конгресу українських націоналістів та музиканти гурту «Топоркестра»,  які,  як завжди, вчасно потрапили в епіцентр соціального руху столиці.
У рамках акції  учасники "ховали" корупцію та корупційних чиновників. Похоронна хода почалася біля будівлі книгарні "Сяйво", яка була " по-рейдерськи захоплена"  чиновниками КМДА два роки тому й досі перебуває в полоні «чиновницьких інтриг».

 Колоритний музичний  супровід  –  похоронний марш із вкрапленнями знаменитої композиції «Мурка»,  яка так добре знайома чиновницькій  братії, додавав акції додаткового колориту і в цей похмурий лютневий день «бадьорив» перехожих киян. Попереду процесії  учасники несли бутафорську труну з написами « рейдерство»  та  «корупція»  й відзнаки, адресовані чиновникам-злодіям за їх діяльність, направлену проти суспільства та культури.

Учасники акції "ховали" чиновника Шевченківської райради Києва, який у 2009 році за хабарі організував  підпільний аукціон з продажу приміщення книжкового магазину "Сяйво";  чиновника, який разом із суддею, що порушив присягу, організував силове захоплення приміщення книжкового магазину; чиновника , який присвоїв собі перемогу ТОВ «Книгарня «Сяйво» в Господарському суді м. Києва та відкрив псевдо-книгарню під вивіскою, що носить вкрадену  назву - «Сяйво»,  та  інших чиновників- можновладців-хабарників-крадіїв-корупціонерів-рейдерів.

Після традиційного мітингу - протесту під стінами книгарні «Сяйво» (названої псевдо-власниками –  «Сяйво книгарня») , яка традиційно була зачинена на переоблік,  учасники акції вирушили колоною до будівлі Київської адміністрації, де вимагали повернути будівлю книгарні "Сяйво" законним власникам.

Прес-служба «Київського культурного трибуналу»
Рейдерство в Украине

НЕКРОЛОГ

Сьогодні, 20 лютого 2012 р., у другу річницю розбійного захоплення Книгарні “Сяйво” ми хоронимо чиновника.

Того чиновника Шевченківської райради м. Києва, який у 2009 р. організував за хабарі підпільний аукціон з продажу приміщення Книгарні “Сяйво”

Того чиновника, який разом із суддею, який порушив присягу, організував силове захоплення приміщення Книгарні. За компанію із ним були зять Черновецького Л.М. – В’ячеслав Супруненко, Денис Комарницький, Олесь Довгий, Ростислав Корнієнко та інші. Організовані ними яничари нівечили людей, по-розбійницьки захопили їх особисті речі, обладнання і книжки Товариства “Книгарня “Сяйво” на суму понад 5 млн. грн., труїли людей газом, билися з народними депутатами України тощо.

Того чиновника-вандала який, наплювавши на історичну пам’ять, без дозвільних документів зруйнував книжкову святиню зсередини.

Того чиновника, який незважаючи на виграну ТОВ “Книгарня “Сяйво” судову справу і повернення завдяки цьому приміщень киянам, брутально знехтував цим і через Олександра Пузанова повідомив “Прийнято рішення, що ТОВ “Книгарня “Сяйво” ніколи не повернеться як орендар у приміщення на вул. Червонармійській, 6, яке воно орендувало перед тим десятки років. А норми Закону виконувати недоцільно.” І це при тому, що безумовне право колективу ТОВ “Книгарня “Сяйво” повернутись орендарем у Приміщення закріплене двома Законами, підтверджено висновком провідного академічного закладу - Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України - і навіть не потребує підтвердження у Суді.

Того чиновника, який пообіцявши працевлаштувати працівників ТОВ “Книгарня “Сяйво” наплював на це і нічого не зробив.

Того чиновника, який організував передачу приміщень Книгарні на баланс Київському центру сприяння розвитку рибного господарства, який перейменували у КП “Міський магазин” і який очолила колишній співробітник бази з прийому металобрухту – Волкова Л.О.

Того чиновника, який незважаючи на шалений дефіцити бюджету Києва організував по-злодійськи незаконну витрату з кишень киян 6 мільйонів гривень на бутафорію - закупівлю друкарської машини “Ксерокс”, яка врешті-решт простоює зараз з технічних та інших причин, на ремонт приміщень, на формування статутного фонду “Київриби” (КП “Міський магазин”).

Того чиновника, який сприяв крадіжці і незаконному використанню найменування “Сяйво” на фасаді Приміщення при здійсненні КП “Міський магазин” жалюгідних непрофесійних спроб діяльності у сфері книжкової торгівлі.

І ГОРІТИ ЦЬОМУ ЧИНОВНИКУ У ПЕКЕЛЬНОМУ ПОЛУМ’Ї !

Рейдерство в Украине

730 дням рейдерської блокади книгарні «Сяйво» присвячується

.Понад два роки триває облога книгарні українських письменників «Сяйво», й зі сторінок вітчизняних ЗМІ не сходять зведення, пов’язані з нескінченими цинічними рейдерськими атаками та схемами можновладців, які вже в «другому поколінні» керівників КМДА аж ніяк не хочуть випускати з ненажерливих щелеп маленький острівець красного письменства. Водночас колектив, що працював в книгарні ще з часів радянської влади, громадські, політичні діячі, журналісти та прості кияни в жодному разі не збираються поступатись натиску чиновників-рейдерів та відчайдушно намагаються повернути колишню славу легендарній книгарні й законне право на подовження оренди приміщень книгарні ТОВ «Книгарня «Сяйво».

Громадський захисник ТОВ «Книгарня «Сяйво» - Костянтин Клімашенко

Напередодні другої річниці з дня рейдерського захоплення книгарні «Сяйво» від щирого серця хочу подякувати киянам, політичним, громадським діячам, журналістам, письменникам, поетам, художникам, всім соціально активним громадянам України та Києва, які впродовж ДВОХ чорних для української культурної спільноти років стоять на варті легендарної книгарні українських письменників «Сяйво» й разом з її відчайдушним колективом відстоюють право на існування найстарішої та останньої, розташованої в центрі столиці книжкової Мекки.

Завдяки активному та цинічному піару голови КМДА Олександру Попову, який в листопаді, нехтуючи юридично обґрунтованим правом ТОВ «Книгарня «Сяйво» на подовження оренди приміщень книгарні «Сяйво», відкрив однойменний псевдо-книжковий магазин, багато книголюбів думають, що питання книгарні «Сяйво» у Києві вирішене, кияни перемогли і храм книжкової культури відновлений.

 Але це не так!

  вересні 2009 – лютому 2010 р., використовуючи корумповану аукціонну схему Шевченківської райради і суддей Господарського суду, під егідою мера Києва Черновецького Л.М., його зятя депутата Київради В’ячеслава Супруненка, «молода команда» Дениса Комарницького, Олеся Довгого та Анатолія Чуба захопила приміщення по вул. Червоноармійській, 6 у м. Києві, яке законно і безперервно протягом десятків років орендувало ТОВ «Книгарня «Сяйво». Дійшло навіть до силового розбійного нападу організованою групою 19 лютого 2010 р. з нівеченням людей, захопленням особистих речей, обладнання і книжок Товариства на суму понад 5 млн. грн., труїнням людей газом, сутичкам з народними депутатами України тощо.

 Після того, як колектив ТОВ «Книгарня «Сяйво» виграв у 2011 році у судах різної підвідомчості низку справ (насамперед № 36/20) і повернув громадянам Києва вкрадене у 2009 р. через підпільний аукціон приміщення Книгарні по вул. Червоноармійській, 6,  воно знову було відібране у Товариства, яке є де-юре єдиним законним орендарем цього приміщення (відповідно до науково-експертного висновку Ради науково-правових експертиз Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 2.11.2011 р. № 126/155-е).

 Схему нового захоплення у 2011 р. розробили і реалізували чиновники КМДА за вказівкою Голови КМДА Олександра Попова і участю його заступника – юриста Олександра Пузанова, його підлеглих та депутатів Київради, які перейшли під управління команди Попова з команди блока Черновецького.

 В результаті чого:
- у приміщенні Книгарні по-вандальськи зруйновано історико-архітектурну частину (загальновідому «Ятку письменників»);

 - без проектно-дозвільної документації здійснене перепланування приміщення, зроблений «окозамилювальний гламурний» ремонт;

 - приміщення передано на баланс Київському центру сприяння розвитку рибного господарства, який перейменували у КП «Міський магазин» і який очолила колишній співробітник бази з прийому металобрухту – Волкова Л.О.;

 - вкрадено і незаконно використовується торгівельний знак «Сяйво» на фасаді Приміщення;

 - при шаленому дефіциті бюджету Києва 2011 р., з порушенням встановленої процедури, виділений за рахунок киян багатомільйонний кошт на закупівлю друкарської машини «Xerox», яка врешті-решт простоює, на ремонт приміщень, на формування статутного фонду КП «Міський магазин»;

 - Олександром Поповим та його підлеглими широко розрекламована можливість друкувати будь-яку з мільйонів книжок, що знаходяться в пам’яті машини «Xerox», насправді виявилась пшиком – ця можливість стосується лише книжок, виданих понад 75 років тому в Америці, електронні версії яких знаходяться на сервері компанії Google;

 - вчиняється тиск на суди для унеможливлення повного відновлення справедливості стосовно порушених прав ТОВ «Книгарня «Сяйво», підтверджених науково-експертним висновком вищого академічного закладу України в галузі права;

 - у цей же час блокується розслідування кримінальної справи і повернення ТОВ «Книгарня «Сяйво» і окремим громадянам розбійницькі захоплених у них майна, документів, книжок, обладнання та іншого на суму понад 5 млн. грн.;

 - розрекламовані заяви Олександра Попова і його заступників про працевлаштування усіх членів трудового колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» у КП «Міський магазин» виявились порожніми лицемірними обіцянками.

 При цьому, створена за вказівкою Олександра Попова, для проформи, в листопаді 2011 р. Опікунська рада КП «Міський магазин», абсолютно нічого не робить для поновлення законності і налагодження ефективної роботи Книгарні.

 Більше того, керівництво КП «Міський магазин», псуючи імідж історичної книгарні «Сяйво», під вкраденою вивіскою «Сяйво» веде справи у книготорговельній сфері непрофесійно, фактично демонструючи неспроможність налагодити прибуткову і соціально-культурну, важливу для киян діяльність у сфері розповсюдження української книги.

 Останні події свідчать про те, що за цілеспрямованої діяльності КП «Міський магазин» контакти з видавцями не встановлюються, договори не укладаються – усе робиться задля того, щоб довести книгарню до стійкої неплатоспроможності і, вочевидь, повторно продати (передати в оренду, перепрофілювати...) приміщення «потрібним людям» з провладної команди, недуже переймаючись необхідністю дотримання законності. Новостворена структура публічно попирає права трудового колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» на оренду приміщень книгарні «Сяйво», зафіксовані висновком Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

 Ситуація, що склалась з книгарнею «Сяйво», на жаль, непоодинока й останнім часом - тенденційна. Ще ніколи з такою неймовірною швидкість з обличчя тисячолітнього Києва не зникала шалена кількість об’єктів культурного спрямування.

 Як і більшість свідомих киян, сподіваюсь, що цей рік – рік чесних виборів керманича Києва, нарешті, зможе припинити військові дії, направлені на знищення архітектурних пам’яток, руйнування історичних вулиць, будинків, музеїв, кінотеатрів, театрів, бібліотек, виселення видавництв, галерей та книгарень. Врешті, здоровий глузд має перемогти й поняття рейдерство, корупція, махінація, що останнім часом міцно закріпились в асоціативному ряду поруч з коментарями патових ситуацій, що склались з садибою Казанського, музеями і майстернями Лаври, Щекавицею, будівництвом на вул. Гончара, підмурками Десятинної церкви, київським зоопарком, реставраційними роботами на Андріївському узвозі, капелою Ревуцького, книгарнею «Сяйво» та багатьма іншими об’єктами історичного та культурного призначення, з часом, зітруться із свідомості киян, й наше чарівне, тисячолітнє місто поверне собі колишню славу найкрасивішого міста старої Європи.

 Від всієї души розраховую на подальшу підтримку соціально-активної громадськості й впевнений в тому, що прогресивні політичні сили України розрубають рейдерський вузол, професійно сплетений невігласами та знищувачами національних цінностей, справедливість переможе, й професіонали, які, за понад 35 років своєї діяльності в книгарні «Сяйво» заслужили повагу і добру репутацію, матимуть можливість продовжити любиму справу та отримають юридично обґрунтоване право на роботу в книгарні «Сяйво», яку вони орендували багато десятиліть.

Ігор Луценко – журналіст, активіст громадського руху «Збережи старий Київ»

В юридичному контексті дії керівництва КМДА по відношенню до колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво», як і решту дій, слід вважати нелегітимними. Це випливає з нелегітимності самого нинішнього формального очільника КМДА. Власне, так зване «повернення у комунальну власність» Сяйва є спробою цієї посадової особи набути хоч якоїсь легітимності в очах киян. Для будь-кого, хто уважно спостерігав цей сюжет зі сторони, очевидно, що спроба ця невдала, і ситуація з тим же колективом вказаного ТОВ є підтвердженням.

 Поки не зміниться Влада в Україні, говорити про повернення приміщень книгарні «Сяйво» його законному орендарю - колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» - безсенсовно.

 Крім відвертого оприлюднення своєї громадської позиції щодо знищувальної політики нинішньої адміністрації КМДА по відношенню до об’єктів культурного спрямування, я завжди намагаюсь діяти поза віртуальним простором.

 З існуючих методів боротьби із знищувачами культурних цінностей Києва, в якості ефективних можу назвати: спротив порушникам через правові механізми (суд, прокуратура тощо), а також так звана пряма дія - безпосередній спротив неправомірним діям силами звичайних громадян.

Андрій Кокотюха – український письменник

Дії керівництва КМДА по відношенню до колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» не є правомірними. Але це не ексклюзив. Про неправомірні дії КМДА стосовно перерозподілу столичної нерухомості та землі преса пише вже давно. КМДА просто послідовно витісняє культурний Київ на маргінеси.

 Хотілося б вірити в можливість повернення колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» юридично обґрунтованого права на оренду приміщень книгарні, але реальною виглядає тільки одна ситуація: перекупити це право шляхом банальної дачі хабара. Тобто, використовувати корупційні схеми, прийнятні і для КМДА, і для української влади в цілому.

 Я завжди готовий до оприлюднення своєї громадської позиції, якщо це оприлюднення матиме позитивний результат. Хоча якщо ні – теж. Але цим ми всі займаємося постійно: кричимо без права бути почутими.

 З існуючих методів боротьби з знищувачами культурних цінностей Києва в якості ефективних можу назвати: публічні акції, протести, пікети, котрі перешкоджають роботі КМДА, регулярне оприлюднення небажаної для КМДА інформації. Вони повинні постійно бути в такому становищі, коли треба давати пояснення, причому – публічні, та виправдовуватися.

Ірен Роздобудько - українська журналістка, письменниця, поетеса.

На жаль, я не маю юридичної освіти, аби компетентно заперечити правомірність дій по відношенню до книгарні "Сяйво". Але, думаю, що в нинішній час будь які дії можновладців, в тому числі злочинні, рейдерські чи вандалістичні по відношенню до об’єктів культури і історичної спадщини, на жаль, запросто можна оформлювати, як начебто "правомірні". І це триватиме доти, доки буде існувати ця СИСТЕМА і це ПРАВОСУДДЯ, яким вже мало хто з пересічних громадян довіряє.

 Я вірю в повернення колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» юридично обґрунтованого права на оренду приміщень книгарні «Сяйво», але це станеться зі зміною влади. Адже те, що зараз собою являє новоспечена книгарня – несмаку і цілковитої інтелектуальної пустелі. Сумніваюсь, що в ній хтось щось купує. З часом вона стане просто нерентабельною. І її нові хазяї так само викинуть на вулицю і нових працівників. За законом маятника.

 Я завжди готова до оприлюднення своєї громадської позиції по відношенню до знищування об’єктів культурного спрямування політикою нинішньої адміністрації КМДА.

 З існуючих методів боротьби з знищувачами культурних цінностей Києва в якості ефективних можу назвати: розголос, підтримка і небайдужість громадськості.

Володимир Манько - голова Секретаріату Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів

Вважаю дії КМДА неправомірними, оскільки переконаний, що відбулось рейдерське захоплення приміщення. Факт, що у приміщенні продовжують продавати книжки, є позитивом, але при цьому права орендарів є порушеними.

 За чинної влади у Києві та в Україні я не вірю в можливість повернення колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» юридично обґрунтованого права на оренду приміщень книгарні «Сяйво», тому що на усіх рівнях працюють корупційні схеми, приміщення магазину є дуже ласим шматком, на який і поклали око шахраї.

 Я завжди готовий до оприлюднення своєї громадської позиції, я це робив і робитиму надалі, в тому числі я брав участь в акціях на захист орендарів та трудового колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво».

Наразі, я навіть не бачу ефективних методів боротьби з знищувачами культурних цінностей Києва серед тих, що є законними. Але боротьбу потрібно продовжити. Коли ми усі разом усунемо цю бандитську владу, тоді відновимо справедливість як в усій країні, так і стосовно орендарів Сяйва зокрема.

Віктор ТАРАНОВ

© Конфликты и законы

Присвячена 60-й річниці з Дня заснування легендарної книгарні українських письменників «Сяйво» та 730 дням її рейдерського захоплення чиновниками КМДА
Час та дата: 20 лютого 2012 року о  13:00
Місце проведення: вул. Червоноармійська, 6 ( під стінами книгарні українських письменників «Сяйво»)
  

20 лютого громадські та культурні діячі України виступлять на підтримку законних орендарів та трудового колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво». Акція розпочнеться о 13.00 біля приміщення книгарні (вул. Червоноармійська, 6) та продовжиться ходою до КМДА.
Біля стін столичної адміністрації Олександру Попову висунуть вимоги повернути книгарню законним орендарям.
Цього дня виповнюється два роки з часу рейдерського захоплення приміщення славнозвісної київської книгарні письменників «Сяйво».  Тоді, за допомогою зграї бандитів, які діяли під керівництвом й досі діючих депутатів Верховної Ради та КМДА, приміщення було захоплене, а законні орендарі та трудовий колектив опинились простонеба.
Сьогодні орендарі продовжують нерівну боротьбу зі столичною корупцією.

Питання та акредитація: 0674061261

Різдвяна казка «Попов, попи та «Сяйво»

На вулиці Червоноармійській, в самому серці стольного граду Києва, 65 років поспіль, жила була собі книгарня «Сяйво». Обростала славою, письменників та поетів під своїм доброзичливим дахом збирала, притягувала до себе читацьку увагу, одним словом сяяла на київському небосхилі зірковим дороговказом для митців та книголюбів. Але ж  настали для книгарні сумні часи: потрапила вона в рейдерський полон до флотилії інопланетянина на прізвисько «Льоня Космос» та його безжалісної свити, а ворота до «Сяйва» відчинив їм запроданець Ростик Корнієнко. Жорстокі нападники холоднокровно викинули жерців «красного письменництва» на мороз, розтрощили книжкове святилище, знищили книжки та заварили металевими щитами вікна та ворота «Сяйва». Заварили входи та виходи до легендарної книгарні й сподівалися, що священне літературне вогнище ніколи не палатиме знову для поціновувачів книги. Марно сподівалися кляті прибульці!
Два довгих роки, відчайдушні жерці чинили спротив свавіллю флотилії інопланетян: по судах ходили, культурний київський народ на допомогу кликали,  публічні акції влаштовували та журналістів збирали. Й слава про відчайдушну битву книгарів з інопланетними-загарбниками пішла по всій Україні.  Й докотилася вона до фортеці лицарського ордену «Київського культурного трибуналу». Й прийшов до них на допомогу лицар з клану «Київського культурного трибуналу»  Кока Генріхович, зібрав та згуртував він армію захисників священного культурного вогнища й  в травні 2011 року нарешті справедливість перемогла. Жерці (колектив книгарні), таки визволили з полону легендарну книгарню й щиро сподівалися, що знову запалає «Сяйво» для киян, що знову даруватиме воно людям щасливі хвилини спілкування з чарівним джерелом знань – книгою.
А на той час царював в стольному граді загарбник, виходець з долини териконової, вусатий кдбіст Алекс Попов й був він жорстокішим та холоднокровнішим ніж його попередник інопланетянин. Жорстоким навичкам його 17 років поспіль навчали в «савєцькій» школі КДБ, де він освоював різні науки, зовнішньо-економічною діяльністю займався та мав відношення до науково-технічного прогресу. Навчився він там людей дурити, знущатися, їхнє майно відбирати та й пішов він звідти з камінням у серці! Тож кам’яне серце Попова, загартоване «савєцькими» кдбістами не відчувало теплоти сяяння культурного храму, як і не відчувало воно болі та страждань жерців книгарні «Сяйво», які віддали їй свої палаючі серця та поклялися до останнього боронити книгарню від ворожих набігів. Поклав він око на приміщення літературного храму, розташованого в центрі захопленого ним тисячолітнього Києва. І вирішив він влаштувати в «Сяйві» рейдерську містерію і покликав на допомогу попів московського патріархату.
Попи московські поважали Попова за його зневагу до київських історичних та духовних цінностей, про що свідчила цинічна нагорода, вручена йому до дня Хрещення Русі й 1000-ття Софії Київської. Цинічна нагорода, яка стала кінцем безпечного  та безхмарного життя однієї з найбільш шанованих пам`яток України та точкою відліку забудови буферної зони Величі укpаїнського наpоду, його мудрості та сили. Крім того, назавжди об’єднав їх «постриг» в агентурну службу «савєцького» КДБ, що виховало не одне покоління відданих попів та попових. Тож вирішив Попов відкрити в славетній книгарні «Сяйво» куточок релігійної та духовної літератури, щоб надихала вона побратимів його на руйнівну діяльність в загарбленому місті.  
      А довгими зимовими вечорами, коли закінчувалось награбоване добро й нічим було оплачувати забаганки, маючи серйозний досвід в області науково-технічного прогресу, Попов заводив у «Сяйві» заморську друкарську машину «Xerox» та друкував грошові знаки, названі на його честь «поповками» й розраховувався він клятими банкнотами з бійцями свого ворожого племені.

Але ж напередодні Різдва Хрестового, прибув до Києва герой на вогняній колісниці, що багато років мандрував по світу білому, вивчав різні науки, ремесла та мистецтва й об’єднав він народ київський в боротьбі із знущанням та тортурами супостата Попова та його прибічників. Й повстав народ київський проти загарбників з териконової долини, та на полі бою здобув він перемогу над військом териконовим.
І до нині линуть в повітрі пісні та легенди про те, як кияни позбавили славетне тисячолітнє місто від варварського іга. Як вилами, списами та батогами  загнали вони Попова та його межигірських покровителів в найглибшу териконову печеру та щільно й на віки замурували її камінням.
Й з тих пір  квітне наш Київ, милує око киян священна Софія Київська, та ще яскравіше сяє на культурному небосхилі книжкова зірка – книгарня «Сяйво».


Віктор Таранов, Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

Рейдерська схема загарбання книгарні “Сяйво” - типовий приклад симптомів нової чуми

Сяйво — одна з найстаріших книгарень у центрі м. Києва, розташова за адресою: вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 6. І саме ця структура в кінці 2009 на початку 2010 р.р. опинилася в центрі уваги ЗМІ через скандал довкола приватизації.

Історія:

1944 року по вул. Володимирській, 44, у м. Києві, звільненому від німецької окупації, за сприяння Літфонду СРСР було відкрито невелику книгарню. Через деякий час, а саме 1961 року, у зв'язку з розширенням книгарня була переведена за новою адресою: вул. Червоноармійська, 6. У стінах цієї книгарні проводили літературні читання такі корифеї української літератури як Остап Вишня, Максим Рильський, Павло Тичина.

Із проголошенням незалежності України змінилася форма власності книгарні як підприємства: віднині вона належала трудовому колективу, згуртованому у Товариство “Книгарня “Сяйво”. На певному етапі було залучено інвесторів для ремонту книгарні з передачею до їх власності частки статутного фонду. Книгарня співпрацювала з понад 300 видавництвами України. Приміщення книгарні перебувало в користуванні на правах оренди у ТОВ “Книгарня “Сяйво”.

Хронологія подій:

У вересні 2009 року приміщення легендарної книгарні “Сяйво”, незважаючи на всі Укази, Закони, Постанови Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України на підтримку українського книговидання та книгорозповсюдження, було продано на підпільному аукціоні компанії “Абріль-Студіо” за символічну ціну (менше 300 тис. дол.), а потім, в лютому 2010 р. відповідно до рейдерської схеми на чолі з зятем Л.Черновецького — В.Супруненком, депутатами О.Супруненком, Д.Комарницьким та їхнім другом Р.Корнієнком вперше силовим чином було захоплено організованим бандитським угрупуванням.

8 лютого 2010 року - перша спроба силового захоплення Книгарні “Сяйво”, яка зазнала фіаско завдяки небайдужим киянам.

19 лютого 2010 року відбулася друга рейдерська атака на приміщення книгарні “Сяйво, в результаті якої трудовий колектив був викинутий на вулицю, книжки, обладнання, особисті речі розбійницьким чином були захоплені, а приміщення заблоковано групою невідомих осіб, прибічників депутатів КМДА В.Супруненка, О. Супруненка, Д.Комарницького, Д.Басса, О.Довгого. Люди, які захопили книгарню, застосовували сльозогінний газ і вогнегасники, щоб не впустити до приміщення народних депутатів, пресу, працівників магазину, а також активістів - захисників книгарні: депутата Київради Олександра Бригинця, народних депутатів України Володимира Яворівського та Кирила Кулікова. З того часу і аж до серпня 2011 року приміщення було заблоковано.

22 лютого 2010 року - під час проведення прес-конфенції в УНІАН трудовий колектив книгарні “Сяйво” закликає Міністерство внутрішніх справ порушити кримінальну справу за ознаками розбою під час захоплення невідомими приміщення магазину 19 лютого. В той же час головне управління МВС у Києві називає законними дії своїх співробітників під час інциденту, що стався 19 лютого біля магазину "Сяйво".

22 лютого 2010 року – 17 травня 2011 року колектив книгарні “Сяйво” ініціює понад 7 судових справ на захист права працювати в правовій Державі, в улюбленій книгарні та продовжувати професійну діяльність на своїх робочих місцях; звертається до Президента України з проханням зберегти приміщення книгарні; заручається підтримкою культурної громади Києва та України щодо повернення книгарні “Сяйво” киянам, збереження її профілю діяльності та за підтримки громадських, культурних діячів та звичайних киян-книголюбів проводить близько 25 громадських акцій на підтримку “Сяйва”.

17 травня 2011 року – після 15 місяців жорсткої боротьби із свавіллям у судах Україна та нескінченною кількістю громадських акцій, врешті-решт книгарня “Сяйво” виборола Першу, значущу Перемогу над бандою Черновецького. Колегія судів Господарського суду м. Києва у складі Трофименко, Ковтун та Бойко розглянула Справу 36/20 та визнала незаконними такі речі: аукціон з продажу приміщень ТОВ “Книгарня “Сяйво” та договір купівлі-продажу цих приміщень; продавець – Управління приватизації Шевченківської Райради, покупець - ТОВ “Абріль-Студіо”; договір купівлі-продажу приміщення книгарні “Сяйво”, укладений ТОВ “Абріль-Студіо” та імітатором книгарні – ТОВ “Книжковий світ “Сяйво”; договір застави загарбаних приміщень в банк сім’ї Супруненка–Черновецького – “Асвіо банк”.

Червень – Серпень 2011 року – Державний виконавець Шевченківської державної виконавчої служби згідно з ухвалою Господарського суду Києва двічі намагався зайти до приміщення книгарні "Сяйво", яку на початку минулого року захопили рейдери. Його не допустили у приміщення. "Боржникам надіслали припис про те, що буде входження. Охоронці цього будинку розповідають, що в приміщенні книгарні постійно чергують від 2 до 4 осіб. Та ці бандити плювати хотіли на владу й державу", - розповів адвокат книгарні "Сяйво" Олег Король.

19 липня 2011 року Київський апеляційний господарський суд залишив у силі рішення Господарського суду Києва від 17 травня 2011 р. у справі № 36/20.

20 липня 2011 р. – серпень 2011 р. - саме на підставі виграного ТОВ “Книгарня “Сяйво” позову у справі № 36/20 сталося повернення в комунальну власність Києва приміщення книгарні “Сяйво”.

26 серпня 2011 року представники КМДА та КП “Київжитлоспецексплуатація”, на баланс якого в липні 2011 року було оформлено приміщення книгарні “Сяйво”, у супроводі трудового колективу книгарні розблокували металеві щити на дверях та вікнах книгарні та нарешті потрапили до приміщення "Сяйва", де знайшли "охоронця" і купи будівельного сміття. Вхід чиновників КМДА відбувався без супроводу державного виконавця, що суперечить законодавству України (така дія не дає можливості проведення повноцінної оцінки нанесених під час рейдерського захоплення збитків майна та цінностей ТОВ “Книгарня “Сяйво” і його колективу) та без співробітників міліції, яка все ще проводить розслідування у кримінальній справі № 10-22668. Буквально через тиждень за вказівкою Голови КМДА КП "Київжитлоспецексплуатація" почало проводити ремонтні роботи в приміщенні книгарні.

26 вересня 2011 року Голова постійної комісії з питань культури і духовності КМДА Олександр Бригинець під час прес-конференції в УНІАН робить гучну заяву: “В колишній книгарні “Сяйво” київська влада планує розмістити ще й кафе та друкарню, щоб “поки друкарня виконуватиме замовлення, відвідувачі мали змогу випити кави… Тепер, після кількарічної судової тяганини, нова київська влада, продовжуючи славні традиції мера, не допускає колектив до відновлення роботи, хоч це й суперечить Закону. Схоже, що чільники Києва різних часів мають одну мету - знищити, роздробити, деморалізувати колектив легендарної книгарні, а приміщення використати із найбільшою для себе зручністю”.

12 жовтня 2011 року ТОВ “Книгарня “Сяйво” (до складу якого входить трудовий колектив книгарні) виграло справу у Вищому Господарському суді України, заручившись підтримкою Генеральної прокуратури України та поставило крапку в останній касаційній інстанції щодо незаконності проведеного рейдерами Черновецького Аукціону та крадіжки майна ТОВ “Книгарня “Сяйво”. (Справа №3620).

27 жовтня 2011 року Київрада перейменувала КП "Київський міський центр розвитку рибного господарства" в "Міський магазин" і передала йому на баланс приміщення книжкового магазину "Сяйво". За ухвалення такого рішення на засіданні 27 жовтня проголосували 62 депутати. За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Руслана Крамаренка "Міський магазин" відкриє перший муніципальний книжковий магазин по вул. Червоноармійській, 6 до Дня визволення Києва - 6 листопада.

8 листопада 2011 року у Києві відкрили КП “Міський магазин” пі вивіскою “Сяйво книги”, яка мала б стати першим магазином книжкової муніципальної мережі. В церемонії взяли участь голова КМДА Олександр Попов та представники гуманітарної ради. У цей час під стінами книгарні представники трудового колективу колишньої книгарні “Сяйво” проводили акцію протесту проти свавілля та корупції чиновників КМДА, вигукуючи: “Банду геть!”. Голова КМДА назвав це “провокацією приватних інтересів”. Офіційну церемонію відкриття нової книгарні супроводжував київський муніципальний духовий оркестр. Олександр Попов також, у рамках відкриття, представив друкарську машину Xerox, придбану за гроші киян за 2,5 млн. грн.

11 листопада 2011 року ТОВ “Книгарня “Сяйво” отримало постанову Київського Апеляційного Господарського Суду у справі 6/217 від 3.11.2011 р., з якої слідує, що ТОВ “Абріль Студіо” та ТОВ “Українська книга” не є власниками приміщень, розташованих по вул. Червоноармійська, 6, а тому питання оренди вказаного приміщення не має до них жодного відношення і вони не є належними відповідачами. Водночас суд зафіксував право ТОВ “Книгарня “Сяйво” на звернення з позовом до належного відповідача. ТОВ “Книгарня “Сяйво” подало касаційну скаргу на рішення Київського Апеляційного Господарського Суду та долучило до скарги висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України щодо визначення терміну, на який подовжується для ТОВ “Книгарня “Сяйво” договір оренди комунального майна: Відповідно до ч.3 ст. 205 ЦК України, ст. 764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону “Про оренду державного та комунального майна” способом зовнішнього волевиявлення сторін договору оренди щодо продовження його дії є усна домовленість. Тому зміни до договору оренди щодо подовження його строку відповідно до ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону “Про оренду державного та комунального майна” вважаються внесеними шляхом усної домовленості сторін договору, а отже не існує необхідності приймати рішення суду щодо внесення змін до договору оренди, оскільки відповідно до ст. 651 ЦК України у такому випадку договір оренди №12041, 30040 нежилих приміщень №1 по №15 (групи приміщень №22), з №1 по №7 (групи приміщень №29), (в літ. А) загальною площею 363, 80 кв. м, (за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська),6 вважається змінений за згодою двох сторін і продовжений (поновлений) на той же строк, на який він був укладений.

18 листопада 2011 року за вказівкою Олександра Попова сформовано Опікунську раду КП “Міський магазин” під вивіскою “Сяйво книги”, головою якої обрано пенсіонера-письменника Юрія Щербака. Опікунська рада в особі Щербака публічно оприлюднила свої плани щодо діяльності начебто книгарні “Сяйво”: проведення літературних вечорів, презентації нових видань, зустрічі з письменниками, - і пообіцяла розпочати тісну та стабільну співпрацю з вітчизняними видавцями, а з часом зібрати на своїх полицях твори кількох тисяч українських авторів.

2 грудня 2011 року – через місяць з моменту помпезного відкриття КП “Міський магазин” під вивіскою “Сяйво книги”, вражені абсолютною її бездіяльністю, бюро журналістських розслідувань "Свідомо" за підтримки комісії з питань культури КМДА провело круглий стіл, присвячений реанімації діяльності багатостраждальної книгарні. Подія пройшла в приміщенні КМДА за участі провідних діячів культури, письменників та операторів книжкового бізнесу. Під час роботи провідні фахівці книготорговельного бізнесу України оцінювали перші кроки діяльності КП “Міський магазин” під вивіскою “Сяйво книги” та сформували перелік з 8 професійних порад для нового керівництва “книгарні”, яке перед тим очолювало металобазу. 7 грудня голова комісії Київради з питань культури та духовності Олександр Бригинець передав голові КМДА Олександру Попову перелік дій щодо покращення роботи КП “Міський магазин” під вивіскою “Сяйво книги” у письмовому вигляді.

АЛЕ ДО СЬОГОДНІ СПРАВЖНЯ КНИГАРНЯ “СЯЙВО”, відібрана у його колишнього професійного колективу, продовжує простоювати, книжок не закуповує, друкарська диво-машина, придбана за гроші киян за 2,5 млн. грн., продовжує служити прикрасою для приміщення книгарні. А голова КМДА на професійні поради не реагує. Й цьому є об’єктивне пояснення. Подейкують, що Олександр Попов уже “пообіцяв” приміщення для доньки одного з поважних депутатів Верховної Ради з Партії Регіонів, який, до речі, претендує на мерське крісло одного з українських міст-мільйонників.

Хронологія подій щодо загарбання приміщень ТОВ “Книгарня “Сяйво” нагадує перетягування канату: в якусь мить колектив справжньої книгарні відчуває перемогу, аж раптом – ні, рейдери запускають нову й нову схему, паралельно супроводжуючі травлю книголюбів потужною інформаційною атакою в підпорядкованих муніципалітету ЗМІ.

Очевидно рейдери нової чумної влади підхопили корумпований ланцюжок банди Черновецького та в жодному разі ні за яких обставин: чи то юридичних, чи то суто людських, - зі своїх ненажерливих щелеп приміщення книгарні “Сяйво” відпускати не збираються. Новоявлений, непроханий голова КМДА Олександр Попов, що прибув керувати столицею Європейської Держави з глибинки, в будь-який спосіб намагається відвернути увагу суспільства від глобальної проблеми поглинання новою чумою культурних цінностей Києва та зі сторінок заангажованих ЗМІ регулярно рапортує про свої псевдо-досягнення.

За рік його “царювання” у ворожому і незрозумілого для нього місті доведено до знищення та занедбано близько 20 об’єктів культурного значення, але його апетити зростають, і не відомо, чи встоїть у наступному році в боротьбі зі свавіллям чумної влади Софія Київська, Десятинна церква, Андріївський узвіз, Дніпровська набережна, схили Дніпра, відомий будинок ресторану “Лейпциг”, Дніпровські острови, парк Покал, Жуків острів, околиці музею Пирогово тощо.

Може, є сенс його зупинити це все ?!!…. Поки київський адепт культурознищуючої чуми не перетворив золотоглавий Київ на пустелю, прикрашену приватними багатоповерхівками та будівельними кратерами….

Колектив легендарної книгарні “Сяйво”, потрапивши в рейдерський зашморг, 2 довгих роки чинив та продовжує чинити спротив армії чиновників та корумпованих служителів Феміди. І впевнений, аби свідомі, інтелігентні кияни, об’єднавши свої зусилля з міськими громадськими організаціями, взяли приклад з 15 відчайдушних книгарів, які в жодному разі не збираються поступатись рейдерам своїм юридично та законодавчо обґрунтованим правом на вільну працю в улюбленій книгарні, - можливо, спільними зусиллями ми б звільнили рідне місто від чумної орди.

Віктор Таранов, Украинское антирейдерское движение

Многострадальный столичный книжный магазин "Сяйво" наконец открыли.

/Председатель КГГА Александр Попов перерезал ленточку



Называется он теперь "Сяйво книги" и зовется первым муниципальным книжным магазином.

Церемония разрезания ленты состоялась за закрытой дверью.

Сейчас в обновленном после ремонта магазине установили печатный станок и кофейный аппарат.

Кстати, на таком печатном аппарате можно будет за 10 минут распечатать любую понравившуюся книгу по значительно меньшей цене, чем печатное издание.

А вот самих книг - мало. На одной полке лежит по три-четыре одинаковых издания. И обещают, что со временем их станет больше.

А на улице тем временем устроили акцию протеста бывших работников магазина. Они жаловались, что их незаконно лишили рабочих мест. Однако руководитель КГГА Александр Попов назвал это "провокацией частных интересов".

"А сейчас не работаем, потому что не берут. Потому что олигарх по металлу забрал этот магазин. Вы что не знаете этого?" - пожаловались бывшие продавцы.

"Там люди, которым заплатили. Я знаю сколько и кто. И вы хотите сказать, что это коллектив пришел? А вчера дверь кто ломал? Бандитов наняли!" - выразил уверенность Попов.

Напомним, Киевский апелляционный хозсуд отказал ООО "Книжный магазин "Сяйво" в продлении льготного договора аренды на помещения в центре столицы на ул. Красноармейской, 6.

Конфликт с "Сяйвом" начался в 2009 году, когда помещение было продано якобы на конкурсе другой фирме ООО "Абриль-студио", а затем перепродан третьему лицу. В мае этого года помещение в 363 кв м было возвращено городу. Но возник новый конфликт. Теперь ООО "Книжный магазин "Сяйво", которая ранее арендовала это помещение, захотела продлить договор. Однако власти столицы решили магазин никому не отдавать.

ТСН

Коллектив книжного магазина «Сяйво» вышвырнули на улицу

Трудовой коллектив книжного магазина «Сяйво» обнародовал обращение к представителям культурного сообщества.


Текст обращения есть в распоряжении ГолосUA.


«SOS! SOS! SOS! Коллеги, бездуховные пришельцы и рейдеры технически уничтожают отечественное культурное достояние, глумятся над государственным языком, крушат исторические памятники», - говорится в сообщении.


Коллектив «Сяйва» сообщает, что 7 ноября, в день освобождения Киева от фашистских захватчиков, новые владельцы помещения планируют открыть на этом историческом месте КП «Городской магазин» - «Киеврыба». «Коллективу книжного магазина «Сяйво» в трудоустройстве отказано», - говорится в сообщении.


В связи с этим коллектив книжного магазина призвал представителей культурного сообщества саботировать открытие нового магазина.


Напомним, 3 ноября Киевский Апелляционный хозяйственный суд принял решение об отказе в продлении аренды книжному магазину «Сяйво» помещений по улице Красноармейская 6.

ГолосUA

Заява книгарні Сяйво

Трохи більше двох тижнів залишилось до моменту остаточного визначення долі багатостраждальної та впертої Книгарні «Сяйво» яка в особі її наполегливого колективу, не зважаючи на всі перешкоди намагається повернути собі банальне право на ІСНУВАННЯ у обжитих за 50 років приміщеннях книгарні.

20.09.2011 на Сесії Київради  депутати планують виносити на обговорення та голосувати наболіле для Києва питання - бути чи не бути книгарні «Сяйво» в особі її останнього законного орендатора ТОВ «Книгарня «Сяйво». Тож виходить діяльність літературної Мекки, перспектива логічного поновлення договору оренди для ТОВ «Книгарня Сяйво» лежать в політичній площині?!

Останні події, пов´язані з виграними  колективом ТОВ «Книгарня «Сяйво» справами в Судах України, регулярними заявами управлінців в ЗМі  з приводу остаточної перемоги «Сяйво» над рейдерами, поверненням Книгарні до комунальної власності, офіційний вхід представників КМДА та «Київжитлоспецексплуатація» до приміщення книгарні, заява Олександра Попова про термінові й прискорені ремонтні роботи, та врешті, наближення помпезного та офіційного відкриття оновленої Книгарні ввели в оману й пишучу братію й українських видавців й простих київських книголюбів.

Насправді не все так чудово і безхмарно. 2 вересня в ІА УНІАН під час прес-конференції, ініційованої трудовим колективом книгарні, Олександр Бригинець - Голова Комісії з питань культури та туризму Київради відверто та слушно зауважив про те, чим насправді може обернутися ситуація з переводом книгарні до комунальної власності й відкриттям у приміщенні Книгарні муніципальної книгарні. Подібні прецеденти доволі поширені в нашому суспільстві й схема проста, бодай примітивна: приміщення переводиться на баланс комунальної структури й далі за декілька років книгарня перетворюється в книгарню-ресторан,  далі ресторан з книжковою полицею,  далі ресторан без книжкової полиці, але з басейном. Крім того, вхід чиновників до приміщення заблокованої  книгарні без Державного виконавця і без слідчих органів ставить під загрозу можливість повернення розбійно-захопленого та знищеного майна ТОВ «Книгарня «Сяйво», в тому числі й понад 60 тис. найменувань книжок, вивезених рейдерами.

Крім того, під час прес-конференції, одним з присутніх журналістів був озвучений свіжий прес-реліз, надісланий прес-службою КМДА в якому йдеться про рішення не здавати в оренду приміщення Книгарні мотивоване начебто зароблянням коштів ТОВ Книгарня «Сяйво» від здачі частини приміщень книгарні суборендаторам.

Директор Книгарні «Сяйво»  та  юрист офіційно заявляють про те, що жодної копійки  від суборенди  книгарня не отримувала. Кошти від суборенди 5% площі книгарні структурою «Мобідік» в повному обсязі йшли Шевченківському району м. Києва й чиновникам КМДА про це відомо! Навіщо тоді ця провокативна заява?!

Крім того, останніх майже два роки суборендатор «Мобідік» сплачував оренду товариству «Українська книга», співвиконавцеві злочинного захоплення книгарні.

ТОЖ КОЛЕКТИВ КНИГАРНІ ПРОДОВЖУЄ БОРОТЬБУ.  СЬОГОДНІ ВІДПРАВЛЕНО 450 ЗВЕРНЕНЬ ДО ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ  З ПЕРЕСПЕКТИВОЮ ОТРИМАННЯ ПДТРИМКИ ТА ЗАКОННИЙ РОЗГЯД ДЕПУТАТАМИ КИЇВРАДИ ПОДОВЖЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ТОВ «КНИГАРНЯ «СЯЙВО».  МИ ЗНОВ БУДЕМО ЗВЕРТАТИСЬ ДО ВСІХ ВІДОМИХ ІНСТАНЦІЙ ТА ВИБОРЮВАТИ МОЖЛИВІСТЬ ПОДАЛЬШОГО ІСНУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ КНИГАРНІ НА МАПІ КИЄВА.



ВІД ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ КНИГАРНІ «СЯЙВО»

Директор книгарні «Сяйво»                                                  Алла Лазуткіна

Адвокат                                                                                         Олег Король


Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

Розгром: книгарню без книг «Сяйво» врешті розблокували

У прес-службі Штабу оборони Києва повідомили, що сьогодні до книгарні «Сяйво» потрапили представники КМДА, працівники книгарні і журналісти, повідомляє Українська правда.
Судовий виконавець, який мав право примусового входження до забарикадованої книгарні, повинен був прийти 30 серпня.
Він складає протокол, за яким слідство могло би визначити збитки, завдані книгарні рейдерами, і встановити винних.
«Натомість з’явилися невідомі, які назвалися представниками КМДА, і вирізали болгарками металеві листи, якими книгарня була обшита для захисту від розгніваних киян. Викликана присутніми при цьому дійстві активістами Штабу оборони Києва слідчо-оперативна група довго не приїжджала, з правоохоронців були лише два сержанта патрульної служби, які не знають порядку фіксації примусового входження», – йдеться у повідомленні.
Коли вхідні двері було розблоковано, слідом за «невідомими» до приміщення зайшли працівники книгарні, журналісти.
«В магазині царив суцільний погром, стіни були обдерті, повсюду розкидані купи сміття, на порожніх полицях не залишилося жодної книги. Зате замість книг були протигази і велика кількість порошкових вогнегасників, які рейдери використовували проти учасників акцій на захист книгарні», – повідомили активісти.
«У подальшому в магазині розпочнуться ремонтні роботи та вже восени планується відкрити сучасний книжковий магазин», – сказала прес-служба КМДА.
Gazeta.ua

Книгарню "Сяйво" захищали битами

 Фото: Андрій Шматов


12 липня судовий виконавець Шевченківської державної виконавчої служби згідно з постановою Господарського суду Києва намагався зайти у приміщення книгарні "Сяйво", яку на початку минулого року захопили рейдери. Йому не відчинили.

"Боржникам надіслали припис про те, що сьогодні буде входження. Охоронці цього будинку розповідають, що в приміщення книгарні постійно чергують від 2 до 4 осіб. Та ці бандити плювати хотіли на владу і державу", - розповів адвокат книгарні "Сяйво" Олег Король.

Він також розповів, що за свідченнями мешканців будинку, всередині у книгарні все зруйновано.

"Приміщення було приватизоване з різницею у 23 квадратних метри. За це мають відповідати чиновники БТІ, Шевченківської райради і керівник Шевченківського району Віктор Пилипишин, який підписав рішення сесії про приватизацію. Щоб кінці покласти у воду, вони навіть стіни тут зруйнували. Тепер довести чиюсь провину нереально", - наголосив Король.

Перед центральним входом до книгарні побудували стіну з картонних коробок. До них прикріпили написи: "Корупція чиновників", "Корупційний бар'єр", "Знищувачі книгарні", "Банда Черновецького". Представник книгарні Костянтин Клімашенко дерев'яною битою потрощив коробки. Потім із заґратованого вікна книгарні зірвав плакат із зображенням книг. З підземного переходу одразу ж вибігли два міліціонери. Попросили припинити.

"Це наше майно, ми маємо право ним розпоряджатися. Тут зібралася громада Києва і ми хочемо проникнути всередину. А ви хіба не належите до громади Києва? Ви з Нєжина чи звідки? Ви підтримуєте рейдерів? Ви у них на зарплатні?", - почав питати у міліціонерів Клімашенко.

Вони переминалися з ноги на ногу і нічого не відповідали.

"Повторний припис державного виконавця передбачає накладання штрафу у розмірі 340 гривень. Якщо і другий припис не виконується, то суд ухвалює постанову про примусове входження. Тоді двері будуть зрізані відповідними службами і виконавець безперешкодно зайде всередину", - сказав Олег Король.

 Світлана КОРЖЕНКО gazeta.ua

Книжный магазин «Сяйво» возвращается в Киев!

Долгая борьба с рейдерами увенчалась успехом: Хозяйственный суд Киева 17 мая вернул в коммунальную собственность столицы помещение книжного магазина «Сяйво». Об этом сообщили в Киевской городской государственной администрации.

Хозяйственный суд города Киева по иску ООО «Книжный магазин «Сяйво» принял решение в интересах территориальной общины города и вернул помещение магазина в коммунальную собственность…» - говорится в сообщении.

Помещение знаменитого книжного магазина «Сяйво», находящегося на ул. Красноармейской, 6 (новое неутвержденное название Большая Васильковская), было продано Управлением по вопросам коммунального имущества, приватизации и предпринимательства Шевченковской районной администрации Киева на аукционе в сентябре 2009 года. В дальнейшем помещение сначала было сдано в аренду, а затем перепродано.

Напомним, Хозсуд Киева неоднократно переносил заседания по рассмотрению законности приватизации книжного магазина «Сяйво». В сентябре 2009 года Управление коммунальной собственности Шевченковской райадминистрации продало помещение «Сяйво» на аукционе ООО «Абриль-студио» за 2,248 млн грн.

А приватизация помещения стала возможной после принятия Шевченковским районным советом решения о его включении в перечень объектов коммунальной собственности района, подлежащих продаже на аукционе.
И вот, наконец, Хозсуд признал недействительными результаты аукциона по продаже помещения магазина, договор купли-продажи, который был заключен с обществом с ограниченной ответственностью «Абриль-студио» в 2009 году, а также договор, по которому помещение было перепродано в пользу третьего лица. Таким образом, помещение магазина снова возвращено в коммунальную собственность.

В сообщении со ссылкой на зам. председателя горадминистрации утверждается, что после завершения судебных процессов в этом помещении вновь будет открыт книжный магазин. Именно этого так долго добивалась от мэрии киевская культурная общественность.

  Автор: Александр СПРАВЕДЛИВЫЙ
Источник: finzah.com.ua