.
З дивовижною оперативністю відреагувала Генеральна прокуратура України на експеримент, влаштований підлеглими пана Пшонки в Дніпропетровську. Через проблеми з розумовою діяльністю, які спіткали прокурора Кіровського району Станіслава Лисенка, 22 лютого 2012 року ним був складений адміністративний протокол за «ухилення від виконання законних вимог прокурора» щодо головного редактора тамтешньої газети «Лица» Олени Гарагуц. «Правопорушення» журналіста полягало в тому, що Олена відмовилась розкрити прокуророві псевдонім автора статті «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод», а також відмовилась надати редакційні матеріали, зібрані в ході підготовки цієї публікації.
6 березня 2012 року сайт «ОРД» розповів про це прокурорське безумство в статті «Дніпропетровським журналістам вже «покращилось»
http://ord-ua.com/2012/03/06/dnipropetrovskim-zhurnalistam-vzhe-pokraschilos/
Процитуємо уривок з цієї статті, де оповідались подробиці скандалу:
«Минулого року в популярній дніпропетровській газеті «Лица» були надруковані дві статті з розповіддю про подвиги та славу відомих у тамтешніх місцях персон. Одна публікація так і називалась «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод», друга — «Утка» пошла на посадку».
Герої публікації образились, але кому саме слід настукати за ці дописи по фізіономії вони не знали – статті вийшли під псевдонімом. До того ж, панам, пойменованим у статтях «рейдерами», дуже кортіло довідатись, чи, часом, не назбирали журналісти ще якихось фактів, які планують вмістити в подальших публікаціях.
В інші часи з головним редактором газети Оленою Гарагуц, можливо б, і не панькались, а вивезли б у ліс та відрізали голову. Але в Україні вже два роки як спостерігається суцільне покращення, держава семимильними кроками наближується до Європи, а на заваді злочинних посягань на свободу слова міцно стоять органи прокуратури на чолі з Віктором Павловичем Пшонкою та його донецькими соратниками. І тому один з фігурантів статті «Рейдери…», а саме пан Філатов, пішов зі своїми бідами до прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська Станіслава Лисенко.
Радість пана Філатова, кажуть, була безмежною: виявилось, що в органах прокуратури Дніпропетровської області Наталія Василівна Марчук проводить експеримент. І що тепер не треба нікому різати голову: у випадку конфлікту з газетою достатньо звернутись до прокуратури й отримати всю необхідну інформацію – прізвища журналістів, що пишуть під псевдонімами, редакційні матеріали, документи, зібрані журналістами при підготовці статей тощо.»
Взявши близько до серця прохання пана Філатова, районний прокурор Лисенко спочатку направив був Олені Гарагуц вимогу надати йому посадові інструкції та штатний розпис редакції, а також «авторські матеріали, які сприяли написанню статті «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод» від 12.10.2011 року 81 (791) (газета «Лица»)» і «авторські матеріали, які сприяли написанню статті «Утка» пошла на посадку» від 24.08.2011 року 67 (777)». А коли головний редактор відмовилась – склав на неї адміністративний протокол за «ухилення від виконання законних вимог прокурора».
Сплинув тиждень після нашої публікації, і 13 березня на сайті ГПУ з’явилось ось таке повідомлення відділу зв’язків із засобами масової інформації Генеральної прокуратури України:
«Прокурором м.Дніпропетровська направлено лист-зауваження прокурору Кіровського району
24 лютого під час візиту Президента України Віктора Януковича до Дніпропетровської області головний редактор видання «Лица» Олена Гарагуц передала Прес-секретарю Президента України Дарії Чепак звернення до Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів при Президентові України. У своєму зверненні редактор видання скаржилася на перевірку прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська, яка, на її думку, могла призвести до розкриття таємниці авторства та джерел інформації журналістів, що суперечить законодавству України.
Прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська Олена Гарагуц викликалася для надання пояснень в ході перевірки за заявою гр. Ф. про вчинення злочину.
Заявник просив порушити кримінальну справу стосовно Гарагуц О.О. за фактами зловживання повноваженнями юридичною особою приватного права, службової недбалості і розголошення даних дізнання та досудового слідства під час публікації статей стосовно нього у газеті «Лица».
Матеріали про вчинення Гарагуц О.О. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-8 КУпАП, у зв’язку з ненаданням відповіді та документів на запит до суду прокурором району не направлено. У подальшому, 24.02.12 ці матеріали витребувані для вивчення прокуратурою м.Дніпропетровська. За результатами прокурором м.Дніпропетровська направлено лист-зауваження прокурору Кіровського району з приводу допущених порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно Гарагуц О.О.
Протокол до суду не направлено.»
http://www.gp.gov.ua/ua/reegions_news_detail.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=102816
Пригадується, була така рубрика в газетах радянської доби: «По слідах наших виступів»…
Щоправда, запитань це повідомлення ГПУ викликає чимало. Ну, наприклад, чи не забагато честі писати посаду прес-секретаря Президента з великої літери? Або: хто й коли запровадив таку оригінальну форму дисциплінарного стягнення, як «лист-зауваження»?
Стаття 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлює такі різновиди дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників прокуратури:
1) догана;
2) пониження в класному чині;
3) пониження в посаді;
4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»;
5) звільнення;
6) звільнення з позбавленням класного чину.
Як бачимо, такого стягнення як «зауваження», а, тим більше, «лист-зауваження» в органах прокуратури не існує. Отже, про адекватне реагування з боку прокурорського начальства на приголомшливу витівку Кіровського райпрокурора насправді не йдеться. І це не дивно.
Намагання Генпрокуратури зробити з районного прокурора Лисенка цапа-відбувала зрозумілі. Але, насправді, районна прокуратура навіть не є юридичною особою, а має статус відділу прокуратури області. Можливо серед читачів сайту ГПУ і є громадяни з підвищеною довірливістю, але ми до таких не належимо й тому навіть не уявляємо ситуацію, коли начальник відділу обласної прокуратури (чи прирівняний до нього прокурор району) складає адмінпротокол на головного редактора популярної газети, а прокурор області про це – ані сном, ані духом.
Звернімо увагу на таку деталь: прокурор Лисенко направив Олені Гарагуц письмову вимогу 15 грудня 2011 року. Олена відмовилась виконувати прокурорську забаганку 16 грудня 2011 року, а адміністративний протокол щодо неї Лисенко склав аж 22 лютого 2012 року, тобто навіть з пропущенням двомісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності. Цікаво, чого так довго чекав прокурор – чи не грошей від Філатова? А, може – вказівку з обласної прокуратури?
Також дуже нам цікаво, а що, власне, означає фраза з повідомлення ГПУ «протокол до суду не направлено»? Якщо прокурор склав адміністративний протокол, то в подальшому цей документ разом з іншими матеріалами мав бути обов’язково направлений у суд, оскільки підпис Лисенка під протоколом означає, що відносно Олени Гарагуц Кіровська районна прокуратура відкрила провадження в справі про адміністративне правопорушення. Закрити провадження можна виключно шляхом винесення відповідної постанови – або судом за результатом розгляду адміністративних матеріалів, або вищим прокурором.
У повідомленні на сайті ГПУ сказано, що прокуратура Дніпропетровської області 24 лютого 2012 року витребувала з Кіровської райпрокуратури адмінматеріали відносно Гарагуц на перевірку. Оскільки незаконність адмінпротокола є очевидною, прокурор міста був, взагалі-то, зобов’язаний винести постанову про закриття адміністративного провадження з наступним внесенням подання прокурору області Наталії Марчук про притягнення Лисенка до дисциплінарної відповідальності. Але цього зроблено не було, отже, протокол про адміністративне правопорушення досі ніким не скасовано, провадження по справі не закрито й адміністративні матеріали щодо журналіста прокуратура зобов’язана направити до суду. А вже суд повинен оцінити ступень розвитку інтелекту як прокурора Кіровського району, так і його начальників.
Втім, для будь-якої здравомисленої людини є очевидним, що Лисенко діяв на користь пана Філатова за вказівкою «старших товаришів», напевно самої Марчук або когось із її заступників. Ось тому й народився не передбачений ніякими канонами «лист-зауваження» — щоби і громадськість заспокоїти, і, в той же час, не карати прокурора, який лише виконував наказ начальства. Правда ж, Наталіє Василівно?
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
З дивовижною оперативністю відреагувала Генеральна прокуратура України на експеримент, влаштований підлеглими пана Пшонки в Дніпропетровську. Через проблеми з розумовою діяльністю, які спіткали прокурора Кіровського району Станіслава Лисенка, 22 лютого 2012 року ним був складений адміністративний протокол за «ухилення від виконання законних вимог прокурора» щодо головного редактора тамтешньої газети «Лица» Олени Гарагуц. «Правопорушення» журналіста полягало в тому, що Олена відмовилась розкрити прокуророві псевдонім автора статті «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод», а також відмовилась надати редакційні матеріали, зібрані в ході підготовки цієї публікації.6 березня 2012 року сайт «ОРД» розповів про це прокурорське безумство в статті «Дніпропетровським журналістам вже «покращилось»
http://ord-ua.com/2012/03/06/dnipropetrovskim-zhurnalistam-vzhe-pokraschilos/
Процитуємо уривок з цієї статті, де оповідались подробиці скандалу:
«Минулого року в популярній дніпропетровській газеті «Лица» були надруковані дві статті з розповіддю про подвиги та славу відомих у тамтешніх місцях персон. Одна публікація так і називалась «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод», друга — «Утка» пошла на посадку».
Герої публікації образились, але кому саме слід настукати за ці дописи по фізіономії вони не знали – статті вийшли під псевдонімом. До того ж, панам, пойменованим у статтях «рейдерами», дуже кортіло довідатись, чи, часом, не назбирали журналісти ще якихось фактів, які планують вмістити в подальших публікаціях.
В інші часи з головним редактором газети Оленою Гарагуц, можливо б, і не панькались, а вивезли б у ліс та відрізали голову. Але в Україні вже два роки як спостерігається суцільне покращення, держава семимильними кроками наближується до Європи, а на заваді злочинних посягань на свободу слова міцно стоять органи прокуратури на чолі з Віктором Павловичем Пшонкою та його донецькими соратниками. І тому один з фігурантів статті «Рейдери…», а саме пан Філатов, пішов зі своїми бідами до прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська Станіслава Лисенко.
Радість пана Філатова, кажуть, була безмежною: виявилось, що в органах прокуратури Дніпропетровської області Наталія Василівна Марчук проводить експеримент. І що тепер не треба нікому різати голову: у випадку конфлікту з газетою достатньо звернутись до прокуратури й отримати всю необхідну інформацію – прізвища журналістів, що пишуть під псевдонімами, редакційні матеріали, документи, зібрані журналістами при підготовці статей тощо.»
Взявши близько до серця прохання пана Філатова, районний прокурор Лисенко спочатку направив був Олені Гарагуц вимогу надати йому посадові інструкції та штатний розпис редакції, а також «авторські матеріали, які сприяли написанню статті «Рейдеры. Корбан-Филатов-Брагинский-Аксельрод» від 12.10.2011 року 81 (791) (газета «Лица»)» і «авторські матеріали, які сприяли написанню статті «Утка» пошла на посадку» від 24.08.2011 року 67 (777)». А коли головний редактор відмовилась – склав на неї адміністративний протокол за «ухилення від виконання законних вимог прокурора».
Сплинув тиждень після нашої публікації, і 13 березня на сайті ГПУ з’явилось ось таке повідомлення відділу зв’язків із засобами масової інформації Генеральної прокуратури України:
«Прокурором м.Дніпропетровська направлено лист-зауваження прокурору Кіровського району
24 лютого під час візиту Президента України Віктора Януковича до Дніпропетровської області головний редактор видання «Лица» Олена Гарагуц передала Прес-секретарю Президента України Дарії Чепак звернення до Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів при Президентові України. У своєму зверненні редактор видання скаржилася на перевірку прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська, яка, на її думку, могла призвести до розкриття таємниці авторства та джерел інформації журналістів, що суперечить законодавству України.
Прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська Олена Гарагуц викликалася для надання пояснень в ході перевірки за заявою гр. Ф. про вчинення злочину.
Заявник просив порушити кримінальну справу стосовно Гарагуц О.О. за фактами зловживання повноваженнями юридичною особою приватного права, службової недбалості і розголошення даних дізнання та досудового слідства під час публікації статей стосовно нього у газеті «Лица».
Матеріали про вчинення Гарагуц О.О. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-8 КУпАП, у зв’язку з ненаданням відповіді та документів на запит до суду прокурором району не направлено. У подальшому, 24.02.12 ці матеріали витребувані для вивчення прокуратурою м.Дніпропетровська. За результатами прокурором м.Дніпропетровська направлено лист-зауваження прокурору Кіровського району з приводу допущених порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно Гарагуц О.О.
Протокол до суду не направлено.»
http://www.gp.gov.ua/ua/reegions_news_detail.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=102816
Пригадується, була така рубрика в газетах радянської доби: «По слідах наших виступів»…
Щоправда, запитань це повідомлення ГПУ викликає чимало. Ну, наприклад, чи не забагато честі писати посаду прес-секретаря Президента з великої літери? Або: хто й коли запровадив таку оригінальну форму дисциплінарного стягнення, як «лист-зауваження»?
Стаття 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлює такі різновиди дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників прокуратури:
1) догана;
2) пониження в класному чині;
3) пониження в посаді;
4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»;
5) звільнення;
6) звільнення з позбавленням класного чину.
Як бачимо, такого стягнення як «зауваження», а, тим більше, «лист-зауваження» в органах прокуратури не існує. Отже, про адекватне реагування з боку прокурорського начальства на приголомшливу витівку Кіровського райпрокурора насправді не йдеться. І це не дивно.
Намагання Генпрокуратури зробити з районного прокурора Лисенка цапа-відбувала зрозумілі. Але, насправді, районна прокуратура навіть не є юридичною особою, а має статус відділу прокуратури області. Можливо серед читачів сайту ГПУ і є громадяни з підвищеною довірливістю, але ми до таких не належимо й тому навіть не уявляємо ситуацію, коли начальник відділу обласної прокуратури (чи прирівняний до нього прокурор району) складає адмінпротокол на головного редактора популярної газети, а прокурор області про це – ані сном, ані духом.
Звернімо увагу на таку деталь: прокурор Лисенко направив Олені Гарагуц письмову вимогу 15 грудня 2011 року. Олена відмовилась виконувати прокурорську забаганку 16 грудня 2011 року, а адміністративний протокол щодо неї Лисенко склав аж 22 лютого 2012 року, тобто навіть з пропущенням двомісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності. Цікаво, чого так довго чекав прокурор – чи не грошей від Філатова? А, може – вказівку з обласної прокуратури?
Також дуже нам цікаво, а що, власне, означає фраза з повідомлення ГПУ «протокол до суду не направлено»? Якщо прокурор склав адміністративний протокол, то в подальшому цей документ разом з іншими матеріалами мав бути обов’язково направлений у суд, оскільки підпис Лисенка під протоколом означає, що відносно Олени Гарагуц Кіровська районна прокуратура відкрила провадження в справі про адміністративне правопорушення. Закрити провадження можна виключно шляхом винесення відповідної постанови – або судом за результатом розгляду адміністративних матеріалів, або вищим прокурором.
У повідомленні на сайті ГПУ сказано, що прокуратура Дніпропетровської області 24 лютого 2012 року витребувала з Кіровської райпрокуратури адмінматеріали відносно Гарагуц на перевірку. Оскільки незаконність адмінпротокола є очевидною, прокурор міста був, взагалі-то, зобов’язаний винести постанову про закриття адміністративного провадження з наступним внесенням подання прокурору області Наталії Марчук про притягнення Лисенка до дисциплінарної відповідальності. Але цього зроблено не було, отже, протокол про адміністративне правопорушення досі ніким не скасовано, провадження по справі не закрито й адміністративні матеріали щодо журналіста прокуратура зобов’язана направити до суду. А вже суд повинен оцінити ступень розвитку інтелекту як прокурора Кіровського району, так і його начальників.
Втім, для будь-якої здравомисленої людини є очевидним, що Лисенко діяв на користь пана Філатова за вказівкою «старших товаришів», напевно самої Марчук або когось із її заступників. Ось тому й народився не передбачений ніякими канонами «лист-зауваження» — щоби і громадськість заспокоїти, і, в той же час, не карати прокурора, який лише виконував наказ начальства. Правда ж, Наталіє Василівно?
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
Комментариев нет:
Отправить комментарий