.
Відсутність на Закарпатті крупних високорентабельних підприємств, спроможних приносити їхнім власникам великі прибутки, породила у місцевому підприємницькому середовищі міф про те, що перерозподіл власності «популярним» для індустріальних теренів України шляхом рейдерства омине наш край. Містечкові акули бізнесу настільки розслабились, що не сприйняли всерйоз одне з ключових передвиборних гасел кандидата у президенти «дійти до кожного».
Самовпевненість зіграла з ними злий жарт – наприкінці минулого року у бізнес-середовищі Закарпаття сталися дві знакові події, котрі засвідчили, що й за високими Карпати відгородитися від загальнодержавних процесів неможливо.
Першою ластівкою став резонансний конфлікт навколо найбільшого в усій Західній Україні готельного комплексу «Закарпаття», зведеного в Ужгороді угорськими будівельниками у 80-х роках минулого століття спеціально до московської Олімпіади-80. Розгортання подій навколо цього об’єкта наочно засвідчило єдність інтересів та спільність дій бізнесу, влади, силових структур та криміналу.
Спочатку відома київська інвестгрупа «ІНЕКО» (президент Денис Копилов), яка володіла 67,9% акцій ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», звинуватила ужгородського підприємця Павла Маєрчика, який представляється в контексті цієї ситуації «головою Спостережної ради, нещодавно обраним на цю посаду акціонерами товариства», у рейдерському захопленні ПАТу та приводу нової адміністрації, про що поскаржилася у листах до найвищих владних структур держави.
Водночас прокуратура Закарпатської області порушила кримінальну справу за фактом «зловживання службовим становищем та службового підроблення, а також фіктивного банкрутства, вчиненого службовими особами ВАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття» за ознаками злочинів, передбачених ст.218, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України проти «старого» директора, який влаштовував «ІНЕКО», депутата Ужгородської міськради від партії Єдиний Центр Олександра Доктора, а в середині грудня затримала його по звинуваченню у «невиконанні судових рішень, які вступили у законну силу». Депутати міськради вступилися за колегу, одноголосно прийнявши сесійне звернення до правоохоронців відпустити його під підписку, однак прокуратори були непохитні і протримали народного обранця міського масштабу у буцигарні акурат до католицького Різдва. Паралельно у місцевій пресі з’явилися публікації, які розповідають про економічний занепад готелю, зловживання керівництва корпорації «ІНЕКО» та адміністрації готельного комплексу, найрезонанснішим з яких є розпродаж за символічними цінами майже 300 (!) оригінальних картин провідних закарпатських художників, які прикрашали номери готелю.
За два тижні до арешту О.Доктора суддя Ужгородського міськрайонного суду Олексій Леміш, з кабінету якого влітку минулого року пропало (!) зо два десятки томів кількох резонансних кримінальних справ, наклав арешт на акції ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», а 27 грудня виніс рішення, яким частково задоволено позов Маєрчик Маріанни Василівни до її чоловіка Маєрчика Павла Степановича, ПАТ «Інвестиційна енергетична компанія «ІНЕКО» та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», за участю ВАТ «Корпоративний недеверсифікований інвестиційний фонд закритого типу «Інеко Ріал Істейт» та ГОВ «Компанія з управління активами «Інеко-Інвест». На це рішення судді оперативно відреагував народний депутат України, член того ж таки Єдиного Центру Василь Петьовка. У перший робочий день нового року він направив на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України звернення, у якому, окрім іншого, просить «розглянути питання про звільнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш Олексія Миколайовича у зв’язку з порушенням ним присяги та внести подання Президенту України про звільнення судді Леміш Олексія Миколайовича з посади». А за кілька днів до цього невідомі підпалили майже у центрі Ужгорода авто, яке, за інформацією з неофіційних джерел, належить арбітражному керуючому ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття». Поки тривають суди та війни, сам готель продовжує занепадати, бо його господарство і менеджмент насправді давно потребують капітального осучаснення.
Якщо колізії навколо «Закарпаття» супроводжуються широким суспільним резонансом, то інформація навколо переділу власності на іншій економічній візитівці краю – Ужгородському коньячному комбінаті – досі ще не набула розголосу у ЗМІ. Виробник відомих в Україні марочних напоїв «Тиса», «Карпати», «Ужгород» та доступніших ординарних коньяків, у тому числі й найбільш популярного «Закарпатського», впродовж двох десятиліть був, що називається, «у руках» його керівника Володимира Гісема. Навколо цього підприємства час від часу теж спалахували конфліктні ситуації та розгоралися скандали, пов’язані з «особливостями» його акціонування, але Володимир Васильович уміло гасив їх. Сприяли цьому і його статус депутата Закарпатської обласної ради кількох скликань, особисті стосунки з впливовими людьми у столиці та членство спочатку у СПУ, а відтак у Партії регіонів. Але, схоже, цього разу партійний квиток не гарантує його бізнесу статусу недоторканності – на успішного продуцента улюбленої мільйонами «Тиси» поклали око «донецькі». І не просто «донецькі», а їхня київська «діаспора».
Нині Ужгородом активно шириться інформація про те, що головного акціонера коньячного заводу наприкінці 2011-го «переконали» відписати свою власність старшому синові володаря межигірських (не плутати з міжгірськими) володінь. Підтверджують цю інформацію у приватних розмовах й високопосадовці з обласної влади, депутати, окремі акціонери, які свого часу звільнилися з підприємства, однак свідчити щось офіційно, зі зрозумілих причин, вони наразі не наважуються. Наші спроби зв’язатися із самим В.Гісемом, аби той прокоментував ситуацію, видалися марними. Та довго утаювати шило у мішку не вдасться: якщо нові власники насправді доручили йому викупити абсолютну більшість акцій від дрібних акціонерів, то незабаром з полону утаємничення вийдуть й інші подробиці цієї оборудки, яка, у випадку її підтвердження, привнесе у специфічний закарпатський букет «Тиси» донецький присмак ведення бізнесу.
Василь Ільницький, zakarpattya.net.ua
Відсутність на Закарпатті крупних високорентабельних підприємств, спроможних приносити їхнім власникам великі прибутки, породила у місцевому підприємницькому середовищі міф про те, що перерозподіл власності «популярним» для індустріальних теренів України шляхом рейдерства омине наш край. Містечкові акули бізнесу настільки розслабились, що не сприйняли всерйоз одне з ключових передвиборних гасел кандидата у президенти «дійти до кожного».Самовпевненість зіграла з ними злий жарт – наприкінці минулого року у бізнес-середовищі Закарпаття сталися дві знакові події, котрі засвідчили, що й за високими Карпати відгородитися від загальнодержавних процесів неможливо.
Першою ластівкою став резонансний конфлікт навколо найбільшого в усій Західній Україні готельного комплексу «Закарпаття», зведеного в Ужгороді угорськими будівельниками у 80-х роках минулого століття спеціально до московської Олімпіади-80. Розгортання подій навколо цього об’єкта наочно засвідчило єдність інтересів та спільність дій бізнесу, влади, силових структур та криміналу.
Спочатку відома київська інвестгрупа «ІНЕКО» (президент Денис Копилов), яка володіла 67,9% акцій ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», звинуватила ужгородського підприємця Павла Маєрчика, який представляється в контексті цієї ситуації «головою Спостережної ради, нещодавно обраним на цю посаду акціонерами товариства», у рейдерському захопленні ПАТу та приводу нової адміністрації, про що поскаржилася у листах до найвищих владних структур держави.
Водночас прокуратура Закарпатської області порушила кримінальну справу за фактом «зловживання службовим становищем та службового підроблення, а також фіктивного банкрутства, вчиненого службовими особами ВАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття» за ознаками злочинів, передбачених ст.218, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України проти «старого» директора, який влаштовував «ІНЕКО», депутата Ужгородської міськради від партії Єдиний Центр Олександра Доктора, а в середині грудня затримала його по звинуваченню у «невиконанні судових рішень, які вступили у законну силу». Депутати міськради вступилися за колегу, одноголосно прийнявши сесійне звернення до правоохоронців відпустити його під підписку, однак прокуратори були непохитні і протримали народного обранця міського масштабу у буцигарні акурат до католицького Різдва. Паралельно у місцевій пресі з’явилися публікації, які розповідають про економічний занепад готелю, зловживання керівництва корпорації «ІНЕКО» та адміністрації готельного комплексу, найрезонанснішим з яких є розпродаж за символічними цінами майже 300 (!) оригінальних картин провідних закарпатських художників, які прикрашали номери готелю.
За два тижні до арешту О.Доктора суддя Ужгородського міськрайонного суду Олексій Леміш, з кабінету якого влітку минулого року пропало (!) зо два десятки томів кількох резонансних кримінальних справ, наклав арешт на акції ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», а 27 грудня виніс рішення, яким частково задоволено позов Маєрчик Маріанни Василівни до її чоловіка Маєрчика Павла Степановича, ПАТ «Інвестиційна енергетична компанія «ІНЕКО» та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», за участю ВАТ «Корпоративний недеверсифікований інвестиційний фонд закритого типу «Інеко Ріал Істейт» та ГОВ «Компанія з управління активами «Інеко-Інвест». На це рішення судді оперативно відреагував народний депутат України, член того ж таки Єдиного Центру Василь Петьовка. У перший робочий день нового року він направив на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України звернення, у якому, окрім іншого, просить «розглянути питання про звільнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш Олексія Миколайовича у зв’язку з порушенням ним присяги та внести подання Президенту України про звільнення судді Леміш Олексія Миколайовича з посади». А за кілька днів до цього невідомі підпалили майже у центрі Ужгорода авто, яке, за інформацією з неофіційних джерел, належить арбітражному керуючому ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття». Поки тривають суди та війни, сам готель продовжує занепадати, бо його господарство і менеджмент насправді давно потребують капітального осучаснення.
Якщо колізії навколо «Закарпаття» супроводжуються широким суспільним резонансом, то інформація навколо переділу власності на іншій економічній візитівці краю – Ужгородському коньячному комбінаті – досі ще не набула розголосу у ЗМІ. Виробник відомих в Україні марочних напоїв «Тиса», «Карпати», «Ужгород» та доступніших ординарних коньяків, у тому числі й найбільш популярного «Закарпатського», впродовж двох десятиліть був, що називається, «у руках» його керівника Володимира Гісема. Навколо цього підприємства час від часу теж спалахували конфліктні ситуації та розгоралися скандали, пов’язані з «особливостями» його акціонування, але Володимир Васильович уміло гасив їх. Сприяли цьому і його статус депутата Закарпатської обласної ради кількох скликань, особисті стосунки з впливовими людьми у столиці та членство спочатку у СПУ, а відтак у Партії регіонів. Але, схоже, цього разу партійний квиток не гарантує його бізнесу статусу недоторканності – на успішного продуцента улюбленої мільйонами «Тиси» поклали око «донецькі». І не просто «донецькі», а їхня київська «діаспора».
Нині Ужгородом активно шириться інформація про те, що головного акціонера коньячного заводу наприкінці 2011-го «переконали» відписати свою власність старшому синові володаря межигірських (не плутати з міжгірськими) володінь. Підтверджують цю інформацію у приватних розмовах й високопосадовці з обласної влади, депутати, окремі акціонери, які свого часу звільнилися з підприємства, однак свідчити щось офіційно, зі зрозумілих причин, вони наразі не наважуються. Наші спроби зв’язатися із самим В.Гісемом, аби той прокоментував ситуацію, видалися марними. Та довго утаювати шило у мішку не вдасться: якщо нові власники насправді доручили йому викупити абсолютну більшість акцій від дрібних акціонерів, то незабаром з полону утаємничення вийдуть й інші подробиці цієї оборудки, яка, у випадку її підтвердження, привнесе у специфічний закарпатський букет «Тиси» донецький присмак ведення бізнесу.
Василь Ільницький, zakarpattya.net.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий