Мільйонер Висоцький бореться за право розкрадати адвокатські кошти

Якщо українську адвокатуру очолить шахрай та досвідчений корупціонер - чи буде майбутнє в адвокатури?

В 1990 році колишній старший слідчий УВС у м. Севастополь Володимир Іванович Висоцький (на фото) отримав посвідчення адвоката і став членом Кримської колегії адвокатів і членом професійної громадської організації - Спілки адвокатів України. Кого він захищав в  буремні дев’яності?

Нажаль, про його справи за часів кримських ОПГ на кшталт «Башмаків» та великих фінансових аферистів як Сергій Шурига (нині Кондратєвський) мало відомо. Часи були лихі й голодні. І з тих часів вже пройшло багато часу, як Володимир Висоцький досяг значних успіхів у кар’єрі — очолив Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури при Кабінеті Міністрів України (ВККА), став членом Вищої ради юстиції (ВРЮ), заробив мільйони брудних грошей. Але необережність та зухвалість привели до втрати усього.

З часів роботи в МВС Володимир Висоцький активно налагоджував особисті зв’язки з суддями і народними засідателями районних судів м. Севастополя і інших судів АРК, багато хто з яких згодом очолив суди апеляційної інстанції Криму або стали суддями і працюють до теперішнього часу.

Наявність таких контактів дозволила пану Висоцькому починаючи з 2000 року (з моменту обрання його Головою Севастопольської КДК адвокатури) організувати стійкі схеми здобуття за грошову винагороду (хабарі) рішення судів по кримінальним, цивільним і господарським справам. Крім того, на той час (приблизно до 2004 року) він займав активну провладну політичну позицію в регіоні (працював секретарем Севастопольської міської організації СДПУ (о), що забезпечувало йому підтримку з боку представників місцевої державної влади в професійній діяльності практикуючого юриста.

Приблизно з 1998 року зростає матеріальний добробут Висоцького В.І., він купляє автомобілі іноземного виробництва, нові квартири.

Після обрання Висоцького головою ВККА в 2007 році, і вступу до ВРЮ України, він активно використовував свої повноваження для здійснення впливу на розгляд окремих судових справ не лише в судах АРК, але і всієї України, що стало причиною загострення його відносин з низкою представників судової влади України.

30 липня 2010 року Ленінським районним судом м. Севастополя було відкрито провадження за цивільним позовом Плавельського Валентина Порфирійовича до адвоката Висоцького Володимира Івановича про відшкодування збитків.

Між Плавельським В.П. та Висоцьким В.І. було укладено п‘ять договорів про надання правової допомоги. На думку позивача адвокат не здійснив ніяких юридично значимих дій в його інтересах, а також порушив зобов‘язання по відповідним адвокатським договорам. Позивач стверджує, що в результаті ненадання правової допомоги він поніс збитки у вигляді витрат на послуги, які не були надані, а саме - більше 790 тисяч грн. (сума гонорарів по п‘яти договорам).



Проте шахрайство Володимира Висоцького при наданні юридичних послуг не було єдиним джерелом доходів цієї людини. 11 серпня 2011 року співробітниками Севастопольської міської прокуратури за матеріалами Управління по боротьбі з організованою злочинністю УВС м. Севастополя «на гарячому» у своєму кабінеті при отриманні хабара в сумі 30 тисяч гривень був затриманий начальник екологічної інспекції м. Севастополя Циганков Іван Петрович. У відношенні останнього було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України (вимагання та одержання хабара).

Згідно з матеріалами справи, напередодні затримання один з приватних готелів м. Севастополя відвідали інспектори-екологи, виявили низку порушень і опечатали готельні комунікації: газопровід, електромережі, водогін. Після чого начальник державної екологічної інспекції м. Севастополя Циганков І.П. нібито вимагав хабар у власника зазначеної готелю за розблокування комунікацій, відновлення її роботи та незастосування до нього заходів адміністративного характеру.

Циганков Іван Петрович, 10.03.1957 року народження, уродженець с. Нижня Хортиця Запорізької області, який зареєстрований та проживає в м. Севастополі є колишнім заступником начальника УВС в м. Севастополі, полковник міліції, обіймав посаду начальника міліції громадського порядку. Керівником Державної екологічної інспекції м. Севастополя був призначений у 2008 році.

Після затримання пан Циганков під натиском слідства дав часткові зізнавальні свідчення. Для свого захисту в якості адвоката він пригласив давнього знайомого ще по службі в МВС – Володимира Висоцького. Останній був присутній при проведенні слідчих дій та під час розмови  з клієнтом повідомив йому, що справа дуже серйозна і вирішити її можливо тільки через його зв'язки в Генеральній прокуратурі України. Для «вирішення цього питання» Циганкову необхідно було передати Висоцькому 100 тисяч доларів США.

Спочатку Циганков не прийняв цю пропозицію, через що між ним і адвокатом В виник конфлікт з приводу методів та суми, необхідної для закриття кримінальної справи. Проте після того, як по справі почали проводитися необхідні слідчі дії, Володимир Висоцький все ж таки переконав Циганкова в необхідності передати 100 тис. доларів США для вирішення питання про закриття кримінальної справи в ГПУ.

Не маючи такої суми, Іван Циганков позичив гроші у своїх друзів, колишніх співробітників МВС і орієнтовно в середині вересня 2011 року передав їх своєму адвокатові.

Надалі ситуація у справі не змінювалася, слідство всіляко затягувалося, оскільки не було достатніх доказів провини підозрюваного у скоєнні злочину. На вимоги Циганкова пояснити, що відбувається і на що були витрачені його гроші, адвокат Висоцький давав ухильні відповіді або уникав спілкування. Підозрюючи свого адвоката у зговорі з працівниками прокуратури та УБОЗу з метою отримання коштів шахрайським шляхом, Циганков звернувся до співробітників СБУ в м. Севастополь.

В ході перевірочних заходів співробітниками СБУ було встановлено, що матеріали кримінальної справи були складені вкрай непрофесійно, працівники УБОЗу проводили оперативно-розшукові та оперативно-технічні заходи без заведення оперативно-розшукової справи, аудіо-та відеоматеріалів, які підтверджують вимагання та отримання Іваном Циганковим хабара. В матеріалах з самого початку не містилося позитивної експертизи про наявність слідів барвника на руках та одязі підозрюваного, слідів підозрюваного на переданих грошах також не було виявлено. Обвинувачення будувалося виключно на заяві потерпілого і зізнаннях Циганкова, отриманих  під час погроз та морального тиску.

За оперативними даними, у поле зору співробітників УБОЗ м. Севастополя Циганков І.П. потрапив після того, як очолювані ним працівники ДЕІ м. Севастополя виявили порушення при видобутку мінеральної води одним з місцевих підприємців, який займався цією діяльністю без оформлення необхідних документів та сертифікації. Цей підприємець користувався прикриттям керівника УБОЗ м. Севастополя Третяка Е., який і дав вказівку своїм співробітникам спровокувати ситуацію з, нібито, вимаганням хабара Циганковим з метою його дискредитації, зняття з посади і згодом призначення на вакантне місце потрібної йому людини.

На цьому етапі Іван Циганков через оперативні можливості спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в м. Севастополі був схильний до звернення в СБУ із офіційною заявою з приводу шахрайських дій Володимира Висоцького. Оперативники планували узяти Висоцького на гарячому в момент повернення частини отриманих від Циганкова грошей, проте Циганков в останню мить не погодився брати участь в документуванні протиправного діяння співробітниками СБУ і операція не була реалізована.

За інформацією Циганкова, яку він постфактум надав співробітникам СБУ, під час подальшої зустрічі з Володимиром Висоцьким він отримав від нього в якості поворотної суми 30 тис. доларів США. Інша частина «хабара для закриття справи», мабуть була зачислена в рахунок оплати за наданих адвокатом Висоцьким послуг.

Припинити шахрайську діяльність Володимира Висоцького неодноразово намагалися інші адвокати. 1 березня 2010 року  адвокат Сергій Коннов (Президент Асоціації правників України) направив до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії м. Севастополя скаргу на дії голови ВККА Володимира Висоцького.

Приводом для подання скарги стали дії голови ВККА по незаконній відмові у задоволенні адвокатського запиту. Крім цього, у своїй відповіді на адвокатський запит В.Висоцький дозволив собі наступний вислів: "також раджу змінити "ментовський" тон, який мається у запиті". Свої письмові заперечення Володимир Висоцький закінчив наступним чином: "як Голова ВККА, на жаль, вимушений констатувати, що рівень професійної підготовки автора заяви до суду далекий від середнього і не дозволяє правильно орієнтуватись у нормах діючого законодавства".

На думку адвоката Коннова, подібна поведінка голови ВККА та адвоката Висоцького входить в протиріччя з ст.65 Правил адвокатської етики, згідно з якою: "адвокат не повинен допускати по відношенню до іншого адвоката виразів, принижуючих його честь і достоїнство, спричиняючих збитки його діловій репутації, нетактовних та принижуючих виразів".

В своїй скарзі, направленої до Севастопольської міської КДКА, адвокат Коннов попросив надати оцінку діям і заявам адвоката Висоцького, а також винести йому попередження.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Севастополя відмовилась розглядати скаргу адвоката. У своїй відповіді заявнику голова Севастопольської КДКА О.Ф.Тарасов повідомив, що "факти, викладені у скарзі стосуються дій голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України Висоцького В.І., а не дій адвоката Висоцького В.І.". Тому голова КДКА вважає скаргу неподвідомчою  дисциплінарній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії міста Севастополя.

Слід зазначити, що протистояння Сергія Коннова та Володимира Висоцького має свою передісторію. Ще восени 2009 року Коннов виступив проти намірів голови ВККА Висоцького автоматично включити до списків делегатів V з‘їзду адвокатів членів організаційного комітету (всі члени ВККА) та адвокатів - членів Вищої ради юстиції (ВРЮ). Це була перша масштабна спроба Висоцького сфальсифікувати результати голосування делегатів з’їзду адвокатів. Оскільки саме на цьому з’їзді виносилось питання про членство адвоката Висоцького в ВРЮ. Таким чином, залучивши «своїх делегатів» до участі в голосуванні, Висоцький забезпечив собі місце у впливовій організації та можливість впливати на членів суддівської влади України. На той час дії Сергія Коннова підтримали київський адвокат Наталія Пліса, дніпропетровський адвокат Олександр Кошевой, адвокати Інна Рафальська, Андрій Циганков.



Наступним конфліктним питанням між Конновим та Висоцьким стало звернення  Сергія Коннова до ВККА з вимогою надати інформацію щодо використання коштів, які надходять від осіб в якості благодійного внеску перед складанням адвокатських кваліфікаційних іспитів. Сплата внеску на рахунок місцевої ККА в розмірі 5000 гривень є обов’язковою. Проте жодного разу не було надано кошторис, за яким ці кошти використовуються, або інформацію про рахунки, де ці кошти акумулюються.

Питання використання цих коштів, а також правомірності отримання вказаної суми давно бентежить адвокатів України.

За існуючою інформацією, частину цих коштів комісії передавали голові ВККА Володимиру Висоцькому в якості «плати за посаду». Приблизна сума щомісячного утримання колишнього голови ВККА для регіональних відділень сягала 500 000 гривень.

Згідно існуючої інформації, частина коштів, що перераховуються як добродійні внески при складанні кваліфікаційних іспитів, направляється регіональними колегіями адвокатів до ВККА, у тому числі її голові Висоцькому В.І. Крім того, практично у всіх регіонах України практикується складання кваліфікаційних іспитів за хабарі членам комісії, при цьому знання юриспруденції перевіряються формально і свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю видаються неспеціалістам. Розмір хабарів залежно від регіону складає від 1 до 3 тис. доларів США за одного претендента. Частина цих коштів також щомісячно передається до ВККА.

Можливо саме тому пан Висоцький якісно приховував інформацію про кошти і від колег і від представників засобів масової інформації. До речі за намагання позбавити пана Висоцького шалених заробітків деякі адвокати поплатилися свідоцтвом. Зокрема мова йде про адвоката Ю.С. Забару, якому було анульовано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю за зверненням ВККА Висоцького та за матеріалами перевірки Висоцького. Ю. Забара активно підтримував Сергія Коннова у боротьбі проти шахрая – голови ВККА.

Зробити висновок про доходи пана Висоцького можна навіть виходячи з його автопарку. В гаражах Висоцького стоять автомобілі:
Mitsubishi L200 чорного кольору, 2011 р.в., державний номерний знак СН 3029 АК.

 Lexus LX 570 сірого кольору, 2011 р.в., державний номерний знак СН 0200 АК. Власником вказаного автомобіля є дружина Володимира Висоцького — Світлана Висоцька;

 Mercedes C350 чорного кольору, 2007 р.в., державний номерний знак СН 0042 АС;

Chevrolet Niva сірого кольору, 2010 р.в., державний номерний знак СН 0140 АК;

Honda Civic червоного кольору, 2008 р.в., державний номерний знак СН 3900 АІ.

Приблизна вартість усіх автомобілів складає понад 230 тисяч доларів США.

Проте усе рано чи пізно закінчується. І 12 листопада 2012 року у Вищий раді юстиції було завершено перевірку інформації щодо вчинення членом ВРЮ, головою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Володимиром Висоцьким тиску на суддів. Під час перевірки було виявлено факти, які стали підставою для припинення його повноважень.

Відповідного висновку дійшов член ВРЮ Олександр Удовиченко, який на виконання протокольної ухвали Вищої ради юстиції від 16 жовтня 2012 року вивчав відповідні обставини, викладені у зверненнях  до ВРЮ делегатів установчого з’їзду та адвокатів, самого пана Висоцького, а також дослідив процесуальні документи по ряду адміністративних справ, пов’язаних із цими зверненнями.

Перевірці передували наступні події: 3 жовтня на адресу ВРЮ надійшло звернення від представника ВККА Львовської Е.М. щодо наявності підстав для звільнення одного із суддів Окружного адміністративного суду з посади за нібито порушення ним присяги під час розгляду адміністративних справ за позовами про визнання протиправними та скасування трьох рішень Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Зазначене звернення було подано на підставі довіреності, виданої головою ВККА Володимиром Висоцьким.

За наявною інформацією, ці справи були пов’язані із рішеннями ВККА щодо установчих зборів ряду регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, через що виникла загроза зриву установчих зборів адвокатів України та обрання нових органів самоврядування.

Варто зауважити, що на момент звернення представника ВККА одне з рішень ВККА було визнане судом протиправним і недійсним, решта – ще знаходилися на розгляді у суді.

Зважаючи на це, О.Удовиченко звернув увагу на те, що оскільки пан Висоцький був зацікавлений у результатах розгляду адміністративних спорів, подібні звернення сприймалися суддею як засіб тиску на нього з боку особи, яка є членом Вищої ради юстиції.

Він також зауважив, що член ВРЮ, маючи відповідний статус у суспільстві, повинен усвідомлювати ступінь сприйняття суддями, представниками адвокатури та державними службовцями його заяв та дій. У зв’язку з реалізацією функцій, покладених на ВРЮ, до члена ВРЮ, як до публічної особи, висуваються підвищені суспільно-моральні вимоги. Неприпустимим є вчинення ним будь-яких дій, що можуть бути сприйняті як тиск на суд. Частина ж друга ст. 126 Конституції забороняє вплив на суддів у будь-який спосіб.

У справі щодо припинення повноважень члена Вищої ради юстиції Конституційний Суд виніс рішення № 7-рп/2008, згідно з яким при порушенні присяги членом ВРЮ, який призначений відповідним органом, ВРЮ може надати цьому органу оцінку такого факту.

Це був не єдиний зафіксований випадок тиску Висоцьким на суддів. Так Висоцький В.І., як член ВРЮ, в травні 2011 року направив клопотання на ім'я глави Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Мартиненко з проханням провести службове розслідування з приводу розгляду у вказаному суді апеляційної скарги підприємства «Колос CД-Інвест» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року.

Рішення у цій справі, у свою чергу, мало відношення до справи за адміністративним позовом ТОВ «Україна-хліб» до ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі його регіональної філії в Кіровограді, відділення Держкомзему в Олександровському районі Кіровоградської області про визнання їх дій протизаконними і відміну державної реєстрації. Пан Висоцький, використовуючи своє службове становище діяв на користь підприємства «Колос CД-Інвест» і просив відсторонити на час проведення перевірки суддю Мельник В.В., чим безпосередньо вплинув на хід розгляду справи в апеляційній інстанції.

Раніше за вказані події, а саме15 жовтня 2012 року народний депутат України Святослав Олійник направив депутатське звернення до Генерального прокурора України з проханням перевірити низку рішень ВККА з позицій наявності правових обгрунтувань для їх прийняття.

Справа у тому, що 15 серпня 2012 року вступив в дію новий Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яким обов‘язок по організаційно-технічному забезпеченню засновницьких конференцій адвокатів регіону законодавець поклав на існуючі сьогодні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури відповідного регіону.

Незважаючи на те, що Президент України підписав даний закон 9 серпня, ВККА своїм рішенням від 10 серпня схвалила Порядок скликання, підготовки і проведення засновницьких конференцій адвокатів регіону (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі).

Це викликало неоднозначне відношення адвокатів і відповідних регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, які, згідно закону визначили порядки проведення засновницьких конференцій і провели їх.

У відповідь ВККА прийняла ряд рішень про відміну цих порядків, що призвело до виникненню низки судових справ. В судах першої інстанції ці справи були вирішені не на користь ВККА. Крім цього, ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення адміністративного позову дія рішення ВККА, яким був схвалений порядок ВККА, частково призупинений.

У зверненні народний депутат С.Олійник зазначив, що голова ВККА В.Висоцький таким чином здійснює вплив на Донецьку, Харківську і Закарпатську КДКА з метою прийняття ними таких рішень, які дозволять йому зайняти посаду голови Ради адвокатів України і Голови Національної асоціації адвокатів України вже за новим законом.

Кульмінація цієї ситуації настала 17 листопада 2012 року, коли у місті Києві відбувся установчий з‘їзд адвокатів України у готелі "Русь", а паралельно – зібрання з невідомим статусом у кінотеатрі "Кінопанорама".

На з‘їзд адвокатів у готелі "Русі" прийшло 217 адвокатів, головою Ради адвокатів України, який одночасно є і головою Національної асоціації адвокатів України, вибрали заступника голови Вищої ради юстиції Лідію Ізовітову (214 голосів). У свою чергу, за пропозицією Л.Ізовітової її заступниками на цій посаді були обрані заступник голови Союзу юристів України Катерина Коваль та Керуючий партнер юридичної фірми "Гвоздій і Оберкович" Валентин Гвоздій.

Головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України адвокати вибрали голову Асоціації юристів України Валентина Загарію, а його заступниками стали керуючий партнер юридичної фірми "Василь Кисіль і Партнери" Олег Макаров і донецький адвокат Олег Беляєв. В свою чергу, адвокатський з‘їзд, що проходив у готелі "Русь", визначив, що Вища ревізійна комісія адвокатів України створюється з 9 адвокатів, а очолила її президент Асоціації адвокатів України Ольга Дмітрієва.

Що стосується зібрання, що відбулось у кінотеатрі "Кінопанорама", то в ньому начебто прийняли участь 207 адвокатів, які начебто «головою» Ради адвокатів України, одноголосно вибрали голову Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України Володимира Висоцького. У свою чергу нібито його заступниками на цій посаді стали адвокат з Волині Оксана Комарницька та львівській адвокат Андрій Фостяк.

Що стосується двійника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, то його «головою» був вибраний харківський адвокат Михайло Ісаков. А його «заступниками» стали адвокат "Міжнародної адвокатської компанії "Бі.Ай.Ем" Ольга Жуковська і запорізький адвокат Катерина Котелевська.

Фірму «Міжнародна адвокатська компанія Бі-Ай-Ем» у 1992 році створив Віктор Медведчук. Засновниками цієї фірми були Суркіс Григорій Михайлович, Суркіс Ігор Михайлович (молодший брат Григорія), Згурський Валентин Арсентійович, Карпенко Юрій Михайлович, Губський Богдан Володимирович, Лях Юрій Іванович. Серед основних напрямків діяльності фірми було сприяння відкриттю закордонних валютних рахунків, сприяння у реєстрації підприємств у офшорних зонах та сприяння у набутті нерухомості у закордонних країнах.

Крім того, на зібранні у "Кінопанорамі" була сформована ВРКА у кількісному складі - 3 чоловік, яку очолив адвокат Дмитро Кухнюк.

З приводу описуваних подій Володимир Висоцький подав заяву до Печерського РУ, в якій зазначив, що невідомі особи намагались зірвати установчий з‘їзд адвокатів. ЖРЗПЗ № 13606 від 17.11.2012 р. Перевірку заяви в рамках ч.1 ст.296 КК України проводив дільничний інспектор Робак. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи (відмовний матеріал № 9601 від 18.11.2012).

Коментуючи подію, що сталась, прихильники Висоцького наголошують на тому, що у готелі "Русь" відбувся рейдерський захват Установчого з‘їзду адвокатів. За словами самого Висоцького вже о 8.30 год. на вході в зал, де планувалось провести Установчий з‘їзд адвокатів, стояла охорона, що пропускала "за невідомо ким підготовленими списками". Він спробував вирішити конфлікт з головою  Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області Галиною Ковбасінською, на що вона відповіла відмовою.

Прибічники Висоцького активно звертають увагу громади на те, що серед обраного керівництва адвокатського самоуправління присутні представники Асоціації правників України, Союзу юристів України, Асоціації адвокатів України, Союзу адвокатів України та м. Донецька. Таким чином, начебто можна говорити про деякий досягнутий компроміс найбільш впливових об‘єднань юристів і адвокатів, що прийшли на з‘їзд з готовим рішенням. Більш того, за логікою адвоката Висоцького робиться припущення, що такий стан речей свідчить не про консолідацію адвокатури, а таємні домовленості що досягнуті з Адміністрацією Президента як ініціатора Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як вважає пан Висоцький, саме Лідія Ізовітова написала, а потім направила до Адміністрації Президента законопроект "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у тому вигляді, в якому він прийнятий сьогодні, не порадившись з ним та його колегами.

Серед прибічників Володимира Висоцького необхідно виділити адвокатів, які 30 листопада 2011 року підписали відкритого листа на підтримку голови ВККА Висоцького. Усі вони є близькими до впливових членів політичних партій «Наша Україна» та «Батьківщина»:

- Сірий Микола Іванович, 20.02.1962 року народження, уродженець м. Воркута, зареєстрований в м. Києві по вул. Е. Пот’є, 9, кв. 13, закінчив Харківський юридичний інститут (ХЮА ім. Я. Мудрого), з листопада 1987 року працює в Інституті держави і права ім. Корецького НАН України (вчений секретар і старший науковий співробітник), один з адвокатів Ю. Тимошенко.

- Березюк Олег Валерійович, 04.10.1965 року народження, уродженець с. Танське Уманського району Черкаської області, зареєстрований в м. Києві по вул. А. Ахматової, 43, кв. 305, закінчив юридичний факультет КНУ ім. Т.Г. Шевченко, радник з питань конституційного права і виборчого процесу адвокатського об'єднання «С.Т. Партнерс».

- Баганець Олексій Васильович, 05.04.1954 року народження, уродженець с. Горошино Семенівського району Полтавської області, закінчив Харківський юридичний інститут (ХЮА ім. Я. Мудрого), з 1983 по 2006 рік пропрацював в органах прокуратури, обіймав посаду заступника Генерального прокурора України,  прокурора Донецької області, займався слідством у справі Гонгадзе Г., як адвокат захищав інтереси Юрія Луценка.

- Мартиненко Юрій Володимирович, 1963 року народження, закінчив юридичний факультет КНУ ім. Т.Г. Шевченко в 1993 році, колишній працівник прокуратури м. Києва, з 2008 по 2010 рік – заступник начальника Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України, підполковник міліції, заслужений юрист України (указ Президента України № 819/2006 від 06.10.2006 р.),  адвокат Луценка Ю.

- Козаченко Тетяна Петрівна, 15.09.1975 року народження, уродженка м. Полтава, зареєстрована в Полтаві по вул. Фурманова, 8А, кв. 21, адвокат (свідоцтво № 582 від 13.03.2008 року), подруга Тетяни Монтян.

- Лошаков Дмитро Сергійович, 23.07.1980 року народження, уродженець м. Києва, зареєстрований в м. Києві, вул. Маліновського, 13, кв. 271,  віце-президент АТ "Юридична компанія "Капітал", адвокат, арбітражний керівник, був адвокатом одного з так названих «васильківських терористів» Сергія Бевза.

- Білоусов Олексій Анатолійович, 15.09.1982 року народження, уродженець м. Глухова Сумської області, був зареєстрований в м. Глухові, вул. Сковороди, 3, закінчив Київський університет права НАН України, юрист-консульт АТ «Арцінгер & Партнери», тел. 067-4634433.

- Сафулько Сергій Федорович, 10.10.1947 року народження, уродженець с. Брани Горохівського району Волинської області, був зареєстрований в м. Луцьку по вул. Словацького, 12, кв. 86, член ВРЮ, адвокатський стаж 40 років.

- Левицький Олег Володимирович, 21.04.1969 року народження, уродженець м. Києва, зареєстрований в м. Ірпень по вул. К. Маркса, 57, кв. 1, з 2007 року працює юристом громадської приймальні УХСПЛ (Українського Хельсінського союзу з прав людини), з 1998 року – практикуючий адвокат.

- Могила Ілля Володимирович, 02.09.1969 року народження, уродженець м. Києва, зареєстрований в м. Києві по вул. Саксаганського, 12А, кв. 27, адвокат, один із захисників потерпілих від тортур в СІЗО № 13 м. Києва.

- Веремієнко Олег Ігорович, 02.09.1980 року народження, уродженець м. Києва, зареєстрований в м. Києві по вул. Академіка Глушкова, 43, кв. 21, адвокат, член  УХСПЛ (Українського Хельсінського союзу з прав людини), один із захисників потерпілих від тортур в СІЗО № 13 м. Києва, адвокат Femen.

- Ножовник Олена Іванівна, адвокат, член Київської міської колегії адвокатів, свідоцтво № 2604 від 08.06.2006 року, подруга і колега Тетяни Монтян.

- Нерсесян Армен Сабірович, 19.06.1982 року народження, уродженець м. Києва, зареєстрований в м. Києві по вул. Декабристів, 9, кв. 106, кандидат юридичних наук, адвокат, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Та не тільки втрата керма у ВККА засмутила адвоката Висоцького. На Установчому з‘їзді в "Русі" було вирішене ще одне важливе питання – відклик Висоцького з Вищої ради юстиції. Відомо, що цей орган грає дуже важливу роль у судовій системі країни. Знов таки припускається, що «операція по відкликанню Висоцького з ВРЮ» була домовленістю з владою.

20 листопада 2012 року Володимир Висоцький подав позов до Окружного адміністративного суду м. Києва до державного реєстратора Відділу державної реєстрації Печерської районної у м. Києві державної адміністрації Савенкова О.В. о визнанні недійсною державну реєстрацію недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України".

Крім цього, 20 листопада 2012 на адресу Вищого адміністративного суду України від імені В.Висоцького поданий адміністративний позов з вимогою до Вищої ради юстиції і Верховної Ради України утриматись від прийняття присяги І.Темкіжева, як члена Верховної Ради юстиції і від визнання Висоцького В.І. таким, що втратив повноваження члена ВРЮ.

4 грудня 2012 року позов з приводу державної реєстрації "Національної асоціації адвокатів України" був відкликаний. Приводом цього стало рішення розширеного засідання Ради адвокатів України, що відбулось 28 листопада 2012 року про проведення 2 лютого 2013 року позачергового з‘їзду адвокатів України, на якому буде розглянуте питання легітимності рішень, прийнятих у тому числі і на з’їзді в готелі "Русь". Як відмітив Володимир Висоцький, все ж вищим органом адвокатського самоуправління є з‘їзд, тому кінцев рішення повинен приймати він, а не суди або державні реєстратори.

З приводу другого позову про відклик Володимира Висоцького з Вищої Ради юстиції, 20 грудня Окружний адміністративний суд міста Києва виніс ухвалу про залишення  позову Висоцького без розгляду, оскільки представники позивача залишили залу засідання до завершення розгляду справи.

Ще раніше, 10 жовтня 2012 року закарпатські адвокати Немеш П.Ф., Фазекош О.О., Масяк Н.С. звернулись до Верховної Ради з вимогою дати правову оцінку діяльності і позиції голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури (ВККА) В.І.Висоцького, прийняти рішення про його членство у ВРЮ і оголосити це на З‘їзді адвокатів України.

У зверненні В.Висоцький звинувачується у використанні офіційного сайту ВККА у власних потребах, що призводить до дестабілізації при формуванні органів адвокатського самоуправління, агітуючи за проведення незаконних зібрань адвокатів. На думку вищевказаних осіб, результатом таких дій В.Висоцького стало проведення альтернативних конференцій  та вибрання декількох органів самоуправління і кількох груп делегатів на Установчий з‘їзд адвокатів України. Також закарпатські адвокати звинувачували В.Висоцького у зловживання своїми повноваженнями члена ВРЮ шляхом погроз суддям.

У відповідь В.Висоцький подав позов на захист честі, достоїнства та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди. Як повідомило 28 листопада 2012 року видання "Закон і Бізнес" Ужгородський міськрайонний суд відмовив у задоволенні позову В.Висоцького. Крім цього, суд видав окрему ухвалу, якою зобов‘язав Голову ВКДКА Валентина Загарія на найближчому засіданні розглянути і вирішити питання про порушення В.Висоцьким правил адвокатської етики.

Слід зазначити, що аналогічна окрема ухвала, але відносно голови Вищої ради юстиції Володимира Колесніченка була прийнята на місяць раніше Печерським судом. Тоді приводом для подання В.Колесніченком позову про захист честі, достоїнства та ділової репутації стало розміщення на сайті газети "Закон і Бізнес" низки повідомлень, в яких говорилось, що В.Колесніченко може бути причетним до можливого відмивання грошей при проведенні ремонту адміністративних приміщень ВРЮ. Печерський райсуд Києва залишив позов В.Колесніченка без задоволення.

І як фінальний акорд в кар’єрі адвоката Висоцького пролунало рішення від 21 січня 2013, в якому суддею Печерського районного суду Києва Волкової С.Я. було прийнято рішення по справі № 2-3271/12 за позовом Немеша П.Ф., Фазекош О.А. до Висоцького В.І. про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. Позов був задоволений в повному обсязі. Крім того, суддею було постановлено окрему ухвалу про застосування дисциплінарних санкцій до Висоцького.

Із втратою членства у ВРЮ адвокат Висоцький втратив чарівний імунітет в судах усіх інстанцій. Проте він не втрачає надії та сподівається на скликаний ним з’їзд, який має відбутися вже 2 лютого в Одесі.

Крім того, адвокат Висоцький багато часу приділяє спілкуванню із представниками ЗМІ, переживаючи за  «долю адвокатури України». Чому так тримається за крісло колишній голова ВККА Володимир Іванович Висоцький? Відповіді лежать на поверхні.

По-перше, як людина корислива, він не хоче втрачати важелі впливу та шлях до заробітку. Тому що в разі залишення своєї посади керманича, він позбудеться ні, не довіри адвокатів країни, а грошей. Тих самих гонорарів за вирішення справ в судах, грошей від членський «пожертвувань», які надходять до ВККА. Погодьтесь, це є важливим мотивом для боротьби і за місце у ВРЮ, і за посаду голови Національної асоціації адвокатів України, і за право головувати в Раді адвокатів України.

По-друге, розпочинаючи відкриту війну, та залучаючи до неї своїх прибічників, чи то симпатиків, адвокат Висоцький б’ється не лише за себе, або як він декларує «за майбутнє адвокатури». Питання набагато прозаїчніше: Висоцький Володимир Іванович намагається максимально укріпити свій вплив на адвокатське середовище України, не уникаючи навіть відкритих конфліктів з провладними представниками, тому що знає про наявність підтримки зі сторони не менш потужної сили, яка має вплив на політичну, економічну та соціальну ситуацію в країні.

Зважаючи на тривалу політичну діяльність Висоцького В.І. в якості одного з регіональних керівників СДПУ(о), той факт, що впродовж тривалого часу він очолював організацію, яка згодом стала громадським фундаментом лідера СДПУ(о) В.Медведчука, а також підвищення зацікавленості журналістів до особи В.Медведчука, можна зробити попередній висновок, що кінцевою метою Висоцького В.І. на сьогоднішній день є утворення надійного підґрунтя В.Медведчуку серед адвокатського та судейського середовища у випадку активізації останнім свого політичного впливу на життя України.

В тему: Виктор Медведчук: во власть — по костям. Агент «Соколовский»

Мало хто знає про зв’язок Володимира Висоцького та старого молодого політика Віктора Медведчука. Нагадаємо коротку передісторію з книги «Нарцис» Дмитра Чобіта.

«У вересні 1990 року було створено Спілку адвокатів України. На голову Спілки пропонували кандидатуру відомого київського адвоката Олександра Нечипоренка, тодішнього народного депутата України від м. Києва, але він від посади відмовився, мотивуючи це великою зайнятістю у парламенті. У зв'язку з його відмовою активність проявили кілька осіб і запропонували кандидатуру Віктора Медведчука. На цей час у середовищі юристів він був нічим не примітною особою: як адвокат не виграв жодного резонансного процесу, як юрист не написав жодної поважної статті, як громадянин не зробив жодного гідного суспільного вчинку.

Про саму Спілку адвокатів та її завдання самі адвокати тоді не мали чіткого уявлення, тож і не стали дискутувати і обрали головою Віктора Медведчука, тим більше, що на його підтримку виступив і сам О.Нечипоренко. Так Віктор Володимирович Медведчук став головою Спілки адвокатів України і членом правління Спілки адвокатів СРСР».

Саме Володимир Висоцький у далекому 1990 з товаришами зробив ключове висування Медведчука, саме він агітував голосувати за нього і тоді, і потім – вже на виборах в депутати. До 3 березня 2012 року Володимир Висоцький очолював Всеукраїнську громадську організацію "Громадянський фронт "Правова Україна", (ЄДРПОУ: 35919975). Це попередня назва. Наразі організація зветься: Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнський громадський рух "Український вибір". З вказаного часу організацію очолює Медведчук Віктор Володимирович. Ви, мабуть, бачили рекламу.

В тему: Медведчук: к власти по костям. «В криминальном мире таких называют «отморозками»

І цей факт наштовхує на наступні роздуми: якщо українську адвокатуру очолить шахрай та досвідчений корупціонер - чи буде майбутнє в такої української адвокатури?

ДОВІДКА:

Висоцький Володимир Іванович, 15.07.1960 р.н., народився у с. Конельська Попівка Жашківського району, Черкаської області.

Адреси: АР Крим, м.Севастополь, вул.Суворова,5, кв.29;

м.Севастополь, м.Інкерман, вул.Погорєлова,33, кв.64.

Адвокатська контора Висоцького В.І." розташована за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна,19, оф.1.

Адвокат (№ Свідоцтва: 21,  Дата: 31.03.1994 Видано: Севастопольська міська КДКА)

Екс-Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (з 23.11.2007 р.).

Член Союзу адвокатів України (з 1990 р.).

Член СДПУ (о) (з 2000 р.).

Член Політради СДПУ (о), секретар Севастопольського міськкому СДПУ (о) (з 07.2002).

Голова Севастопольської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (2000-2008).

Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (з 23.11.2007 по 19.11.2012).

Член Вищої ради юстиції (призначений 02.11.2009 V з‘їздом адвокатів України, присягу члена ВРЮ прийняв на пленарному засіданні Верховної Ради України 19.11.2009. Відкликаний 19.11.2012).

Заслужений юрист України (2003 р.).

Після строкової служби на Чорноморському флоті (1977-1980 рр.) залишився жити в м.Севастополь.

ОСВІТА:

Освіта вища, у 1987 році закінчив Київський державний університет ім.Т.Шевченка за спеціальністю "правознавство" (1983-1987 р.).

Трудова діяльність:

У 1981 р. - слюсар Київського авіаційного промислового об‘єднання.

1981-1990 рр. - слідчий, старший слідчий УВС м. Севастополь.

З 1990 року адвокат Кримської колегії адвокатів (адвокатське посвідчення отримав згідно із чинним законодавством УССР).

У 1992 р. В.І.Висоцький заснував відділення Союзу адвокатів України у м. Севастополь.

У 1994 р. В.І.Висоцький повторно склав іспити відповідно до «Закону про адвокатуру» і отримав свідоцтво  №21,  видане Севастопольською міською КДКА 31.03.1994.

З 2000 р. вибраний головою Севастопольської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

У 1990-1998 рр. - адвокат, завідуючий юридичною консультацією Балаклавського району м.Севастополь, директор адвокатського об‘єднання "Ламос".

У 1998-2004 рр. - керівник адвокатського об‘єднання у Ленінському районі м. Севастополь.

У 2004-2005 рр. - голова Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя.

У 2005 році, на його думку, підпав під "зачистку", зроблену президентом В.Ющенком після перемоги "Помаранчевої революції", і поновив приватну практику.

Політична кар’єра, громадська діяльність:

Член Союзу адвокатів України з 1990 року.

Член Соціал-демократичної партії України (об‘єднаної) з 2000 року.

У 2001-2002 рр. - заступник секретаря, а з липня 2002 року - секретар Севастопольського міськкому СДПУ (о).

Член Політбюро СДПУ (о) у 2005-2007 роках.

Висувався як кандидат в народні депутати від опозиційного блоку «Не так!» в 2005 році.

Організатор безкоштовних громадських приймалень у м. Севастополі у період 2002-2006 р. (передвиборчий проект СДПУ(о), який був розпочатий за ініціативою В. Медведчука).

Був делегатом 17, 18, 19 з’їздів СДПУ(О).

Хоббі:

Надає перевагу активному відпочинку. Захоплення - рибалка.

Родина:

дружина, Висоцька Світлана Анатоліївна, 25.02.1961 р.н., ідентифікаційний номер: 2233602749, адреса: м.Севастополь, Інкерман, вул.Погорєлова,33, кв.64;

донька, Висоцька Любов Володимирівна, 23.12.1985 р.н., ідентифікаційний номер: 3140314385, адреса: м.Севастополь, Інкерман, вул.Погорєлова,33, кв.64;

донька, Висоцька Надія Володимирівна, 10.07.1982 р.н., ідентифікаційний номер: 3014122887, адреса: м.Київ, вул.П.Панча,1, кв.27.

За наявною інформацією, Висоцький В.І. має відношення до діяльності наступних суб‘єктів господарської діяльності та громадських об‘єднань.

Є директором:

- Адвокатського об‘єднання "Адвокатська компанія "Ламос", ЄДРПОУ: 23014750, юридична адреса: м.Севастополь, вул.Каліча, 2-А. Вид діяльності: громадські організації, не віднесені до інших угруповань;

- до 03.03.2012 - Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнський громадський рух "Український вибір" (попередня назва - Всеукраїнська громадська організація  "Громадянський фронт "Правова Україна", ЄДРПОУ: 35919975). З вказаного часу організацію очолює Медведчук Віктор Володимирович.

Є співзасновником:

- Севастопольського міського відділення Спілки адвокатів України, ЄДРПОУ: 25749963, юридична адреса: м.Севастополь, вул.Очаківців,19, кв.412. Вид діяльності: громадські організації, не віднесені до інших угруповань. Директор: Жерновий Анатолій Володимирович. Іншими співзасновниками є: Зубарєв Костянтин Миколайович, адреса: м.Севастополь, пл.Захарова,6, кв.2; Кузнєцова Галина Ярославівна, адреса: м.Севастополь, пр.Генерала Острякова,187, кв.64; Поляхов Олексій Семенович, адреса: м.Севастополь, вул.Велика Морська,52/2, кв.33; Талдін Сергій Миколайович, адреса: м.Севастополь, вул.Фадєєва,19, кв.98;

- ТОВ "Жильнельфа Вельє", ЄДРПОУ: 36570071, юридична адреса: Черкаська обл., Жашківський район, с.Конельська Попівка, вул.Перемоги,70. Вид діяльності: вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство). Директор: Дяченко Іван Іванович. Іншими співзасновниками є: Висоцька Ірина Ярославівна, адреса: м.Севастополь, вул.Суворова,5, кв.29. Висоцький В.І. володіє 50% уставного фонду;

- ТОВ "Жильнельфа Вельє-Севастополь", ЄДРПОУ: 37334800, юридична адреса: м.Севастополь, вул.Суворова,5, кв.29. Вид діяльності: роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами. Директор: Горохов Роман Вадимович. Іншими співзасновниками є: Висоцька Любов Володимирівна (дочка Висоцького В.І.), адреса: м.Севастополь, вул.Погорелова,33, кв.64. Висоцький В.І. є власником 66,7% уставного фонду.



—

Костянтин Іванченко, “Аргумент”

Регионалы восстали против Семьи

Как стало известно из источников в Кабмине, в прошлую пятницу на совещании в Кабинете министров народный депутат Нестор Шуфрич обвинил Министра энергетики и угольной промышленности Эдуарда Ставицкого в незаконном приостановлении лицензии нефтегазовой компании «Нефтегаздобыча» и вымогательстве 30% доли предприятия за дальнейшее восстановление ее действия.



На вопрос к Н.И.Шуфричу о том, в каком качестве он присутствует на совещании, тот ответил:» Как собственник и народный депутат», добавив, что находится на совещании «по поручению фракции». Также от фракции присутствовал и другой народный депутат от ПР Николай Рудьковский, который ранее публично отрицал свою причастность к компании и нефтегазовому бизнесу в целом.



Совещание было организовано Премьер-министром Н.Азаровым по обращению более 40 депутатов фракции Партии Регионов. Когда разговор перешел на повышенные тона, профильный вице-премьер Ю.Бойко, который по поручению Премьер-министра Н.Азарова проводил данную встречу, попросил всех сотрудников Кабинета Министров выйти из помещения, что является беспрецедентным случаем в работе Кабмина и темой обсуждения среди его сотрудников.



Семья активно наращивает активы в нефтегазовой сфере. Так, по информации Экономической правды, мировые гиганты Shell и Сhevron будут добывать в нашей стране газ с украинскими партнерами. Украина предлагает им подписать соглашение на напрямую, а с участием неизвестной частной фирмы “СПК-Геосервис”, которую тоже относят к сфере интересов главной Семьи страны.



ЧАО «Нефтегаздобыча» – самое крупное частное предприятие, добывающее газ в Украине. По информации Forbes Украина компанию контролируют Нестор Шуфрич и Николай Рудьковський. Доля предприятия в добыче газа частными компаниями на 2010 год составляла 30,5%. 3 февраля прошлого года исчез Олег Семинский, многолетний руководитель компании, сейчас он в розыске. Следствие за год так и не выяснило, почему исчез руководитель предприятия. В этот же период в прессе не единожды появлялась информация о рейдерском захвате компании.

“ОРД”

О том, как как сын мэра Керчи забирает себе половину центра города, расскажут Генпрокурору

Народный депутат Украины Эдуард ЛЕОНОВ направит депутатское обращение в Генеральную прокуратуру Украины с просьбой проверить законность выделения земли в центре Керчи сыну мэра Олега ОСАДЧЕГО.

Об этом он заявил «Аргументам недели – Крым».

Как известно, Керченская мэрия в конце января намерена выделить в аренду на 49 лет 5,7 тысяч кв. метров земли в центре Керчи сыну мэра города Руслану ОСАДЧЕМУ.

По мнению ЛЕОНОВА, соответствующий проект решения, который будет рассмотрен 30 января, является коррупционным.

«На фоне биографии членов семьи ОСАДЧИХ явно коррупционный проект решения о захвате половины гектара земли с сооружениями в центре Керчи на 49 лет выглядит абсолютно естественно. Тем более, что у керченских ОСАДЧИХ есть чудесный пример на государственном уровне – «семья», которая дерибанит Украину, захватывает стратегические объекты, открыто занимается рейдерством. Для них не существует таких слов, как «Мораль», «Совесть», «Честь» – им они просто не нужны, потому что мешают воровать», – утверждает ЛЕОНОВ.

Нардеп также заявил, что намерен обратиться к Генпрокурору Украины по вопросу законности выделения 5,7 гектаров керченской набережной в аренду Руслану ОСАДЧЕМУ.


«Уже подготовил депутатское обращение в Генеральную прокуратуру относительно попыток присвоения земли в центре Керчи членами семьи Керченского городского головы», – сообщил ЛЕОНОВ.

Аргументы недели

Эхо вип-ДТП: Как «отмывают» племянницу Джарты в погонах

Крымские гаишники затягивают расследование дорожно-транспортного происшествия с участием заместителя начальника Крымской региональной таможни. Анна Колодяжная, не справившись с управлением дорогой иномарки, влетела в авто днепропетровцев, которое теперь не подлежит восстановлению. В ДТП пострадало как минимум 3 человека, в том числе маленькая девочка.

Об этом пишут «События», передает сайт «Крым.Комментарии».

Жительница Днепропетровска Валентина Левашова, семья которой пострадала в аварии, обратилась в письме к начальнику Государственной таможенной службы Украины с просьбой оказать содействие в расследовании ДТП, произошедшего 29 апреля минувшего года. В тот день Колодяжная ехала на автомобиле  «Lexus» из Симферополя в  Красноперекопск. Возле села Первомайского она не справилась с управлением – вылетела на полосу встречного движения и столкнулась с автомобилем «Chevrolet» семьи Левашовых, которые ехали на майские праздники в Ялту. Однако у Колодяжной, по словам Левашовой, своя версия - дескать, ей навстречу двигался Renault, занявший полосу. Избегая столкновения с ним, она выехала на обочину.

Глава семьи получил ушибы грудной клетки, его шестилетняя дочь – травму головы, супруга – перелом правой ключицы со смещением обломков. Как пишет издание, понимая, что в случае возбуждения уголовного дела Колодяжной придется возмещать материальный ущерб и расходы на лечение, она подключила связи и стала давить на следствие. «Есть видеозапись телефонного разговора Колодяжной с неким Владимиром Николаевичем (кстати, полный тезка начальника ГАИ Крыма – ред.), которого девушка просит помочь с ДТП. После звонка на место приехал лично начальник Первомайской ГАИ, он возил ее в больницу на экспертизу, в ГАИ для оформления документов», - рассказывает Левашова.

2 мая в возбуждении уголовного дела было отказано, но после жалоб пострадавших в прокуратуру и крымский главк милиции спустя три месяца дело было возбуждено, но не против Колодяжной, а по факту ДТП.  Колодяжная в деле проходит как свидетель.

Семья Левашовых понимает, что виновник аварии теперь не будет «найден», а дело может и вовсе «потеряться».

По информации издания, у чиновницы высокопоставленные родственники. Источники в таможне утверждают, что она приходится племянницей ныне покойному премьер-министру Крыма Василию Джарты и, соответственно, сестрой его дочерей, одна из которых, Виктория, - зампредседателя хозяйственного суда Киева.
  
Кстати,  как пишет издание, «Lexus»,  за рулем которого ехала замглавы таможни, достаточно дорогая «игрушка» - в автосалоне стоит от 577 до 620 тысяч гривен.

ФОТО: официальный сайт Крымской таможни

«Крым.Комментарии»

Заявление для Якименко

Председателю СБУ генерал-майору Якименко

ЗАЯВЛЕНИЕ



Читая уважаемый товарищ Председатель комментарии на этом форуме, не могу оставаться в стороне от беззакония и воровства со стороны руководства Департамента экономики. Правильно люди пишут выше о том, что «герой» генерал Кмита творит беспредел. С надеждой на Вашу порядочность и принципиальность в борьбе за чистоту рядов приведу конкретный пример с конкретными обстоятельствами должностных преступлений со стороны генерала Кмиты.

Отрабатывая в 2010 году схемы хищения должностными лицами НАК «Нефтегаз» и ее дочерних предприятий на территории Харьковской области денежных средств в особо крупных размерах, отделом экономики УСБУ в Харьковской области было заведено ОРДело «Х» в отношении руководителей ДК «Укргаздобыча» и ее дочки БУ»Укрбургаз» (г.Красноград, Харьковской области) в процессе поставки товароматериальных ценностей.. А именно, задокументирован факт хищения 38 млн.грн. руководителей ДК «Укргаздобыча» и ее дочки БУ»Укрбургаз» в рамках выполнения договора от 5.05.2010г. №822/11-10 заключенного между ДК «Укргаздобыча» и ООО «Биокрафт» на поставку турбинных двигателей производства «Перьмнефтемашремонт» (Россия, г.Краснокамск) на сумму 54 млн.грн. поставку осуществляло якобы ООО «ПНГТ-7» (г.Полтава). Сотрудниками УСБУ было установлено и задокументировано, что двигатели не новые (как было указано в контракте) а отремонтированные старые на территории Украины , а их фактическая стоимость не превышает 10 млн.грн. Разработчик и руководитель отдела по ОРД «Х» был немедленно вызван на заслушивание лично к генералу Кмите с материалами дела, после возвращения в Харьков производство по ОРД «Х» было прекращено, в связи с выполнение запланированных мероприятий (дело полностью не уничтожено). Нам достоверно не известно каким образом произошло распределение прибыли от реализации «успешного контракта», но со слов оперативных источников благодарность руководству Департамента исчислялась цифрами с шестью нулями (Вы и сами это понимаете). Жаль нам не перепало. Все для проверки этого достоверного факта на сегодняшний день пока не уничтожено и хранится в нашем управлении ( служебные командировки, дубликаты ОРД, справки с резолюциями и т.д.).

Так как по Вашему это не конкретика-? Это не факт преступления? Это не коррупция? Данное обращение прошу считать официальным обращение в СМИ.

ОРД

Захарченко против Пшонки? Или, история о краматорской милиции, убитом харьковском судье, киевских «ревизорах» и милицейской крыше

Могла бы получиться хорошая статья, но поскольку милиция отказывается комментировать, то приходится пересказывать услышанное из неофициальных источников. Следовательно, и сам на официальность не претендую, даже допускаю возможность небольших неточностей.
 Вчера из Краматорска уехала солидная комиссия  МВД, которая больше недели проверяла Краматорский горотдел. На время проверки были отстранены от выполнения своих обязанностей начальник ГОВД, его зам по оперработе и начальник уголовного розыска. Кадровых выводов по этой проверке пока еще нет. Но в данном случае интересны не они, а причина внимания киевлян к  северной столице Донецкого региона.
 Мои источники говорят, что шмон в милиции Краматорска  был следствием неприятного инцидента, произошедшего в этом городе в начале января с сотрудниками семерки (управления криминального поиска МВД).  В Краматорске они находились под прикрытием, не уведомляя местных коллег.  Работали в рамках расследования дела об убитом и обезглавленном вместе с семьей, харьковском судье.   Якобы, в Донецкой области всплыли монеты из коллекции покойного,  завладение которыми следствие считает основной версией убийства.
 В ходе оперативных действий сотрудники семерки «наехали» на местных валютчиков. А те, в свою очередь, обратились за защитой к местной милицейской крыше.  Дальше  случилось то, что и должно было случиться - доблестные краматорские милиционеры  задержали тех, кто мешает работать их «честным» валютчикам, отвезли  в горотдел, а там вели себя с нарушителями спокойствия не как с коллегами, а как с простыми гражданами. То есть, позабирали личные вещи, да еще и объяснили политику партии не только словами.  Когда ситуация стала угрожающей для жизни и здоровья киевских оперов, те раскрылись.  Их отпустили, а в город вскоре приехала целая комиссия из Киева…
 Этот случай интересен не только  тем, что является иллюстрацией жизни и деятельности отечественной милиции, но и тем, что Краматорск считается вотчиной семьи генерального прокурора Украины Виктора Пшонки. В частности,  начальника краматорской милиции называют креатурой сына и нардепа Артема Пшонки. Поэтому   разборки между людьми Захарченко и людьми Пшонки  могут иметь более глобальные последствия, чем  смена или неприкосновенность руководства городской милиции. Не сегодня, так завтра…
 Автор: Сергей Гармаш, Остров

Оппозиция: Земельный магнат Бахматюк занимается бандитизмом

.
Киев, Январь, 24 (Новый Регион, Анна Сергеева) – Озвученное земельным магнатом миллиардером Олегом Бахматюком предложение о передаче украинских черноземов под контроль фондов США и Китая – «прощупывание» общественного мнения властью, которая планирует продажу земель иностранным компаниям.

Об этом «Новому Региону» заявил депутат Верховной Рады от «Батькивщины» Владимир Яворивский.

«То, что проворачивает Бахматюк – это оголенный и циничный бандитизм. Бахматюк использует крестьян, которые не всегда знают, что им делать с этими паями, но делает это с особым цинизмом, предлагая похороны в обмен на паи. Из села полностью вымыты деньги, у людей нет средств заплатить за газ, поэтому они отдают свои паи в руки таким бандитам. Это – авантюра, причем, грязная и провокационная. Оппозиция однозначно будет поднимать эту тему в парламенте. Она дозрела, с открытием сессии я обещаю, что мы будем поднимать этот вопрос. Бахматюк принадлежит однозначно к провластному сегменту, зная наши суды, коррупционные схемы, с ним сложно будет бороться, но ему нужно дать по рукам», – сказал депутат.

Критикует олигарха Бахматюка и коммунистка Алла Александровская.

«К сожалению, юридически сложно запретить такие схемы, как реализует агроолигарх. Если земля в собственности человека, то он может ее отдать в аренду вплоть до обмена на похороны, это позволяет Гражданский кодекс. Такие, как Бахматюк, пользуются тем, что нет государственного контроля, тем, что люди на грани выживания, сами не могут обработать эту землю, для них это убыточно. Поэтому Бахматюк пользуется этим, собирая паи, наращивая свой капитал.

Но давайте проведем аналогии, когда такие примеры, когда за похороны у нас в городах точно также переписывали квартиры на дельцов. В итоге ежегодно исчезают тысячи людей, они становятся или бомжами, или, не исключено, что их вообще убивают. Теперь Бахматюк предлагает крестьянам такие же схемы.

Мы предупреждали, что опасность распаевки была именно в том, что такие крупные олигархи начали собирать эту землю у крестьян, лишая их последнего ресурса. В итоге такие недобросовестные люди получают эту землю, а затем вполне могут передавать ее в субаренду иностранцам. И этого не надо ждать! Это уже происходит по всей Украине!

Поэтому этот Бахматюк может вообще ничего не делать, получая огромные деньги, за передачу земли в субаренду иностранцам. И ничего не останавливает, ни закон, вообще ничего. Китай, Америка или европейские страны – не важно, кто это будет. Важно то, что Украина не будет получать прибыль от своего ресурса. У нас уже сегодня прибыль от отработки земли получают именно иностранные собственники. И не нужно быть собственником, это можно делать через таких как Бахматюк. Это циничное поведение, аморальное и преступное.

Естественно, нужен контроль, коммунисты будет делать все в парламенте, чтобы предотвратить такие схемы. Мы не голосовали ни за один земельный закон, поэтому и дальше будет отстаивать такую позицию», – пообещала Александровская.


Киев, Январь, 24 (Новый Регион, Анна Сергеева)

Сможет ли Коломойский завалить финансовую систему Украины

.В феврале состоится собрание акционеров «Укрнафты», на котором власть должна показать, готова ли она воевать с группой «Приват», или ограничится легким покусыванием

«Воздушная» тревога

Империя Игоря Коломойского близка к падению. Сразу несколько бизнесов финансово-промышленной группы «Приват» могут уйти на дно (точнее — в чужие руки). Симптомы неблагополучия явно просматриваются в подконтрольном олигарху секторе торговли нефтепродуктами. Налоговики уже начали тотальные проверки принадлежащих «Привату» сетей автозаправок, включающих свыше полутора тысяч АЗС по всей стране (работают под брендами «Авиас», «Укрнафта» и АNP). Причиной интереса проверяющих стали якобы многочисленные жалобы на неудовлетворительное качество реализуемого заправками топлива. Перед Новым годом была остановлена работа нефтебазы в Калиновке, обеспечивавшей нефтепродуктами около полусотни заправок ANP, «Авиас» и «Укрнафта».

По гораздо более жесткому сценарию ситуация развивается в принадлежащем «Привату» авиабизнесе. В конце 2012 года хозсуд Киевской области возбудил дело о банкротстве «АэроСвита» в связи со «сложным финансовым положением». Уже в первую неделю наступившего года компания отменила более 20 рейсов, а с 15 января прекратила обслуживание более 90% своих рейсов. На этой неделе рынок сотрясла новость о банкротстве еще одного авиадетища Коломойского — ООО «Авиакомпания «Донбассаэро». Ожидается, что со дня на день в этой же связке окажется и третий участник подконтрольной «Привату» Украинской авиационной группы — «Днеправиа».

Впрочем, дело о своем банкротстве «АэроСвит» инициировал самостоятельно. Причем этому событию предшествовала кампания по «самоуничтожению». Как показывает практика, руководство группы «Приват» намеренно играет на снижение стоимости активов в двух случаях: чтобы искусственно сбить цену на них перед покупкой (перепродажей самому себе) или же чтобы не отдавать «врагу».

Классический пример — покупка Игорем Коломойским телеканала «1+1». Попытки войти в этот бизнес олигарх предпринимал на протяжении пяти лет. Он утверждал, что основатели канала Александр Роднянский и Борис Фуксман якобы пообещали передать ему в собственность 70% медийного актива. Вместо этого они продали свои акции партнерам из бермудской корпорации Central European Media Enterprises (CME). Данный факт не смутил бизнесмена. В 2007 году он приобрел 3% акций СМЕ на NASDAQ за $110 млн. и вошел в совет ее директоров. Дальнейшее было лишь делом техники: рейтинги «1+1» быстро падали, а вместе с ними снижалась и стоимость канала. Так что спустя два года Коломойский смог выкупить у СМЕ 49% украинских активов всего за $100 млн. В нагрузку он согласился переуступить медиакорпорации 100% телеканала «ТЕТ».    



Операция «Ликвидация»

«Приватовские» бизнесы выглядят особенно привлекательно хотя бы потому, что занимают монопольное положение на ключевых рынках. После остановки в прошлом году Лисичанского НПЗ под контролем группы оказалась едва ли не вся цепочка переработки и реализации нефтепродуктов отечественного производства, составляющих около трети объема внутреннего рынка. В орбиту «Привата» сегодня входят как нефтедобывающая компания «Укрнафта», так и крупнейший в стране Кременчугский нефтеперерабатывающий завод. Тот же «АэроСвит» довольно долго являлся монополистом на рынке авиаперевозок. А принадлежащий группе ПриватБанк уже много лет возглавляет рейтинги отечественных финучреждений. На его счетах сосредоточена практически пятая часть депозитного портфеля банковской системы (103,15 млрд. грн. по итогам девяти месяцев 2012 года) и фактически 25% от общего объема депозитов физлиц (82,5 млрд. грн.).

Вероятно, заранее оценив возможные риски, Коломойский намеренно вел бизнесы к ликвидации. «Он осуществил квалифицированное банкротство компаний, чтобы их активы перевести на другие свои же компании и избежать того, чтобы их забрали», — полагает директор Института трансформации общества экономист Олег Соскин. Чтобы не допустить захвата, бизнесмен в последнее время планомерно изымал прибыль из «АэроСвита» и наращивал долги. По данным компании, на 27 декабря признанная задолженность перед кредиторами составила 4,27 млрд. грн., тогда как общая балансовая стоимость активов авиаперевозчика на 30 сентября была равна 1,47 млрд. грн.

Следующей может оказаться «Укрнафта». Вслед за первым тревожным звонком — проверками налоговиков АЗС — скорее всего последуют другие. На повестке дня появятся вопросы о неэффективном менеджменте «Укрнафты» и ее подконтрольности частному лицу и т.д., что, в конце концов, может вылиться в изъятие актива. Однако скорее всего и в этом случае Коломойский не сдастся без боя. Благо, владельцу крупнейшего в стране ПриватБанка есть чем шантажировать власти. Он уже прозрачно намекнул (пока через третьих лиц), что готов решиться на крайние меры — посеять панику на финансовом рынке. Одномоментное закрытие отделений ПриватБанка и сбой в работе банкоматов могут создать критические проблемы для всей финансовой системы Украины. Возможность такого развития ситуации весьма реалистична. Повторение ситуации 2008 года в этом случае является практически неизбежным. Ведь и четыре года назад искрой, разжегшей кризис, стали проблемы только Проминвестбанка. Вздумай Коломойский сейчас выполнить свою угрозу (конечно, предварительно выведя активы из страны), отечественную банковскую систему ждет коллапс, а национальную валюту — безудержная девальвация. «Активы ПриватБанка составляют более 13% от общего объема банковской системы. Поэтому проблемы финучреждения будут автоматически означать проблемы для всего рынка. Вопрос его стабильности — компетенция даже не НБУ, но самого Президента», — отметил в разговоре с «k:» президент Ассоциации украинских банков Александр Сугоняко.

Проще говоря, если власть все же решит приструнить Коломойского, ей просто необходимо будет работать более чем оперативно и быстро. И, чтобы не говорили те, кто считает, будто нейтрализовать «фактор «Привата» невозможно, если власть захочет, она на самом деле может это сделать. Правда, возникает один резонный вопрос — а есть ли у власти специалисты, которые могли бы провернуть такую операцию? Ввязавшись в эту игру, все понимают, что награда за победу в этом противостоянии — не только ценные активы. По сути, это возможность начать реальный передел олигархических групп в стране.

Comments.UA

Ничего личного - такой бизнес

/
Бывает, что об общей ситуации в какой-либо отрасли можно судить не по серьезной аналитике, статистике или исследованию , а по мелкой, но характерной детали. По детали яркой и убедительной. А главное, по детали типичной.

На днях в Донецкой области сотрудники милиции задержали группу мошенников – будничная новость. Да и мошенники эти ничего оригинального не придумали – звонили по ночам людям, представлялись сотрудниками правоохранительных органов и сообщали неприятные известия. Мол, ваш родственник у нас, чтобы освободить его срочно привезите деньги. И люди везли.

Оперативность и положительный результат вмешательства милиции в этом конкретном случае мне понятен – никто не любит конкурентов. Не состоишь в рядах, не носишь погон – воруй на общих основаниях, нечего примазываться. К местной милиции по этому конкретному делу вопросов нет. Узнали, поймали, дальше суд. Вопросы возникают по общей ситуации.

Например, такой вопрос – почему наши сограждане, получив по телефону подобное предложение, покорно везут деньги куда скажут. В Европе или США такой рассказ звучит дико – если человек попал в полицию, он сам или близкие звонят адвокату. А позвонить и потребовать денег за освобождение могут только бандиты, которые занимаются похищениями людей. То есть у них эти две категории никак не пересекаются и даже откровенно враждуют. Если американцу позвонить из полиции и потребовать денег за освобождение мужа, сына или брата, он просто «залипнет». Файлы не сойдутся, потому что ситуация противоречит здоровой логике. Наши – разве глупее?

В том-то все и дело, что наши люди ничуть не глупее. Просто все в курсе, что дикая для цивилизованной страны ситуация у нас типично. Откупиться от закона, от правоохранителей – скорее правило, чем исключение. Люди не удивляются такому звонку и такому предложению. Потому что привыкли. За последние десять лет в органах внутренних дел чего только не было. Реформы Кравченко, борьба кланов, кадровая революция и кадровая контрреволюция, которую некоторые предпочитают называть «возвращением профессионалов в органы». Но не менялась суть – вымогательство правоохранителями у граждан оставалось нормой. На дорогах, в уголовном розыске, в специальных подразделениях. Вот, недавно, целую банду взяли – в ОПГ состояло пять правоохранителей. Симптоматично?

Говорить об отдельных перегибах на местах и редких оборотнях в погонах – проявление наивности. Скорее, работает система. Если взять новости только за последнюю неделю, то картина получится примечательная. СБУ поймала сотрудника милиции с поддельным дипломом, который уже стал майором. Ну, поймали, доказали – ушел на условный срок. Деньги служат лучшей индульгенцией для виноватых и просто попавших в руки – готовность людей платить фальшивым милиционерам лучшее доказательство того, что и с настоящими привыкли решать вопрос именно так. Для криминала это райские условия – не зря в Донбассе, при всех грозных обещаниях губернатора, спокойно работают залы игровых автоматов и камер журналистов не стесняются.

И глупо обвинять Донецк в криминальных традициях и рабском мышлении – эта ситуация типична для всей Украины. И не два года назад она сложилась. Да поддельный диплом донецкого майора вообще детские игры в сравнении с Львовом. Там целый полковник налоговой милиции (а понимающие люди не дадут соврать – это куда «жирнее») спокойно работал и скрывал судимость. Даже стал депутатом от Партии регионов, что только добавила картине завершенности. Местный журналист это дело раскопал и опубликовал. Угадайте – кого теперь судят? Намекну – судят за оскорбление чести и достоинства.

То, что громадная государственная машина взбесилась и перестала слушать своего хозяина уже очевидно. Вопрос – что нам с этой ситуацией делать? И кому – нам? Власти оно не нужно.  Не зря Анатолий Могилев совершенно искренне оговорился (а может зря я так – может, это он и хотел сказать) «милиция защищает партию власти». А в свободное время делает деньги на своих участках. Возможно, люди там служат вполне нормальные. Не монстры, не звери и лично против нас ничего не имеют – просто бизнес такой.

Есть разумный грузинский путь – единственный успешный пример реформы коррумпированной системы МВД в кратчайшие сроки. Реформа ведомства, усиление ответственность и неотвратимость наказания – обязательные факторы. Но сработают они только при одном условии. Стопроцентное кадровое обновление. Увы, без хирургии эту гангрену не вылечить.

Донецкие вести

«Выборы от ПР в Крыму – непрофессионализм, глупость и жадность»

Штаб на Шполянской фонтанировал секретной информацией


Юрист по образованию и пиар-технолог по призванию Павел Золотарев получил широкую известность в Крыму сразу после старта избирательной кампании в Верховную Раду Украины. Поначалу интерес привлекло само участие жителя Запорожья в выборах на мажоритарном округе в Симферополе, потом Золотарев развил бурную деятельность в социальных сетях и интернет-изданиях, причем настолько успешно, что его стали регулярно приглашать для участия в телеэфирах, где он выдавал в сторону оппонентов все те же одиозные заявления, происхождение которых не было секретом для людей сведущих. Фамилия технического кандидата от технического проекта «Объединенные левые и селяне» перетекала из одного скандала в другой, что откровенно достало всех его адресатов. Логическим завершением этой деятельности стали шаги по нейтрализации Золотарева как кандидата – его электронный почтовый ящик был взломан, переписка с работодателями из штаба Партии регионов попала в сеть, а работа Золотарева в медиапространстве фактически прекратилась. В итоге народным депутатом по округу №2 стал «союзовец» Лев Миримский – главная мишень штаба «регионалов» и предмет всей крымской эпопеи Павла Золотарева. Тем не менее, за кадром осталось немало подробностей работы «черного» штаба ПР, представляющих общественную значимость.

«Новый Регион» решил расставить точки над «i» с помощью непосредственного участника избирательной кампании, и Павел Золотарев согласился ответить на ряд вопросов.

«Новый Регион»: Мажоритарный округ №2 в Крыму стал самым провальным для крымского штаба Партии регионов. Несмотря на официальные версии о болезни Александра Баталина, наиболее громкий предвыборный скандал в Крыму, в котором Вы стали главным фигурантом, приоткрыл кулисы штабной кухни и на старте показал «эффективность» работы «регионалов». Однако содержание Вашей электронной переписки с кураторами «черного» штаба ПР оставило немало вопросов, которые требуют ответа. И начать хотелось бы в хронологическом порядке: каким образом технолог из Запорожья, не замеченный в особой любви к местным деятелям ПР, оказался в Крыму?

Павел Золотарев: Признаюсь, предложение поработать в Крыму стало для меня полной неожиданностью. Во-первых, потому что поступило оно в середине лета, когда кампания, по идее, уже в самом разгаре, а во-вторых, потому что я никогда не работал на полуострове. С Партией регионов я сотрудничал на местных выборах в Запорожской области, где мы показали очень хороший результат, однако вышли на меня через «третьи руки». После долгого и содержательного телефонного разговора стало понятно, что работать предстоит против главного конкурента мажоритарщика Баталина – Льва Миримского. Интриги добавил и предложенный формат – не просто привычный уже статус пиартехнолога, а с приставкой «кандидат в народные депутаты».

Дабы прояснить картину по Крыму лично для себя, я через своего хорошего знакомого в Киеве познакомился с Захаром Чистяковым, которого мне представили как «специалиста по Крыму». Он и помог мне с объективной информацией и по моей «цели», и по персоналиям штаба Партии регионов. Ситуация мне, мягко говоря, не понравилась, поскольку мое представление о штабе «регионалов» как о слаженном механизме, полученное на местных выборах в Запорожской области под руководством Сергея Кальцева, разбивалось о тот хаос, который творился в его крымском аналоге. Кроме того, поголовно все местные технологи и политики наотрез отказывались выступить против Миримского. Одни намекали на то, что это опасно, но большинство ссылалось на бессмысленность ввиду того, что «Баталин ему не конкурент».

«НР»: На каких условиях Вы согласились работать в Крыму?

П.З.: Мне не нравится работа вхолостую, поэтому, в первую очередь, привлек сам оппонент и возможность реализации эффективного противодействия его избирательной кампании. Я имею в виду применение нестандартных креативных решений, а также тех наработок в конфликтом пиаре, которые были собраны за последнее время и ждали возможности опробовать себя «в поле». Я бы назвал это главной мотивацией, побудившей меня согласиться на эту работу. Если говорить о финансовой стороне, то эффективная реализация этих проектов предусматривала соответствующие бюджеты. Предложенной же «зарплаты» кандидата в народные депутаты хватало лишь на покрытие текущих расходов. Ну и, естественно, сам Крым – море, солнце, природа, вино и красивые девушки – чем не мотивация?))

«НР»: Кто был вашим непосредственным руководителем? Кто ставил цели и определял задачи?

П.З.: В своей работе я поддерживал прямую коммуникацию с главным политтехнологом штаба Игорем Шпилеем. С руководителем штаба Павлом Бурлаковым я так ни разу и не встретился. Любые мои попытки к этому тут же пресекал Игорь. Если бы этого не было, возможно, мы бы избежали многих проблем. Что касается целей и задач, то для меня это до сих пор остается загадкой. У нас не раз возникали ситуации, когда Шпилей ставил поистине идиотские задачи, подписываясь под ними, но когда я пытался их аргументировано оспорить, всегда приводил конечный довод: «Это не мое решение. Так приказал Бурлаков».

«НР»: Можете привести примеры?

П.З.: Разумеется. С самым ярким проявлением идиотизма я столкнулся, когда Игорь Шпилей попытался повесить на меня свою идею отзеркалить инициативу местного «социального активиста» Веселовского с его движением «Крымские партизаны». Как оказалось, Веселовский, устраивая любительские акции протеста под лозунгами «Крымские партизаны против…», подрабатывал на политических оппонентов партии, чем и вызвал внимание к своей скромной персоне. В итоге, главный политтехнолог штаба не придумал ничего лучше, чем клонировать «партизан», зарегистрировав их как общественную организацию, с целью проведения таких же акций протеста. Для массовки было предложено использовать специально обученных бабушек и студентов, которые уже проявили себя. Результат этого «проявления» был показан мне на видео, где десяток человек с плакатами «Миримский вор» тут же сливается самому Миримскому, демонстрируя явный заказной характер акции, и отсутствие какой либо организации. Однако мой отказ заниматься неэффективной показухой перекрыл последний довод, заявленный уже фальцетом: «Павел, вы будете заниматься Партизанами Крыма! Это не мое решение. Это решение Бурлакова!»


http://youtu.be/Ns5IidHBjVU

«НР»: Первые лица крымского штаба ПР неоднократно открещивались от политтехнолога Игоря Шпилея, хотя его работа на определенном направлении – факт очевидный. Тем не менее, подробности зачастую оставались за кадром. Что вы можете рассказать о нем?

П.З.: Первое знакомство с моим непосредственным руководителем состоялось в одном из кафе Симферополя, когда я прибыл на собеседование из Запорожья. Главный политтехнолог крымского штаба Партии регионов встретил меня дорогой шелковой сорочкой, жеманной манерностью, присущей творческим людям столичного бомонда и… полным отсутствием даже намека на профессионализм. Ожидаемый мною мозговой штурм с целью определить уровень моей подготовки свелся к паре общих вопросов, мало связанных с тем, чем мне предстояло заниматься. Кроме того, мне впервые пришлось объяснять на пальцах значение терминов «электоральная карта», «паспорт территории», «конкурентная разведка» и других. Методично поглощая овощную нарезку, Игорь сослался на колоссальную занятость в агитационной кампании партии в Крыму, и попросил быть максимально автономным. На этом наше первое общение закончилось. Пожав друг другу руки, мы согласовали дату начала моей работы, и главный политтехнолог штаба партии, покачивая бедрами, упорхнул в сторону припаркованного белого «Лексуса». Я же остался допивать вино в явном недоумении и подозрении на то, что где-то я уже видел этого человека.

«НР»: То есть, вы раньше уже встречались со Шпилеем?

П.З.: Как оказалось – да. В Киеве. Во время избирательной кампании 2006 года я работал на политическую партию «Европейская столица» бизнесмена Льва Парцхаладзе еще в качестве юриста. Кампания запомнилась рядом скандалов, связанных с неэффективным использованием средств, а проще говоря, дерибаном бюджета. Игорь Шпилей занимал должность замруководителя штаба и главного «креативщика». В итоге, несмотря на колоссальные средства, партия взяла позорные 0,04%, после чего полетели головы тех, кто с выгодой для себя «освоил» бюджет. Кроме того, всплыла информация о том, что Игорь подобным образом засветился, работая на партию «Удар». А уже в Крыму я узнал, что он руководит концертным агентством и занимается продвижением звезд поп-сцены. Вот тут я окончательно впал в ступор – как может такой человек занимать должность ведущего политтехнолога?

«НР»: Думаете, Шпилей продолжил работать в таком же ключе и в Крыму?

П.З.: Не сомневаюсь. Например, как-то я стал свидетелем того, как он дает задание помощнику обзвонить «випов» (кандидаты-мажоритарщики Партии регионов), уведомив о том, что они должны скинуться на фотосессию для наружки (плакаты и билборды «крымской десятки»). Каждый кандидат должен был заплатить по 2000 у.е. за услуги столичного фотографа. Поскольку я сам увлекаюсь фотографией, и знаком с этим рынком, могу сказать, что даже в период избирательной кампании у самых дорогих киевских фотографов эта услуга не стоила дороже 500 у.е. Ну а качество вы могли оценить сами.

Еще одним характерным ляпом можно считать съезд партии в Крыму, который также не обошелся без скандала. После официальной части участники и гости поднялись и стали уходить, не зная, что впереди их ждет культурно-развлекательная часть – не было ни анонса, ни программы мероприятия для гостей. Хотя организацией съезда, по словам Шпилея, занимался «специально приглашенный крутой киевский режиссер».

«НР»: Неужели руководитель штаба Павел Бурлаков закрывал на все это глаза? Или он просто находился в неведении?

П.З.: Вот тут я откровенно затрудняюсь ответить, поскольку не был лично с ним знаком. Однако за время кампании, успел-таки составить для себя примерный психологический портрет.

Причина, видимо, в том, что человек, который раньше всегда был на вторых ролях, постоянно находясь в тени более сильного и волевого Джарты, вдруг стал первым. Роль изменилась, а комплексы и постоянный прессинг негласного сравнения с покойным остались. Я прекрасно знаю о том, что каждое его действие в кулуарах штаба и Совмина так или иначе обсуждалось с позиции «а вот был бы жив сейчас Джарты…» Поэтому, возможно, Бурлаков счел нужным держать возле себя не специалиста, способного аргументировано поспорить с ошибочным решением шефа, а восхваляющего любое его решение лакея. Каждый ведь должен заниматься своим делом, не так ли? Когда у вас болит зуб, вы ведь его не рвете себе сами, а идете к дантисту.

«НР»: Так какова же все-таки была роль Шпилея в работе «черного» штаба партии?

П.З.: Я бы назвал это ролью ключевого диверсанта, подрывающего работу изнутри. А причина до противного банальна – желание усидеть одной задницей на двух стульях. Я имею в виду его желание освоить и бюджет избирательной кампании партии, и бюджет минус-проектов по оппонентам. Я с таким столкнулся впервые.

Причем, если сначала Игорь постоянно требовал от меня креативных решений, то впоследствии ни один проект, к финансам которого он не мог дотянуться, так и не был реализован. Это касается и тех наработок по использованию админресурса, которые я предложил в качестве противодействия наружной агитации Миримского, и более технологически-эффективных схем.

«НР»: Вы сейчас имеете в виду выемку компромата и его использование?

П.З.: Да, и не только. Проектов было множество. Почти все они уже зарекомендовали себя в качестве наиболее эффективных решений с позиции «затраты = результат». Как позже оказалось, большая часть этих проектов даже не попала Бурлакову на стол, поскольку Игорь не видел в них своей «маржи». Зато он просто не слезал с меня по тем наработкам, которые предусматривали понятный и доступный для освоения бюджет. Например, печать и расклейка листовок.

«НР»: Давайте пока остановимся на этом. То есть, листовками «Крымских партизан» занимались вы?

П.З.: Не совсем. После того, как на меня повесили это «движение», я постарался придать ему хоть какой то божеский вид – разработал узнаваемую символику, тактический план, написал «манифест». Впоследствии же мне таки удалось избавиться от этого проекта.

«НР»: И кто им занялся после вас?

П.З.: Спустя месяц после моего приезда Шпилей пригласил для участия в кампании еще одного человека – Сергея Куценко. Очень хороший парень и опытный «полевик». Ему-то впоследствии и был передан этот идиотский проект. Кроме того, его наградили тем же статусом – кандидат в народные депутаты.

«НР»: Как мы все знаем, расклейка «чернушных» листовок «Крымских партизан» закончилась провалом, о чем сообщил в СМИ Андрей Сенченко. Что послужило причиной?

П.З.: Причиной послужило халатное отношение главного политтехнолога штаба партии к условиям конфиденциальности и безопасности. Я не раз говорил Шпилею о том, что, совмещая работу «белого» и «серого» штабов, он создает дополнительные возможности для утечки информации, но он меня не слушал. По моим сведениям, из штаба на Шполянской не текло, из него било как из фонтана. Порой в общении с журналистами крымских СМИ я узнавал такие подробности, от которых у меня округлялись глаза. Выборы – это война. А в любой войне разведданные способны переломить ситуацию на линии фронта. А социальная инженерия – это метод, который давно и успешно применяется не только во время предвыборных кампаний.

«НР»: Это касается и последующего взлома Вашего почтового ящика? Кстати, Вы публично связывали этот факт с нардепом Андреем Сенченко. По прошествии времени Вы придерживаетесь той же точки зрения?

П.З.: Да, это касается и взлома моей почты. Я неоднократно говорил Шпилею о необходимости использовать в прямой коммуникации «чистые» почтовые адреса и телефоны, но без толку. Признаюсь, часть вины в этом лежит и на мне, ведь если начальник идиот – это еще не повод самому становиться идиотом. Что до Сенченко, то Андрей Виленович, в силу ситуации, когда политические оппоненты Партии регионов объединились, выступил лишь спикером. Я очень сомневаюсь в том, что у него и его команды хватило бы возможностей и сообразительности на такой ход. Скорее уж я сделаю реверанс в сторону команды Льва Миримского. Тем более, что мне неоднократно говорили о том, что его служба безопасности одна из лучших не только в Крыму.

«НР»: В оперативном плане Вы сотрудничали с другими кандидатами, что подтверждают и опубликованные материалы. Вообще использование кандидатов в лобовую стало некой новинкой для выборов в Крыму, потому что раньше их роль сводилась к сугубо технической – наполнению избиркомов и судебным тяжбам. Насколько эффективным показал себя этот метод?

П.З.: Не стоит забывать, что мы говорим о технологическом решении крымского штаба Партии регионов. А с учетом того, как он отработал, результаты данного решения можно оценить, даже не вдаваясь в подробности. Но некую ширму я приоткрою. Вообще, статус публичного спикера стал и для меня новостью, поскольку изначально об этом не было и речи. Тем более, что подобное участие, так или иначе, предполагает подготовку. Здесь же продолжал развиваться все тот же хаос. Вечером мне мог позвонить Шпилей и сообщить о том, что завтра на телеканале у меня эфир. Причем, зачастую, он не озвучивал ни тему программы, ни гостей, ни задачи. Только «месседжи», которые я должен озвучить на камеру, и мое публичное амплуа маргинала. Порой у нас доходило до смешного. Например, после первого эфира на ГТРК «Крым» Игорь позвонил мне и срывающимся голосом сообщил о том, что «Бурлаков не доволен! Нам не нужен гламурный подонок в рубашке Harley-Davidson и джинсах! Нам нужны левые и селяне». В ответ я предложил к следующему эфиру найти мне вышиванку, соломенную шляпу, и корзину с живым гусем. На этом разговор закончился.

Вообще меня, как и Сергея Куценко – кандидата по тому же второму округу, старались бросать на любое ток-шоу с участием политических оппонентов лишь с одной целью – долбить все те же месседжи. Особенно жаль было Сергея, который, не имея опыта публичных выступлений и подготовки, после каждого своего телеэфира был вынужден выслушивать истерику Шпилея. Так что ни о каком грамотном публичном противодействии оппонентам в эфире не могло быть и речи.

«НР»: Вы баллотировались как кандидат от политической партии «Объединенные левые и селяне». Что вы можете сказать об этой партии?

П.З.: Сейчас уже ни для кого не является секретом тот факт, что наряду с техническими кандидатами есть и технические политические партии, от имени которых они выступают. После «оранжевой революции» Украина превратилась в политический супермаркет, где избирателю, вместо привычных уже политических партий, вдруг предложили уйму разных упаковок. Партия – это товар. В зависимости от комплектации, сумма его на прошедших выборах варьировалась от 100 000 у.е. Политический продукт «Объединенные левые и селяне» – это коробка, которая была использована в механике избирательного процесса в качестве технической партии. Ну а я в Крыму выступил чертиком из этой самой коробки.

«НР»: Ответ на следующий вопрос в профессиональной журналистской тусовке хорошо известен, но хотелось бы услышать от Вас: какие средства массовой информации и каким образом использовались в интересах ПР?

П.З.: Выборы – это всегда благодатная пора для заработка любых СМИ. Что касается партийного медиа-ресурса, могу лишь сказать о том, что знаю лично. Естественно, в первую очередь максимум выжимался из подконтрольной ГТРК «Крым», которая и выступила главной информационной трибуной. И как площадкой для агитации партии и кандидатов, и в качестве расстрельной стенки для ее политических оппонентов. Что касается остальных СМИ – лично мое сотрудничество с ними как кандидата в народные депутаты носило сугубо коммерческий характер. Каждое размещение оплачивалось из моего фонда. Естественно, по «предвыборным» тарифам.

От себя хочу добавить, что в процессе кампании, у меня сложились очень позитивные отношения с телеканалом ИТВ и газетой «Крымский телеграф». Одним из направлений моей работы является развитие медиа, поэтому общение с директором ИТВ Галиной Могой и ведущей ток-шоу «Народный вердикт» Марией Волконской принесло мне немало приятных минут.

«НР»: На крымских выборах сложилась забавная ситуация. С одной стороны, «регионалы» саккумулировали немалые средства, в том числе – из центрального штаба, для тотальной победы. С другой, практически на всех округах кандидаты от ПР не имели серьезных конкурентов, что позволило резко сократить расходы – до такой степени, что некоторые даже жаловались на нехватку средств на элементарные предвыборные мероприятия. Кто контролировал и распределял финансы и какие принципы при этом использовались?

П.З.: Ситуация в Крыму, наверное, мало чем отличалась от того, что происходило в других регионах. Кандидаты-мажоритарщики не имели собственных штабов. Единая стратегия, утвержденная в Киеве, предусматривала шаблонную кампанию для всех, лишь с учетом особенностей местных территориальных особенностей. Ключевая роль отводилась, разумеется, использованию административного ресурса. Что касается агитации и отдельных проектов, то оплачивать их должны были сами кандидаты. Я уже упоминал пример с фотосессией для наружной рекламы. Единственным исключением в Крыму стала Юлия Левочкина, которая шла на выборы независимо от штаба на Шполянской. Вспомним хотя бы тот факт, что она попросту не явилась на партийный съезд, где представляли «крымскую десятку», продемонстрировав тем самым собственную независимость. Кстати, Левочкина стала предметом для разговоров, и зависти штабистов, сетовавших на те копейки, которые они получали на Шполянской, и говоривших о «золотом дожде» сыпавшемся на счастливчиков, которым повезло с ней работать.

«НР»: Крымский штаб ПР возглавлял Анатолий Могилев, однако наблюдатели сходились во мнении о том, что он был фактически свадебным генералом. Как ситуация выглядела изнутри?

П.З.: Изнутри ситуация выглядела так же. Могилев не занимался предвыборной кампанией. Его неучастие в процессе впоследствии и стало причиной кулуарных слухов о скором его уходе из Крыма. Как видим, пока что необоснованных.

«НР»: Под конец кампании роль Золотарева и Куценко свелась практически к нулю. С чем это связано?

П.З.: Штаб расслабился. Данные угодливой социологии рисовали 100% победу по всем округам, поэтому торпедировать стало некого. Единственной задачей под конец избирательной кампании стало противодействие «Удару», который по партийным рейтингам дышал в спину Регионам. На это и были направлены усилия. Достаточно вспомнить участие «Объединенных левых и селян» и все тех же бабушек с мегафонами из «Крымских партизан» в попытках срыва публичных мероприятий Кличко в Крыму.

И даже когда из Киева до меня дошли слухи о том, что готовится снятие Баталина, все мои попытки уделить этому внимание были подняты на смех. Хаос приближался к финалу, и он не заставил себя долго ждать. В итоге, штаб превратил своего кандидата по второму округу в политический труп. Самостоятельно. Даже если предположить, что новость о снятии Баталина застигла Бурлакова неожиданно, можно было бы это красиво обыграть. Например, Александр Баталин во время встречи с избирателями теряет сознание, его забирает скорая, после этого следует его заявление из больничной палаты о том, что он не выдержал всей этой лжи, несправедливости и подлости оппонентов – подвело сердце. Далее акция избирателей под окнами больницы в поддержку Баталина. Все. Инфоповод готов. Подобные экстренные решения требуют минимум времени и усилий. Но в штабе бардак и хаос. Поэтому в результате имеем то, что имеем.

«НР»: Ну и в завершение, как бы Вы в двух словах охарактеризовали избирательную кампанию Партии регионов в Крыму?

П.З.: Непрофессионализм, человеческая глупость и жадность.

Симферополь-Запорожье, Январь 15 (Новый Регион – Крым, Георгий Игнатьев)

Андрей Задорожный далеко сидит

. Бывший акционер "Козырной карты" обвиняется в мошенничестве
  
 Бывшего владельца «Козырной карты» Андрея Задорожного украинские власти хотят вернуть на родину
 Фото: Владислав Содель /  Коммерсантъ


Бывший совладелец крупнейшей сети ресторанов в Украине "Козырная карта" Андрей Задорожный, покинувший страну полтора года назад, объявился в хорватской тюрьме. Правоохранительные органы вчера сообщили, что потребовали от Хорватии выдачи господина Задорожного, обвиняемого в мошенничестве. Источники "Ъ" в сети объясняют, что силовые органы действуют с подачи бывших партнеров бизнесмена и кредиторов сети.

О том, что совладелец сети "Козырная карта" Андрей Задорожный уже полгода находится в хорватской тюрьме, вчера сообщил портал lb.ua со ссылкой на собственные источники. Вечером эту информацию подтвердило управление по связям с общественностью МВД Украины, уточнив, что украинское государство подало документы для экстрадиции бизнесмена, который был арестован еще 29 июля 2012 года. Министерство пока не получило ответ от хорватских правоохранительных органов.

Андрей Задорожный покинул Украину около полутора лет назад, причины этого в "Козырной карте" не афишировали. На звонки "Ъ" пресс-секретарь сети Лилия Загребельная вчера не отвечала. Как пояснил "Ъ" бывший менеджер сети, проблемы у бизнесмена начались после того, как власти Киева потребовали ликвидации всех киевских дебаркадеров, большая часть которых принадлежала "Козырной карте" (см. "Ъ" от 20 декабря 2010 года). "У сети около десяти акционеров, причем некоторые из них не фигурируют ни в одном документе. Задорожный был неким связующим звеном между ними, а также публичным лицом компании. Именно на него была оформлена большая часть кредитов, взятых для строительства ресторанов на воде",— поясняет собеседник "Ъ". Когда дебаркадеры оказались под запретом, банки потребовали возврата кредитов, общая сумма которых оценивалась в 75 млн грн. После этого господин Задорожный изъял значительную сумму из оборота компании и исчез в неизвестном направлении, утверждает собеседник "Ъ".

Управляющая компания, принадлежавшая Андрею Задорожному и владевшая долями в некоторых ресторанах сети, была принудительно ликвидирована другими акционерами вскоре после исчезновения бизнесмена. "На сегодня рестораны сети объединяет, по сути, только бренд. Юридически ее не существует",— отмечает источник "Ъ". С помощью ликвидации компании акционеры обезопасили себя как от потенциальных попыток Андрея Задорожного вернуть долю в бизнесе, так и от возможных рейдерских атак. "Поскольку единого бизнеса не существует, отбирать у них, по сути, нечего",— отмечает собеседник "Ъ".

Кроме того, СБУ обвиняет Андрея Задорожного в финансовых махинациях с участием Родовид Банка". В 2007 году бизнесмен взял кредит в размере $5,25 млн в банке под залог собственного ресторана "Дежа вю". Как позже установили в СБУ, в июле-ноябре 2009 года господин Задорожный подделал целый пакет документов, благодаря которым ресторан стоимостью 62,8 млн грн был выведен из залога, а вместо него банку были переданы поддельные документы на земельные паи.

Как сообщают источники "Ъ", акционеры сети пытались найти Андрея Задорожного, используя собственные связи в СБУ. Вчера в пресс-службе МВД отметили, что бизнесмен был объявлен в розыск 6 июля 2012 года именно по инициативе СБУ — его подозревают в мошенничестве в особо крупных размерах. Это нарушение карается лишением свободы на срок от 5 до 12 лет с конфискацией имущества.

Мария Попова Коммерсантъ

Бывший посол засветился в рейдерском скандале

До недавнего времени, предприятия “Авиаоптим” и “Аэровиз” занимались техобслуживанием самолетов и перевозками. Компаньоном в обоих предприятиях был Василий Норенко – родственник бывшего зам.министра обороны, посла Украины в Эмиратах Игоря Тимофеева.

В 2007-м году компаньон очистил банковский счет авиапредприятий от лишних двух миллионов долларов. На реального владельца продолжалось давление с целью заставить его молчать, было возбуждено уголовное дело. Оно было закрыто, недавно открыто вновь. У предприятий отобрали сертификаты, около 400 человек остались без работы.

Храбро