Переможців судять: аналіз досягнень Kyiv Post

Переможців судять: аналіз досягнень Kyiv Post

wetally

25 апреля, 22:02

В той час, як американські сенатори і журналістська спільнота щиро раділи перемозі демократії в газеті Kyiv Post, зі штату "Русско-украинского" видання зникли журналісти, які не підтримали головного редактора, Брайана Боннера. Як і прогнозувалося, в газеті пройшли кадрові чистки. Але таємно, і без офіційних коментарів. Згідно інформації телекритики, роботу втратили Пітер Берн і Олеся Олешко. Дійсно, у зверненні до Захура навпроти Берна відсутній підпис, що схоже на небажання грати в чужі ігри. Олеся Олешко написала, що підтримує свободу слова, але не Боннера в якості головного редактора.



І якщо звільнення журналістки Олесі Олешко майже не викликає питань через її вкрай низький рівень професійної підготовки і зухвалу, навіть хамську поведінку, то у Берна досить висока репутація в середовищі журналістів.

Цитую один з відгуків: "Опытный и профессиональный, работает в СНГ уже лет 15, начинал в Беларуси. Был одним из первых, кого Боннер пригласил в Киев-Пост, именно как профи."

Андрій Черніков, який працював в Kyiv Post заступником головного редактора з березня по жовтень 2010 року свідчить:
"Я требую, чтобы подлецы и трусы из Kyiv Post выплатили компенсацию репрессированным журналистам, которые не поддерживали Брайана Боннера и были им уволены. Эти люди были за свободу слова (хотя она вообще тут ни при чем), но не за Боннера. Присоединяйтесь"
Також привертає увагу допис на стіні Чернікова у фейсбуці:

"Это Питер Берн, которого уволили в пятницу из Kyiv Post. Победившие борцы против цензуры вышвырнули за дверь Питера, который отказался подписывать письмо в защиту Б. Боннера. Довожу до вашего сведения, что в прошлом году Боннер заказал Питеру статью об Азарове, Питер ее написал, а затем три месяца Боннер боялся ее поставить в номер. И не поставил. Это была - цензура. Боннер и Ко одурачили всех, кто ему сочувствовал."

На переконання Андрія, колектив страйкарів ошукав міжнародну демократичну спільноту, а справжньою метою протестуючих журналістів було збереження посад, які вони могли втратити вже давно через професійну непридатність і провал проектів.

В будь-якому разі, на думку Андрія Чернікова, репресований Берн навряд чи повернеться в існуючий колектив Київ Пост, але заради справедливості йому повинні виплатити компенсацію у розмірі 6-місячного окладу, як Боннеру.

Інше поінформоване джерело також повідомляє, що між Боннером і Берном існували приватні неприязні стосунки, а останній міг нагадати босу щось неприємне про початок їх спільної діяльності.

Інформація з різних джерел щодо звільнення Берна практично тотожна і веде до того, що репресований журналіст - небажаний для Боннера свідок подвійних стандартів головного редактора і його поплічників. Тому порядний і професійний журналіст Берн - зайва ланка, якої позбулися за першої ж можливості.

Отже, Берна звільнили з особистих причин, що підтверджує і сам Брайан Боннер. Цей факт явно не корелюється із задекларованою політикою Kyiv Post: "...девиз издания - «Independence. Community. Trust» («Независимость. Сообщество. Доверие»).

Окремої теми заслуговує форма протесту. На мій погляд, більш недолугої PR кампанії, ніж організували страйкарі, важко було вигадати. Уявіть ситуацію, що людина оголошує голодування у знак протесту. А коли їй не дали поїсти, вона звертається із кличем до ЗМІ. Караул! Їжу відібрали! Саме так вчинила заступник головного редактора Kyiv Post, Катя Горчинська, коли повідомила через Українську Правду, що страйкарів не допустили на робочі місця!

Якби Горчинська знала, що страйк — організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог, то страйкарі Kyiv Post збиралися б в іншому приміщенні, або ж просто неба. І свою майстерність, відповідність професійному рівню а також міжнародним стандартам матеріалізували б в незалежному журналістському проекті. Але страйкувати за гроші того, кому висунуто ультиматум, виявилось більш комфортним заняттям.

Взагалі, якщо проаналізувати події лише одного тижня, які відбулися в газеті Kyiv Post, то заради повернення головного редактора журналісти спромоглися роздмухати конфлікт до космічного рівня і заручитися підтримкою Верховної Ради, Конгресу США, Київської незалежної медіа-профспілки, не кажучи про журналістські спільноти. А таємниче звільнення двох журналістів після перемоги страйкарів майже нікого вже не стурбувало із публічних людей. Окрім народного депутата України, Володимира Ар'єва, який на фейсбуці висловив занепокоєння: "Та що ж там таке у Kyiv Post відбувається? Спочатку одних звільняли, тепер звільняють інших? Здається, справу треба й далі тримати на контролі."

Але якщо опозиційні народні депутати, замість вирішення першочергових питань, почнуть врегульовувати мікроконфлікти в колективі компанії, яка належить мільярдеру, то на яку підтримку розраховувати простим людям, непублічним і невпливовим, які знаходяться у справжній біді?!

З огляду на такі події можна зафіксувати перше досягнення газети Kyiv Post. Справді, вирішення власних кадрових питань за рахунок світової спільноти і парламентарів з різних країн - це успішна акція. Але вдруге може на пройти. Якщо звільнений Берн відверто і в деталях розкаже журналістам, що відбувалося всередині колективу Kyiv Post, довіра до Боннера може розтанути, як сніг цією весною. Повільно, але впевнено.

Друге досягнення не менш дивовижне, ніж перше. Навряд чи хто помітив, як Kyiv Post перестав бути газетою №1 в Україні. А власником видання офіційно є не Мохаммад Захур, а Public Media, що зафісовано скріншотами з офіційної сторінки "Русско-украинского" видання на facebook.



Схоже, кадрові і маркетингові зміни у газеті триватимуть. І не факт, що все йде на краще, як про те самовпевнено заявлено на офіційному сайті.